Постанова

від 16.06.2020 по справі 910/17038/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2020 р. Справа№ 910/17038/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Мустіпан О.В. (ордер КС№662361 від 28.11.2019)

від відповідача: не з`явився

згідно протоколу судового засідання від 16.06.2020 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Август Груп

на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року

у справі №910/17038/19 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи

до приватного підприємства Август Груп

про стягнення заборгованості у розмірі 95 968, 29 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства Август Груп про стягнення 63 287,76 грн заборгованості за поставлений товар, 5 234,58 грн інфляційних втрат, 2 169,00 грн 3% річних, 25 234,58 грн пені та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №SK-02-0501-18/3 від 05.01.2018 року в частині оплати за поставлений товар.

Крім того, на суму боргу позивач нарахував пеню у розмірі 25 234,58 грн згідно п. 7.4. договору, 5 234,58 грн інфляційних втрат та 2 169,00 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року позов задоволено повністю: стягнуто з приватного підприємства Август Груп на користь товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи основний борг у розмірі 63 287,76 грн, пеню у розмірі 11 423,01 грн, 3 % річних у розмірі 2 169,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 234,58 грн та судовий збір у розмірі 1 643,69 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2020 року виправлено описку допущену в рішенні господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року у справі №910/17038/19, а саме п. 1 резолютивної частини слід читати: 1. Позов задовольнити частково . Дана ухвала вважається невід`ємною частиною рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року у справі №910/1738/19.

Ухвала у встановленому порядку не оскаржувалась.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2018 року та положень ст. 530 ЦК України, виконання грошового зобов`язання по сплаті 63 287,76 грн, станом на момент розгляду справи, настало.

Крім того, суд першої інстанції здійснив власний перерахунок пені з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство Август Груп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить визнати поважними причини неподання заперечень та доказів до суду першої інстанції, та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 у справі №910/17038/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами відповідач за поставлений товар здійснював оплату товару частково, у тому числі і за спірний період, проте судом першої інстанції не було встановлено та досліджено, яким чином позивач зараховував оплату за поставлений товар, яка сума рахується за відповідачем перед позивачем за кожною накладною та рахунком окремо.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, то судом не було досліджено період нарахування, оскільки остання поставка товару відбулась 31.10.2018 року згідно видаткової накладної №2266, а позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати з 08.10.2018 року.

Стосовно нарахування пені, то апелянт зазначає про сплив строку позовної давності, про що було подано відповідну заяву до суду першої інстанції. Проте, судом першої інстанції не було розглянуто відповідну заяву та було повернуто її відповідачу на підставі ухвали від 17.02.2020 року у справі №910/17038/19, чим порушено право відповідача на справедливий та неупереджений розгляд відповідної заяви.

Також апелянт зазначає, що неподання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відбулось внаслідок того, що ухвалу господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року відповідач отримав лише 24.01.2020 року згідно акту приймання-передачі кореспонденції від ТОВ Юридичне бюро Стайлінг , з яким укладено договір про співробітництво №45/06/КЗС2/19-ю від 20.07.2019 року, через наявну заборгованість за вказаним договором, про що свідчить лист №1/юб від 03.01.2020 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 року апеляційну скаргу приватного підприємства Август Груп у справі № 910/17038/19 передано колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року апеляційну скаргу приватного підприємства Август Груп на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року у справі №910/17038/19 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 року відкрито апеляційне провадження на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року у справі №910/17038/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року відкладено розгляд справи на 16.06.2020 року.

У судовому засіданні 16.06.2020 року представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 155,156).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами.

Позивач згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на отримання відповідачем товару за договором поставки № SK-02-0501-18/3 від 05.01.2018 року, що підтверджується видатковими накладними №2266 від 31.10.2018 року, №1988 від 30.09.2018 року, №1694 від 31.08.2018 року, №1412 від 31.07.2018 року, №1158 від 30.06.2018 року, №901 від 31.05.2018 року, №644 від 30.04.2018 року, №435 від 31.03.2018 року, №242 від 28.02.2018 року, №90 від 31.01.2018 року та часткову оплату за товар, що відображено в акті звіряння взаємних розрахунків в період з січня 2018 року по серпень 2019 року.

З розміром штрафних санкцій, що стягнуто з відповідача за рішенням суду, позивач також погоджується.

Від відповідача надійшли письмова відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, посилаючись на те, що відзив отримано вже після встановленого ухвалою суду від 06.04.2020 року строку.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 05.01.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи (далі - постачальник) та приватним підприємством Август Груп (далі- покупець) укладений договір поставки № SK-02-0501-18/3 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) дрібним оптом в обумовлені Сторонами строки у власність покупця товар, a покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього передбачену договором грошову суму (п.1.1. договору). (а.с. 6).

Предметом поставки за даним договором є товар (товари), загальна кількість яких, асортимент (сортамент, номенклатура) за сортами (групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації) вказуються в Заявці покупця та зазначаються в накладних та рахунках-фактурах, які становлять невід`ємну частину цього договору (п.1.2. договору).

Згідно з п.3.3. договору товар, що є предметом поставки за даним договором, постачальник передає покупцеві в строк, який не перевищує 2-х календарних днів з моменту надходження заявки від покупця.

Пунктом 3.7. договору сторони передбачили, що днем поставки товару та датою переходу права власності вважається дата вказана у накладній.

Згідно з п. 5.1. ціна на кожну партію пального є договірною та визначається в рахунку-фактурі.

Загальна ціна договору складається з сум всіх поставок товару (суми всіх накладних та рахунків-фактур), що були здійсненні постачальником в період дії договору (п. 5.2. договору).

У відповідності до п. 5.3. договору покупець здійснює оплату замовленого товару у національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати на підставі даного договору та рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Сторони вправі на протязі дії цього договору змінювати умови оплати конкретної партії товару, що поставляється постачальником за цим договором, на умови відстрочки платежу. В такому випадку сторони підписується додаткова угода в якій обумовлюється максимальна сума заборгованості - в подальшому кредитний ліміт та кількість календарних днів відстрочки платежу, від дати поставки товару. У випадку перевищення цього строку, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. (п. 5.4. договору).

За порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. (п. 7.4. договору).

Згідно з п. 6.2.2. договору покупець зобов`язався оплачувати товар в строки та на умовах, визначених даним договором.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 05 січня 2019 року, включно (п. 10.1. договору).

Також, пунктом 10.3. договору сторони передбачили, що незалежно від положень п. 10.1 та п. 10.2. договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

05.01.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору, згідно умов якої сторони погодили, що термін відстрочки платежів становить 7 (сім) календарних днів від дати поставки товару. (а.с. 13).

По видатковим накладним позивач поставив відповідачу в межах укладеного між сторонами договору нафтопродукти, а саме: № 2266 від 31.10.2018 року на суму 13 274,70 грн; №1988 від 30.09.2018 року на суму 29 299,50 грн; № 1694 від 31.08.2018 року на суму 98 208,96 грн; № 1412 від 31.07.2018 року на суму 90 908,00 грн; № 1158 від 30.06.2018 року на суму 83 399,40 грн; № 901 від 31.05.2018 року на суму 82 984,68 грн; №644 від 30.04.2018 року на суму 201 064,63 грн; №435 від 31.03.2018 року на суму 209 503,62 грн; № 242 від 28.02.2018 року на суму 224 895,85 грн; № 90 від 31.01.2018 року на суму 136 748,44 грн. (а.с. 14-23).

За вищевказаною поставкою позивачем виставлялись відповідні рахунки на оплату: № 3854 від 31.08.2018 року, № 3853 від 30.09.2018 року, № 3852 від 31.10.2018 року; № 3865 від 31.01.2018 року, № 3863 від 31.03.2018 року, № 3862 від 30.04.2018 року, №3866 від 31.05.2018 року, № 3861 від 30.06.2018, № 3859 від 31.07.2018 року, № 3864 від 28.02.2018 року. (а.с. 24-32).

Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з січня 2018 року по серпень 2019 року відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 1107 000,00 грн. (а.с. 33).

Доказів погашення заборгованості на суму 63 287,76 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Оскільки відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо оплаті за поставлений товар за договором поставки № SК -02-0501-18\3 від 05 січня 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, прийшов до висновку про те, що з урахуванням п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2018 року та положень ст. 530 ЦК України, виконання грошового зобов`язання по сплаті 63 287,76 грн, станом на момент розгляду справи, настало. Крім того, зазначив, що у зв`язку з несвоєчасним виконання зобов`язання відповідачем щодо оплати за поставлений товар з нього з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України підлягає стягненню пеня в розмірі 11 423 грн на підставі п. 7.4. договору поставки та у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України 3 % річних в сумі 2 169 грн. та втрати від інфляції 5 234, 58 грн.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як передбачено згідно з вимогами ч. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Також за змістом ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару в межах договору, що підтверджується видатковими накладними № 2266 від 31.10.2018 року на суму 13 274,70 грн; №1988 від 30.09.2018 року на суму 29 299,50 грн; № 1694 від 31.08.2018 року на суму 98 208,96 грн; № 1412 від 31.07.2018 року на суму 90 908,00 грн; № 1158 від 30.06.2018 року на суму 83 399,40 грн; № 901 від 31.05.2018 року на суму 82 984,68 грн; №644 від 30.04.2018 року на суму 201 064,63 грн; №435 від 31.03.2018 року на суму 209 503,62 грн; № 242 від 28.02.2018 року на суму 224 895,85 грн; № 90 від 31.01.2018 року на суму 136 748,44 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, неоплаченою залишається сума 63 287,76 грн.

Належних та допустимих доказів оплати спірної суми відповідачем до суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що остання поставка товару відбулась 31.10.2018 року, про що свідчить видаткова накладна №2266 від 31.10.2018 року, враховуючи умови договору та додаткової угоди до нього, оплата мала бути здійснена до 07.11.2018 року. Таким чином, прострочення платежу має місце з 08.11.2018 року.

Апеляційний господарський суд перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, здійснив власний розрахунок та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, до стягнення підлягає 2008,00 грн. - 3 % річних та 4156,55 грн. - інфляційних за період з 08.11.2018 по 29.11.2019 року.

Відносно позовних вимог про стягнення пені за неналежне виконання зобов`язання за договором поставки, щодо несвоєчасного розрахунку за отриманих товар колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ст. 611 ЦК України - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Також, за змістом ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції (вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 року у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 року у справі № 910/23911/16).

Таким чином, до стягнення підлягає 11 277,35 грн. пені, за наступним розрахунком.

Період розрахунку Ставка НБУ, %Кількість днів у періоді Пеня, грн 08.11.2018 - 12.12.2018 18 35 2184.73 грн. 13.12.2018 - 31.01.2019 18 50 3121.04 грн. 01.02.2019 - 14.03.2019 18 42 2621.67 грн. 15.03.2019 - 25.04.2019 18 42 2621.67 грн. 26.04.2019 - 08.05.2019 17.5 12 728.24 грн. Всього пені: 11 277,35 грн Проте, суд першої інстанції під час розгляду справи не було правильно визначено період прострочення платежу, що призвело до неправильного визнання стягуваної суми.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів наведених в апеляційні скарзі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права 2або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2019 року у справі №911/1563/18.

Разом з цим, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про застосування строку позовної давності відповідачем надано до господарського суду міста Києва 07.02.2020 року - день прийняття спірного рішення, тобто з порушенням встановленого судом строку.

Посилання апелянта на те, що ним пропущений строк через несвоєчасне отримання кореспонденції, апеляційним судом оцінюється критично, оскільки ухвалу господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року надіслано на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та була отримана 12.12.2019 року, що підтверджується відміткою про вручення, яка міститься на поштовому повідомленні №0103052490018. (а.с. 51).

Щодо посилань відповідача на договірні відносини з ТОВ Юридичне бюро Стайлінг , яке своєчасно не отримало кореспонденцію, то як вже встановлено ухвала від 09.12.2019 року надіслана на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а тому вказані апелянтом обставини, не можуть бути підставою для поновлення строку на подання заяви про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскаржуване судове рішення, яке є незаконним частково, підлягає скасуванню в частині, що суперечить закону та не ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Зміна резолютивної частини судового рішення полягає у окремих елементів цієї частини (як - от розміру стягуваної суми, сум стягуваних судових витрат тощо), але не повинна зачіпати основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов`язків сторін спору. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

За таких обставин, апеляційна скарга приватного підприємства Август Груп задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року підлягає зміні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Август Груп на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року у справі №910/17038/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року у справі №910/17038/19 змінити. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2020 року викласти у наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства Август Груп (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/30; ідентифікаційний код 35390622) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Синерджи (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 16; ідентифікаційний код 41225690) основний борг у розмірі 63 287 (шістдесят три тисячі двісті вісімдесят сім) грн.. 76 коп., пеню у розмірі 11 277 (одинадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн 35 коп., 3 % річних у розмірі 2 008,00 (дві тисячі вісім) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 156,55 (чотири тисячі сто п`ятдесят шість) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 1 615 (одна тисяча шістсот п`ятнадцять) грн 97 коп. По решті - відмовити.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/17038/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови підписано 24.06.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко