Постанова

від 06.02.2020 по справі 1740/1852/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 1740/1852/18

адміністративне провадження № К/9901/23045/19, К/9901/24203/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 1740/1852/18

за адміністративним позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та Західного офісу Держаудитслужби, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія , Товариства з обмеженою відповідальністю Геус Груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Військторг про визнання протиправними та скасування пунктів вимоги,

за касаційними скаргами Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. П. Нос, Я. С. Попко, Р. В. Кухтей) від 25 липня 2019 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 05 липня 2018 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі - відповідач-1) та Західного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТОВ Поліська енергосервісна компанія , у якому просило:

- визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3-8 вимоги від 13 червня 2018 року № 13-17-08-17/2725 Щодо усунення виявлених порушень законодавства .

2. Позовні вимоги обґрунтовані не незгодою з певними пунктами вимоги і вказує що позивачем не було допущено ніяких порушень, а висновки відповідача щодо порушень, що призвели до матеріальної шкоди (збитків), є протиправними та нічим необґрунтованими.

3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 6, 7, 8 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13 червня 2018 року № 13-17-08-17/2725 Про усунення виявлених порушень законодавства .

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 5 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 13 червня 2018 року № 13-17-08-17/2725 Про усунення виявлених порушень законодавства відмовлено.

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 12 серпня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія (згідно зі штампом на поштовому конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року повністю, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити в силі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року (у складі колегії суддів: Васильєвої І. А. - судді-доповідача, суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.) відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

7. Також, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 22 серпня 2019 року Квартирно-експлуатаційний відділ м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (згідно зі штампом на поштовому конверті) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року залишити в силі.

8. Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року (у складі колегії суддів: Васильєвої І. А. - судді-доповідача, суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П.) об`єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (К/9901/24203/19) та Товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія (К/9901/23045/19) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 857/5841/19; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України; відмовлено Квартирно-експлуатаційному відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 857/5841/19; встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

9. 10 вересня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

10. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року № 96/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з внесенням змін до Cпеціалізації суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді та судових палат Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 27 грудня 2019 року № 33), що унеможливлює участь судді-доповідача Васильєвої І. А. у розгляді справ, категорії яких віднесені до спеціалізації іншої судової палати у зв`язку зі змінами

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (номер провадження № К/9901/23045/19, К/9901/24203/19) між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 січня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

12. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області згідно з пунктом 2.12 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на I квартал 2018 року, пунктом 5.1.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2018 року, на підставі направлень від 19 лютого 2018 року № 77, № 78, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне за період з 01 січня 2016 року по 31 січня 2018 року, за результатами якої складено акт ревізії від 07 травня 2018 року № 13-17-08-06/14.

14. Позивачем подані письмові заперечення до акта ревізії від 07 травня 2018 року № 13-17-08-06/14, у яких зазначено про незгоду з висновками контролюючого органу, викладені в акті.

15. Відповідачем-1 направлені висновки на заперечення від 11 червня 2018 року № 13-17-08-17/2695, у яких заперечення позивача не прийняті.

16. 13 червня 2018 року Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області винесено вимогу Про усунення виявлених порушень законодавства № 13-17-08-17/2725, якою встановлено порушення, що відображені в акті ревізії.

17. Не погоджуючись з вимогою, зокрема з її пунктами 1, 3-8, позивач звернувся з цим позовом до суду.

18. При цьому, судами також встановлено, що оспорювані пункти вимоги вказують на виявлені збитки та їх розмір.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Визнаючи протиправним та скасовуючи п. 1, 6, 7, 8 вимоги, суд першої інстанції обґрунтував своє рішення тим, що в ній викладено висновки Держаудитслужби про виявлення під час ревізії порушення КЕВ м. Рівне вимог чинного законодавства, що призвело до так званого неефективного використання коштів та до завдання збитків та визначено розмір цих збитків. Водночас, вимога не містить визначення конкретних дій, обов`язкових до виконання позивачем для усунення виявлених порушень. З огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) оскільки наділена рисами правового акту індивідуальної дії, однак спірна вимога у зазначених пунктах, в якій зазначено, про необхідність усунути виявлені порушення контролюючий орган не вказав, які саме дії, та на підставі, яких положень закону повинна вчинити підконтрольна установа для усунення виявлених порушень. Спонукання підконтрольної установи самостійно визначити, які саме заходи слід вжити можуть призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Обґрунтовуючи свою позицію суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 825/1481/16 та від 11 жовтня 2018 року у справі № 813/4101/17.

20. Відмовляючи у іншій частині суд першої інстанції вважав правомірним висновок перевіряючих фінансового органу, викладених у пунктах 3, 4, 5 спірної вимоги.

21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що збитки, щодо наявності яких контролюючим органом в оскаржуваній вимозі зроблено висновок, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, у зв`язку із чим даний позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками суду апеляційної інстанції, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

23. Зокрема, скаржники наводять доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги та заперечень, здійснюють виклад обставин та надають їм відповідну оцінку, цитують норми процесуального та матеріального права, а також висловлюють свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норми матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

25. Ключовим в цій справі є питання про те, чи може позивач (підконтрольна організація) оскаржити в судовому порядку вимогу відповідача про визначення розміру збитків, як належний спосіб судового захисту.

26. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон № 2939-XII).

27. Частиною першою статті 1 Закону № 2939-XII передбачено, що Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

28. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 868 Про утворення Державної аудиторської служби України , яка набрала чинності 03 листопада 2015 року, утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

29. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

30. Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів довгострокових зобов`язань за енергосервісом затвердженим в установленому порядку умовам закупівлі енергосервісу; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів, станом внутрішнього контролю в інших підконтрольних установах; усуненням виявлених недоліків і порушень; реалізацією інвестиційних проектів (підпункт 4 пункту 4 Положення № 43).

31. Пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

32. Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держаудитслужба має право звернутися до суду в інтересах держави.

33. Частиною першою статті 2 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

34. Пункт 7 статті 10 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) закріплює право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

35. Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 статті 10 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

36. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

37. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

38. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

39. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. Щодо відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку підконтрольною установою або шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом.

40. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

41. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача.

42. Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, неодноразово висловленою у постановах, зокрема, у постановах від 07.10.2014 у справі № 21-368а14, від 14.10.2014 у справі №21-453а14, від 18.11.2014 у справі №21-461а14, від 20.01.2015 у справі № 21-601а14, від 27.01.2015 у справі № 21-436а14, від 10.02.2015 у справі № 21-632а14, від 15.04.2014 у справах № 21-40а14, № 21-63а14), від 13.05.2014 у справі № 21-89а14, від 29.05.2017 у справі № 826/6304/16, від 23 лютого 2016 року у справі № 818/1857/14 тощо.

43. Аналогічні висновки щодо застосування наведених норм права викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 820/3534/16 за позовом Комунального підприємства Харківський метрополітен до Державної фінансової інспекції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту вимоги, а також у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 1440/1820/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 808/6509/13-а тощо.

44. У справі, що розглядається, поставлено питання про визнання протиправною та скасування вимоги від 13 червня 2018 року № 13-17-08-172725 в частині пунктів, що пов`язані із завданням необґрунтованої матеріальної шкоди (збитків).

45. Тобто, відповідачем у спірних пунктах вимоги вказано на факт заподіяння збитків, зазначено їх розмір та зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень згідно з вимогами законодавства.

46. У той же час, враховуючи те, що збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, виходячи з того, що правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення, заявлена Квартирно-експлуатаційним відділом м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України позовна вимога є передчасною.

47. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційних скарг, про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

48. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; п. 89), Проніна проти України (№ 63566/00; п. 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

49. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

50. Згідно частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

52. Оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю Поліська енергосервісна компанія залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 1740/1852/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов