Рішення

від 04.02.2020 по справі 918/21/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2020 р. м. Рівне Справа № 918/21/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕД-ВІК"

до відповідача Комунальне підприємство "Міжлікарняна аптека" Острозької районної ради Рівненської області

про стягнення 43 625,02 грн. заборгованості

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

представники сторін:

від позивача Штогрін В.С.

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕД-ВІК" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "Міжлікарняна аптека" Острозької районної ради Рівненської області про стягнення заборгованості в сумі 43 625,02 грн., з яких: 19 758,10 грн. основний борг, 11 622,68 грн. - пеня, 10151,65 грн. - 30% річних, 2 119,59 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №07 від 05 лютого 2018 року в частині своєчасних розрахунків за отриманий товар. Тому покликаючись на умови Договору та ст.625 ЦК України позивач нарахував пеню, 30% річних та інфляційні втрати.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки товару №07 від 05 лютого 2018 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано інфляційні втрати та 30 % річних та пеню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 1 921,00 грн. судового збору та 5 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Відзиву на позовні вимоги відповідач суду не надав.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 08 січня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/21/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання 04 лютого 2020 року представник відповідача не з`явився, про місце дату та час розгляду сторони відповідач повідомлений належний чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

05 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕД-ВІК" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Міжлікарняна Аптека"(покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 07 (надалі договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставляти товари (надалі товар) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Вказаний договір підписаний представниками постачальника та покупця, та згідно з пунктом 6.1. набирає чинності з моменту його підписання.

Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних) тощо, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором (пункт 1.6. договору).

Згідно з пунктом 4.4. договору, покупець сплачує 100 % вартості кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту її отримання.

На виконання умов договору позивачем у 2018-2019 роках передано відповідачу товар на загальну суму 37 758,10 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с. 16-64).

В свою чергу відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 18 000,00 грн., що визнається позивачем та підтверджується наданими позивачем актами звірки взаємних розрахунків (а.с. 65-66).

Таким чином, неоплаченим залишається поставлений згідно договору товар на суму 19 758,10 грн., докази погашення вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 19 758,10 грн., є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а отже такими, що підлягають до задоволення.

Пунктом 5.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення покупцем строку оплати товару, що передбачений цим договором, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.

Керуючись пунктом 5.2. договору позивач нарахував відповідачу 11 622,68 грн. пені.

Суд, здійснивши перевірку нарахованої суми пені, вважає, що вказаний розрахунок відповідає положенням договору та умовам чинного законодавства, є арифметично вірним.

Також керуючись положеннями статті 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 2 119,59 грн. інфляційних втрат та 10 151,65 - 30% річних.

Слід зазначити, що згідно пункту 5.3. договору у випадку порушення покупцем строку оплати товару, що передбачений даним договором, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми. Отже пунктом 5.3. договору сторони змінили розмір річних, що відповідає критеріям статті 625 ЦК України.

Здійснивши власний розрахунок нарахованих сум, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок відповідає положенням договору та умовам чинного законодавства, а тому вимоги про стягнення 2 119,59 грн. інфляційних втрат та 10 151,65 30% річних є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Щодо позовних вимог в частини стягнення основної заборгованості судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 204 ЦК України презумується правомірність правочину.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (така ж позиція викладена у статті 611 ЦК України).

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Судом установлено, що основне зобов`язання виконане частково, прострочення виконання зобов`язання має місце лише у незначній частині коштів, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, позивач не довів наявності у нього збитків унаслідок прострочення боржника.

Отже, враховуючи майновий стан та інтереси обох сторін, статус відповідача у справі, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, суд, реалізовуючи свої дискреційні повноваження, зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, а тому у даній справі суд вважає можливим зменшити заявлений до стягнення розмір пені до 50%.

Слід зауважити, що нині чинне законодавство України не вимагає від боржника подання відповідного клопотання про зменшення судом розміру пені.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5811,34 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти суми пені 5811,34 грн. - належить відмовити.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати товару, свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

Суд погоджується з аргументами позивача щодо заявлених вимог. Натомість відповідач не повідомив суду своєї позиції та не навів жодних аргументів проти заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково, у частині стягнення : 19 758,10 грн. основної заборгованості, 2 119,59 грн. інфляційних втрат, 10 151,65 грн. 30% річних, 5 811,34 грн. пені. У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача решти суми пені 5 811,34 грн. - слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з положенями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати в сумі 1 921,00 грн. судового збору підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення 5 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На думку суду, розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 09 грудня 2019 року, згідно з розділом 2. якого передбачено, що адвокат на умовах даного договору Клієнту надається правова допомога під час підготовки, поданні та розгляді господарського спору про стягнення з Комунального підприємства Міжлікарняна Аптека Острозької районної ради Рівненської області заборгованості згідно укладеного договору поставки № 07 від 05.02.2018 року, а саме:

- вивчення Адвокатом норм матеріального права, якими врегульовано правовідносини щодо укладення та виконання зобов`язань за договорами поставки;

- вивчення наданих Клієнтом матеріалів документів, зокрема договору поставки, видатковю накладних, актів звірки;

- написання та подання до Господарського суду Рівненської області процесуальних документів, які є чи можуть бути необхідними для належного виконання адвокатом своїх обов`язків по наданню правової допомоги та є необхідними для досягнення позитивного Клієнту результату;

- здійснення захисту прав та представлення інтересів Клієнта під час розгляду справи у Господарському суді Рівненської області;

- надання усних консультацій та роз`яснень Клієнту з приводу замовленого ним виду правової допомоги.

Зокрема на виконання розділу 1, 2 адвокатське об`єднання надало позивачу послуги з вивчення норм матеріального права якими врегульовано правовідносини щодо укладення та виконання зобов`язань за договорами поставки, вивчення наданих Клієнтом матеріалів документів, зокрема договору поставки, видатковою накладних, актів звірки; написання та подання до Господарського суду Рівненської області процесуальних документів, які є чи можуть бути необхідними для належного виконання адвокатом своїх обов`язків по наданню правової допомоги та є необхідними для досягнення позитивного Клієнту результату; здійснення захисту прав та представлення інтересів Клієнта під час розгляду справи у Господарському суді Рівненської області; надання усних консультацій та роз`яснень Клієнту з приводу замовленого ним виду правової допомоги.

Вартість вказаних послуг сторонами визначена в розмірі 5 000,00 грн.

Разом із тим, у судовому засіданні представник позивача роз`яснив, що за домовленістю адвоката із клієнтом, за результатами надання правової допомоги складається Акт виконаних робіт (наданих послуг), що підписується представниками кожної сторони. В акті буде відображено обсяг наданої Адвокатом правової допомоги і її вартість. Однак, представником позивача вказано, що докази складення та підписання акту виконання робіт (надання послуг) будуть надані протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі. Так, згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Враховуючи повідомлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-ВІК" про подання відповідних доказів відповідно до вимог ст.129 ГПК України, суд на даному етапі не вирішує питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (послуги адвоката) у сумі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міжлікарняна АПТЕКА" Острозької районної ради Рівненської області (35800, Рівненська область, місто Острог, вул. Татарська, 185, ідентифікаційний код 33726945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕД-ВІК" (35360, Рівненська область, Рівненський район, с. Велика Омеляна, вул. Музиківська 36, ідентифікаційний код 41537895) - 19 758 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 10 коп. основної заборгованості, 2 119 (дві тисячі сто дев`ятнадцять) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 10 151 (десять тисяч сто п`ятдесят одну) грн. 65 коп. 30% річних, 5 811 (п`ять тисяч вісімсот одинадцять) грн. 34 коп. пені, 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 5 811,34 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 07 лютого 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.