Рішення

від 27.01.2020 по справі 916/3486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3486/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липа

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРАДА"; (вул. Марини Раскової, 21,Київ2,Лівобережна Частина Києва, Київ,02002)

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. КАРГО" (вул. Олексія Ставніцера, будинок 60,Визирка,Комінтернівський район, Одеська область,67543) про стягнення 239411,38 грн.;

за участю представників:

від позивача: Вдовіченко Г.М. - по довіреності;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФОРАДА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В. КАРГО", в якому просить господарський суд: про стягнення 239411,38 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №20808/2018 від 08.08.2018р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2019 року було відкрито позовне провадження у справі № 916/3486/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

09.12.2019 року по справі оголошено перерву до 08.01.2020 року

Представник відповідача в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 27.01.2020р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

08 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНФОРАДА (далі - Постачальник та/або Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю М.В. Карго (далі - Покупець та/або Відповідач) було укладено Договір поставки № 0808/2018 (далі - Договір ).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця Товар, а Покупець - приймати Товар та оплачувати Постачальнику його вартість в порядку та в строки, передбачені цим Договором. Згідно п. 1.2. Асортимент, кількість, місце та строк поставки Товару вказується в узгоджених Сторонами рахунках та /або специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Також, 08 серпня 2018 року Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору з Додатком №1 (Специфікацією). У Додатку №1 Сторони погодили перелік товару та особливості поставки і оплати.

Пунктом 4.2. Договору та Пунктом 3.2. вказаного Додатку №1 встановлено, що поставка здійснюється на умовах DDP (67543, Одеська обл., Лиманський р-н, с.Визирка, вул.ОлексІя Ставніцера, буд.60) у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010. Поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника в узгоджений з Покупцем час.

Пунктом 3.1. Додатку №1 Сторони погодили, що поставка Товару здійснюється у строк не пізніше, ніж 45 (сорок п`ять) робочих днів з дати попередньої оплати, але в будь-якому разі після зарахування на поточний рахунок Постачальника коштів згідно з п,2.3. даного Додатку (у розмірі 50% протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання від Постачальника повідомлення про готовність Постачальника поставити замовлену партію товарів Покупцю).

На виконання зазначеного Договору, Додаткової угоди №1 та Додатку №1, Постачальником було передано уповноваженим представникам Покупця відповідний товар на підставі:

Видаткової накладної № 3 від 16 листопада 2018р. на суму 2255 665,07 гривень за Довіреністю №367 від 16 листопада 2018 року .

Всього на підставі вищезазначеної Видаткової накладної та Довіреності Постачальником було поставлено на користь Покупця товар загальною вартістю 2 255 665,07 гривень.

Таким чином, Постачальник належним чином виконав свої зобов`язання за укладеним Договором поставки, Додаткової угоди №1 та Додатку №1 та передав у власність Покупця товар у відповідності до умов цього Договору і Додатку №1

Згідно з пунктом 2 Додатку №1 Покупець зобов`язався оплатити товар у три етапи наступним чином;

п.п. 2.2, - 20% попередня оплата протягом ЗО (тридцяти) календарних днів від дня підписання цього Додатку;

п.п. 2.3, - 50% попередня оплата протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання від Постачальника повідомлення про готовність Постачальника поставити замовлену партію товарів Покупцю;

п.п. 2.4. - 30% протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту поставки Обладнання та підписання Сторонами накладних про поставку Обладнання.

На виконання умов п,п,2.2. Додатку №1 - 25.09.2018 року Покупцем було сплачено попередню оплату у розмірі 20% в сумі - 451133,00 грн. (2255665,07 грн. х 20%=451133,01 грн.).

В подальшому Покупець припустився порушення встановлених Додатком №1 зобов`язань щодо строків оплати Товару,

Відповідно до п.п, 2.3, наступна оплата 50% вартості Товару в розмірі 1127832,54 грн (2255665,07 грн. х 50%) повинна була бути сплачена протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати повідомлення Покупця Постачальником про готовність товару до поставки, тобто до 30 жовтня 2018 року (Постачальник повідомив Покупця електронним листом -25.10.2018р,).

Враховуючи те, що зберігання товару на складі вимагає оплати додаткових коштів за зберігання (неустойка в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) від вартості такого Обладнання за кожний наступний день його зберігання на складі Постачальника), було погоджено з Покупцем про відвантаження товару 16 листопада 2018р. без фактичного отримання оплати.

Відповідно до п.п.2.4. Додаткової угоди, доплата 30% вартості товару у розмірі 676699,53 грн. (2255665,07 грн. х 30%) повинна була бути сплачена до 21.11.2018р..

Однак, Покупець порушив вказані умови Договору, Додаткової угоди №2 та Додатку №1 та здійснював оплати з порушенням погоджених строків оплати, а саме Покупець здійснив оплату у наступні строки та у наступній сумі: 04.12.2018року-400 000,01 грн.; 18.01.2019року - 702 266,04 грн.; 29.01.2019року-105 339,91 грн.; 05.02.2019року - 298 463,07 грн.; 08.02.2019року - 149 231,54 грн.; 12.02.2019року - 149 231,50 грн.

Враховуючи, що відповідач із простроченням здійснював оплати чим порушував зобов`язання за договором поставки № 0808/2018 позивач просить стягнути з відповідача 98687,92грн. - пені, штраф в розмірі 5% в розмірі 70226,60грн., 8223,99грн. - 3% річних, інфляційні витрати в розмірі 62272,87грн. та судові витрати

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Оскільки, Покупець оплатив поставлений товар з простроченням погоджених Сторонами у Додатковій угоді та Додатку до Договору строків, ним було порушено вказані норми Цивільного кодексу України та умови цього Договору.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 98687,92грн - пені та 70226,60грн. - 5% штрафу.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до підпункту 6.1. Договору з урахуванням Додаткової Угоди №1, у випадку прострочення платежів ( у разі оплати товару на умовах відстрочки), що передбачені цим договором, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати Товару. У разі, якщо прострочення оплати Товару

триває більше 30 календарних днів з дати, коли відповідний Товар був поставлений, покупець, окрім вищевказаної пені, зобов`язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків

вартості поставленого йому, але не оплаченої партії Товару.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати послуг, відповідачу позивачем нарахована пеня в розмірі 98687,92грн. та штраф в розмірі 70226,60грн.

Наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом пеня у розмірі 98687,92грн. та штраф в розмірі 70226,60грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8223,99 грн. та індекс інфляції в розмірі 62272,87грн.

Відповідно до підпункту 6.1. Договору з урахуванням Додаткової Угоди №1Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання за фактично поставлений йому Товар, на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та індекс інфляції, на думку суду, здійснений належним чином, тому враховуючи приписи законодавства, встановлення судом несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 8223,99 грн. та індекс інфляції в розмірі 62272,87грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Враховуючи приписи законодавства, несвоєчасне погашення заборгованості, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В. КАРГО" (вул. Олексія Ставніцера, будинок 60,Визирка,Комінтернівський район, Одеська область,67543, код 32834564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОРАДА"; (вул. Марини Раскової, 21,Київ2,Лівобережна Частина Києва, Київ,02002, код ЄДРПОУ 38497329) 98687,92грн. ( дев`яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят сім грн. 92 коп. ) - пені, штраф в розмірі 5% в розмірі 70226,60грн. (сімдесят тисяч двісті двадцять шість грн. 60 коп.), 8223,99грн. (вісім тисяч двісті двадцять три) грн. 99 коп. - 3% річних, інфляційні витрати в розмірі 62272,87грн. ( шістдесят дві тисячі двісті сімдесят дві грн. 87 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3591 (три тисячі п`ятсот дев`яносто одна ) грн. 17 коп.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 06 лютого 2020 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов