Постанова

від 06.02.2020 по справі 814/4108/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 814/4108/15

адміністративне провадження № К/9901/54928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Шеметенко Л. П., суддів Потапчука В. О., Шляхтицького О. І.) від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, ФГВФО), уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь Волкова О. Ю. (далі - Уповноважена особа Фонду), третя особа - Публічне акціонерне товариство Банк Київська Русь (далі - ПАТ Банк Київська Русь ), у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду Волкова О. Ю. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що є вкладницею грошових коштів за договором банківського рахунку, укладеним з ПАТ Банк Київська Русь , і має право на відшкодування гарантованої суми за вкладом, а тому відмова у включенні її до реєстру кредиторів є надуманою та незаконною.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2016 року позов задовольнив. Визнав протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО. Зобов`язав Уповноважену особу Фонду включити ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Зобов`язав ФГВФО включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 червня 2018 року скасував зазначене вище судове рішення першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням апеляційної інстанції, у липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року і залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року.

На обґрунтування касаційної скарги позивачка зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України. При цьому, на думку скаржниці, судом не в повному обсязі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, що призвело до невідповідності висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи. За твердженнями ОСОБА_1 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06 липня 2018 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 лютого 2020 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.

19 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ Банк Київська Русь було укладено договір банківського рахунку № 26051-82 в національній валюті, відповідно до умов якого банк відкрив позивачці поточний рахунок № НОМЕР_1 та зобов`язався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Того ж дня на рахунок ОСОБА_1 № 2620172134003 було перераховано 191 300,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку від 19 березня 2015 року.

Правління Національного банку України постановою від 19 березня 2015 року № 190 віднесло ПАТ Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 19 березня 2015 року № 61 з цього ж дня розпочато процедуру виведення ПАТ Банк Київська Русь з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а також призначено Уповноважену особу Фонду та запроваджено тимчасову адміністрацію з 20 березня 2015 року.

Таким чином, у силу положень ст. 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон № 4452-VI) з 20 березня 2015 року призупинені всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту), повноваження усіх органів управління банку та органів контролю перейшли до Фонду, припинено задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

З метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку ПАТ Банк Київська Русь виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 15 червня 2015 року № 116 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації та повноважень Уповноваженої особи Фонду у ПАТ Банк Київська Русь до 19 липня 2015 року включно.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що на офіційному сайті Фонду опубліковано оголошення, відповідно до якого з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ Банк Київська Русь . Для отримання коштів вкладники до 03 вересня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - Публічного акціонерного товариства Південний . Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.

Позивачка, звернувшись в ПАТ Південний , дізналася, що вона не включена до переліку вкладників, які мають право на виплату вкладу.

Ураховуючи наведені обставини, 22 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ Банк Київська Русь із заявою, у якій просила повідомити причини її невключення до списку осіб, які мають право на гарантовані суми, та неподання до Фонду її даних для відшкодування вкладу.

Виконавчий директор Миколаївської РД ПАТ Банк Київська Русь листом від 15 липня 2015 року № 989/46.8 повідомив позивачку, що Уповноваженою особою Фонду визнано сумнівною операцію щодо перерахування 19 березня 2015 року коштів в сумі 191 300,00 грн на поточний/вкладний рахунок № НОМЕР_1 , оскільки перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з рахунку ТОВ Каскадмонтажстрой на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги від 17 березня 2015 року, тобто, на думку відповідача такі дії, є дробленням рахунку іншого клієнта банку, яке надало можливість підприємству, як власнику вкладу, розмір якого перевищує гарантовану суму, і повернення якого не передбачено за рахунок Фонду, отримати вказані кошти у поновному обсязі без будь-яких обмежень, що є наданням переваг цьому вкладнику перед іншими особами.

16 липня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 460 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Банк Київська Русь .

На підставі вказаної постанови Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 року № 138 Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк Київська Русь , відповідно до якого призначено Уповноважену особу Фонду і делеговано останньому всі повноваження ліквідатора ПАТ Банк Київська Русь , визначені ст. 37, 38, 47- 51 Закону № 4452-VI, на два роки - з 10 листопада 2015 року до 09 листопада 2017 року включно.

23 липня 2015 року в газеті Голос України № 131 (6135) було надруковано оголошення про початок приймання вимог кредиторів протягом 30 днів з дня опублікування оголошення, тобто в період з 23 липня по 21 серпня 2015 року включно.

05 серпня 2015 року позивачка знову звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою про здійснення виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом, але відповідачем необхідних заходів реагування вжито не було. Відповідь на дане звернення ОСОБА_1 не отримала.

Вважаючи, що відповідачі протиправно не включили її до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Судове рішення апеляційного суду, ухвалене за результатом перегляду судового рішення першої інстанції, є предметом касаційного розгляду в даній справі.

Проаналізувавши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов таких висновків.

Відмовляючи в задоволенні позову, Одеський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що укладання договору банківського вкладу між ПАТ Банк Київська Русь та позивачкою і зарахування на цей рахунок коштів від ТОВ Каскадмонтажстрой , товариство отримало переваги перед іншими вкладниками, а тому правочин (перерахування 19 березня 2015 року коштів в сумі 191 300,00 грн на поточний/вкладний рахунок № НОМЕР_1 ) правомірно визнані Уповноваженою особою Фонду нікчемними.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведеність Уповноваженою особою Фонду наявності правових підстав для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Крім того, за позицією апеляційного адміністративного суду судом першої інстанції помилково не враховано ту обставину, що укладення договору про відкриття банківського рахунку, а також перерахування ТОВ Каскадмонтажстрой коштів на вказаний рахунок позивачки відбулось 19 березня 2015 року, у день прийняття Національним банком України постанови про віднесення ПАТ Банк Київська Русь до категорії неплатоспроможних, та коли банківська установа вже мала значну кількість невиконаних грошових зобов`язань перед іншими клієнтами - кредиторами Банку, і не могла своєчасно та в повному обсязі виконувати їх грошові вимоги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Аналіз зазначених норм чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства свідчить, що для отримання відшкодування фізичною особою за рахунок Фонду має бути дотримана обов`язкова умова: особа має бути вкладником та повинна мати вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Пунктами 3- 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14) передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання ФГВФО рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п. 4- 6 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до ФГВФО на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

У п. 6 розділу ІІІ Положення № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями з формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду з урахуванням положень ч. 2 ст. 26 Закону № 4452-VI, тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

Вкладником, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах Урядовий кур`єр , Голос України та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом № 4452-VI, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів ст. 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а та від 27 лютого 2019 року у справі № 826/9960/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачка є вкладницею у розумінні приписів ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок позивачки відбулося до початку віднесення ПАТ Банк Київська Русь до запровадження в банку тимчасової адміністрації (20 березня 2015 року).

Отже, грошові кошти на банківському рахунку ОСОБА_1 , відкритому у ПАТ Банк Київська Русь , розміщено до запровадження тимчасової адміністрації, а тому на позивачку поширюються гарантії Фонду на відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 порядку укладення договору банківського вкладу, а також щодо фактичного невнесення позивачкою грошових коштів на свої рахунки за цими договорами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який дійшов правильного висновку, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про неї, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати ФГВФО додаткову інформацію про ОСОБА_1 , як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладом у банку за рахунок ФГВФО.

Стосовно доводів Одеського апеляційного адміністративного суду про правомірність рішення Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності перерахування 19 березня 2015 року коштів в сумі 191 300,00 грн на поточний/вкладний рахунок позивачки № 2620172134003 колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п. 15 розділу Х Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4452-VI до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника. Фонду ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної ч. 1 ст. 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв`язку з їх прирівнянням до вкладників.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказане вище право Фонду (Уповноваженої особи Фонду) на визнання правочину нікчемним не є абсолютним, а тому не може бути беззаперечною підставою для відмови вкладникам у їх включенні до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з огляду на таке.

Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ Банк Фінанси та кредит і виданий з цього приводу наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Таким чином, рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така сама позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року тощо.

Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього рішення. Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивачки в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи і не можуть слугувати підставою для відмови у включенні до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, Уповноважена особа зобов`язана була віднести позивачки, як вкладника банку, до одного із визначених законом переліків вкладників, у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов`язковим зазначенням конкретного пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Жодних доказів того, що при укладенні договору банківського рахунку та під час внесення на нього коштів позивака отримала певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження суду апеляційної інстанції, що операція з внесення коштів на рахунок позивачки має ознаки нікчемності.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду апеляційної інстанції, що внесення коштів відбулось під час дії постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 190, оскільки відповідно до положень ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність вказана постанова є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для Банку обмеження відповідачами не надано.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів, оскільки такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до ст. 78 КАС України є обов`язковими для адміністративних судів.

Проте, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час поповнення банківського рахунку, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачами надано не було.

Суд касаційної інстанції зауважує, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду, то слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VІ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, яз визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відтак, враховуючи те, що затвердженню виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників передує надання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, позовні вимоги до Фонду є передчасними, оскільки відсутній спір між позивачкою та Фондом.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Фонду включити її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок ФГВФО, колегія суддів вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VІ Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів ФГВФО станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання ФГВФО рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Відтак, ураховуючи, що затвердженню виконавчою дирекцією ФГВФО реєстру вкладників передує надання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, зазначені вище позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутній спір між позивачкою та ФГВФО.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За змістом ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За наведених обставин судова колегія Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року підлягає скасуванню в повному обсязі, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року - частковому скасуванню, а саме: у частині задоволення позовних вимог про зобов`язання ФГВФО включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог. У решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню в силі.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 345, 350, 351, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2018 року скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Київська Русь , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.

У решті постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2016 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Саприкіна

Судді

А. А. Єзеров

С. М. Чиркін