Рішення

від 04.02.2020 по справі 918/17/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/17/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Рівненський державний гуманітарний університет

про стягнення 16 520,83 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача - Незнамова Т.О.,

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення в сумі 16 520,83 грн., з яких: 10 257,08 грн. - пеня, 1 229,39 грн. - 3% річних, 5 034,36 грн. - інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 29.01.2016 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Рівненським державним гуманітарним університетом укладено Договір № 102/16-БО-28 постачання природного газу, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 57 449,58 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за переданий газ у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1. Договору. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати переданого газу позивач нарахував пеню у розмірі 10 257,08 грн, 3% річних у розмірі 1229,39 грн, інфляційні втрати у розмірі 5 034,36 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Відповідач подав відзив на позов, який надійшов до суду 30.01.2020 р. поштовим зв`язком. Виклав пояснення, за якими позов визнає частково. Погодився із позицією, що ним несвоєчасно було сплачено кошти за отриманий природний газ. Проте станом на час розгляду спору у суді борг за природний газ згідно Договору № 102/16-БО-28 повністю сплачений. Тому просить суд зменшити на 70% розмір пені, які позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на "04" лютого 2020 р.

В судовому засіданні 04.01.2020 р. представник позивача підтримав позовну заяву з підстав зазначених в ній.

Представник Відповідача в судове засідання 04.01.2020 року не з`явився, проте подав через канцелярію суду клопотання про проведення судового засідання без його участі. Крім того зазначає в даній заяві, що позовні вимоги визнає частково та просить суд зменшити розмір пені на 70%.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд установив таке.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

29 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Рівненським державним гуманітарним університетом (Споживач), уклали Договір № 102/16-БО-28 постачання природного газу (надалі - Договір) (а.с. 13-19).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Додатковою угодою № 1 від 28.03.2016 року до договору постачання природного газу від 29.01.2016 року № 102/16-БО-28 сторони погодили викласти п.2.1. статті 2. "Кількість та фізико - хімічні показники газу" у наступній редакції: "2.1. Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року газ обсягом до 9,380 тис. куб. метрів (дев`ять тисяч триста вісімдесят куб. метрів), у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): січень - 0,000; лютий - 5,703; березень - 3,677; всього I кв. 2016 р. - 9,380.

Відповідно до п. 3.4. Договору, приймання - передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання - передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Додатковою угодою № 1 від 28.03.2016 року до договору постачання природного газу від 29.01.2016 року № 102/16-БО-28 сторони погодили викласти п.5.2., 5.4. статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. метрів газу за цим договором з 01 березня 2016 року становить 6 255,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ "Рівнегаз", -8,50 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 10,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6 263,50 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 7 516,20 грн. (сім тисяч п`ятсот шістнадцять грн. 20 коп.). Загальна вартість цього Договору становить 58 660,38 грн., крім того ПДВ - 11 732,08 грн., разом з ПДВ - 70 392,46 (сімдесят тисяч триста дев`яносто дві грн. 46 коп.) (п. 5.2. та п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п. 10.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).

Вказаний Договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, Відповідачу у лютому 2016 року та березні 2016 року поставлено природного газу обсягом 7,658 тис. куб. м. на загальну суму 57 449,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 р. та від 31.03.2016 р.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконував несвоєчасно у визначений договором строк, що стверджується зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу).

Отже, сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором № 102/16-БО-28 від 29.01.2016 року, позивачем відповідно до п. 8.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10 257,08 грн. пені, 1 229,39 грн. 3% річних, 5 034,36 грн. інфляційних втрат згідно доданого розрахунку.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як установлено ч. 1. ст. 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов`язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За п. 2 ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, проведений позивачем, встановив, що розмір 3% річних становить 1 229,39 грн (при заявленому - 1 229,39 грн) (розрахунок додається) та інфляційних втрат 5 034,36 грн (при заявленому - 5 034,36 грн), отже, 3% річних та інфляційні підлягають задоволенню у повному обсязі.

За ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 ГК України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи наведені приписи законодавства, оскільки відповідач порушив умови договору щодо строків проведення розрахунків за поставлений газ, відтак у позивача виникло право на нарахування пені.

Суд, перевіривши розрахунок пені, установив, що розмір останньої складає 10 257,08 грн (при заявленому - 10 257,08 грн) (розрахунок додається).

Наданий позивачем розрахунок пені перевірено та визнано арифметично вірним.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 70%, яке обґрунтоване тим, що Рівненський державний гуманітарний університет є бюджетною неприбутковою установою, крім того, період прострочення виконання зобов`язання незначний та становить до кількох місяців та причини прострочення виконання зобов`язань не залежали від волі відповідача через встановлений порядок розрахунків, зокрема казначейство здійснює оплату лиш протягом 7 робочих днів з моменту видачі документу.

Суд, розглянувши вказане клопотання, вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судом установлено, що основне зобов`язання виконане у повному обсязі, прострочення виконання зобов`язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, позивач не довів наявності у нього збитків унаслідок прострочення боржника.

Отже, враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому клопотання відповідача підлягає задоволенню, а пеня, заявлена до стягнення, зменшенню на 50%.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5128,54 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягненні з відповідача на користь позивача решти суми пені 5128,54 грн. - належить відмовити.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 5 128,54 грн пені, 1 229,39 грн 3% річних та 5 034,36 грн інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позов визнаний обґрунтованим, відтак судовий збір в розмірі 1 921,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Степана Бандери, 12, код ЄДРПОУ 25736989) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 5 128,54 грн (п`ять тисяч сто двадцять вісім гривень 54 коп) пені, 1229,39 грн (одна тисяча двісті двадцять дев`ять гривень 39 коп) 3 % річних, 5 034,36 грн (п`ять тисяч тридцять чотири гривні 36 коп) інфляційних втрат та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп) витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 128,54 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 07 лютого 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.