Рішення

від 27.01.2020 по справі 754/4317/17

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2972/20

Справа №754/4317/17

РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Шевчук М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 , про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" (далі по тексту - ОСББ Восток ) звернувся до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків колишнім головою ОСББ Восток ОСОБА_4 та управителем-керуючим ОСОБА_5 , які безпідставно та не за цільовим призначенням використовували кошти ОСББ, виникла заборгованість перед ПАТ Київенерго , внаслідок чого ПАТ Київенерго звернулось до Господарського суду м.Києва з позовами про стягнення заборгованості в розмірі 223 949,44 грн. (справа № 910/674/17) та 230 386,85 грн. (справа № 910/673/17).

Посилаючись на викладене, а також на те, що відповідачі на збори не з`являються, жодних документів не надають, в той час, як засновниками ОСББ належним чином виконувались свої обов`язки, позивач просить стягнути з відповідачів на користь ОСББ Восток суму боргу перед ПАТ Київенерго в загальній сумі 454 336,29 грн., стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. та судовий збір в розмірі 5390,39 грн. та 6985,90 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 13.07.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

15.08.2017 року до суду надійшли заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на позовну заяву. В даних запереченнях представник відповідача вказує на те, що відсутні жодні підстави для стягнення вищевказаних сум з відповідача ОСОБА_4 , оскільки вона з 06.06.2013 року не є споживачем теплової енергії в будинку ОСББ, оскільки нею було відчужено квартиру у вказаному будинку. В зв`язку з продажем квартири в травні 2013 року нею було ініційовано загальні збори членів ОСББ, рішенням яких відповідача звільнено з посади голови правління та обрано головою правління Бриксу Я.С . в зв`язку з припиненням відповідачем членства в ОСББ. Однак, ОСББ не було подано до державного реєстратора відомості, що відображаються в ЄДР. З 30.05.2013 року відповідач не підписувала від імені ОСББ жодного документу, в тому числі платіжні банківські документи, угоду реструктуризації від 14.07.2015 року та ін.. На день складення її повноважень була відсутня заборгованість перед постачальником теплової енергії, а станом на 30.11.2013 року існувала переплата за надані послуги в сумі 5716,70 грн. Представник відповідача зауважила і на те, що позивачем не наведено, якими діями чи бездіяльністю відповідачів завдано збитки чи шкода та чи є причинний зв`язок між дією, бездіяльністю та завданими збитками чи спричиненою шкодою. Щодо наявності кримінального провадження, представник відповідача вказала на те, що в його рамках відповідач має статус свідка, підозри не оголошувались, процесуальний статус не змінювався. Крім того, представник відповідача вказала на те, що до позову не додані платіжні доручення, згідно яких начеб то здійснювались перерахування на рахунки фізичних осіб-підприємців, не додано доказів не здійснення цими особами робіт, не доведено відсутність придбаного товару, не доведено, чи саме ті кошти, які надійшли від споживачів за теплову енергію, направлені не за призначенням, не визначено строки завдання чи то шкоди, чи то збитків, чи то строк виникнення боргу. Посилаючись на викладене, представник відповідача ОСОБА_4 просила відмовити в задоволенні позову повністю.

15.08.2017 року відповідачем ОСОБА_5 подано відзив-заперечення, в якому вона вказує на те, що за час її роботи в ОСББ як керуючої з 15.02.2009 року всіма фінансовими питаннями займались спочатку бухгалтер ОСОБА_8 , а з вересня 2012 року бухгалтер ОСОБА_6 . Вона в фінансові справи ОСББ не втручалась, оскільки не компетентна в цьому. Вона наймалась виконувати аварійні та ремонтні роботи в ОСББ. З моменту звільнення ОСОБА_4 право підпису отримала вона, підписувала чеки на заробітну плату, на підставі яких можна лише отримати готівку в банку. В системі Клієнт-Банку працювала ОСОБА_6 , у якої знаходилась печатка ОСББ спочатку на період її (відповідача) відпусток та лікарняних, а з 2016 року майже постійно.Також, на початок роботи ОСОБА_6 в ОСББ була переплата перед ПАТ Київенерго в розмірі 5716,00 грн. та на рахунку було 134 000,00 грн. Відповідач ОСОБА_5 вважає, що проблеми з заборгованістю ОСББ виникли в зв`язку з несумлінною роботою бухгалтера ОСОБА_6 та порушенням нею правил проплати коштів постачальникам послуг. Також, вона (відповідач) ніколи не підписувала платіжні доручення на перерахування коштів за товари, роботи, послуги без оформлення договорів, рахунків-фактур та актів виконаних робіт до них. Всі фінансові та бухгалтерські документи зберігались у бухгалтера, про що вона повідомила ОСББ на зборах 12.12.2016 року. Посилаючись на викладене, відповідач ОСОБА_5 заперечувала проти позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 28.11.2017 року залучено ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи.

11.06.2018 року до суду надійшла заява ОСББ Восток про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач, з урахуванням стягнення з нього виконавчого збору під час примусового виконання рішень Господарського суду м.Києва, просить стягнути з відповідачів 503 206,97 грн., штрафні санкції за несплату ЄСВ, військового збору та ПДФО станом на 01.06.2018 року в загальному розмірі 6326,58 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5390,39 грн., 6985,90 грн., 1762,00 грн.

17.07.2018 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 проти заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні, а також вказали про пропуск позивачем строку позовної давності. Крім того, ОСОБА_2 подано письмову заяву про застосування строків позовної давності.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення загальних зборів ОСББ Восток від 10.02.2009 року та згідно протоколу № 3 цих зборів було затверджено на посаді голови правління ОСББ Восток відповідача ОСОБА_4 , а також затверджено на посаді управителя ОСОБА_5

Згідно протоколу № 1 позачергових загальних зборів ОСББ Восток від 12.12.2016 року, припинено повноваження попереднього голови правління ОСОБА_4. та обрано головою правління ОСОБА_1

Відповідно до протоколу № 1 засідання правління ОСББ Восток від 30.12.2016 року звільнено ОСОБА_5 з посади управителя-керуючого за п.2 ст.40 КЗпП України за неякісне виконання роботи, неналежне виконання функціональних обов`язків. З цього ж протоколу вбачається, що приблизно з 2013 року голова правління ОСОБА_4. не з`являється на робочому місці, прийомах та зборах співвласників і у правління немає можливості з`ясувати її місце перебування.

Також, судом встановлено, що рішенням Господарського суду м.Києва від 02.02.2017 року у справі № 910/673/17 стягнуто з ОСББ Восток на користь ПАТ Київенерго суму боргу в розмірі 199 946,10 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 24 220,36 грн., 3 % річних в розмірі 6220,39 грн., судовий збір в розмірі 3455,81 грн., а всього 233 842,66 грн.

Також, рішенням Господарського суду м.Києва від 10.03.2017 року у справі № 910/674/17 стягнуто з ОСББ Восток на користь ПАТ Київенерго заборгованість в розмірі 190 999,10 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 22 645,86 грн., 3 % річних в розмірі 5772,91 грн., судовий збір в розмірі 3291,27 грн., а всього 222 709,14 грн.

Загальна сума, стягнута з ОСББ Восток на користь ПАТ Київенерго за вказаними рішеннями становить 456 551,80 грн.

Під час примусового виконання вказаних рішень постановами державного виконавця з ОСББ Восток було стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження в загальному розмірі 55 197,26 грн.

Позивач просить задовольнити його вимоги та стягнути з відповідачів вищевказані кошти, а також штрафні санкції станом на 01.07.2018 року за несвоєчасну сплату обов`язкових платежів та податків в сумі 6326,58 грн., посилаючись на положення ст.22, ст.1166 ЦК України, вказуючи на те, що відповідачами неналежним чином виконувались їх посадові обов`язки, не проводили перерахування коштів постачальникам, безпідставно перераховували кости суб`єктам господарської діяльності, отримували готівку в касі АТ Ощадбанк для особистих потреб, внаслідок чого утворились вказані заборгованості, хоча іншими членами ОСББ їх обов`язки виконувались належним чином, в тому числі і щодо сплати за надані послуги.

Представники відповідачів проти даних вимог заперечували, вказуючи на те, що на з 2013 року відповідач ОСОБА_4 не виконувала обов`язки голови правління ОСББ через втрату членства, оскільки продала квартиру, що знаходилась в ОСББ. Представники відповідачів вказали відсутність доказів наявності вини відповідачів у завданні будь-яких збитків, неправомірної поведінки відповідачів тощо, що могло б дати підстави для стягнення з них цих коштів. Також, представники відповідачів вказали на пропуск позивачем строку позовної давності.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, в той час, як доводи представників відповідачів заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління є загальні збори. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: обрання членів правління об`єднання; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; обрання та відкликання управителя.

Для керівництва поточною діяльністю об`єднання обирається правління. Правління має право приймати рішення з питань діяльності об`єднання, визначених статутом. Правління є виконавчим органом об`єднання і підзвітне загальним зборам. Порядок обрання та відкликання членів правління, їх кількісний склад та строки обрання встановлюються загальними зборами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на положення ст.ст.22, 1166 ЦК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, отже необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Важливість етапу дослідження доказів для оцінки доказів полягає в тому, що забезпечується формування внутрішнього переконання суддів одразу з моменту надходження справи до суду і прийняття доказів, на етапі дослідження доказів, у процесі детального аналізу кожного з них у суду є можливість оцінити докази у своїй сукупності та порівняти їх, оскільки належна оцінка судом наявних у справі доказів є однією з гарантій права особи на справедливий судовий розгляд, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст. 6) роль мотивувального судового рішення полягає в тому, що судом були досліджені всі надані докази і аргументи сторін.

Європейський суд з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року дійшов висновку, що хоч суд і не повинен надавати відповідь на кожен аргумент сторони, проте судовий розгляд не можна вважати справедливим, якщо суд залишив без уваги ключові докази вирішальні з точки зору фінального рішення суду.

Таким чином, оцінка доказів є завершальною стадією процесу доказування у цивільному судочинстві.

Виходячи з положень ст.1166 ЦК України, фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення, а юридичною підставою позадоговірної відповідальності є: склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відтак, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Проаналізувавши в сукупності обставини справи разом з наявними доказами в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено вини відповідачів у невиконанні ними своїх посадових обов`язків, протиправного перерахування коштів без відповідних підтверджень суб`єктам господарювання, зняття готівки з рахунку ОСББ на особисті потреби тощо.

Такими доказами мають бути: акт незалежного аудитора чи іншого контролюючого органу, яким було б встановлено факт нецільового використання коштів чи інших зловживань; вирок суду, що набрав законної сили, відносно відповідачів щодо вчинення ними кримінальних правопорушень щодо зловживання посадовим становищем, заволодіння коштами, самовільного перерахування грошових коштів тощо, що завдало позивачу будь-яких збитків. Однак, такі докази відсутні, а тому і відсутні підстави для задоволення позову, виходячи з загального принципу невинуватості. Факт того, що органами поліції здійснюється досудове розслідування відносно відповідачів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.365 КК України, підстав для задоволення позову не дає, оскільки розслідування триває, відомості про вручення відповідачам підозр відсутні, вирок у справі не постановлювався.

Суд звертає увагу і на те, що позивач просить стягнути кошти з відповідачів солідарно, належним чином не мотивуючи такі вимоги, хоча законодавством України передбачено випадки, в яких наступає солідарна відповідальність, а в яких ні. В той же час, виходячи з загальних принципів відшкодування шкоди, в даному випадку необхідно чітко визначати ступінь вини кожного з відповідачів у завданні збитків, якщо такі мали місце, та, виходячи зі ступеню вини, визначати розмір стягнення. Однак, позивачем в цій частині вимоги не мотивовано.

Надані позивачем документи, в тому числі і акт ревізії, прямо не свідчать про те, що саме відповідачами отримано чи перераховано належні ОСББ кошти. Акт ревізії, складений ОСББ, не є належним доказом, оскільки ОСББ є особою, зацікавленої у результатах розгляду справи. Інші твердження позивача ґрунтуються на припущеннях, а тому не можуть бути враховані судом.

Відтак, оскільки під час судового розгляду не здобуто конкретних та беззаперечних доказів вини саме відповідачів у завданні будь-яких збитків чи неналежного виконання обов`язків, що могли призвести до таких збитків, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи та твердження сторін оцінені судом, проте не враховуються, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову саме з вищенаведених підстав.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову з підстав недоведеності вимог за ст.ст.22, 1166 ЦК України, суд вважає необхідним зауважити на наступне.

За роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду №5 від 12 червня 2009 року, слідує, що оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Так, дійсно, позивач в позові посилався на норми ст. 22, 1166 ЦК України. Однак, з урахуванням того, що в обґрунтування позову позивач посилався саме на наявність трудових відносин з відповідачами, суд вважає необхідним дати оцінку позовним вимогам із застосуванням норм, які регулюють дані правовідносини, а саме КЗпП України, не порушивши при цьому вимоги ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Відповідно до ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві, зокрема п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України передбачено, що для притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності в його діях на час заподіяння шкоди повинен бути умисел. Умисне заподіяння шкоди має бути підтверджено фактом наявності умислу та свідомого бажання працівника заподіяти підприємству шкоду або допустити її настання.

Статтею 134 КЗпП України передбачено випадки повної матеріальної відповідальності. Відповідно до законодавства, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Вказані норми підстав для задоволення позову також не дають, оскільки, як вже зазначалось вище, позивачем не надано конкретних та беззаперечних доказів вини саме відповідачів у завданні будь-яких збитків чи неналежного виконання обов`язків, що могли призвести до таких збитків, а тому на даний час відсутні підстави для стягнення з відповідачі будь-яких коштів.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

За викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Восток" до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди - повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Восток , код ЄДРПОУ 22878269, місцезнаходження м. Київ, вул. Кіото, 15.

Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 .

Третя особа - ОСОБА_6 , РНОКПП - відсутній в матеріалах справи, місце проживання - АДРЕСА_3 .

Повний текст складено 06.02.2020р.

Суддя