Рішення

від 07.02.2020 по справі 910/17038/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2020Справа № 910/17038/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Синерджи" (04071, м. Київ, вул. Електриків,16)

до Приватного підприємства "Август Груп" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 2/30)

про стягнення заборгованості у розмірі 95 968,29 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Синерджи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Август Груп" про стягнення 95 968,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки №SK-02-0501-18/3 від 05.01.2018 відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлені нафтопродукти, що стало наслідком виникнення у останнього боргу перед позивачем у розмірі 63 287,76 грн та підставою для нарахування пені у розмірі 25 234,58 грн, 3% річних у розмірі 2 169,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 234,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17038/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103052490018 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 12.12.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

05 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Синерджи" (надалі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Август Груп" (надалі- покупець, відповідач) був укладений договір поставки №SK-02-0501-18/3 (надалі- договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) дрібним оптом в обумовлені Сторонами строки у власність покупця товар, a покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму (п.1.1. договору).

Предметом поставки за даним договором є товар (товари), загальна кількість яких, асортимент (сортамент, номенклатура) за сортами (групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації) вказуються в Заявці покупця та зазначаються в накладних та рахунках-фактурах, які становлять невід`ємну частину цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.3 договору товар, що є предметом поставки за даним договором, постачальник передає покупцеві в строк, який не перевищує 2-х календарних днів з моменту надходження Заявки від покупця.

Пунктом 3.7. договору встановлено, що днем поставки товару та датою переходу права власності вважається дата вказана у накладній.

Згідно з п. 5.1 ціна на кожну партію пального є договірною та визначається в рахунку-фактурі.

Загальна ціна договору складається з сум всіх поставок товару (суми всіх накладних та рахунків-фактур), що були здійсненні постачальником в період дії договору (п. 5.2. договору).

05 січня 2018 року сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, згідно умов якої сторони погодили, що термін відстрочки платежів становить 7 (сім) календарних днів від дати поставки товару.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 05 січня 2019 року, включно (п. 10.1. договору).

Пунктом 10.3. договору сторони передбачили, що незалежно від положень п. 10.1 та п. 10.2. договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Так, у відповідності до умов договору позивачем було здійснено відповідачу поставу нафтопродуктів, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 2266 від 31 жовтня 2018 року на суму 13 274,70 грн;

- № 1988 від 30 вересня 2018 року на суму 29 299,50 грн;

- № 1694 від 31 серпня 2018 року на суму 98 208,96 грн;

- № 1412 від 31 липня 2018 року на суму 90 908,00 грн;

- № 1158 від 30 червня 2018 року на суму 83 399,40 грн;

- № 901 від 31 травня 2018 року на суму 82 984,68 грн;

- №644 від 30 квітня 2018 року на суму 201 064,63 грн;

- №435 від 31 березня 2018 року на суму 209 503,62 грн;

- № 242 від 28 лютого 2018 року на суму 224 895,85 грн;

- № 90 від 31 січня 2018 року на суму 136 748,44 грн.

За вищевказаною поставкою позивачем виставлялись відповідні рахунки на оплату: № 3854 від 31 серпня 2018 року, № 3853 від 30 вересня 2018 року, № 3852 від 31 жовтня 2018 року; № 3865 від 31 січня 2018 року, № 3863 від 31 березня 2018 року, № 3862 від 30 квітня 2018 року, №3866 від 31 травня 2018 року, № 3861 від 30 червня 2018 року, № 3859 від 31 липня 2018 року, № 3864 від 28 лютого 2018 року, які були частково оплачені відповідачем на загальну суму 1 107 000,00 грн.

Інша частина поставленого товару на суму 63 287,76 грн залишена відповідачем без оплати, про що свідчить підписаний між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2018 року -серпень 2019 року.

Отже, за доводами позивача, спір у справі виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 63 287,76 грн та підставою для нарахування пені у розмірі 25 234,58 грн, 3% річних у розмірі 2 169,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 234,58 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов до висновку, що останні за своєю правовою природою він є договорами поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, останнім було надано підписані сторонами видаткові накладні на загальну суму 1 170 287,76 грн.

Товар (нафтопродукти) за вищевказаними накладними був прийняти відповідачем без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач всупереч умов договору та виставленим рахункам здійснив лише часткову оплату поставленого товару на загальну суму 1 107 000,00 грн, інша частина товару у розмірі 63 287,76 грн залишена відповідачем без оплати, про що свідчить підписаний між сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період: січень 2018 року -серпень 2019 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2018 та положень ст. 530 Цивільного кодексу України, виконання грошового зобов`язання відповідача по сплаті 63 287,76 грн, станом на момент розгляду справи, настало.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.при

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 63 287,76 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення пені у розмірі 25 276,95 грн, нарахованої за загальний період з 08.10.2018 по 29.11.2019, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що у п. 7.4. договору сторони передбачили, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".

Оскільки, положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені встановив, що позивачем було проведено нарахування пені за період більше ніж 6 місяців, тобто, допущено помилки у визначені періоду та розміру нарахування пені.

З урахуванням викладеного, судом здійснено власний перерахунок розміру пені, за яким розмір останньої становить 11 423,01 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 63287.76 08.10.2018 - 25.10.2018 18 18.0000 % 0.099 %* 1123.57 63287.76 26.10.2018 - 13.12.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 3058.62 63287.76 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 3058.62 63287.76 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 2621.67 63287.76 15.03.2019 - 08.04.2019 25 18.0000 % 0.099 %* 1560.52

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню на суму 11 423,01 грн, в іншій частині слід відмовити.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 169,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 5 234,58 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Синерджи".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Август Груп" (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/30; ідентифікаційний код 35390622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Синерджи" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 16; ідентифікаційний код 41225690) основний борг у розмірі 63 287 (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят сім) грн 76 коп., пеню у розмірі 11 423 (одинадцять тисяч чотириста двадцять три) грн 01 коп., 3 % річних у розмірі 2 169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 234 (п`ять тисяч двісті тридцять чотири) грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 1 643 (одна тисяча шістсот сорок три) грн 69 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.02.2020

Суддя Л. Г. Пукшин