Постанова

від 06.02.2020 по справі 140/1979/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/1979/19 пров. № 857/13195/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Старунського Д.М., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., м. Луцьк),

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім (далі - ТзОВ Компанія Панхім ) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування наказу від 19.06.2019 № 2228 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Компанія Панхім .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Волинській області від 19.06.2019 № 2228 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ Компанія Панхім . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім судовий збір у розмірі 1921 гривню.

Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3697 гривень 93 копійки.

Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просив скасувати рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Апелянт зазначив, що позивач не довів зазначений ним розмір витрат, оскільки не було надано суду доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481. Позивач не надав детального опису робіт (наданих послуг). В акті приймання-передачі послуг від 27 серпня 2019 року позивачем вказано про витрати 1,5 годин для підготовки відповіді на відзив, однак такий є ідентичним позовній заяві і тому твердження адвоката про часові витрати є безпідставними. Крім того, у графі гонорар за прийняття рішення в акті не вказано номер справи, не підтверджено розрахункову вартість 1 години роботи в сумі 860,50 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

29.07.2019 представником позивача було подано до суду заяву щодо вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог, так як розмір гонорару адвоката та строки його сплати залежать від ухваленого судом рішення по суті справи до закінчення розгляду справи по суті.

27.08.2019 позивач звернувся до суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно договору від 24.06.2019 про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2019, платіжного доручення № 388 від 27.08.2019 позивач у цій справі поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3697,93 грн.

06.09.2019 представник відповідача подала до суду відзив на заяву про винесення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якої вважає вимогу про стягнення з відповідача вказаних витрат безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, з огляду на таке.

Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою, в сумі 3697,93 грн, суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Пунктами 3.1, 3.2 договору від 24.06.2019 про надання правової допомоги с адвокатом Драюк М.С. передбачено, що розмір винагороди (гонорару) повіреного становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на дату укладання договору, за 1 годину роботи адвоката - 960,50 грн. Гонорар за прийняття рішення на користь довірителя - 10% від розміру винагороди, що визначена згідно пункту 3.1 Договору.

Як вбачається із наявних у справі письмових доказів (договору від 24.06.2019 про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2019, платіжного доручення № 388 від 27.08.2019 з відміткою банку про проведення платежу), позивач сплатив на рахунок адвоката Драюка Максима Сергійовича кошти в загальному розмірі 3697,93 грн, з яких: складання та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви від 24.06.2019 про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Волинській області від 19.06.2019 № 2228 Про проведення документальної позапланової перевірки ТзОВ Компанія Панхім - 1921 грн (2 год.); складання та подання до Волинського окружного адміністративного суду відповіді на відзив від 25.07.2019 у справі № 140/1979/19 - 1440,75 грн (1,5 год.); гонорар за прийняття рішення на користь довірителя - 336,18 грн.

Суд відхиляє посилання апелянта про відсутність детального опису робіт (наданих послуг), у зв`язку з тим, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 27.08.2019 чітко вказано, які послуги були надані, скільки часу витрачено на їх виконання, а також вартість.

Посилання апелянта на неподання доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат апеляційний суд також відхиляє, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.

Також апеляційний суд не погоджується із твердженням апелянта про те, що витрата адвокатом 1,5 год. робочого часу на підготовку відповіді на відзив і вартості такої послуги 1440,75 грн є необґрунтованими та неспівмірними з витраченими часом. Так зазначений документ викладено на 6 аркушах із зазначенням пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. При цьому, відповідач не надав доказів витрати адвокатом меншої кількості часу на підготовку вказаного документу.

Відповідач не довів неспівмірність витрат, заявлених підприємством до відшкодування, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що до складу витрат на правничі послуги безпідставно включено гонорар за прийняття рішення на користь довірителя в сумі 336,18 грн, оскільки рішення приймається не адвокатом, а судом на підставі чинного законодавства. Тобто у стягненні на користь позивача суми в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, вказане рішення суду в цій частині необхідно змінити, зменшивши суму стягнення на користь позивача на 336,18 гривень.

Тобто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3361,75 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області задовольнити частково.

Змінити додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року в частині визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Панхім за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати на професійну правничу допомогу, вказавши розмір витрат в сумі 3361 (три тисячі триста шістдесят одну) гривню 75 (сімдесят п`ять) копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді Д. М. Старунський В. Я. Качмар