Постанова

від 28.01.2020 по справі 910/13031/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р. Справа№ 910/13031/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Білоус О.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 28.01.2020,

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 (повний текст складено 20.11.2019)

у справі №910/13031/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь

до Київської міської ради

про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (далі, відповідач або КМР) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на 10 років, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь та Київською міською радою і зареєстрований головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 15.07.2005 №79-6-00332, який поновлений рішенням Господарського суду міста Києва у справі №28/277 від 15.09.2008 та угодою до договору оренди земельної ділянки, яка зареєстрована головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 28.10.2008 за №79-6-00668, а також поновлений рішенням Господарського суду міста Києва у справі №5011-75/12367-2012 від 24.03.2014, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016, вважаючи укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь вчинило дії, передбачені статтею 33 Закону України Про оренду землі , звернувшись до відповідача із листом щодо поновлення дії договору оренди, до якого долучило проект додаткової угоди про поновлення дії договору, підписаний та скріплений печаткою позивача. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватися земельною ділянкою, жодних повідомлень про заперечення у поновленні договору позивач від відповідача у встановлений законом строк не отримував, рішень про відмову у поновленні договору відповідачем не приймалось, отже додаткова угода про поновлення договору оренди має бути визнана укладеною, а договір поновленим в силу положень частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/13031/19 позов задоволено частково.

Визнано поновленим на три роки договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 15.07.2005 за №79-6-00332.

Визнано укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 липня 2005, зареєстрованого за №79-6-00332 (про поновлення) в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення.

Приймаючи вказане рішення, судом було встановлено, що позивач до закінчення строку дії договору звернувся до відповідача із листом про поновлення Договору оренди, до якого був доданий проект додаткової угоди щодо поновлення договору оренди, а відповідач, у свою чергу, у встановлений законом строк ні підписаної додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, ні мотивованої відмови у підписанні додаткової угоди не надав, а тому договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 28.11.2019 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду міста Києва) Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/13031/19 в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що матеріали справи містять докази, надані позивачем, аналіз яких дозволяє дійти висновку, що позивач скористався саме переважним правом на поновлення договору в порядку, визначеному частинами 2-5 статті 33 Закону України Про оренду землі , адже з листом-повідомленням він подав проект додаткової угоди про поновлення договору з одночасною пропозицією змінити (збільшити) строк його дії з трьох років до десяти. Таким чином, оскільки позивач звернувся до КМР із заявою-клопотанням про поновлення дії Договору із збільшенням строку його дії, що передбачає застосування положення частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі , у такому випадку волевиявлення ради щодо розпорядження земельними ділянками територіальної громади міста Києва здійснюється шляхом ухвалення відповідних рішень на її пленарних засіданнях, на яких за поданням Київського міського голови депутатами узгоджується порядок денний. Наведене свідчить про те, що ухвалення відповідного рішення про поновлення договору було можливим лише за наслідком розгляду постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування, що, у свою чергу, спростовує твердження позивача щодо зволікання Київською міською радою у розгляді питання поновлення Договору, а також дає змогу дійти висновку, що відповідач не створював перешкоди позивачеві у користуванні земельною ділянкою, у реалізації права на поновлення дії договору оренди. Таким чином, оскільки питання щодо збільшення строку дії договору оренди сторонами вирішено не було, у відповідності до частини 4 статті 33 Закону України Про оренду землі переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося, а підстави для задоволення позову відсутні.

Також відповідач у апеляційній скарзі зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки справа була розглянута у порядку спрощеного, а не загального позовного провадження.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

14.01.2020 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити. У відзиві позивач наголосив на тому, що відповідач в апеляційній скарзі перекрутив зміст позовної заяви, зазначивши, що орендар скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі . Позивач стверджує, що ним було чітко дотримано всі вимоги Закону України Про оренду землі щодо поновлення терміну дії Договору оренди земельної ділянки, а тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення. Після закінчення строку дії договору позивач продовжив користуватись земельною ділянкою, належно сплачував оренду плату та протягом одного місяця після закінчення строку дії договору від відповідача не надходило заперечень у поновленні цього договору. Посилання скаржника на те, що позивачем було подано додаткову угоду про поновлення договору оренди, в якій строк поновлення вказано 10 років, за вказаних обставин, є необґрунтованими, оскільки це не впливає на правову кваліфікацію спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди за частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2019 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Тищенко А.І., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2019 у справі №910/13031/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/13031/19, призначено до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/13031/19 на 28.01.2020.

У судовому засіданні 28.01.2020 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання 28.01.2020 з`явився представник позивача.

У судове засідання, призначене на 28.01.2020, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення 23.12.2019 поштового відправлення відповідачу, колегія суддів, з огляду на зміст частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 28.01.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Київської міської ради від 27.05.2004 №281/1491 Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею передано Закритому акціонерному товариству Молодіжний житловий комплекс Оболонь (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь ), за умови виконання пункту 17.1. цього рішення, в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку площею 0,5268 га для будівництва житлового комплексу на вул. Генерала Родимцева в Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

На виконання вказаного рішення між Київської міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь (орендарем) був укладений Договір оренди земельної ділянки від 07.07.2005, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.07.2005 за №79-6-00332 (далі, Договір), відповідно до умов якого орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку за адресою вул. Генерала Родимцева в Голосіївському районі м. Києва, площею 0,5268 га для будівництва житлового комплексу, кадастровий номер 8000000000:79:301:0013.

Відповідно до пункту 3.1. Договору його укладено на три роки.

Згідно пункту 11.7. Договору після закінчення строку дії договору, орендар за умови належного виконання своїх обов`язків має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, у зв`язку з чим повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

На виконання умов Договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:79:301:0013) площею 0,5268 га за адресою: вул. Генерала Родимцева в Голосіївському районі м. Києва за актом приймання-передачі від 15.07.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.20018 у справі №28/277 поновлено на три роки договір оренди земельної ділянки від 15.07.2005 №79-6-00332, вважаючи укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15.07.2005 №79-6-00332 (про поновлення) в редакції, яка підписана ЗАТ Молодіжний житловий комплекс Оболонь .

Угодою від 28.10.2008, що зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 жовтня 2008 року за № 79-6-00668, Договір оренди поновлено на три роки.

Таким чином, строк дії Договору оренди було узгоджено сторонами до 28.10.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 №5011-75/12367-2012 визнано поновленим на три роки Договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 15.07.2005 за №79-6-00332, визнано укладеною додаткову угоду (про поновлення) до договору оренди в редакції, яка підписана ТОВ Молодіжний житловий комплекс Оболонь .

Право оренди земельної ділянки за ТОВ Молодіжний житловий комплекс Оболонь на підставі вказаного рішення суду було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016, номер запису про інше речове право: 13601239, номер запису про право власності: 13451413. Строк дії речового права: 03.03.2019.

У зв`язку з необхідністю поновлення строку дії Договору позивач 18.02.2019 звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення Договору оренди земельної ділянки відповідно до статті 33 Закону України Про оренду землі , до якого було додано, в тому числі, і проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. У листі позивач підтвердив повне виконання умов договору оренди земельної ділянки, відсутність заборгованості з орендної плати за земельну ділянку та надав згоду, у разі необхідності, на приведення розміру орендної плати у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповідь на вказаний лист позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 06.05.2019 №05716-87/3 повідомив позивача про те, що для подальшого опрацювання питання щодо можливості підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування необхідно надати обґрунтування (пояснення) про заходи, що вживались ТОВ МЖК Оболонь щодо забудови земельної ділянки протягом періоду її оренди.

Вказаний лист було отримано позивачем 13.05.2019 за вх. №73.

У відповідь позивач листом №144 від 18.06.2019, який було отримано Департаментом 20.06.2019 за вх.№057/11287, надав Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відомості про освоєння земельної ділянки площею 0,53 га по вул. Генерала Родимцева в Голосіївському районі м. Києва протягом періоду оренди.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі жодної мотивованої відмови від КМР у встановлені законом строки щодо поновлення договору оренди не отримував, після спливу 03.03.2019 строку дії Договору оренди продовжив користуватись земельною ділянкою та сплачувати за її використання орендну плату в повному обсязі.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю підстав, на думку позивача, для поновлення дії Договору оренди на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . До позовної заяви позивачем додана Додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки, на умовах якої позивач просить поновити Договір оренди на 10 років (пункт 1 додаткової угоди).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга Київської міської ради підлягає частковому задоволенню, оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права при його прийнятті, та прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Для оцінки правовідносин у даному спорі колегія керується правилами, викладеними Європейським судом з прав людини у рішенні в справі Sunday Times v. United Kingdom. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку.

У справі Steel and others v. The United Kingdom ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, аби дати змогу громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне застосовувати правові норми та судову практику у даній справі таким чином, яким вона є найбільш очевидною та передбачуваною для учасників цивільного обороту в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі , стаття 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 Закону України Про оренду землі ).

За приписами статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено поновлення договору оренди землі в наступному порядку.

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 6-9 статті 33 Закону України Про оренду землі (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, нормами законодавства України, які є чинними під час виникнення спірних правовідносин (виникнення права на продовження дії договору) та на момент розгляду справи судом, прямо встановлено можливість автоматичного поновлення договорів оренди та обов`язковість оформлення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення.

За змістом вказаної статті 33 Закону України Про оренду землі законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення статті 33 Закону України Про оренду землі дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Правову позицію щодо розрізнення підстав поновлення договору оренди за статтею 33 Закону України Про оренду землі сформульовано Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 25.02.2015 у справі №6-219цс14, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17, від 29.11.2018 у справах №920/752/17, №920/737/17, № 920/747/17, №920/751/17, №920/746/17, №920/744/17, №920/748/17, №920/749/17, від 16.01.2019 у справах №920/738/17, №920/743/17, від 20.03.2019 у справі №905/240/18.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 та частині 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не пов`язані одна з іншою.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі, у тому числі продовжує приймати, як належну, сплату орендної плати. Відсутність такого заперечення може мати прояв у мовчазній згоді . Отже, у такому випадку має місце добросовісне та належне виконання орендарем умов договору оренди та одночасне безумовне прийняття такого виконання орендодавцем.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України Про оренду землі . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Матеріалами справи підтверджується, що право оренди земельної ділянки за ТОВ Молодіжний житловий комплекс Оболонь на підставі рішення суду у справі №5011-75/12367-2012 було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.03.2016, номер запису про інше речове право: 13601239, номер запису про право власності: 13451413. Строк дії речового права: 03.03.2019.

Тобто, строк дії Договору оренди закінчувався 03.03.2019.

Як підтверджується матеріалами справи, у зв`язку з необхідністю поновлення строку дії Договору позивач 18.02.2019 звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення Договору оренди земельної ділянки, до якого було додано, в тому числі, і проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на 10 років.

Однак, відповідне рішення про поновлення або відмову у поновленні договору оренди за результатами розгляду вказаного звернення станом на дату подання позовної заяви у даній справі Київською міською радою прийняте не було.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позовні вимоги у даній справі заявлені на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Колегією суддів встановлено, що після закінчення строку дії Договору оренди, у встановлений частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі місячний строк, Київська міська рада жодних заперечень проти поновлення Договору не висловила, лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі позивачу не направляла.

Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи не містять доказів повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку Договору оренди землі (після 03.03.2019), про що свідчить відсутність відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки, а отже позивач, за відсутності своєчасних заперечень відповідача, продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення Договору оренди. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивач продовжує сплачувати орендну плату за користування землею, що в тому числі підтверджується довідкою ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 23.11.2018, платіжними дорученнями про сплату орендної плати, які додані до позовної заяви.

Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту звернення відповідача до позивача після закінчення строку дії Договору оренди із вимогами про звільнення земельної ділянки. Матеріали справи, поруч із цим, не містять належних та допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання позивачем умов Договору.

Таким чином позивач, який продовжив користуватись спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди, за відсутності заперечень відповідача проти поновлення, мав підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , на тих самих умовах та на той самий строк.

При цьому, посилання скаржника на те, що оскільки позивач звернувся до КМР із заявою-клопотанням про поновлення дії Договору зі збільшенням строку його дії - на 10 років, зазначене передбачає застосування до спірних правовідносин положень частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі , та волевиявлення ради щодо розпорядження земельними ділянками територіальної громади міста Києва у такому випадку здійснюється шляхом ухвалення відповідних рішень на її пленарних засіданнях, на яких за поданням Київського міського голови депутатами узгоджується порядок денний, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на визначений ТОВ МЖК Оболонь предмет та підстави заявленого у даній справі позову та вищевстановлений судом факт продовження, за відсутності будь-яких заперечень відповідача, користування позивачем спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди.

Отже, посилання скаржника на те, що рішення щодо можливості поновлення договору оренди земельної ділянки у даному випадку мало бути прийняте Київською міською радою, а тому спірна додаткова угода не могла бути укладена поза як відповідного волевиявлення Київради на пленарному засіданні, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідно до пункту 9.11. Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 №241/2463, договори оренди земельних ділянок, строк дії яких закінчився, поновлюються на той самий строк без прийняття Київською міською радою рішення про поновлення договору оренди у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення цього строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі та за умови згоди орендаря на приведення розмірів орендної плати за земельну ділянку та інших умов договору у відповідність до вимог законодавства.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів також вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999, заява №311107/96, п. 54).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії та Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (c.f. Рressos Соmpania Naviera S.A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, №332, с. 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України ).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі Von Мaltzan and others v. Germany ), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, позивач, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору, а відтак, у позивача виникли правомірні очікування та законні сподівання щодо продовження користування земельною ділянкою на праві оренди, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.

Крім того, застосовуючи за аналогією до спірних правовідносини проголошений Європейським судом з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, у справі Рисовський проти України (заява №29979/04), у справі Беєлер проти Італії (заява №33202/96), у справі Онер`їлдіз проти Туреччини (заява №48939/99), у справі Megadat.com S.r.l. проти Молдови (заява №21151/04), у справі Москаль проти Польщі (заява №10373/05) обов`язок неухильного дотримання принципу належного урядування, який хоч і стосується офіційних повноважень органів державної влади (в т.ч. місцевого самоврядування), однак, не нівелює їх обов`язку дотримання принципів прозорості і ясності їхніх дій, мінімізації ризику помилок при реалізації своїх прав як учасника правочину з окремим суб`єктом господарювання, слід дійти висновку, що Київська міська рада не дотрималася у спірних правовідносинах принципу належного урядування та за відсутності жодних заперечень проти поновлення дії договору, висловлених у встановленому законом порядку, безпідставно ухилилася від укладення додаткової угоди про поновлення договору, яка, фактично, є документальним оформленням прав позивача на використання земельної ділянки.

За змістом статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Відповідно до частини 8 статті 33 Закону України Про оренду землі додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відтак, оскільки відповідач безпідставно ухиляється від укладення угоди про поновлення договору, яка фактично є документальним оформленням прав позивача на використання земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах. Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає вимоги позивача в цій частині правомірними та обґрунтованими. Разом з тим, оскільки Договір оренди землі був укладений на три роки, то і поновленню договір підлягає на той самий строк, тобто на три роки, а не на 10 років, як запропоновано ТОВ МЖК Оболонь у Додатковій угоді про поновлення. Позовні вимоги ТОВ МЖК Оболонь , відповідно, підлягають частковому задоволенню.

Обраний позивачем спосіб захисту за своєю правовою природою відповідає характеру порушеного права, про яке зазначає позивач у позові, та узгоджується з передбаченими законом способами захисту.

Водночас, дослідивши доводи КМР щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи у порядку спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія дійшла наступних висновків.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до приписів статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Матеріалами справи підтверджується, що в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 про відкриття провадження у справі №910/13031/19 місцевий господарський суд зазначив, що справа №910/13031/19 не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, а тому може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, Київська міська рада у поданому 09.10.2019 до суду першої інстанції відзиві на апеляційну скаргу просила суд розглядати позовну заяву в даній справі за правилами загального позовного провадження, зазначаючи, що розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки становить значний суспільний інтерес, оскільки законодавцем встановлено обов`язок органу місцевого самоврядування інформувати суспільство про ухвалення відповідних рішень щодо надання земельних ділянок у власність чи користування юридичним та фізичним особам.

Також 29.10.2019 відповідачем було подане окреме клопотання про розгляд даної справи у порядку загального позовного провадження.

Суд першої інстанції, втім, не врахував думку відповідача щодо необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження з огляду на її значний суспільний інтерес та за наявності відповідних заперечень розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, що, на переконання апеляційного господарського суду, свідчить про порушення Господарським судом міста Києва норм статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги відповідача у вказаній частині є обґрунтованими та приймаються колегією суддів до уваги.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 7 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Господарський суд міста Києва, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, допустився порушення норм процесуального права, доводи скаржника із приводу чого є обґрунтованими.

Водночас, розглянувши справу по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що останні є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови. Доводи апеляційної скарги Київської міської ради щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, рішення суду у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, пунктом 7 частини 3 статті 277, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/13031/19 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 у справі №910/13031/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати поновленим на три роки договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів 15.07.2005 за №79-6-00332.

Визнати укладеною угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 липня 2005 р., зареєстрованого за №79-6-00332 (про поновлення) в редакції, яка підписана Товариством з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь , а саме:

"Додаткова Угода

про поновлення договору оренди земельної ділянки

м. Київ,

Київська міська рада ( м. Київ, вул. Хрещатик, 36 ) - далі у тексті - Орендодавець в особі Київського міського голови - Кличка Віталія Володимировича, що діє на підставі ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні - з однієї сторони, та ТОВ Молодіжний житловий комплекс Оболонь ( м. Київ, проспект Героїв Сталінграда 12-К ідентифікаційний код: 21618448 ) - далі у тексті - Орендар , в особі директора Антонова Олександра Івановича, що діє на підставі статуту - з другої сторони, на підставі статті 792 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України Про оренду землі уклали цю додаткову угоду, надалі - додаткова угода , до договору оренди земельної ділянки, посвідченого Щербаковим В.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.07.2005 р. зареєстрованого в реєстрі за № 477, зареєстрований головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА ) 15.07.2005 за №79-6-0033, подовженим угодою до договору оренди земельної ділянки від 15.07.2005 №79-6-00332, зареєстрованої головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 28.10.2008 р. за № 79-6-00668, поновленим рішенням господарського суду м. Києва у справі №5011-75/12367-2012 від 24.03.2014, яке набрало законної сили 24.04.2014 надалі договір оренди, про наступне:

1. Сторони домовились, поновити строком на 3 (три) роки договір оренди земельної ділянки, посвідчений Щербаковим В.З, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.07.2005 року, зареєстрований в реєстрі за №477, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА ) 15.07.2005 за № 79-6-0033, подовженим угодою до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованої головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 28.10.2008 за №79-6-00668, поновленим рішенням господарського суду м. Києва по справі №5011-75/12367-2012 від 24.03.2014, яке набрало законної сили 24.04.2014.

2. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди та набуває чинність з дня його нотаріального посвідчення в установленому законом порядку.

3. Витрати, пов`язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сплачує орендар.

4. Всі інші умови договору залишити без змін.

5. Цю додаткову угоду укладено українською мовою в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Один примірник для орендаря, один для орендодавця, один для приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, по одному для кожної із сторін.

Київська міська рада

Орендар

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 12 - К, код 21618448) 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/13031/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.02.2020.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка