Постанова

від 22.04.2020 по справі 918/17/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року Справа № 918/17/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Демидюк О.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 (повний текст складено 07 лютого 2020 року, суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Рівненського державного гуманітарного університету

про стягнення 16520,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення в сумі 16 520,83 грн., з яких: 10 257,08 грн. - пеня, 1 229,39 грн. - 3% річних, 5 034,36 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №102/16-БО-28 постачання природного газу від 29 січня 2016 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Рівненського державного гуманітарного університету про стягнення 16520,83 грн. Присуджено до стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Степана Бандери, 12, код ЄДРПОУ 25736989) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 5 128,54 грн (п`ять тисяч сто двадцять вісім гривень 54 коп) пені, 1229,39 грн (одна тисяча двісті двадцять дев`ять гривень 39 коп) 3 % річних, 5 034,36 грн (п`ять тисяч тридцять чотири гривні 36 коп) інфляційних втрат та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп) витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5128,54 грн. пені відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором №102/16-БО-28 від 29 січня 2016 року, позивачем відповідно до пункту 8.2 Договору та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10 257,08 грн. пені, 1 229,39 грн. 3% річних, 5 034,36 грн. інфляційних втрат згідно доданого розрахунку. Наданий позивачем розрахунок пені судом першої інстанції перевірено та визнано арифметично вірним. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частини 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому місцевий суд задоволив клопотання відповідача та зменшив пеню на 50%. За таких обставин з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення пеня в розмірі 5128,54 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягненні з відповідача на користь позивача решти суми пені 5128,54 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5128,54 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким зазначені позовні вимоги задовольнити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт не погоджується з цим рішенням щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру неустойки, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 233 Господарського кодексу України, статей 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального, статей 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованого покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача по справі. В даному випадку відповідачем не доведено реального фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано, адже відповідач не надав жодного доказу для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан відповідача. Тобто, суд першої інстанції лише із формулювання про скрутний матеріальний стан зробив висновок про те, що фінансове становище відповідача є саме таким. Враховуючи викладене, на думку скаржника висновок суду першої інстанції суперечить як положенням законодавства, так і матеріалам справи.

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені на думку скаржника повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Також судом першої інстанції взагалі не було з`ясовано, чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 березня 2020 року поновлено АТ "НАК "Нафтогаз України" строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20, зупинено дію оскаржуваного рішення. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/15/20 постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

17 березня 2020 року від Рівненського державного гуманітарного університету надійшов відзив в якому останній просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 в повному обсязі.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 січня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Рівненським державним гуманітарним університетом (Споживач), уклали Договір №102/16-БО-28 постачання природного газу (надалі - Договір) /а.с. 13-19/.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору.

Згідно пункту 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 1.3. Договору сторони передбачили, що за цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Додатковою угодою № 1 від 28 березня 2016 року до договору постачання природного газу від 29 січня 2016 року №102/16-БО-28 сторони погодили викласти пункт 2.1. статті 2. "Кількість та фізико - хімічні показники газу" у наступній редакції: "2.1. Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року газ обсягом до 9,380 тис. куб. метрів (дев`ять тисяч триста вісімдесят куб. метрів), у тому числі по місяцях (тис. куб. метрів): січень 0,000; лютий 5,703; березень 3,677; всього I кв. 2016 р. 9,380.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, приймання передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Додатковою угодою №1 від 28 березня 2016 року до договору постачання природного газу від 29 січня 2016 року №102/16-БО-28 сторони погодили викласти пункти 5.2., 5.4. статті 5 "Ціна газу" Договору у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. метрів газу за цим договором з 01 березня 2016 року становить 6 255,00 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз", відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ "Рівнегаз", -8,50 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 10,20 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6 263,50 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ - 7 516,20 грн. (сім тисяч п`ятсот шістнадцять грн. 20 коп.). Загальна вартість цього Договору становить 58 660,38 грн., крім того ПДВ - 11 732,08 грн., разом з ПДВ - 70 392,46 (сімдесят тисяч триста дев`яносто дві грн. 46 коп.) (п. 5.2. та п. 5.4. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору, оплата планових обсягів газу з урахуванням вартості транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього договору Постачальник має право не здійснювати поставку газу Споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Споживачем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (пункт 10.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 12 Договору).

Вказаний Договір та додаткова угода підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Позивачем, на виконання умов Договору, Відповідачу у лютому 2016 року та березні 2016 року поставлено природного газу обсягом 7,658 тис. куб. м. на загальну суму 57 449,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 29 лютого 2016 року та від 31 березня 2016 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу виконував несвоєчасно у визначений договором строк, що стверджується зведеними бухгалтерськими документами (операціями за договором та сальдо по відповідачу).

Отже, сума основного боргу сплачена відповідачем у повному обсязі.

Враховуючи порушення Відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за договором № 102/16-БО-28 від 29 січня 2016 року, позивачем відповідно до пункту 8.2 Договору та статті 625 Цивільного кодексу України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 10 257,08 грн. пені, 1 229,39 грн. 3% річних, 5 034,36 грн. інфляційних втрат згідно доданого розрахунку.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Рівненського державного гуманітарного університету (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Степана Бандери, 12, код ЄДРПОУ 25736989) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 5 128,54 грн (п`ять тисяч сто двадцять вісім гривень 54 коп) пені, 1229,39 грн (одна тисяча двісті двадцять дев`ять гривень 39 коп) 3 % річних, 5 034,36 грн (п`ять тисяч тридцять чотири гривні 36 коп) інфляційних втрат та 1 921,00 грн (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп) витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 128,54 грн. пені відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи майновий стан обох сторін, статус відповідача у справі, відсутність основного боргу, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частини 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому місцевий суд задоволив клопотання відповідача та зменшив пеню на 50%. За таких обставин з відповідача на користь позивача присуджено до стягнення пеню в розмірі 5128,54 грн. У задоволенні позовної вимоги про стягненні з відповідача на користь позивача решти суми пені 5128,54 грн. - відмовлено.

Як вбачається з апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" оскаржує рішення Господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5128,54 грн.. Позивач не оскаржує зазначене судове рішення в частині вирішення інших заявлених у справі вимог.

Отже, рішення Господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 5128,54 грн., тобто зменшення штрафних санкцій до 50%. Відповідна позиція узгоджується, зокрема, із висновками викладеними у постановах Верховного Суду у справах №913/64/18 від 07 листопада 2018 року, №918/116/19 від 04 лютого 2020 року.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що підставою апеляційною оскарження вищевказаного рішення суду позивачем є виключно питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов`язання за договором.

Враховуючи викладене, у вирішенні питання зменшення розміру пені суд апеляційної інстанції звертається до усталеної правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі №917/101/19, від 13 травня 2019 року у справі №904/4071/18, від 27 березня 2019 року у справі №912/1703/18, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 27 березня 2019 року у справі №912/1703/18, від 13 травня 2019 року у справі №904/4071/18, від 22 квітня 2019 року у справі №925/1549/17, від 18 червня 2019 року у справі №924/754/18, від 19 червня 2019 року у справі №916/2290/18, від 21 лютого 2020 року у справі №918/471/19, від 26 лютого 2020 року у справі №924/456/19.

Частинами першою і третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 8.2. договору, встановлено, що у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Колегією суддів встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені в розмірі 10257 грн 08 коп. є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про її стягнення заявлені обґрунтовано.

Разом з тим, відповідачем подано до суду першої інстанції відзив в якому заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 70%.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що Рівненський державний гуманітарний університет є бюджетною неприбутковою установою, всі бюджетні зобов`язання ставляться на облік у Головному управлінні державної казначейської служби України в Рівненській області. Зазначає, що відповідач станом на дату подачі позову виконав зобов`язання за договором у повному обсязі. Період прострочення виконання зобов`язання також незначний та становить до кількох місяців. При цьому, причини прострочення виконання зобов`язань не залежали від волі відповідача через встановлений порядок розрахунків, зокрема, казначейство здійснює оплату лиш протягом 7 робочих днів з моменту видачі документу. До того ж, розмір заявленої позивачем пені є неспівмірним із розміром завданих йому збитків в результаті порушення строків виконання зобов`язань відповідачем. Позивачем не надано жодних доказів наявності у нього збитків у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за договором та не обґрунтовано розміру розміру таких збитків.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Місцевий господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до положень статті 3, частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 року № 7-рп/2013).

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 13 травня 2019 року у справі №904/4071/18, від 31 жовтня 2019 року у справі №911/874/19, від 06 листопада 2019 року у справі №917/1638/18, від 07 листопада 2019 року у справах №917/104/19, 920/437/19.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у повному обсязі оплачено поставлений природний газ, але з порушенням строку на декілька місяців. Позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору. Стягнення на користь позивача суми процентів річних в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Зменшення розміру пені на 50% суд апеляційної інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №922/1608/19.

Враховуючи вищевикладене та встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, у зв`язку з чим суд першої інстанції підставно задовольнив клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 50% до 5128 грн 54 коп., забезпечивши дотримання балансу інтересів сторін.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті рішення в оскаржуваній частині Господарський суд Рівненської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року у справі №918/17/20 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу №918/17/20 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.