Постанова

від 05.02.2020 по справі 478/649/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.02.20

22-ц/812/154/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 478/649/18

Провадження № 22-ц/812/154/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Томашевського О.О., в приміщенні того ж суду о 09 год. 30 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна Вільшанського району Кіровоградської області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство Агротех , Приватний нотаріус Кіровоградського міського округу Кіровоградської області Бєлінський Ігор Дмитрович про визнання договору оренди землі недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 22 червня 2004 року він отримав Державний акт на право приватної власності серії МК № 025980 на земельну ділянку площею 8,38га, що розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, виданий на підставі розпорядження Казанківської райдержадміністрації за № 267-р від 23.04.2004 року.

Вказана земельна ділянка перебувала в оренді ПП Агротех на підставі договору оренди між ним та ПП Агротех , термін дії якого закінчився 31.12.2017 року.

21.09.2017 року позивач звернувся до ПП Агротех з листом, яким повідомив, про своє небажання продовжувати орендні відносини на новий строк, просив після закінчення договору оренди звільнити земельну ділянку, оскільки позивач хотів самостійно її обробляти.

В подальшому позивачу надали фотокопію договору оренди належної йому на праві власності земельної ділянки від 25 квітня 2016 року, укладеного між ним та ТОВ Ватутіна строком на 10 років, з правом пролонгації договору та правом передачі в суборенду. Зазначений договір був зареєстрований 23 травня 2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д.

Посилаючись на те, що він не укладав вказаний договір з ТОВ Ватутіна та не підписував його, просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:0051, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ватутіна Вільшанського району Кіровоградської області, та зареєстрований 23.05.2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським Ігорем Дмитровичем і стягнути з відповідача на його користь судові витрати у справі.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:0051, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ватутіна Вільшанського району Кіровоградської області, та зареєстрований 23.05.2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським Ігорем Дмитровичем.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач - ТОВ Ватутіна звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2019 року та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що позивач свідомо змінював свій підпис під час підписання деяких документів в період роботи в ПП Агротех , а також в документах на надання йому послуг на отримання ним орендної плати. Крім того, представник відповідача не був обізнаний про призначення підготовчого засідання на 21.05.2019 року та не мав змоги надати суду свої заперечення щодо наявності підпису позивача лише на вказаних ним документах, які зазначені в ухвалі суду першої інстанції від 21.05.2019 року.

Також відповідач висловив свої заперечення проти ухвали суду першої інстанції від 03.09.2019 року, якою відмовлено в призначені комісійної судово-почеркознавчої експертизи, при наявності в матеріалах справи двох протилежних висновків почеркознавчої експертизи. Посилався відповідач в апеляційній скарзі також на те, що в тексті рішення неправильно вказаний кадастровий номер земельної ділянки, що свідчить про неповне та не об`єктивне з`ясування судом всіх обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні змісту апеляційної скарги.

Позивач та його представник не визнали доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а рішення суду- без змін.

Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що позивачеві на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 8,38 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:0051.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.05.2016 року на підставі рішення № 29704731 приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінського І.Д., проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі від 25.04.2016 року, укладеного між ТОВ Ватутіна та ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 14612025, згідно якого власник земельної ділянки ОСОБА_1 передав її в оренду ТОВ Ватутіна строком на 10 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Із висновку експерта від 29.07.2019 року № 19-88 за матеріалами справи №478/649/18 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець в договорі оренди земельної ділянки площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683:200:04:000:005, укладеному між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ватутіна Вільшанського району Кіровоградської області, зареєстрованому 23.05.2016р. приватним нотаріусом Кіровоградського міського округу Кіровоградської області Бєлінським Ігорем Дмитровичем, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Тому суд дійшов висновку, що вищевказаний договір оренди землі власник земельної ділянки ОСОБА_1 , як сторона в договорі, не підписував, не знайомився з умовами договору щодо об`єкту оренди, строку його дії, розміру орендної плати та порядку її виплати, інших істотних умов, зазначених в тексті договору.

