Постанова

від 04.02.2020 по справі 629/798/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

04 лютого 2020 року

м. Харків

справа №629/798/19

провадження № 22-ц/818/690/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа - Лозівська місцева прокуратура Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Державної казначейської служби України на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Каращука Т.О., -

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що постановою старшого помічника прокурора міста Харкова від 28.12.2004 року відносно нього було порушено кримінальну справу за фактом службової підробки, що спричинила тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09.01.2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.05.2010 року, його виправдано за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

Посилаючись на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у період з 28.12.2004 року по 05.05.2010 року йому було заподіяно моральну шкоду, ОСОБА_1 просив на підставі Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування моральної шкоди 268 148 гривень 90 коп.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної шкоди 268148 грн 90 коп.

В апеляційних скаргах заступник прокурора Харківської області та представник Державної казначейської служби України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просили рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначили, що вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09.01.2007 року ОСОБА_1 було виправдано за декількома епізодами, в той же час засуджено за ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України, а тому передбачені Законом України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підстави для відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України моральної шкоди відсутні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників прокуратури Харківської області та Державної казначейської служби України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що постановою старшого помічника прокурора міста Харкова від 28.12.2004 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за фактом службової підробки, що спричинила тяжкі наслідки за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09.01.2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.05.2010 року, ОСОБА_1 виправдано за звинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст.366 КК України за діяльністю підприємства АМВА , за ч.3 ст.212 КК України за діяльністю підприємств ПП Троя , ПП СМПТ , Техпо , ЧП СМПТ , за ч.2 ст .366 КК України за діяльністю підприємств ПП Троя , ПП Техпо , ПП СМПТ , за ч.2 ст.364 КК України за діяльністю підприємств ПП Троя , ПП СМПТ , ПП Техпо , ПП СМПТ , а також за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Разом з тим, вищевказаним вироком, зміненим ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05.05.2010 року, позивача визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212 КК України та ч. 2 ст. 366 КК України, призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності позивачеві заподіяно моральної шкоди, на відшкодування якої підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України 268148 грн 90 коп.

Проте погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, порядок та розмір сум відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду регулює Закон України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду від 01 грудня 1994 року № 266/94 (Закон № 266/94).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону № 266/94 підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно із статтею 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пунктів 3, 4 Положення про застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду , затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Отже, право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставі Закону виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Як встановлено судовим розглядом вироком Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09.01.2007 року, ОСОБА_1 виправдано за звинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.2 ст. 366 КК України за діяльністю певних підприємств, але у межах цієї ж кримінальної справи засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 2 ст. 366, однак звільнено від покарання з випробувальним терміном.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки факт непідтвердження в суді однієї із кваліфікуючих ознак злочину, чи певного епізоду злочинної діяльності не свідчить про незаконність притягнення особи до кримінальної відповідальності та не тягне за собою права на відшкодування шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94.

За таких обставин апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Державної казначейської служби України підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 295, 367, 376, 379, 381-383 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області та Державної казначейської служби України задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 жовтня 2019 року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені у зв`язку з поданням апеляційної скарги прокуратурою Харківської області судові витрати у розмірі 4 022 грн. 22 коп., Державною казначейською службою України - судові витрати у розмірі 1152 грн. 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2020 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова