Рішення

від 05.02.2020 по справі 522/3759/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/796/20

Справа № 522/3759/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Одеський художній музей про стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Комунальної установи Одеський художній музей про стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 з березня 2014 року працював в КУ Одеський художній музей на посаді заступника директора з наукової роботи. 18.10.2018 року позивач отримав від директора КУ ОХМ повідомлення про скорочення посади заступника директора з наукової роботи та з пропозицією переведення на посаду Завідувач архіву з заробітною платою у розмірі 2713 грн., в той час як мінімальною була 3723 грн. Позивач відмовився від пропонованої посади та його було звільнено. Всупереч ст. 39 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності розгляд подання про розірвання трудового договору був проведений за моєї відсутності на засіданні Профкому КУ ОХМ вже після того, як позивача ознайомлено з Наказом про звільнення №104-К. У день звільнення 18.10.2018 року позивач вказує, що не отримав розрахунку та належним чином оформленої трудової книжки. Позивач двічі звертався до директора КУ ОХМ Ройтбурда О.А. з листами щодо повернення трудової книжки, втім відповідей не отримував. Листом КУ ОХМ 14.11.2018 року повідомило ОСОБА_1 , що трудова книжка підготовлена для видачі, втім затримка виникла, у зв`язку з неможливістю підписання обхідного листа. З боку відповідача було висунуто вимогу про повернення фотокопій архіву музею, а також Каталогів для того, щоб видати трудову книжку. Позивач вказує, що відповідач шантажує його, не видаючи трудову книжку. Ще двічі позивач звертався з листами про отримання трудової книжки і лише 11.01.2019 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку. У зв`язку з невидачею трудової книжки позивач не міг працевлаштуватися та навіть зареєструватися як безробітній, вимушений був обмежувати себе в харчах, одязі та не мав змоги забезпечувати свою родину, що дуже вплинуло на його стан здоров`я. Коштів не було навіть щоб оплатити житлово-комунальні послуги. Розмір понесених моральних страждань позивач оцінює у розмірі 30 000 грн.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний термін для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову, ухвалою від 15.04.2019 року провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 31.06.2019 року.

Протокольною ухвалою від 21.06.2019 року витребувано від КУ Одеський художній музей довідку щодо розрахунку середньоденної заробітної плати та довідку щодо суми розрахунку при звільнені.

До суду 12.07.2019 року надійшов відзив КУ Одеський художній музей , відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволені позову, зважаючи на наступне. Довідки про заробітну плату при звільненні позивач отримував неодноразово, протоколу засідання профкому необхідно отримати саме в Профкому, а спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 протиправними діями відповідача не доведено, адже дії КУ ОХМ були законними.

Розгляд справи у судовому засіданні 25.07.2019 року було відкладено на 29.08.2019 року, у зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення.

Представник позивача ОСОБА_3 . 05.08.2019 року подала до суду відповідь на відзив, де відзначила, що керівництво відповідача перешкоджало в отриманні трудової книжки, також моральна шкода виникла саме з неотримання трудової книжки протягом 3-х місяців.

КУ Одеський художній музей 22.08.2019 року подали заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 29.08.2019 року задоволено клопотання представника позивача про надання часу для усунення недоліків заяви про зміну позовних вимог, наступне засідання призначено на 26.09.2019 року.

У судовому засіданні 26.09.2019 року прийнято заяву про зміну предмету позову та надано час представнику відповідача для підготовки відзиву. Розгляд справи відкладено до 30.10.2019 року.

У додатковому відзиву представник відповідача ОСОБА_4 вказав, що трудова книжку не була видана ОСОБА_1 в день звільнення, оскільки позивач відмовився зустрітися з повноважними особами для отримання трудової книжки та покинув території КУ Одеський художній музей . Посадові особи КУ Одеський художній музей в період з 22.10.2018 року по 31.12.2019 року неодноразово зверталися до ОСОБА_1 з проханням забрати трудову книжку, втім позивач спеціально її не отримував. Тому, затримка видачі трудової книжки здійснена, у зв`язку з ухиленням позивача від вчинення таких дій, а не з вини відповідача.

Представник відповідача також звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх пав 18.10.2018 року, а звернувся до суду в квітні 2019 року.

Розгляд справи у судовому засіданні 30.10.2019 року було відкладено на 04.12.2019 року.

З додаткової відповіді на відзив вбачається, що позивач вказує, що відвідування позивачем бібліотеки, яка знаходиться поруч з музеєм є конфіденційною інформацією, тому не може прийматися до уваги. Судова практика надано відповідачем не може братися до уваги, адже фактичні обставини таких справ не є тотожними даній справі. Щодо строку позовної давності, то він переривався, оскільки лише 11.12.2018 року позивач отримав лист відповідача про затримку видачі трудової книжки у зв`язку з неможливістю підписати обхідний лист.

У судовому засіданні 04.12.2019 року представник відповідача ОСОБА_4 просив відкласти розгляд справи для підготовки заперечень на відповідь на відзив, наступне судове засідання призначено на 29.01.2020 року.

У судовому засіданні 29.01.2020 року суд повернувся до дослідження доказів, оскільки матеріали справи не містили довідки про середній заробіток позивача, відповідачу надано час для подання довідки, наступне засідання призначено на 05.02.2020 року.

ОСОБА_4 подав до суду 31.01.2020 року заперечення на відповідь представника позивача на відзив, де вказав, що довідка Одеської національної наукової бібліотеки є належним, допустимим доказом, оскільки отримана при здійснені адвокатської діяльності без порушення конфіденційних даних, адже позивач при звернені до бібліотеки надав згоду на обробку його персональних даних. ОСОБА_1 з власної волі не отримував трудову книжку, вини У ОХМ у затримці видачі трудової книжки немає, а судова практика додана для окреслення загальносудової практики. Вказує, що строк позовної давності сплив, адже позивач знав про те, що повинен отримати трудову книжку в день звільнення, тому строк обчисляється з 19.10.2019 року.

У судове засідання 05.02.2020 року учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Представник КУ Одеський художній музей Щукін О.С. подав заяву про долучення довідки про середньоденну заробітну плату, та просив розглядати справу за його відсутності, заперечував проти задоволення позову у повному обсязі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи , додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 18.03.2014 року по 18.10.2018 року працював у Комунальній установі Одеський художні музей на посаді заступника директора з наукової роботи, про що свідчить записи в трудовій книжці (а.с.11).

18.10.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника директора з наукової роботи. Про що свідчить Наказ Комунальної установи Одеський художній музей №104-К від 18.10.2018 року (а.с.8).

24.10.2018 року ОСОБА_1 направив на адресу знаходження КУ Одеський художній музей лист з проханням видати йому належним чином оформлену трудову книжку, яку він не отримав у день звільнення (а.с.12), що підтверджується накладеною та описом цінного листа (а.с.13).

Тотожну заяву було направлено позивачем на адресу реєстрації КУ Одеський художній музей 26.11.2018 року (а.с.15-16).

Листом №220 від 14.11.2018 року КУ Одеський художній музей повідомив ОСОБА_1 : трудова книжка підготовлена, видадуть її якнайшвидше, проте затримка у її видачі виникла у зв`язку із неможливістю підписання обхідного листа, так як ОСОБА_5 ) не було вчасно повернуто фотокопії архіву музею в повному обсязі та ОСОБА_6 б/н ОСОБА_7 , Нілус, ОСОБА_8 . У зв`язку з вищевказаними, просимо ОСОБА_9 для підписання обхідного листа повернути наступні матеріали: каталог б/н ОСОБА_10 , Волокідін (а.с.17). Лист відправлений за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Листом №221 від 15.11.2018 року КУ Одеський художній музей повідомив ОСОБА_1 про необхідність з`явитися за трудовою книжкою або надати згоду на відправку останньої поштовим зв`язком (а.с.116). Лист відправлений за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.117).

Тотожний лист направлено КУ Одеський художній музей за №225 06.12.2018 року (а.с.118) Лист відправлений за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.119).

На лист №235 ОСОБА_1 відправив лист, яким просив все таки видати йому трудову книжку надіславши її засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.20-21, 121).

З довідки №3 від 10.01.2019 року вбачається, що при звільненні ОСОБА_1 отримав нарахування за відпрацьовані дні, компенсацію за використані дні відпустки та вихідну допомогу (а.с.53).

Скріншот екрану комп`ютера (а.с.120-121) доданий на підтвердження направлення відповідачем позивачу повідомлень про отримання трудової книжки не приймаються судом до уваги, адже належність пошти адресату саме ОСОБА_1 не підтверджена, тому встановити направлення таких листів позивачу не можливо.

Також суд не приймає до уваги службові записки складені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про перебування ОСОБА_1 на території Одеського художнього музею, оскільки особи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не встановлені, їх посади та повноваження не перевірені. Крім того, такі службові записки складені 30.09.2019 року, тобто під час перебування справи в суді, та вказують, що ОСОБА_1 перебував на території музею 21-22 листопада та 15 і 17 грудня 2019 року, тобто пізніше дати складення (а.с.123-124).

З відповіді на адвокатський запит ОСОБА_4 Одеської національної наукової бібліотеки №424/02-22 від 15.10.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 відвідував бібліотеку за період після звільнення до 31.12.2018 року 13 разів (а.с.125).

Твердження представника позивача про неможливість приймати до уваги вищевказану довідку як належний та допустимий доказ є безпідставними, оскільки така довідка не містить інформації захищеної Законом України Про захист персональних даних та надана на адвокатський запит представника відповідача по справі.

Втім, перебування позивача поблизу місця знаходження Одеського художнього музею не свідчить про ухилення ОСОБА_1 від отримання своєї трудової книжки. Зазначення представника відповідача про наявну можливість ОСОБА_1 спуститися по АДРЕСА_4 є припущенням.

09 січня 2019 року листом №03 КУ Одеський художній музей направив ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку оригінал трудової книжки на адресу: АДРЕСА_3 (а.с.128-130).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

Пунктом 4.1 та пункту 4.2 вказаної Інструкції № 58 визначено, що Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Якщо письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою роботодавець не отримав, то слід керуватися п. 6.2 Інструкції № 58, відповідно до яких трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримки у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Разом з тим, статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Видача трудової книжки дійсно була затримана, з чим погоджується відповідач.

Обов`язок видати трудову книжку покладається на роботодавця, тобто в даному випадку КУ Одеський художній музей . Листи, що направлялися ніби то ОСОБА_1 направлялися за іншою адресою, а лист відправлений за адресою: АДРЕСА_3 з оригіналом трудової книжки був отриманий позивачем 11.01.2019 року.

Твердження відповідача про ухилення ОСОБА_1 від отримання трудової книжки належними, допустимими доказами не підтверджується. А можливість отримати трудову книжку під час перебування позивача поблизу колишнього місця роботи, як вказувалося вище, є припущенням.

Крім того, наявність вини роботодавця у затримці видачі трудової книжки підтверджується і першим листом КУ ОХМ , де вказано про необхідність підписати обхідний лист, вимоги з приводу чого не встановлені чинним законодавством.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З довідки КУ Одеський художній музей від 24.06.2019 року вбачається, що заробітна плата за два останні місяці перед звільненням ОСОБА_1 разом склала 13981,14 грн.

За два останні місяці перед звільненням позивача, саме за вересень та серпень 22018 року було 42 робочих днів.

Тому, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням склала 332,88 грн.

За період з 19.10.2018 року (наступний день після звільнення) до 11.01.2019 року (день отримання трудової книжки) 57 робочих днів. Тож, середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки становить 18974,16 грн. (332,88 грн. помножити на 57 робочих днів).

Згідно ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

У ч.2 ст.16 ЦК визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо.

У ст.1 КЗпП України передбачено, що на трудові відносини поширюються норми цього закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону (ст.237-1 КЗпП) містить перелік юридичних фактів, які можуть бути підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.237-1 КЗпП є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом повернення трудової книжки, а має самостійне юридичне значення.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного утримання трудової книжки, що доведено наявними в матеріалах справи доказами, відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Зазначена правова позиція висловлена ВСУ в постанові від 25.04.2012 у справі №6-23цс12.

На підставі викладених норм права, враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що підтверджено факт порушення законних прав позивача, яке полягало в незаконному утриманні трудової книжки позивача, що призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 №4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує, що затримка видачі трудової книжки сталася з вини відповідача як роботодавця, тривала неможливість влаштуватися на роботу та прогодувати сім`ю привело до моральних страждань позивача, розмір яких суд оцінює у розмірі 3000 грн.

Щодо строку позовної давності, який просить застосувати представник відповідача ОСОБА_4 , суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права , а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Вирішальним є момент, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права. ОСОБА_4 вказує, що позивач знав, що має отримати трудову книжку, тому моментом порушення його прав буде наступний день після звільнення, в той час як ОСОБА_3 вказує, що днем порушення прав позивача стало отримання 11.12.2018 року листа відповідача про необхідність підписання обхідного листа для видачі трудової книжки.

Лист, яким висунуто умови позивачу для видачі трудової книжки датований 14.11.2018 року, в той час як до пошти зданий разом з іншими листами 07.12.2018 року та отриманий ОСОБА_1 11.12.2018 року (а.с.17-19).

Тому про порушення свої прав ОСОБА_1 дізнався в момент отримання листа КУ ОХМ , оскільки до того, позивач просто намагався повернути трудову книжку, а після отримання листа зрозумів, що наявні умови за яких йому буде повернуто трудову книжку.

Позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована канцелярією суду 06.03.2019 року, в той час як до поштового відділення відправлення з позовною заявою було здано 11.02.2019 року (а.с.24).

Відповідно до постанови Верховного суду України (справа № 6-1509цс17 від 21.09.2017) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення документи здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв`язку.

Тому, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2, статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог та враховуючи, що обидві сторони понесли судові витрати, суд вважає за необхідне залишити вимоги про розподіл судових витрат сторін без задоволення, тому понесені витрати сторонами залишаються за ними.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи Одеський художній музей про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи Одеський художній музей (код ЄДРПОУ 02223810, м. Одеса, вул. Софіївська, 5-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 19.10.2018 року по 11.01.2019 року у розмірі 18 974 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 16 копійок.

Стягнути з Комунальної установи Одеський художній музей (код ЄДРПОУ 02223810, м. Одеса, вул. Софіївська, 5-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 07.02.2020 року .

Суддя: В.Я. Бондар