Проаналізувавши обставини справи у їх сукупності та врахувавши положення ч.1 ст. 14 Закону України Про оренду землі , ч.1 ст. 638, ч.2 ст.207, ст.203, 215 ЦК України, суд вважав доведеним, що під час укладання спірного договору, текст договору було підписано від імені позивача сторонньою особою, яка не мала належних повноважень на вчинення такої дії, а тому, не можна вважати, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, законні права позивача щодо користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд, передбачені ч.1 ст. 319 ЦК України, були порушені і потребують захисту, тому суд задовольнив вимоги позивача про визнання спірного договору оренди землі недійсним.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному в тексті рішення.

Так, ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, крім Закону України "Про оренду землі", регулюються також ЗК України, ЦК України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч. 1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК.

У разі не підписання договору особою, зазначеною в ньому як сторона, за умови підтвердження цього факту належними доказами, при встановленні, що нею не вчинялись дії, спрямовані на виникнення відповідних правовідносин, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним у зв`язку з невідповідністю його вимогам частин 3 і 5 ст. 203 ЦК, а саме: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Встановлення згідно висновку експерта додаткової судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець в договорі оренди земельної ділянки площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:005, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та ТОВ Ватутіна , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 , свідчить про відсутність волевиявлення позивача на укладення даного договору і, як наслідок, про відсутність досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов такого договору.

Крім того, відповідно до п.43 Типового договору оренди землі (на час укладення договору) та п. 43,44 спірного договору оренди останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Витрати на державну реєстрацію даного договору оренди землі покладаються на орендаря. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Аналіз наведених умов свідчить про те, що особа, за заявою якою була проведена державна реєстрація, повинна передати один примірник договору орендодавцю, якщо він не був присутній при реєстрації договору.

Згідно матеріалів справи рішення про державну реєстрацію спірного договору було прийнято приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Кіровоградської області Бєлінським І.Д. за заявою особи, яка діяла за довіреністю ТОВ Ватутіна . Матеріали справи не містить відомостей про присутність орендодавця під час державної реєстрації. За таких обставин відповідач - ТОВ Ватутіна після державної реєстрації спірного договору повинен був передати позивачу один примірник договору. Доказів передачі примірника спірного договору позивачу відповідач не надав.

Позивач навпаки стверджує, що він не тільки не отримував примірник договору оренди від 25 квітня 2016 року та не був присутній при його реєстрації, а взагалі не підписував його і нічого про нього не знав до 2017 року.

Позивач не заперечував факт отримання коштів у якості орендної плати, у 2016р. та 2017р., однак пояснив, що вважав, що він отримує кошти за раніше укладеним договором оренди землі з ПП Агротех в період дії строку цього договору, так як строк дії цього договору закінчувався 31 грудня 2017 року. Саме тому він 21 вересня 2017р. звернувся з заявою не обробляти земельну ділянку до ПП Арготех , а не до відповідача.

Із письмових пояснень представника ПП Агротех вбачається, що між позивачем та ПП Агротех дійсно був укладений договір оренди землі № 326 від 11.08.2013р. зі строком дії до 31 грудня 2017р., який за домовленістю сторін було достроково розірвано в квітні 2016року. Проте належних та допустимих доказів наявності волевиявлення позивача на дострокове розірвання даного договору суду надано не було. Позивач такий факт заперечує. Як повідомив представник ПП Агротех в письмових поясненнях як договір оренди землі № 326 від 11.08.2013р., так і додатково угода про його дострокове розірвання на підприємстві не збереглися.

Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що в 2016р. орендну плату позивачу виплачувало ПП Агротех , не зважаючи на те, що 25 квітня 2016р. уже було укладено договір оренди землі з ТОВ Ватутіна .

Представник ПП Агротех в письмових поясненнях стверджував про те, що це відбулося у зв`язку з тим, що за усною домовленістю між керівництвом ПП Агротех та ТОВ Ватутіна саме ПП Агротех до кінця 2016р. продовжувало обробляти земельну ділянку позивача. Проте умови спірного договору оренди землі взагалі не передбачають можливості передачі земельної ділянки в суборенду чи інше користування іншій особі.

В 2017р. згідно відомості на оранку городів за листопад 2017р. та звіту про стан виплати переказів по ТОВ Ватутіна виплату орендної плати позивачу здійснював відповідач. Проте, як пояснив позивач, на його погляд ТОВ Ватутіна та ПП Агротех працюють в одній особі, зареєстровані за однією адресою, позивач завжди отримував орендну плату від ПП Агротех за адресою- АДРЕСА_1 м. Казанка, саме з цієї адреси надійшли послуги та кошти за використання земельної ділянки в 2017р. Тому він вважав, що отримав орендну плату від ПП Агротех .

Більш того, отримання орендної плати в даному випадку може мати значення тільки для визначення часу обізнаності сторони правочину про його укладення з метою визначення строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, а не для визначення наявності чи відсутності схвалення стороною правочину, яка його не підписала.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Тобто, в даному випадку йде мова про правові наслідки, коли дії по укладенню правочину вчиняє не особа особисто, а від її імені ці дії вчиняє її представник.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач не уповноважував будь-кого на вчинення дій щодо укладення договору оренди з відповідачем взагалі. Тобто відсутнє, як представництво позивача, так і перевищення повноважень представником. А отже не може йти мова і про правові наслідки, передбачені ст. 241 ЦК України.

Не є підставою для скасування рішення суду також посилання відповідача на порушення судом норм процесуального права, зокрема ст.113 ЦПК України, через безпідставну з його точки зору відмову у призначенні у справі комісійної судової почеркознавчої експертизи, виходячи з наступного.

Стаття 111 ЦПК України передбачає можливість проведення комісійної експертизи, яка проводиться не менш як двома експертами одного напряму знань.

Звертаючись до суду з клопотанням про призначення саме комісійної судово-почеркознавчої експертизи, відповідач аргументував необхідність призначення саме такого виду експертизи тим, що у відповідача наявні сумніви щодо правильності висновку експерта додаткової судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88, а також наявністю в матеріалах справи двох протилежних висновків почеркознавчої експертизи.

Як убачається з матеріалів справи судом у справі було призначено 2 експертизи, на вирішення яких ставилося одна і те питання, а саме: Чи вчинено ОСОБА_1 підпис у графі Орендодавець у договорі оренди земельної ділянки, площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:0051, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ватутіна Вільшанського району Кіровоградської області, зареєстрованого 23.05.2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського округу, Кіровоградської області Бєлінським Ігорем Дмитровичем, чи вчинено іншою особою?

Так, ухвалою суду від 29.08.2018р. проведення судової почеркознавчої експертизи було доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України. В розпорядження експертів були надані експериментальні зразки підпису позивача та вільні зразки, які містяться в розрахунковій книжці виданій 06.07.2016р. за електроенергію, в розрахунковій книжці виданій 15.06.2015р. за електроенергію, в абонентській книжці по розрахункам за воду, а третю особу ПП Агротех було зобов`язано надати експертам оригінали документів, на яких містяться вільні зразки підпису позивача, а саме: наказ № 120/2 від 30.06.2017 року Про звільнення ; наказ № 125 від 26.11.2015 року Про звільнення ; заяву позивача про надання відпустки від 12.08.2014 року; відомість на культивацію городів за травень 2016 року; відомість на культивацію за жовтень 2016 року; відомість про видачу за листопад 2016 року; відомість на виплату грошей № 155 за грудень 2016 року.

Згідно висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 445 від 06.11.2018 року, вирішити питання Чи вчинено ОСОБА_1 підпису графі Орендодавець у договорі оренди земельної ділянки, площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:0051, укладеному між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Ватутіна Вільшанського району Кіровоградської області, зареєстрованому 23.05.2016 року приватним нотаріусом Кіровоградського міського округу, Кіровоградської області Бєлінським Ігорем Дмитровичем, чи вчинено іншою особою? не виявилося можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку експерта.

В дослідницькій частині висновку експерта зазначено про встановлення як збіжних, так і розбіжних ознак підпису, які у своїй сукупності не достатні навіть для ймовірного висновку про наявність або відсутність тотожності. Також експертом було констатовано неможливість встановлення чи є встановлені розбіжності результатом варіаційності ознак почерку/підпису самого позивача, чи з`явилися вони у результаті виконання підпису зміненим почерком або відносяться до ознак почерку іншої особи.

В подальшому 17 грудня 2018 року за клопотанням позивача була призначена додаткова судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У розпорядження експертів було надано: один том матеріалів цивільної справи № 478/649/18; вільні зразки підпису позивача, а саме: розрахункові книжки за електроенергію, за воду; наказ № 120/2 від 30.06.2017 року Про звільнення ; наказ № 125 від 26.11.2015 року Про звільнення ; заява позивача про надання відпустки від 12.08.2014 року; відомість на культивацію городів за травень 2016 року; відомість на культивацію за жовтень 2016 року; відомість про видачу за листопад 2016 року; відомість на виплату грошей № 155 за грудень 2016 року та експериментальні зразки підпису позивача, виконані у судовому засіданні 29.08.2018 р.

Проте 11 травня 2019р. від експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання, в якому було зазначено про необхідність надання позивачу документів з вільними зразками його підпису для уточнення та посвідчення того, які з підписів в них виконані самим позивачем, оскільки під час попереднього дослідження і порівняння наданих зразків підписів було встановлено, що вони діляться на 5 варіантів зразків підписів, які різняться між собою рядом загальних та окремих ознак. При цьому заява позивача про надання відпустки від 12.08.2014 року не була зазначена в клопотанні експерта, як така, що була об`єктом попереднього дослідження.

Згідно п. 1.3, 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮУ № 53/5 від 08.10.1998р. з наступними змінами, вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами.

Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи.

На виконання приписів даного нормативного акту та клопотання експерта судом в судовому засіданні 21 травня 2019р. позивачу, як особі, яка підлягає ідентифікації, були пред`явлені документи з вільними зразками його підпису, під час якого він зазначив документи, в яких міститься саме його підпис. Саме ці документи і були направлені ухвалою суду від 21.05.2019р. експерту як вільні зразки підпису для дослідження. Серед них крім розрахункових та абонентських книжок за електроенергію та воду був зазначений також наказ № 125 від 26.11.2015 року Про звільнення .

Тобто, експерту направлялися у якості вільних зразків підпису позивача, документи, як пов`язані, так і не пов`язані з його роботою в ПП Агротех .

Слід зазначити, що раніше під час первинного призначення експертизи судом не було виконано п. 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та не було пред`явлено вільні зразки підпису позивачу, як особі, яка підлягає ідентифікації на предмет визначення того, в яких з них містяться підписи виконані саме ним, так як суд зобов`язав ПП Агротех всі оригінали документів, пов`язані з роботою позивача в ПП Агротех , направити безпосередньо експертам.

Згідно п. 1.12 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, у документі про призначення експертизи (залучення експерта) слід указати на встановлені органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), особливі обставини виконання рукописного тексту, які могли вплинути на змінення ознак почерку (незвична поза або незвичний стан виконавця тощо). Якщо є дані, що виконавцем є особа, у якої порушена координація рухів, про це також слід повідомити експерта. У разі виконання рукописного тексту особою похилого або старечого віку потрібно надати відомості про рік її народження і стан здоров`я на момент можливого виконання об`єкта почерку, що досліджується.

Проте, перед призначенням експертизи відповідач не посилався на те, що позивач свідомо змінював свій підпис під час підписання деяких документів під час роботи в ПП Агротех , а також в документах на надання йому послуг та отримання ним орендної плати. Посилання відповідача на ці обставини після проведення експертизи носять характер припущення і не підтверджені належними та допустимими доказами у справі. Не обґрунтовано належним чином також ствердження відповідача, що тільки в заяві про надання відпустки від 12.08.2014 р. міститься справжній підпис позивача. При цьому колегія суддів враховує, що цю заяву позивач писав перебуваючи у трудових відносинах з іншою юридичною особою. Як пояснив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач, часто в відомостях про надання послуг чи отримання грошей розписувалися працівниці ПП Агротех з його дозволу, оскільки його місце роботи знаходилося на значній відстані від контори підприємства і його повідомляли про здійснення робіт по телефону. Тому у судовому засіданні після огляду документів ПП Агротех він і визначився, в яких з них міститься саме його підпис.

За такого ствердження відповідача, що саме в заяві про надання відпустки від 12.08.2014р. міститься справжній підпис позивача, також носить характер припущення, що фактично не заперечував представник відповідача в суді апеляційної інстанції.

Посилання відповідача на те, що в судовому засіданні 30.09.2019 р. позивач підтвердив, що він власноруч писав та підписував заяву про надання відпустки від 12.08.2014 р. є довільним тлумаченням відповідачем пояснень позивача, так як згідно технічної фіксації процесу позивач пояснив, що після того, як йому були пред`явлені документи з вільними зразками підпису, він вказав, в яких документах є його підпис. Серед цих документів був і документ ПП Агротех , але який він зараз не пам`ятає. Тобто він не стверджував, що це була саме заява про надання відпустки від 12.08.2014 р. А згідно ухвали суду від 21.05.2019р. це був наказ ПП Агротех № 125 від 26.11.2015 року Про звільнення .

Згідно висновку експерта додаткової судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88, підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець в договорі оренди земельної ділянки площею 8,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Михайлівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, кадастровий номер 4823683200:04:000:005, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та ТОВ Ватутіна , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 .

Аналіз зазначених вище доводів апеляційної скарги відповідача свідчить про фактичну не згоду відповідача з діями позивача та суду при призначенні додаткової судово-почеркознавчої експертизи, а не про недоліки висновку додаткової судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88.

Отже, по справі проведено дві експертизи щодо одного й того ж предмета.

Як убачається з роз`яснень Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05. 1997р. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах , викладених в п.13 постанови, у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну,

додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з

точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження. При цьому не повинна віддаватись перевага висновку експертизи лише тому, що вона проведена комісійно, повторно, експертом авторитетної установи або таким, який має більший досвід експертної роботи, тощо.

За такого фактична не згода відповідача з висновками експерта додаткової судово-почеркознавчої експертизи по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88, не є достатньою підставою для призначення у справі комісійної експертизи, а отже, судом не було допущено порушень норм матеріального та процесуального права при відмові відповідачу у призначенні у справі комісійної експертизи.

Слід також зауважити, що висновки Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 445 від 06.11.2018 року та додаткової судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88, фактично не містять протилежних висновків.

Так, експертами обох експертних установ зазначено, що в документах, які направлялися на дослідження як вільні зразки підпису позивача, було виявлено декілька варіантів зразків підписів, які різняться між собою рядом загальних та окремих ознак. Саме це не дало змоги експерту Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надати однозначний висновок на поставлене питання. Проте категоричного висновку, що підпис в договорі оренди землі зроблено позивачем, експертом зроблено не було, як і висновку про те, що підпис ймовірно вчинений ним.

Однак, перед призначенням даної експертизи, як уже зазначалося раніше, судом у порушення п. 1.4 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень не було пред`явлено вільні зразки підпису позивачу, як особі, яка підлягає ідентифікації, на предмет визначення в яких з них містяться підписи виконані саме ним.

В той час як при проведенні додаткової судово-почеркознавчої експертизи Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз даний недолік за клопотанням експерта був усунений, що дало можливість експертам даної установи зробити однозначний висновок про те, що підпис в договорі оренди землі зроблено не позивачем.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.17 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997р. суд при перевірці й оцінці експертного висновку повинен, зокрема, з`ясувати чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи, тощо.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи, були виконані саме при проведенні додаткової судово-почеркознавчої експертизи.

Тому суд правомірно при прийнятті рішення у справі керувався висновками додаткової судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз по матеріалам справи №478/649/18 від 29.07.2019 року № 19-88, який не протирічить іншим матеріалам справи, оцінивши його у сукупності з іншими матеріалами справи.

За такого колегія суддів не погоджується з доводами відповідача в апеляційній скарзі, що судом не було прийнято до уваги наявність в матеріалах справи двох протилежних висновків почеркознавчої експертизи.

Не повідомлення відповідача про поновлення провадження у справі та не отримання ним повідомлення про призначення справи до розгляду на 21 травня 2019р., в якому вирішувалося клопотання експерта, з урахуванням викладеного в тексті постанови, не призвели до прийняття неправильного рішення у справі, а тому не є достатньою підставою для скасування рішення суду. При цьому колегія суддів враховує, що в даному судовому засіданні остаточне рішення судом не приймалося.

Доводи апеляційної скарги про те, що в описовій, мотивувальній, резолютивній частинах рішення йдеться посилання на кадастровий номер земельної ділянки 4823683:200:04:000:0051, в той час, коли предметом спірного договору оренди землі є земельна ділянка з кадастровий номер 4823683200:04:000:0051, що свідчить на думку відповідача про не повне та не об`єктивне з`ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи, не є підставою для скасування рішення суду, так як фактично це є опискою та може бути виправлена судом за правилами ст. 269 ЦПК України як з власної ініціативи, так і за заявою учасника справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Тому, враховуючи те, що інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним тлумаченням апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ватутіна залишити без задоволення.

Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 14 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року