Постанова

від 04.02.2020 по справі 911/1480/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. Справа№ 911/1480/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Браславець Ю.Ю.

За участю представників учасників процесу:

від позивача: в.о. директора Потапчук Н.О. (наказ від 31.01.20);

від відповідача: не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 (суддя Ейвазова А.Р., м. Київ, повний текст рішення складено 06.09.2019)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп", м. Київ

до громадської організації Садівницьке товариство "Економіст", с. Гнідин, Бориспільський р-н, Київська обл.

про усунення перешкод у користуванні майном

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" (надалі - позивач/скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до громадської організації Садівницьке товариство "Економіст" (надалі - відповідач) та просило зобов`язати відповідача усунути перешкоди позивачу у користуванні земельними ділянками шляхом надання безперешкодного доступу по території громадської організації Садівницьке товариство "Економіст" до земельних ділянок, які належать товариству з кадастровими номерами 3220882600:04:006:0518, 3220882600:04:006:0520, 3220882600:04:006:0519, 3220882600:04:004:0211 (у позові допущена описка у останніх цифрах кадастрового номеру відповідної земельної ділянки, про що повідомив представник позивача у підготовчому засіданні), 3220882600:04:006:0514 та земель загального користування за адресою: Київська область, Бориспільський район, сільська рада Гнідинська; демонтувати залізні розсувні ворота (встановлені навпроти безхазяйної бетонної дороги) та бетонну огорожу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем його права користування як законного власника відповідних земельних ділянок. Так, позивач вказує на те, що його 16.06.2018 не було допущено до вказаних земельних ділянок, які належать йому на праві приватної власності, а проїзд до вказаних земельних ділянок перекрито воротами (а.с. 3-5, т. 1).

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 (суддя Ейвазова А.Р., м. Київ, повний текст рішення складено 06.09.2019) відмовлено повністю у задоволенні позову.

Судове рішення мотивоване тим, що обставини знаходження земельних ділянок позивача на території, яку обгородив відповідач, не доведені, отже не доведено факту порушення права позивача на користування земельними ділянками, які останній набув у власність.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що зокрема, місцевим господарським судом не враховано наданої позивачем технічної документації, інформації з Державного земельного кадастру та публічної кадастрової карти, земельні ділянки позивача знаходяться на тому ж місці, що вказав відповідач.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 у справі № 911/1480/18 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 - залишено без руху.

31.10.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" надійшла заява про усунення недоліків згідно ухвали від 15.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 у справі № 911/1480/18 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18; відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1480/18; розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 призначено на 03.12.2019.

03.12.2019 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 у справі № 911/1480/18 розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 призначено на 14.01.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі № 911/1480/18 задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" про відкладення розгляду справи; відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" на рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 на 04.02.2020.

Відповідач не скористався своїм правом передбаченим частиною 1 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп", що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

04.02.2020 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати.

04.02.2020 в судове засідання не з`явився представник відповідача, який повідомлявся про час, місце та дату судового засідання завчасно та належним чином, про причини нез`явлення суд не повідомив.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що його явка обов`язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема і правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи у присутності представника скаржника.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Обрій-люкс" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" (покупець) укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок, які посвідчені нотаріально (а.с. 44-53, т.1).

Згідно вказаних договорів, об`єктами купівлі-продажу є земельні ділянки на території Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровими номерами:

- 3220882600:04:006:0514, площею 0,5089га (а.с.44-45, т. 1);

- 3220882600:04:004:0211, площею 0,1000га (а.с.46-47, т. 1);

- 3220882600:04:006:0518, площею 0,0474га (а.с.48-49, т. 1);

- 3220882600:04:006:0519, площею 0,1000га (а.с.50-51, т. 1);

- 3220882600:04:006:0520, площею 0,1417га (а.с.52-53, т. 1).

Право власності на відповідні земельні ділянки 15.06.2018 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, про що свідчать витяги (а.с.39-43, т. 1).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 334 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Частиною 2 статті 373 ЦК України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Приписами статей 125,126 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) передбачено, що норми якого є спеціальними, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав; право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з ч. 9 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Таким чином, позивач є власником вищевказаних земельних ділянок з моменту реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач перешкоджає у користуванні відповідним майном - не надає доступу до відповідних земельних ділянок, оскільки дорога, яка проходить до належних товариству земельних ділянок, перекрита громадською організацією Садівницьке товариство "Економіст" залізними розсувними воротами і парканом.

На підтвердження вищевказаних обставин, позивач надав акт № 16/06-18 від 16.06.2018, до якого долучено матеріали фотозйомки, складений директором та представником товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" у якому зазначено про наявність перешкод - паркану та залізних розсувних воріт (а.с.14-15, т.1).

Отже, предметом спору у даній справі є спірні правовідносини - право позивача вимагати усунення перешкод у здійсненні ним правомочностей власника, а саме права користуватись відповідними земельними ділянками та наявність у відповідна обов`язку не чинити такі перешкоди.

Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відтак, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із приписів чч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, позивач як власник відповідного майна - зазначених земельних ділянок має права вимагати усунення перешкод у користуванні таким майном, якщо такі перешкоди вчиняються певними особами.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження факту вчинення перешкод у користуванні такими земельними ділянками відповідачем, а саме - обмеження доступу до них встановленими відповідачем парканом та залізними розсувними воротами.

В той час, як відповідачем надано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001, який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 412, який підтверджує факт встановлення паркану та залізних розсувних воріт та вказує, що вони встановлені у межах земельної ділянки, яка надана у постійне користування (а.с.74-75, т. 1).

Згідно із вищезазначеним актом, громадській організації Садівницьке товариство "Економіст" надано у постійне користування земельну ділянку площею 23,3531 га для розміщення колективних садів на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77.

Із статуту громадської організації Садівницьке товариство "Економіст" (а.с.82-88), остання здійснює свою діяльність на земельній ділянці 23,35 га, кількість ділянок 187, що виділена їй Гнідинською сільською радою Бориспільського району Київської області на підставі рішення № 77 від 27.09.2001.

Земельний кодекс України набрав чинності з 01.01.2002 відповідно до п.1 розділу ІХ його Прикінцевих положень, тобто після видачі відповідного акту.

У відповідності до п.п. 6, 7 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них; громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно з ч.ч. 1, 4, 6 ст. 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва; землі загального користування садівницького товариства є його власністю; до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об`єктами загального користування; приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.

Припинення прав на землю відбувається на підставах, встановлених чинним законодавством.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що земельні ділянки знаходяться у межах, огороджених відповідачем парканом, а також не доведено чи правильно накладені межі земельних ділянок позивача на земельну ділянку, надану громадській організації Садівницьке товариство "Економіст" у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001, яка не має кадастрового номеру. Крім того, як зазначив відповідач, при накладенні земельних ділянок позивача на Публічну кадастрову карту встановлено, що вони накладаються на межі земельних ділянок членів товариства - фізичних осіб.

Враховуючи суперечливість позиції відповідача, викладеній у відзиві, а також зважаючи на те, що акт від 16.09.2018 складено директором та представником позивача, тобто особами заінтересованими у певному результаті вирішення спору, а також враховуючи те, що не відомо чи правильно накладені межі земельних ділянок позивача на земельну ділянку, надану СТ "Економіст" у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №000331 від 10.12.2001, яка не має кадастрового номеру, а також чи дійсно такі земельні ділянки знаходяться у межах, огороджених відповідачем парканом, у даній справі ухвалою Господарського суду Київської області від 19.10.2018 призначено судову земельно-технічну експертизу.

Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу.

При цьому, у листі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10.07.2019 № 5282/19-41 зазначено, що за наданих документів можливо було б провести дослідження та надати висновок по питаннях, які поставлені на вирішення судової земельно-технічної експертизи, однак, оскільки оплата експертизи не проведена, ухвала суду залишена без виконання (а.с.155, т. 2).

Отже, не подання відповідачем документів, які суд першої інстанції, зважаючи на клопотання експерта, зобов`язував відповідача подати, не були перешкодою для проведення відповідної експертизи, однак, не виконання позивачем вимог щодо оплати такої експертизи унеможливили її проведення.

Таким чином, суд першої інстанції, належним чином оцінивши всі доводи сторін у даній справі прийшов до вірного висновку, про відмову у задоволенні позову, оскільки обставини знаходження земельних ділянок позивача на території, яку огородив відповідач, не доведені, отже, не доведено факту порушення права позивача на користування земельними ділянками, які він набув у власність.

Статтями 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Щодо доводів наведених у апеляційній скарзі, то слід зазначити наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" не надано жодних доказів того, що земельні ділянки останнього знаходяться на території громадської організації Садівницьке товариство "Економіст". Відтак, невідомо, де знаходяться земельні ділянки скаржника і чи межують вони із земельною ділянкою відповідача.

Крім того, у суді апеляційної інстанції скаржником не ставилось питання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Інші твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Господарським судом Київської області при ухваленні оскаржуваного рішення правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до приписів статті 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Сервіс Груп" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/1480/18 залишити без змін.

3. Справу № 911/1480/18 повернути до Господарського суду Київської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 07.02.2020.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко