Постанова

від 06.02.2020 по справі 804/5660/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року

Київ

справа №804/5660/17

адміністративне провадження №К/9901/33207/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (суддя Сидоренко Д. В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року (головуючий суддя Суховаров А. В., судді: Головко О. В., Ясенова Т. І.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області до Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

Головне управління Держпраці в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Солонянського районний відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у якому просило:

- визнати протиправними дії Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в особі старшого державного виконавця Акопова А. Р. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання;

- визнати протиправними та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 20 липня 2017 року;

- зобов`язати Солонянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняти постанову від 22 лютого 2017 року №27/4.3-8/135 до виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані дія і рішення, прийняті та вчинені державним виконавцем незаконно, оскільки постанова про накладення штрафу була пред`явлена до спливу трьохмісячного строку для пред`явлення до примусового виконання. Крім того, позивач посилається на порушення державним виконавцем встановлених строків прийняття оскаржуваного рішення і доведення його до відома стягувача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що останнім днем пред`явлення до виконання постанови №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року було 23 травня 2017 року, а оскільки постанова органу Держпраці пред`явлена до виконання 25 травня 2017 року, то державний виконавець на законних підставах повернув виконавчий документ.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Скаржник зазначає, що ним не було порушено строк пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання, оскільки у розумінні частини четвертої статті 12 Закону України Про виконавче провадження з дня переривання строку в Управління Держпраці залишилось до трьох місяців 24 дні для пред`явлення виконавчого документу повторно до примусового виконання, відлік якого починається з 16 травня 2017 року, який тривав до 08 червня 2017 року включно.

На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підприємство Редакція газети Вперед є самостійним суб`єктом господарювання, оскільки, засновником боржника за виконавчим документом є Солонянська районна рада, яка встановлює розмір статутного фонду, який формує орган, що був призначений для управління підприємством. До статутного фонду передаються кошти місцевого бюджету відповідно до Бюджетного Кодексу України, а майно відповідної територіальної громади - на підставі рішення ради. Враховуючи зазначене, Управління Державної казначейської служби України у Солонянському районі, у розумінні частини другої статті 6 Закону України Про виконавче провадження , є належним, спеціальним органом, який уповноважений виконувати рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів та бюджетних установ.

Касатор вважає, що відповідачем заяву від 24 травня 2017 року за № 3964-15/04 про пред`явлення до примусового виконання постанови № 27/4.3-8/135 про накладення штрафу від 22 лютого 2017 року отримано саме 30 травня 2017 року, яку, відповідно, пред`явлено в межах встановленого строку, передбаченого частиною першою статті 12 Закону України Про виконавче провадження , а штамп вхідної кореспонденції відповідача на заяві з датою 20 липня 2017 року свідчить лише про несвоєчасну реєстрацію вхідної кореспонденції відповідачем, що підтверджує порушення норм статтей 4, 12 та 28 Закону України Про виконавче провадження .

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області до Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), судді Білоуса О. В., Шарапи В. М.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року № 637/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

22 лютого 2017 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №27/4.3-8/135, згідно якої до Комунального підприємства Редакція газети Вперед , на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, застосовано штраф в розмірі 64000,00 грн. Також у тексті зазначеної постанови вказано, що остання набирає законної сили з моменту її складання з 22 лютого 2017 року та є виконавчим документом і пред`являється до виконання органом державної виконавчої служби протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили.

Листом від 28 квітня 2017 року вих.№3298-15/04 Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровської області (вхідна дата 03 травня 2017 року згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №4900052327917) з проханням прийняти до примусового виконання постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року про стягнення з боржника на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 64000,00 грн, з посиланням на положення передбачене частиною другою статті 6 Закону України Про виконавче провадження щодо виконання рішень про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Листом від 05 травня 2017 року вих.№03-29/231 (вх.№6133 від 16 травня 2017 року) Управління Державної казначейської служби України у Солонянському районі Дніпропетровської області повернуло Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року без виконання, з посиланням на те, що відповідно до п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2013 року №509, несплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

В подальшому, листом від 24 травня 2017 року вих.№3964-15/04 (дата відправлення засобами поштового зв`язку 25 травня 2017 року, згідно реєстру 2 на відправлення поштової кореспонденції, списку №643 згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку 215600426655) Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (вхідна дата 30 травня 2017 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №4910703323317, та згідно вхідного штемпелю органу виконавчої служби 20 липня 2017 року вх.№1564) з проханням прийняти до примусового виконання постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року про стягнення з боржника на користь Державного бюджету України штрафу у розмірі 64000,00 грн, з посиланням на положення частини шостої статті 265 Кодексу законів про працю України щодо виконання постанов центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, органами державної виконавчої служби.

20 липня 2017 року старшим державним виконавцем Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Акоповим Артуром Робертовичем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №8452, згідно якого виконавчий документ не відповідає вимогам пункту 2 частини третьої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме: пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зазначене повідомлення, згідно вхідного штемпелю позивача отримано останнім 17 серпня 2017 року та зареєстровано за вхідним номером 10303.

Не погоджуючись з тим, що відповідач незаконно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, позивач звернуся до суду з позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Підпунктом 133.4.1. пункту 133.4 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

- установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;

- установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об`єднання та асоціації об`єднань співвласників багатоквартирних будинків;

- внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України Про виконавче провадження випадках - на приватних виконавців.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України Про виконавчі провадження встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення інших державних органів та рішення Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, стягуються в примусовому порядку органами державної виконавчої служби (державних виконавців), за виключенням випадків коли стягнення таких штрафів здійснюється з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ. В такому випадку стягнення проводиться органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Переривання строків пред`явлення виконавчого документа до виконання, має місце у разі пред`явлення такого документа до виконання до відповідного органу та особи, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частини шостої статті 265 КЗпП України, виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Абзацом 4 пункту 11 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ №509 від 17.07.2013, встановлено, що не сплачені в добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України).

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною другою статті 6 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України Про виконавче провадження , стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р Питання Державної служби з питань праці на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі - Положення).

Відповідно до п.1 вказаного Положення Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Підпунктом 54 пункту 4 Положення передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Відповідно до матеріалів справи, постановою першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року на комунальне підприємство Редакція газети Вперед накладений штраф в сумі 64000, 00 грн за порушення абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України. В тексті постанови Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року зазначено, що вона набирає законної сили з моменту складання, є виконавчим документом та пред`являється до виконання до органу державної виконавчої служби протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Редакція газети Вперед (ідентифікаційний код юридичної особи 02471815) за організаційно-правовою формою є комунальним підприємством.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством визнається самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Комунальне підприємства Редакція газети Вперед є самостійним суб`єктом господарювання, відсутнє у Реєстрі неприбуткових установ та організацій, та відповідно не має статусу державного органу або бюджетної установи, внаслідок чого застосована сума штрафних санкцій відповідно до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України і не сплачена у добровільному порядку, стягуються в примусовому порядку органами державної виконавчої служби.

Суди зробили вірний висновок, що КП Редакція газети Вперед не відноситься ні до державних органів, ні до бюджетних установ, а тому, надсилання виконавчого документа до Управління Державної казначейської служби в Солонянському районі, тобто до неналежного органу, не є пред`явленням виконавчого документа до виконання. Направивши постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці на виконання до Управління Державної казначейської служби в Солонянському районі позивач діяв всупереч вимогам зазначеним у самій постанові.

Відповідно до положень частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, Управління Державної казначейської служби в Солонянському районі є органом, який не наділений у даному випадку повноваженнями приймати до виконання виконавчий документ, виданий Головним управлінням Держпраці в Дніпропетровській області.

Отже, звернення Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Управління Державної казначейської служби України у Солонянському районі Дніпропетровської області з приводу примусового виконання постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року не може розцінюватися як пред`явлення виконавчого документа до виконання, та як наслідок не свідчить про переривання строку пред`явлення зазначеної постанови до виконання.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, зазначивши, що останнім днем пред`явлення до виконання постанови №27/4.3-8/135 від 22 лютого 2017 року є 23 травня 2017 року. Оскільки постанова органу Держпраці пред`явлена до виконання 25 травня 2017 року, державний виконавець на законних підставах повернув виконавчий документ.

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Оцінюючи доводи касаційних скарг, Верховний Суд виходить з того, що судами попередніх інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов