Постанова

від 23.04.2020 по справі 903/972/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року Справа № 903/972/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П. , суддя Коломис В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2020р. у справі №903/972/19 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб`юшн" (м.Київ)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" (м.Луцьк)

про стягнення 132106,50 грн.

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.ч.2, 10 ст.270, ч.13 ст.8 та ч.3 ст.252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.02.2020р. у справі №903/972/19 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб`юшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" про стягнення 132106,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континіум-Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб`юшн" 132069,83 грн. заборгованості, (в т.ч.: 128555,94 грн. основний борг, 3513,89 грн. пеня) та 1981,05 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (т.2, арк.справи 2-5).

В скарзі апелянт зазначає, що на день прийняття рішення судом першої інстанції сума простроченої заборгованості за поставлений товар становила 73 723,89 грн., а не 128 555,94 грн., що не було враховано при винесенні рішення, проте, судом позов задоволено у повному обсязі та вирішено стягнути вартість всього фактично поставленого товару ТОВ "Асканія Дістріб`юшн" для ТОВ "Континіум-Трейд". Таким чином суд першої інстанції не врахував порядок розрахунків відповідача з позивачем згідно умов Договору та вирішив стягнути з ТОВ "Континіум-Трейд" кошти за поставлений товар, термін розрахунку за який згідно умов Договору поставки №115п18 від 19.03.2018р. ще не настав.

Ухвалою про відкриття провадження у справі передбачено розгляд справи з правилами спрощеного позовного провадження.

Скаржник вважає, що таке рішення суду порушує процесуальні норми з наступних підстав: 1) предмет доказування у справі, характер спірних відносин вимагають проведення судового засідання за правилами загального позовного провадження для повного встановлення обставин справи; 2) судом не взято до уваги норми передбачені ч.3 ст.247 ГПК України, а саме обсяг та характер доказів, що потрібно долучити для всебічного розгляду справи; 3) судом не враховано заяву ТОВ "Континіум-Трейд" про важливе значення розгляду справи за правилами загального позовного провадження; 4) розгляд справи без повідомлення учасників справи про час та дату розгляду, позбавив можливості ТОВ "Континіум-Трейд" надати додаткові пояснення які могли вплинути на розгляд справи по суті.

На підставі викладеного скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2020р. у справі №903/972/19 частково і ухвалити нове рішення у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб`юшн" 128 555,94 грн. основного боргу, яким задовільнити вимоги викладені у апеляційній скарзі відповідача повністю. Стягнути з позивача суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга надійшла безпосередньо на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Листом №903/972/19/1121/20 від 21.02.2020р. матеріали справи №903/972/19 витребувано у Господарського суду Волинської області.

Матеріали справи №903/972/19 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду 25.02.2020р.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2020р. у справі №903/972/19. Запропоновано позивачу у строк до 16.03.2020р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу.

13.03.2020р. (вх.№2012/20) на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія Дістріб`юшн" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вважає, що оскільки, жодної інформації про реалізацію товару третім особам відповідачем позивачу за наступними накладними: №1/4/2393 від 03.07.2019р. на суму 4192,56 грн (товар частково оплачений в розмірі 1931,82 грн), №1/4/2410 від 03.07.2019р. на суму 5007,30грн, №1/4/2555 від 17.07.2019р. на суму 4624,02 грн, №1/4/2556 від 17.07.2019р. на суму 18565,56 грн, №1/4/2755 від 31.07.2019р. на суму 7237,80 грн, №1/4/2756 від 31.07.2019р. на суму 1834,80 грн, №1/4/2936 від 15.08.2019р. на суму 3709,02 грн, №1/4/2937 від 15.08.2019р. на суму 20563,20 грн, №1/4/3140 від 29.08.2019р. на суму 1590,00 грн, №1/4/3141 від 29.08.2019р. на суму 641,16 грн надано не було, то такий товар вже реалізовано відповідачем третім особам, а отже, строк оплати вже настав, про що також було зазначено в рішенні Господарського суду Волинської області. Доказів реалізації товару відповідач не надавав, дане питання в суді не порушував, лише після винесення судового рішення надав до суду апеляційної інстанції довідку, яка жодним чином не підтверджена належними та допустимими доказами реалізації товару третім особам.

Позивач стверджує, що вважати надану ТОВ "Континіум-Трейд" довідку про залишок товару належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України не можна. Звертає увагу, що ТОВ "Континіум-Трейд" не надало довідку про залишок товару в суді першої інстанції, натомість ТОВ "Континіум-Трейд" у відзиві на позовну заяву стверджував, що договір між сторонами укладено не було.

Також позивач зазначає, що виходячи із положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, який розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд правильно зазначив в ухвалі від 09.01.2020р., що не вбачає підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

На підставі викладеного позивач просить суд залишити апеляційну скаргу ТОВ "Континіум-Трейд" без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2020р. у справі №903/972/19 без змін.

Колегія суддів звертає увагу, що до апеляційної скарги скаржником додані нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, а саме - довідку про залишок товару поставленого від ТОВ Асканія Дистриб`юшн який оплачується згідно умов Договору кожні 10 (десять) календарних днів з моменту їх реалізації. Вказана довідка, на думку скаржника, підтверджує факт наявності нереалізованої продукції на суму 54832,05 грн.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідач не довів наявність таких обставин, які б об`єктивно перешкоджали позивачеві надати письмові докази суду першої інстанції.

Крім цього, судова колегія враховує, що долучена заявником довідка не є тим безспірним доказом, який підтверджує та відображає наявність нереалізованої продукції на суму 54832,05 грн., з огляду на те, що даний документ видався та завірявся відповідачем в самостійному порядку.

Отже, керуючись нормами ч.3 ст.269 ГПК України, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції без урахування таких нових доказів.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

19.03.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Асканія Дістріб`юшн (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №115п18 (т.1, арк.справи 15-21).

Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.8.2.1 Договору в редакції додаткової угоди про внесення змін до Договору поставки №115п18 від 19.03.2018р. Покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника:

- на 55 (п`ятдесят п`ятий) календарний день з моменту поставки - заморожених продуктів харчування, а саме торгових марок Polar Star, Skandinavika, Hortex, Spela, Nordic, Yapico;

- нa 45 (сорок п`ять) календарний день з моменту поставки - за напої торгових марок Ярило та HELL ;

- кожні 10 (десять) календарних днів з моменту реалізації Покупцем товару третім особам - для всіх інших торгових марок.

В п.10.5. Договору зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати товару Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період заборгованості, за кожний день прострочення.

У відповідності до п.12.2. Договору, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Згідно п.13.1. Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.01.2019р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

19.03.2018р. сторонами укладено додаткові угоди до Договору поставки №115п18 (т.1, арк.справи 22-24).

19.03.2018р. та 16.07.2018р. між постачальником та покупцем укладені додатки до договору №115п18 (т.1, арк.справи 25-27).

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача товар за період з 03.07.2019р. до 29.08.2019р. на загальну суму 130487,76 грн, що підтверджується видатковими накладними №1/4/2393 від 03.07.2019р., № 1/4/2410 від 03.07.2019р., №1/4/2555 від 17.07.2019р., №1/4/2556 від 17.07.2019р., №1/4/2564 від 17.07.2019р., №1/4/2562 від 17.07.2019р., №1/4/2563 від 17.07.2019р., №1/4/2568 від 17.07.2019р., №1/4/2755 від 31.07.2019р., №1/4/2756 від 31.07.2019р., №1/4/2757 від 31.07.2019р., №1/4/2761 від 31.07.2019р., №1/4/2762 від 31.07.2019р., №1/4/2763 від 31.07.2019р., №1/4/2764 від 31.07.2019р., №1/4/2936 від 15.08.2019р., №1/4/2937 від 15.08.2019р., №1/4/2940 від 15.08.2019р., №1/4/3140 від 29.08.2019р., №1/4/3141 від 29.08.2019р., №1/4/3159 від 29.08.2019р., №1/4/3160 від 29.08.2019р. (т.1, арк.справи 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40, 43, 45, 48, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як визначено ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Наявні у матеріалах справи видаткові накладні містять підпис уповноважених представників обох сторін, за винятком видаткової накладної №1/4/2755 від 31.07.2019р.

Згідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абз.4 п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково виконав свої зобов`язання по Договору перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 1931,82 грн.

Колегія суддів погоджується, що видаткова накладна №1/4/2755 від 31.07.2019р. (т.1, арк.справи 45) є належним доказом здійснення поставки товару відповідачу, оскільки сторонами підписана товарно-транспортна накладна №19741 від 31.07.2019р. щодо поставки товару визначеного у видатковій накладній №1/4/2755 від 31.07.2019р. (ТТН містить усі обов`язкові реквізити первинного документа).

Разом з тим, сторонами укладено та підписано акт про виявлені недоліки при прийомі товару на товарному складі ТОВ Континіум-Трейд щодо видаткової накладної №№1/4/2755 від 31.07.2019р.

Товарно-транспортна накладна є повноцінним первинним документом, що підтверджує господарську операцію щодо переміщення товару, оскільки зазначений документ відповідає всім ознакам первинного документа згідно ч.2 ст.9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та п.2.4 Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. №88.

Отже, товарно-транспортною накладною підтверджується наявність господарських операцій між відповідачем із позивачем.

Підписання покупцем товарно-транспортних накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема статті 9 названого Закону, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Відповідно до п.п.2.1-2.4 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За вказаних обставин, факт здійснення господарської операції, а саме поставки відповідачу товару, повинен підтверджуватися належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Отже, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 128555,94 грн.

При цьому, відповідачем не було надано жодного належного доказу на підтвердження неотримання товару або спростування заявленого боргу.

Позивачем на підставі п.10.5. Договору було нараховано пеню в розмірі 3550,56 грн. (т.1, арк.справи 13, 14).

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок пені, колегія судів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що правомірним є нарахування та підлягає стягненню з відповідача 3513,89 грн (т.1, арк.справи 109, 110). При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, у стягненні нарахованих 36,67 грн - пені слід відмовити, як безпідставно заявлених, оскільки у видаткових накладних №1/4/2940 від 15.08.2019р., №1/4/3159 від 28.08.2019р., №1/4/3160 від 29.08.2019р. невірно зазначені періоди нарахування.

Щодо посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч.1,2 ст.247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у ч.4 цієї статті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому ч.2 ст.247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Положення ч.1 ст.247, ч.1,7 ст.250 ГПК України слід розуміти так, що малозначна справа розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження та не може бути розглянута за правилами загального позовного провадження навіть з урахуванням критеріїв, установлених ч.3 ст.247 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вимог ст.74 ГПК України, не було надано суду першої інстанції належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

При цьому, наявність заперечень щодо позовних вимог не є підставою для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

З огляду на зазначені положення Господарського процесуального кодексу України та приймаючи до уваги ціну позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поданий позов відноситься до малозначних справ, який розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження.

Тому, Господарським судом Волинської області правомірно відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" від 30.12.2019р. про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, та відповідно здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що заявлену позивачем вимогу щодо стягнення з відповідача за договором №115п18 від 19.03.2018р. правомірно задоволено в сумі 125414,48 грн. (121900,59 грн. основного боргу, 3513,89 грн. пені), а в решті позову відмовлено.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Континіум-Трейд" на рішення Господарського суду Волинської області від 06.02.2020р. у справі №903/972/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.04.2020р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Коломис В.В.