Постанова

від 06.02.2020 по справі 910/12465/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2020 р. Справа№ 910/12465/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019

у справі №910/12465/19 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп

до Товариства з обмеженою відповідальністю Гріндіс

про стягнення 2 790, 00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Лекора Груп (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гріндіс (далі, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 2 790, 00 грн.

Окрім цього, позивач у позові вказав, що ним понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн, а також витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн з розрахунку 950 грн за годину роботи адвоката, які, відповідно, також просив стягнути з відповідача.

02.10.2019 від позивача до суду надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач зазначив, що за період ведення справи в суді адвокатом Кобилецьким В.В. були виконані роботи на суму 5700,00 грн, а тому, окрім суми судового збору, просив також стягнути з відповідача 5700,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/12465/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп до Товариства з обмеженою відповідальністю Гріндіс про стягнення заборгованості в сумі 2 790, 00 грн задоволено.

Присуджено до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю Гріндіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп основний борг у сумі 2 790 (дві тисячі сімсот дев`яносто) грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп., судовий збір в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що у період з 20.02.2015 по 20.10.2017 на підставі видаткових накладних, підписаних сторонами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 204 650,00 грн. та виставив для сплати рахунки-фактури на вказану суму, проте, відповідач свої зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару виконав неналежним чином, вартість товару оплатив частково - у сумі 201 860,00, про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки. Отже, у відповідача виникла заборгованість на суму 2 790,00 грн, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача.

У частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які заявлені позивачем до стягнення, рішення суду мотивоване тим, що такі витрати доведені позивачем. Водночас суд, приймаючи до уваги той факт, що спір між сторонами не є складним, підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, справа не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, розгляд спору здійснювався у спрощеному провадженні, без виклику представників сторін, при цьому ціна позову є меншою, ніж сума витрат на правничу допомогу, виходячи з принципу співмірності та розумності суми винагороди за адвокатські послуги, вирішив за необхідне зменшити розмір судових витрат ТОВ Лекора Груп з 5 000,00 грн. до 2 000,00 грн. та покласти їх на відповідача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 27.11.2019 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва) Товариство з обмеженою відповідальністю Лекора Груп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/12465/19 в частині зменшення судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5700, 00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права при прийнятті рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу, а саме положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд, за відсутності мотивованого клопотання відповідача, за власною ініціативою зменшив розмір судових витрат на правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 5 700,00 грн до 2 000,00 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/12465/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі №910/12465/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/12465/19; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі №910/12465/19 були вимоги про стягнення 2 790,00 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу у встановлений ухвалою суду від 09.12.2019 строк суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

04.02.2020 від представника позивача адвоката Кобилецького В.В. надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в апеляційному суді в розмірі 4 750,00 грн.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що позивач, подаючи до суду позовну заяву, фактично навів у останній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 921,00 грн та витрати, понесені позивачем на правничу допомогу адвоката, у розмірі 5 000,00 грн.

У подальшому 02.10.2019 від представника позивача адвоката Кобилецького В.В. до суду надійшла заява про стягнення судових витрат, у якій позивач зазначив, що за період ведення справи в суді адвокатом Кобилецьким В.В. були виконані роботи на суму 5 700,00 грн, а тому, окрім суми судового збору, просив також стягнути з відповідача 5 700,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження понесених витрат у сумі 5 700,00 грн позивач надав суду копію Договору про надання правової допомоги від 20.08.2019, укладеного між Адвокатом Кобилецьким В.В. та ТОВ Лекора Груп , Звіт від 02.10.2019 про виконання адвокатом доручення за договором на суму 5 700,00 грн., докази сплати правничої допомоги позивачем на суму 5 700,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №1/10 від 01.10.2019), свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю, видане адвокату Кобилецькому В.В. (КС №5185 від 29.08.2012).

Відповідно до пунктів 1, 2 Договору про надання правової допомоги адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права та інтереси клієнта в господарському суді, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справ про стягнення боргу з ТОВ Гріндіс в сумі 2 790,00 грн.

Згідно пункту 7 Договору про надання правової допомоги гонорар адвоката визначається додатковою угодою з розрахунку 950,00 грн за годину роботи.

Згідно Звіту від 02.10.2019 про виконання доручення за Договором про надання правової допомоги за період ведення справи №910/12465/19 за позовом ТОВ Лекора Груп до ТОВ Гріндіс про стягнення 2 790,00 грн у Господарському суді м. Києва адвокатом були виконані наступні роботи: консультування позивача, аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів (1,5 години); підготовка позовної заяви (2,5 години); надсилання позовних матеріалів відповідачу та подання позову до суду (1 година); підготовка інших процесуальних документів (1 година). Загальна вартість наданої правової допомоги складає 5 700,00 грн (6 годин х 950,00 грн).

Доказом сплати правничої допомоги позивачем на суму 5 700,00 грн є додана до заяви від 02.10.2019 квитанція до прибуткового касового ордера №1/10 від 01.10.2019 на вказану суму.

Вищенаведені докази колегія суддів вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі №910/12465/19 на суму 5 700,00 грн.

Колегією суддів також встановлено, що суд у мотивувальній частині рішення, посилаючись на вищевказані надані позивачем документи та зазначаючи про звіт від 02.10.2019 на суму 5 700,00 грн, помилково в результаті зазначив, що витрати на правничу допомогу підтверджуються у розмірі 5 000,00 грн, а не 5 700,00 грн, про що колегією суддів зазначено вище.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, у розумінні частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, суд першої інстанції, приймаючи рішення, обґрунтовано здійснив оцінку відповідності розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу критеріям обґрунтованості, пропорційності, розумності та співмірності.

Колегія суддів, дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів (позовна заява та заява про стягнення судових витрат), приймаючи до уваги той факт, що спір між сторонами не є складним, підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, а справа не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та ціну позову у даній справі, яка є меншою, ніж сума витрат на правничу допомогу, дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Визначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 700,00 грн є дещо завищеними порівняно із ціною позову в даній справі та можуть становити надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Таким чином, зважаючи на рівень складності справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів, погоджуючись із висновками місцевого господарського суду, вважає, що відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн. В іншій частині стягнення судових витрат у сумі 3 700,00 грн суд відмовляє із зазначених вище підстав.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягала частковому задоволенню, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Поруч із цим, застосування судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення терміну зменшити розмір судових витрат , з огляду на вищенаведені обставини, не призвело до прийняття судом неправильного по своїй суті рішення в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу.

04.02.2020 від представника позивача адвоката Кобилецького В.В. надійшла заява про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката в апеляційному суді в розмірі 4 750,00 грн, до якої додано копію Звіту адвоката про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 31.01.2020 та квитанцію до прибуткового касового ордеру №6/1 від 31.01.2020 на суму 4 750,00 грн.

Розглянувши вказану заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається зі Звіту адвоката про виконання доручення за договором про надання правової допомоги адвокатом були виконані наступні роботи:

- підготовка апеляційної скарги (3 години);

- надсилання скарги відповідачу і суду цієї заяви (0,5 години);

- підготовка та надсилання відповідачу і суду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу (1,5 години).

Як уже вказувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Колегія суддів, враховуючи зміст та об`єм поданої апеляційної скарги, який фактично зводиться до цитування статті 126 Господарського процесуального кодексу України та висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру судових витрат, а також те, що підготовка заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не зайняла значного обсягу правових знань та часу, а дії адвоката позивача щодо надсилання скарги та заяви не потребували знань у сфері права, з огляду на предмет апеляційного оскарження, малозначність справи у розумінні Господарського процесуального кодексу України та її розгляд порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), ціну позову у даній справі, яка є меншою, ніж сума витрат на правничу допомогу, дійшла висновку, що відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1 500,00 грн. В іншій частині у стягненні судових витрат на правничу правову допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 3 250,00 грн суд відмовляє із зазначених вище підстав.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо співмірності та розумності суми винагороди за адвокатські послуги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/12465/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у справі №910/12465/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гріндіс (01054, м. Київ, вул. Гоголівська, 13/30, кв. 20, ідентифікаційний код 35391406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лекора Груп (02095, м. Київ, вул. Урлівська, 1/8, кв. 3, ідентифікаційний код 38834140) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/12465/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 286 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка