Постанова

від 06.02.2020 по справі 208/537/17(2-а/208/120/17)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

Київ

справа №208/537/17(2-а/208/120/17)

адміністративне провадження №К/9901/43731/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КСІЛ до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради про скасування постанови за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Похвалітої С.М. від 14 квітня 2017 року та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Божко Л.А., Кругового О.О., Лукманової О.М. від 19 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю КСІЛ (далі - ТОВ КСІЛ , позивач) звернулося до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради (далі - Управління ДАБК Кам`янської МР), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову № 1 -К-Ю від 15 вересня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є неналежним доказом, оскільки містить ряд порушень щодо дотримання його вимог; в акті про недопущення посадових осіб на об`єкт будівництва не заповнено усі пункти, відтак, вважає, що такі документи не можуть бути належними доказами, на підставі яких у подальшому прийнято оскаржувану постанову, яка, на думку позивача, є необґрунтованою та прийнятою з порушенням встановленого законодавством порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не виконано вимоги передбачені нормами КУпАП та Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності , не доведено наявності події та складу зазначених в оскаржуваних постановах правопорушень та не доведено наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Управління ДАБК Кам`янської МР звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 13 листопада 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 208/357/17(2-а/208/120/17), витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 208/357/17(2-а/208/120/17) за касаційною скаргою Управління ДАБК Кам`янської МР на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасниками справи заявлено клопотання про участь їх представників під час касаційного розгляду справи у судовому засіданні, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що виконуючи звернення слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області майора поліції О.С. Олійника про проведення перевірки дотримання вимог чинного законодавства у сфері містобудівної діяльності під час підготовки, виконання та прийняття робіт з реконструкції 16-поверхового житлового будинку за адресою: м. Дніпродзержинськ, бульвар Будівельників, 27-Б , відповідач прибув для проведення перевірки на вказаному об`єкті.

Відповідно до направлення для проведення позапланової перевірки № 16 ПЗ від 26 серпня 2016 року для здійснення позапланової перевірки на бульварі Будівельників, 27Б м. Кам`янське скеровані заступник начальника управління ДАБК МР Вовк О.М. та головний спеціаліст управління Осадченко Д.А. Строк дії направлення з 26 серпня 2016 року по 01 вересня 2016 року.

01 вересня 2016 року головним спеціалістом управління ДАБК МР Осадченко Д.А. складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій та зазначено, що даний акт складено в присутності директора забудовника Шабельника В.І. , який не допустив посадових осіб для проведення позапланової перевірки, чим порушив пункт 1 частини четвертої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , у зв`язку з чим складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Крім того, встановлено, що 01 вересня 2016 року головним спеціалістом управління ДАБК МР Осадченко Д.А. винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому вимагалося 20 вересня 2016 року об 11 год. 00 хв. допустити посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення позапланової перевірки, а також зазначалося, що директор ТОВ КСІЛ Шабельник В.І. в отриманні припису відмовився та від проведення перевірки ухиляється.

15 вересня 2016 року до закінчення строку для усунення недоліків, встановлених у приписі, заступником начальника управління ДАБК Кам`янської МР Вовк О.М. прийнято постанову № 1-К-Ю про накладення на ТОВ КСІЛ штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф в розмірі 14 500,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що уповноваженим представником позивача під час виїзду посадових осіб Управління ДАБК Кам`янської МР для проведення перевірки на об`єкт будівництва за адресою: бульвар Будівельників, 27Б у м. Кам`янське не допущено останніх до проведення перевірки, чим було порушено пункт 1 частини четвертої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Скаржник стверджує, що посадовими особами відповідача вчинено всі необхідні перед початком проведення перевірки дії, зокрема, пред`явлено службові посвідчення та направлення на проведення перевірки, однак, судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що директором ТОВ КСІЛ неправомірно не допущено посадових осіб Управління ДАБК до перевірки.

Від директора ТОВ КСІЛ надійшло заперечення на касаційну скаргу Управління ДАБК Кам`янської МР, в якому зазначається, що суди прийняли законні та обґрунтовані рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судових засідання, а вимоги касаційної скарги є безпідставними; просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу, повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Повноваження Управління ДАБК Кам`янської МР у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності державний архітектурно будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно з положеннями пунктів 1 та 4 частини першої статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності посадові особи органів державного архітектурно будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється ДАБІ України та її територіальними органами.

Пунктом 2 Порядку № 553 встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Згідно пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до пунктів 7 та 9 Порядку № 533 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки, у тому числі, є: вимога правоохоронних органів.

Згідно підпункту 1 пункту 11 Порядку № 533 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право безперешкодного доступу на місце будівництва об`єкта та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Пунктом 13 Порядку № 553 визначено, що суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, має право: вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю службових посвідчень; бути присутнім під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; за результатами перевірки отримувати та ознайомлюватись з актом перевірки, складеним органом державного архітектурно-будівельного контролю; подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта перевірки, складеного органом державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірки на об`єкті контролю виключно після пред`явлення суб`єкту містобудування службових посвідчень та направлень на перевірку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду 09 грудня 2019 року у справі № 822/836/16, від 15 січня 2020 року у справі № 818/1617/16.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт (пункт 14 Порядку № 553).

Пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена відповідальність суб`єктів містобудування за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Статтею 4 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 16-19 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 (далі - Порядок № 244), визначено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи. Справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи. Справа розглядається відкрито та на засадах рівності всіх учасників.

Доказами у справі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність відповідного суб`єкта містобудування в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені дані встановлюються на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, у разі потреби - на підставі пояснень суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, свідків, а також інших документів.

Пунктом 21 вище вказаного порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, визначено, що посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, під час розгляду справи зобов`язана з`ясувати, чи було вчинено правопорушення у сфері містобудівної діяльності, чи винний відповідний суб`єкт містобудування в його вчиненні, чи підлягає він притягненню до відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 01 вересня 2016 року посадовими особами Управління ДАБК Кам`янської МР складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно будівельного контролю на об`єкт будівництва, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, де вимагалося 20 вересня 2016 року об 11.год.00 хв. допустити посадових осіб органу державного архітектурно будівельного контролю до проведення позапланової перевірки та протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому зазначалось, що розгляд справи відбудеться 15 вересня 2016 року о 10 годині із зазначенням місця розгляду справи.

Судами також встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 15 вересня 2016 року заступником начальника Управління ДАБК Кам`янської МР прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 1-К-Ю, якою на ТОВ КСІЛ накладено штраф у розмірі 14 500,00 грн за правопорушення, передбачене пунктом 2 частини шостої статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи адміністративний позов, мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено наявності події та складу зазначених в оскаржуваних постановах правопорушень та не доведено наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності. Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Законодавство, що врегульовує спірні правовідносини, у загальному визначає критерії та умови, за наявності яких можна констатувати факт недопуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до перевірки.

На переконання колегії суддів, недопуск посадових осіб уповноваженого органу до проведення перевірки може виражатись, як у вчиненні будь-яких активних дій з боку суб`єкта містобудівної діяльності або його представників, що фактично перешкоджають здійсненню такого заходу державного архітектурно-будівельного контролю, так і у пасивній поведінці цього ж суб`єкта, який будучи завчасно обізнаним про день, час і місце її проведення, свідомо, за відсутності на те поважних причин, не створив належних умов для цього, в тому числі, не забезпечив доступ до об`єкта перевірки.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду 09 грудня 2019 року у справі № 822/836/16.

Отже, визначальним для правильного вирішення цієї справи та прийняття у ній законного та обґрунтованого судового рішення є встановлення судами факту обізнаності уповноваженого представника ТОВ КСІЛ з наміром провести перевірку, а також факту вчинення/не вчинення таким представником дій або бездіяльності, які перешкоджали її проведенню.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Управлінням ДАБК Кам`янської МР видано направлення для проведення перевірки від 26 серпня 2016 року. Також з копії акта про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій від 01 вересня 2016 року, що міститься у матеріалах справи, судами встановлено, що такий акт складено у присутності директора забудовника Шабельника В.І. , слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП у Дніпропетровській області Олійника О.С., та представника УСБУ у Дніпропетровській області; в акті міститься відмітка про відмову керівника ТОВ КСІЛ від отримання акта.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено факт направлення та отримання ТОВ КСІЛ направлення про проведення перевірки, не перевірено інформацію про складання акта у присутності директора підприємства, зокрема, не допитано присутніх свідків.

Крім того, судами не встановлено, чи було надіслано позивачу складені акт, припис та протокол про порушення у сфері містобудівної діяльності та чи отримано останнім вказані документи, чи своєчасно було повідомлено позивача про час та місце розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу на те, що суди, не встановивши наведені вище обставини справи та не надавши їм належної правової оцінки, суди фактично допустили неповне з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Разом з тим, неповне з`ясування обставин у справі, недослідження всіх доказів, у тому числі за необхідності їх самостійного витребування судом, ненадання їм належної правової оцінки є ознакою порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та недотримання в процесі винесення рішень норм процесуального права, що відповідно до статті 353 КАС України є підставою для їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) умотивованості судового рішення можна врахувати практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наприклад, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, пункт 30). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

Так, у пункті 31 рішення у справі Волошин проти України (заява № 15853/08) та пункті 22 рішення у справі Бацаніна проти Росії (заява № 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає справедливого балансу між сторонами , і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

У пункті 25 рішення у справі Проніна проти України (заява № 63566/00), пункті 13 рішення у справі Петриченко проти України (заява № 2586/07) та пункті 280 рішення у справі Нечипорук і Йонкало проти України (заява № 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення у справі Бендерський проти України (заява № 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді заслухані , тобто належним чином вивчені судом.

Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії умотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Управління ДАБК Кам`янської МР, скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суди мають взяти до уваги висновки цієї постанови та, у разі необхідності, мають витребувати та дослідити додаткові докази для правильного встановлення всіх обставин справи з наданням їм належної правової оцінки та дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України.

Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то у силу статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко