Рішення

від 06.02.2020 по справі 903/972/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2020 р. Справа № 903/972/19 Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/972/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» про стягнення 132106,50 грн.,

ВСТАНОВИВ:

06.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН» надіслало на адресу суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» про стягнення 132106,50 грн., з них 128555,94 грн. основний борг, 3550,56 грн. пеня.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договору поставки №115п18 від 19.03.2018.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ТзОВ «Континіум-Трейд» 30.12.2019 направило на адресу суду:

- заяву з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Заява обґрунтована тим, що відповідач не укладав договору поставки з юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 30468065, а договір укладений з юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 39479012. Крім того, відповідач не згідний із твердженнями позивача про те, що по вказаних накладних відповідачем порушено грошові зобов`язання перед позивачем (код ЄДРПОУ 30468065);

-відзив на позовну заяву;

Ухвалою суду від 09.01.2020 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» від 30.12.2019 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача 24.01.2020 надіслав на адресу суду заперечення на відзив відповдача.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб`юшн (далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (далі Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №115п18 (далі- Договір, а.с.15-21).

Між тими самими сторонами 19.03.2018 укладено додаткові угоди до договору №115п18 (а.с.22-24).

19.03.2018 та 16.07.2018 між постачальником та покупцем укладені додатки до договору №115п18 (а.с.25-27).

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 8.2.1 Договору в редакції додаткової угоди про внесення змін до Договору поставки № 115п18 від 19.03.2018 Покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника:

- на 55 (п`ятдесят п`ятий) календарний день з моменту поставки - заморожених продуктів харчування, а саме торгових марок Polar Star, Skandinavika, Hortex, Spela, Nordic, Yapico;

- нa 45 (сорок п`ять) календарний день з моменту поставки - за напої торгових марок Ярило та HELL ;

- кожні 10 (десять) календарних днів з моменту реалізації Покупцем товару третім особам - для всіх інших торгових марок.

В п. 10.5. Договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення.

У відповідності з п. 12.2. Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавств.

Згідно п.13.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2019, а в частині вкаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар за період з 03.07.2019 до 29.08.2019 на загальну суму 130487,76 грн., що підтверджується видатковими накладними №1/4/2393 від 03.07.2019, № 1/4/2410 від 03.07.2019, № 1/4/2555 від 17.07.2019, № 1/4/2556 від 17.07.2019, № 1/4/2564 від 17.07.2019, № 1/4/2562 від 17.07.2019, № 1/4/2563 від 17.07.2019, № 1/4/2568 від 17.07.2019, № 1/4/2755 від 31.07.2019, № 1/4/2756 від 31.07.2019, № 1/4/2757 від 31.07.2019, № 1/4/2761 від 31.07.2019, № 1/4/2762 від 31.07.2019, № 1/4/2763 від 31.07.2019, №1/4/2764 від 31.07.2019, № 1/4/2936 від 15.08.2019, № 1/4/2937 від 15.08.2019, № 1/4/2940 від 15.08.2019, № 1/4/3140 від 29.08.2019, № 1/4/3141 від 29.08.2019, № 1/4/3159 від 29.08.2019, № 1/4/3160 від 29.08.2019 (а.с.28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 43, 45, 48, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73).

На вказаних видаткових накладних міститься підпис уповноважених представників обох сторін (за винятком видаткової накладної №1/4/2755 від 31.07.2019).

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач частково виконав свої зобов`язання по Договору перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 1931,82 грн.

Видаткова накладна №1/4/2755 від 31.07.2019 (а.с.45), приймається судом, як належний доказ здійснення поставки товару відповідачу, оскільки сторонами підписана товарно-транспортна накладна №19741 від 31.07.2019, щодо поставки товару визначеного у видатковій накладній №1/4/2755 від 31.07.2019 (ТТН містить усі обов`язкові реквізити первинного документа).

Разом з тим, сторонами укладено та підписано акт про виявлені недоліки при прийомі товару на товарному складі ТОВ Континіум-Трейд щодо видаткової накладної №№1/4/2755 від 31.07.2019.

Товарно-транспортна накладна є повноцінним первинним документом, що підтверджує господарську операцію щодо переміщення товару. Адже цей документ відповідає всім ознакам первинного документа згідно ч. 2 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 № 88.

Отже, товарно-транспортною накладною підтверджується наявність господарських операцій між відповідачем із позивачем.

Підписання покупцем товарно-транспортних накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

За змістом пунктів 2.1-2.4 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки відповідачу товару, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

На день розгляду справи заборгованість становить 128555,94 грн.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування штрафу, пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також компенсаційний платіж в розмірі 48% річних, плату за користування товарним кредитом, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст. 216-218 ГК України, передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками до позовної заяви позивачем відповідно до п.10.5. договору нараховано пеню в розмірі 3550,56 грн. (а.с. 13-14).

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» по пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 3513,89 грн. (а.с.109-110).

У стягненні нарахованих 36,67 грн. - пені слід відмовити, як безпідставно заявлених, оскільки у видаткових накладних №1/4/2940 від 15.08.2019, №1/4/3159 від 28.08.2019, №1/4/3160 від 29.08.2019 невірно зазначені періоди нарахування.

Щодо заперечень відповідача, що відповідач не укладав договору поставки з юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 30468065, а договір укладений з юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 39479012, спростовуються наступним.

Частиною 1 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

В силу статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до статті 64 ГК України функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Відповідно до ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Тобто, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Як визначено у п.п. 1.7 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Таким чином, у спірних правовідносинах, за правилами встановленими процесуальним законодавством, в якості позивача може звернутись з позовом юридична особа, або юридична особа в особі її філії (якщо філія наділена відповідними повноваженнями і про це є належні докази).

Згідно п.1.6. ст. 1 Положення про філію Львівська ТОВ Асканія Дістріб`юшн філія не є юридичною особою.

Судом встановлено, що до суду з позовом звернулось ТОВ Асканія Дістріб`юшн . При цьому згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, філія "Львівська" є відокремленим підрозділом ТОВ Асканія Дістріб`юшн (код ЄДРПОУ ВП: 39479012; місцезнаходження ВП: вулиця Північна, будинок 1, Залізничний район, місто Львів, 79020), не є юридичною особою та не має самостійної господарської процесуальної дієздатності.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження неотримання товару або спростування заявленого боргу.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором №115п18 від 19.03.2018 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 125414,48 грн. (в т.ч.: 121900,59 грн. основний борг, 3513,89 грн. пеня). В решті позову слід відмовити.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді («Руїс Торіха проти Іспанії» ).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами («Ван де Гурк проти Нідерландів)» .

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті («Гірвісаарі проти Фінляндії» ).

Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору пропорційно до суми задоволених вимог в сумі 1981,05 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (проспект Соборності, 43, місто Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170637) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСКАНІЯ ДІСТРІБ`ЮШН (вулиця Бориспільське шосе, будинок 41-В, місто Київ, 02121, код ЄДРПОУ 30468065) 132069,83 грн. (сто тридцять дві тисячі шістдесят дев`ять гривень вісімдесят три копійки) заборгованості, (в т.ч.: 128555,94 грн. основний борг, 3513,89 грн. пеня) та 1981,05 грн. (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна гривня п`ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар