Вирок

від 07.02.2020 по справі 152/49/20

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 152/49/20

1-кп/152/23/20

В И Р О К

іменем України

07 лютого 2020 року м. Шаргород

Справа №152/49/20

Провадження №1-кп/152/23/20

Шаргородський районний суд

Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судукримінальну справупро обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тажителя АДРЕСА_1 , українця,громадянина України,з середньоюосвітою,одруженого, працюючогоза трудовимдоговором приймачеммолока уМогилів-Подільськомумолокозаводі, військовозобов`язаного, не є пенсіонером, не є особою з інвалідністю, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020360000305 18.11.2019 року,

з участю:

сторін кримінального провадження

зі сторони обвинувачення:

прокурора Жмеринської

місцевої прокуратури ОСОБА_4 ,

зі сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

учасника судового провадження:

представника потерпілого ФГ

«РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» ОСОБА_5 ,

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 17.11.2019 року приблизно о 14 годині, перебуваючи в с. Руданське Шаргородського району, вирішив вчинити крадіжку зерна кукурудзи із приміщення зерноскладу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», яке знаходиться в с. Руданське на вул. Мічуріна, 25. З цією метою обвинувачений ОСОБА_3 , взявши із собою 10 (десять) порожніх поліпропіленових мішків та мотузки для їх зав`язування, прийшов до території зернового складу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», яке знаходиться в с. Руданське на вул. Мічуріна, 25, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, пройшов через дверний отвір до приміщення ферми, яка знаходиться на території зерноскладу, після чого через вікно проник на територію біля приміщення зерноскладу та через незамкнені двері проник всередину приміщення зерноскладу, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів, з насипу зерна кукурудзи, належного ФГ, набрав до мішків, що приніс із собою, зерно кукурудзи урожаю 2019 року вагою 438 кг. Частину мішків із зерном кукурудзи обвинувачений ОСОБА_3 переносив до приміщення ферми на території ФГ, але не встиг перенести решту мішків із зерном кукурудзи, не довівши свій злочинний намір до кінця, тобто не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне вчинити для доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений на місці вчинення злочину ОСОБА_6 , який приблизно о 15 годині зайшов до приміщення ферми. При цьому, намагаючись викрасти 438 кг. зерна кукурудзи урожаю 2019 року вартістю по 3,75 грн. за 1 кг., відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 26.11.2019 року за №7712/19-21, обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв збитку ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» на загальну суму 1642 (одна тисяча шістсот сорок дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто незакінчений замах на крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану з проникненням у сховище.

Виходячи з аналізу норм частини 1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно з вимогами ст.ст.8 та 2 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створивнеобхідні умовидля реалізаціїсторонами кримінальногопровадження їхніхпроцесуальних правта виконанняпроцесуальних обов`язків.

Так,обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України і викладений в обвинувальному акті від 18.12.2019 року.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що не оспорює обставини, які викладені в обвинувальному акті, розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються ним, вважає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, оскільки повністю визнає себе винуватим у вчиненні злочину, щиро розкаюється у вчиненому, виявляє жаль з приводу вчиненого ним злочину, готовий нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин, запевняє суд, що виправив свою поведінку, просить вибачення у представника потерпілого ОСОБА_5 , не вчинятиме злочинів у подальшому, просить його суворо не карати.

Також, обвинувачений ОСОБА_3 суду показав, що 17.11.2019 року у обідню пору він повернувся додому з м. Шаргород, та вирішив викрасти зерно кукурудзи із зерноскладу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» для власних потреб. З дому він взяв десять мішків для набирання зерна кукурудзи, з мотузками для зав`язування мішків. Приблизно о 14 годині він підійшов до приміщення ферми, яке належить СТОВ «Подільська Зоря», поруч із яким знаходиться приміщення зерноскладу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ». Йому достовірно відомо, що ФГ орендує приміщення зерноскладу у СТОВ «Подільська Зоря». До приміщення ферми вхід був вільний, так як у ньому відсутні двері. Він пройшов у приміщення ферми через дверний отвір. Щоб потрапити до приміщення зерноскладу, потрібно було перелізти через вікно, забите дошками, оскільки іншого входу немає. Ці два приміщення знаходяться під одним дахом і мають спільну територію. Перелізши через вікно, він опинився на території, яка прилягає до приміщення зерноскладу, двері у якому були незамкнені. Він через незамкнені двері проник до приміщення зерноскладу і почав набирати зерно кукурудзи у мішки, які приніс із собою з дому, при цьому, маючи намір наповнити зерном всі мішки і викрасти. Набравши зерно кукурудзи у дев`ять мішків, він почав переносити його у приміщення ферми, перекидав їх через вікно на ферму, звідки мав намір переносити додому. Так, він із приміщення зерноскладу викрав та заніс до вікна і перекинув у приміщення ферми вісім мішків із кукурудзою. Девятий мішок із зерном кукурудзи він не встиг перенести і перекинути на ферму до інших мішків із кукурудзою, а також не встиг набрати зерно кукурудзи у десятий мішок, який приніс із собою, так як у приміщення ферми приблизно о 15 годині зайшов сільський голова ОСОБА_6 і припинив його дії. Так, він намагався викрасти в цілому 438 кг. зерна кукурудзи із приміщення зерноскладу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», але не довів свій намір до кінця і не встиг вчинити усі необхідні дії для доведення злочину до кінця, зокрема, переносити все викрадене зерно до приміщення ферми, а звідти додому, так як був викритий ОСОБА_6 .

До того ж, обвинувачений ОСОБА_3 показав суду, що збитки потерпілому не відшкодував, оскільки зерно кукурудзи, яке він намагався викрасти, повернуто ФГ працівниками поліції.

Прокурор Жмеринської місцевої прокуратури ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Представник потерпілого ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» ОСОБА_5 не заперечує щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України, фактичні обставини справи не оспорює, зміст їх розуміє, її позиція добровільна.

Обвинувачений ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, і викладений в обвинувальному акті від 18.12.2019 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , представника потерпілого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 , за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які викладені в обвинувальному акті і ніким не оспорюються.

При цьому, суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 та представник потерпілого ОСОБА_5 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Також, у суду немає сумнівів щодо добровільності та істинності позиції представника потерпілого ОСОБА_5 .

Суд такожроз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 та представникупотерпілого ОСОБА_5 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п.113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

А також у п.63 рішення ЄСПЛ в справі «Сітневський та Чайковський проти України» від 10.11.2016 року (остаточне 10.02.2017 року) зазначено, що «Ані буква, ані духстатті 6Конвенції неперешкоджають особідобровільно відмовитисявголос абоза мовчазноюзгодою відправа нагарантії справедливогосудового розгляду.Проте длятого,щоб відмовавід цьогоправа булавизнана дієвоющодо цілейКонвенції,вона маєнадаватися унедвозначний спосібта супроводжуватисяхоча бмінімальними гарантіями,співмірними їїзначущості.Крім того,вона неповинна суперечитибудь-якомуважливому суспільномуінтересу (див.рішення усправі «Сейдовічпроти Італії»…).Для того,щоб відмовабула дієвою,має бутидоведено,що заявникміг урозумних межахпередбачити наслідкисвоєї поведінки(див.… рішенняу справі«Ідалов протиРосії»… п.86…)».

За такихобставин,виходячи заналізу обвинувальногоакту,допитавши обвинуваченого,вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину та вважає доведеним, що останній вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, а саме: 17.11.2019 року приблизно о 14 годині, перебуваючи в с. Руданське Шаргородського району, ОСОБА_3 вирішив вчинити крадіжку зерна кукурудзи із приміщення зерноскладу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», яке знаходиться в с. Руданське на вул. Мічуріна, 25. З цією метою обвинувачений ОСОБА_3 , взявши із собою 10 (десять) порожніх поліпропіленових мішків та мотузки для їх зав`язування, прийшов до території зернового складу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», яке знаходиться в с. Руданське на вул. Мічуріна, 25, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, пройшов через дверний отвір до приміщення ферми, яка знаходиться на території зерноскладу, після чого через вікно проник на територію біля приміщення зерноскладу та через незамкнені двері проник всередину приміщення зерноскладу, звідки умисно, таємно, з корисливих мотивів, з насипу зерна кукурудзи, належного ФГ, набрав до мішків, що приніс із собою, зерно кукурудзи урожаю 2019 року вагою 438 кг. Частину мішків із зерном кукурудзи обвинувачений ОСОБА_3 переносив до приміщення ферми на території ФГ, але не встиг перенести решту мішків із зерном кукурудзи, не довівши свій злочинний намір до кінця, тобто не вчинив усіх дій, які вважав за необхідне вчинити для доведення злочину до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений на місці вчинення злочину ОСОБА_6 , який приблизно о 15 годині зайшов до приміщення ферми. При цьому, намагаючись викрасти 438 кг. зерна кукурудзи урожаю 2019 року вартістю по 3,75 грн. за 1 кг., відповідно до висновку товарознавчої експертизи від 26.11.2019 року за №7712/19-21, обвинувачений ОСОБА_3 заподіяв збитку ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» на загальну суму 1642 (одна тисяча шістсот сорок дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив незакінчений замах на крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану з проникненням у сховище.

Отже, обвинувачений ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений злочин за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України.

До вказаного висновку суд прийшов, виходячи із аналізу норм кримінального законодавства.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Частиною 3 ст.15 КК України встановлено, що замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 17.11.2019 року не встиг викрадене у приміщенні зерноскладу ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» зерно кукурудзи, набране ним у мішки, загальною вагою 438 кг., винести за межі зерноскладу та віднести до себе додому, так як під час перенесення мішків із зерном кукурудзи з приміщення зерноскладу до приміщення ферми був викритий ОСОБА_6 , який випадково зайшов у вказане приміщення, то він повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, тобто за незакінчений замах на крадіжку (таємне викрадення чужого майна), поєднану з проникненням у сховище.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Також, суд враховує вимоги ч.ч.1, 3 ст.68 КК України, відповідно до яких при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннямистатей 65-67цього Кодексу,враховує ступіньтяжкості вчиненогоособою діяння,ступінь здійсненнязлочинного намірута причини,внаслідок якихзлочин небуло доведенодо кінця. За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

До того ж, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що ним вчинено умисний злочин проти власності потерпілого ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», тоді як однією із основних засад, передбачених ст.41 Конституції України, є право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю, право приватної власності є непорушним.

Виходячи з норми ст.12 КК України, вчинений ОСОБА_3 злочин, що передбачений ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином.

ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному.

Цю обставину суд враховує як пом`якшуючу покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .

При цьому, суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, оскільки упродовж всього досудового розслідування та судового розгляду обвинувачений визнав вину, надав показання, які відповідають обставинам, встановленим під час досудового розслідування і викладеним у обвинувальному акті від 18.12.2019 року, що свідчить про наявність належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки та про готовність нести кримінальну відповідальність.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

До кримінальної відповідальності ОСОБА_3 притягується вперше (а.с.47).

ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра чи лікаря-нарколога Шаргородської ЦРЛ не перебуває (а.с.48).

За місцем проживання в с. Руданське Шаргородського району ОСОБА_3 охарактеризований негативно, як особа, яка незадовільно веде себе в побуті та громадських місцях, неодноразово порушував громадський порядок, на яку поступають у сільську раду скарги від жителів села та сусідів, з котрими виникають сварки та суперечки, має схильність до крадіжок та вживання спиртних напоїв, не реагує на зауваження органу місцевого самоврядування. Іншими компрометуючими матеріалами на ОСОБА_3 . Руданська сільська рада не володіє (а.с.49).

Обвинувачений ОСОБА_3 повідомив суду, що має зауваження щодо вказаної характеристики, вважає її не достовірною та такою, що не відповідає його особі і надана сільським головою ОСОБА_6 через неприязні відносини, які виникли між ним та сім`єю ОСОБА_6 внаслідок вчинення крадіжки зерна кукурудзи.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_3 просить суд надати вказаній характеристиці оцінку.

Прокурор ОСОБА_4 зазначила, що не має у своєму розпорядженні будь-яких доказів щодо обставин, викладених у характеристиці на обвинуваченого ОСОБА_3 , яку надав Руданський сільський голова ОСОБА_6 , зокрема, постанов про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності чи вироків про притягнення останнього до кримінальної відповідальності за порушення громадського порядку, копій скарг, які надходили на ОСОБА_3 від жителів с. Руданське та сусідів, а також висновків про результати їх розгляду Руданською сільською радою, документів на підтвердження схильності ОСОБА_3 до вживання спиртних напоїв, направлення ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування зауважень.

У зв`язку із наведеним суд не приймає до відома характеристику Руданським сільським головою ОСОБА_6 ОСОБА_3 , яка надана 09.12.2019 року за №692 щодо інформації, що характеризує особу обвинуваченого за місцем проживання, оскільки означена характеристика ґрунтується на обставинах, які не доводяться жодними належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.85, 86 КК України.

Зокрема, стороною обвинувачення не представлено суду належних та допустимих доказів на підтвердження незадовільної поведінки ОСОБА_3 в побуті та громадських місцях, неодноразового порушення громадського порядку, наявності скарг на ОСОБА_3 від жителів села та сусідів, з котрими у останнього виникають сварки та суперечки і які скарги поступали у сільську раду та результати розгляду цих скарг.

Ствердження у характеристиці про схильність ОСОБА_3 до крадіжок та до вживання спиртних напоїв спростовується вимогою ПІП ГУНП у Вінницькій області (а.с.47), з якої вбачається, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а також довідкою Шаргородської ЦРЛ (а.с.48), з якої вбачається, що на обліку у лікаря-нарколога обвинувачений не перебуває та до вказаного лікаря для надання наркологічної допомоги не звертався.

Також,суду непредставлено доказівпро направлення ОСОБА_3 органом місцевогосамоврядування Руданською сільськоюрадою зауважень,на якіостанній не реагує.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про пробацію», під часвирішення питанняпро застосуваннядо особипробації судбере доуваги характервчиненого кримінальногоправопорушення тасоціально-психологічнухарактеристику особиобвинуваченого абозасудженого,яку готуєперсонал органупробації абоадміністрація установивиконання покарань.

Згідно зп.2ч.1ст.2ЗУ «Пропробацію», досудова доповідь письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.

Абзацом 17 ч.1 ст.368 КПК України встановлено, що ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, що складена начальником Шаргородського РС філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області від 05.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_3 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності за даними ПІП ГУНП у Вінницькій області та за даними «АРМОР-АПРА». Разом з тим, згідно з довідкою-характеристикою виконавчого комітету Руданської сільської ради, ОСОБА_3 за час проживання на території сільської ради зарекомендував себе негативно, як особа, яка неодноразово порушує громадський порядок, вчиняє сварки та суперечки із жителями села та сусідами, щодо якої надходили скарги до сільської ради. Встановлено, що ОСОБА_3 має власний будинок, працює, має міцні соціальні зв`язки сім`ю: дружину та двох дітей. На обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. При складанні досудової доповіді обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що в сім`ї має гарні стосунки, відносин із особами, які притягувалися до кримінальної відповідальності, не підтримує, має позитивні плани на майбутнє, дотримуватиметься законослухняної поведінки (а.с.32-34).

Також, з розділу 3 «Оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення» досудової доповіді вбачається, що ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення середній, ризик небезпеки останнього для суспільства чи окремих осіб визначений як середній (а.с.34).

З висновку органу пробації про можливість виправлення ОСОБА_3 вбачається, що виправлення останнього можливе без позбавлення волі із звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням та з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки він не становить високої небезпеки для суспільства (а.с.34).

Досудова доповідь оголошена головуючим суддею у судовому засіданні.

Представник органу пробації ОСОБА_7 прибула у судове засідання, досудову доповідь підтримала, при цьому зазначила, що будь-яких доказів на підтвердження характеристики ОСОБА_3 органом місцевого самоврядування немає, навпаки, за даними Шаргородського ВП та ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. Жодних доказів звернень на ОСОБА_3 із скаргами усними чи письмовими жителів с. Руданське немає, тому орган пробації прийшов до висновку про можливість застосування до обвинуваченого пробації.

Прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 не мають зауважень щодо досудової доповіді.

У зв`язку із наведеним суд частково приймає до відома соціально-психологічну характеристику представником органу пробації ОСОБА_3 , зокрема, не приймає до відома характеристику ОСОБА_3 , яка надана органу пробації Руданським сільським головою з підстав, які наведені у вироку вище, та погоджується із висновком про можливість виправлення обвинуваченого в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі, без його реального відбування, тобто з випробуванням та іспитовим строком в силу вимог ст.75 КК України, з покладенням на нього обов`язків, встановлених ст.76 КК України.

Таким чином,суд вбачаєпідстави длязастосування до ОСОБА_3 пробації системи наглядових та соціально-виховних заходів, що застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до засуджених, виконання певних видів кримінальних покарань, не пов`язаних з позбавленням волі (п.6 ч.1 ст.2 ЗУ «Про пробацію»).

Отже, з урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, та з врахуванням відсутності обтяжуючих покарання обставин і особи ОСОБА_3 , його ставлення до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, з врахуванням думки представника потерпілого ОСОБА_5 , яка зазначила в судових дебатах, що повністю погоджується із прокурором у цьому кримінальному провадженні, який підтримує обвинувачення, щодо призначення ОСОБА_3 покарання з випробуванням, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, в умовах призначення покарання у виді позбавлення волі, без його реального відбування, тобто з випробуванням та іспитовим строком.

При цьому, суд призначаючи ОСОБА_3 зазначене вище покарання виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, для запобігання вчиненню ним нових злочинів, таким, що відповідає його особі, справедливим, а також є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, та відповідає принципу верховенства права.

Зазначений висновок суду узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якими встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом… Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Цивільний позов у кримінальній справі не заявлявся.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання немає.

Відповідно доп.12ч.1ст.368КПК України,ухвалюючи вирок,суд повиненвирішити питанняпро те,що належитьвчинити з речовимидоказами.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Зерно кукурудзи вагою 438 (чотириста тридцять вісім) кг, яке визнане речовим доказом, приєднане до матеріалів кримінального провадження і знаходиться на зберіганні у представника потерпілого ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ» ОСОБА_5 до вирішення кримінальної справи (а.с.51-54), слід залишити у власності законного володільця ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ», мішки у кількості дев`яти штук слід знищити, відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України проведено: 26.11.2019 року товарознавчу експертизу і надано висновок за №7712/19-21, вартість експертизи становить 314 грн. (а.с.55).

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 314 грн. на залучення експертів з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .

Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, на підставі ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, суд

засудив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та засудити до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у один рік шість місяців не вчинить нового злочину.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у один рік шість місяців обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не застосовувати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України: 314 (триста чотирнадцять) гривень за проведення товарознавчої експертизи від 26.11.2019 року за №7712/19-21.

Речові докази: зерно кукурудзивагою 438(чотиристатридцять вісім)кілограм слід залишити у власності законного володільця ФГ «РУДАНСЬКИЙ ХЛІБОРОБ»; мішки у кількості дев`яти штук знищити.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя ОСОБА_1