Рішення

від 13.07.2007 по справі 02/2820

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/2820

                        ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                    

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ    

           "13" липня 2007 р.                                                                Справа №  02/2820

          Господарський суд Черкаської області в складі судді Пащенко А.Д., , із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю прокурора: Горюнової І.В., представників:  позивача: Чернишенко А.М. –за довіреністю, відповідача:  не з'явився,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси  справу   

за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва в інтересах держави в особі Українського фонду підтримки підприємництва

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Супой-Альянс”

про розірвання договору та стягнення 1 635 718 грн. 05 коп. за рахунок заставленого майна,  

                                                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про розірвання договору від 16.01.2004 року про переведення боргу з мотивів істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за цим договором,   та  про стягнення  коштів  в сумі 1 635 718 грн. 05 коп. за рахунок заставленого майна відповідача відповідно до договору застави від 30.01.2004 року та іпотечного договору  від 25.05.2004 року, укладених позивачем та відповідачем між собою.  В  заявлену позивачем суму  включено 1 311 384 грн. 14 коп. фінансової підтримки, яку відповідач зобов'язався повернути позивачу відповідно до договору переведення боргу від 16.01.2004 року,  за яким він взяв на себе  зобов'язання ТОВ “Торговий дім “Супой”   перед позивачем;  293 904,79 грн. процентів,  17 711,72 грн. індексу інфляції  та 12 717,41 грн. пені за прострочення проведення розрахунку по 31.03.2007 року.   

Заявою від 03.07.2007 року  позивач збільшив розмір позовних вимог до 1 656 736,30 грн.,  що  включає в себе 1 311 384,14 грн. боргу по фінансовій  підтримці,  310 231,91 грн. процентів за період з 01.11.2004 року по 30.06.2007 року,  17 791,43 грн. пені,  17 328,82 грн. індексу інфляції в зв'язку  з простроченням розрахунку за період з 01.11.2004 року по  30.06.2007 року.    

Прокурор  у судовому засіданні підтримав позов у збільшеній сумі, просив розірвати договір  від 16.01.2004 року про переведення боргу,  стягнути за рахунок заставленого майна відповідача на користь позивача  кошти в сумі 1 656 736,30 грн. відповідно до поданих позивачем розрахунків, просив розглянути справу та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні   підтримав позов у збільшеній сумі,  просив розірвати договір  від 16.01.2004 року про переведення боргу та стягнути на користь позивача  за рахунок заставленого майна відповідача  та предмету іпотеки кошти в сумі 1 656 736,30 грн., просив розглянути справу та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи,  але  не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у судове засідання, не надіслав суду заяву про розгляд справи за участю його представника.  Стороною у даному спорі є підприємство –юридична особа, представником підприємства може бути будь-яка особа, визначена керівником,  чи керівник особисто,  а заперечувати проти позову чи надавати докази на підтвердження заперечень є правом сторони, а не обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті і вважає можливим розглянути справу без представника  відповідача, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.   

Оцінивши докази  у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи прокурора і представника позивача,  суд  встановив наступне.

       ТОВ “Торговий дім “Супой” (як “Первісний боржник”),  ТОВ “Супой-Альянс” (відповідач у справі,  Новий боржник - за договором)  та Український фонд підтримки підприємництва (позивач у справі, Фонд - за договором) уклали 16 січня 2004 року договір про переведення боргу, за яким відповідач прийняв на себе загальний грошовий борг перед позивачем  в сумі 1686157,28 грн., що виник згідно з фінансовим договором № 44 від 01.03.1999 року та додаткових договорів і угод до нього,  та складається із фінансової підтримки,  відсотків та  пені.   

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 Договору про переведення боргу від 16 січня 2004 року відповідач зобов'язався:

- проводити повернення фінансової підтримки в сумі 1  412 260,00 грн. протягом 56 місяців, починаючи з червня 2004 року рівними частками щомісячно по 25 218 грн. 93 коп.;

           - проводити погашення заборгованості по відсотках  за користування фінансовою підтримкою та пені в сумі 273  897 грн. 28 коп. протягом 56 місяців, починаючи з червня  2004 року рівними частками щомісячно по 4 891 грн. 02 коп.;

            - сплачувати позивачу 5% річних за користування фінансовою підтримкою. Строк нарахування відсотків настає з дня укладання Договору про переведення боргу, і вони сплачуються відповідачем,  починаючи з червня місяця 2004 року, щомісячно, в останній банківський день поточного місяця.

В подальшому сторони змінювали терміни повернення фінансової підтримки і в кінцевому результаті Додатковою угодою № 2 від 20 вересня 2006 року  (а.с. 18)  сторони  встановили обов'язок відповідача:  

- повернути фінансову підтримку в сумі 1 311 384,14 грн. протягом 21 місяця, починаючи з квітня 2007 року,  рівними частками щомісячно в останній банківський день поточного місяця в сумі 62 446,87 грн.;

          -  сплатити заборгованість по відсотках та пеню в сумі 145 757 грн. 35 грн. одноразово не пізніше 31 жовтня 2006 року.  Інші умови договору залишені без змін.

           Проаналізувавши умови фінансових договорів та  договору про переведення боргу і додаткових угод до них, суд приходить до висновку,  що  вказані договори та додаткові угоди до них відповідають вимогам чинного законодавства,  вони містять в собі всі істотні умови, встановлені для договорів даного виду, повноваження представників сторін не заперечені, підтверджені проставленими на їх підписах печатками підприємств.  Вказані договори визнавалися та виконувалися сторонами.   

 Згідно статті 206  Господарського кодексу України господарське зобов'язання може бути  розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу, за якою  розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються,  якщо інше не передбачено законом або договором.  Тобто,  договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін або рішенням суду.    

 В частині 2 статті 651 Цивільного Кодексу України  вказано,  що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Суду подано  докази  істотного  порушення  договору відповідачем,  який  не сплачував суми фінансової підтримки в установлені угодою строки та не сплачував проценти за користування фінансовою підтримкою відповідно до договору  про переведення боргу та додаткових угод до нього. На пропозицію позивача про розірвання договору відповідач не відповів.  За викладених обставин вимога про розірвання договору  про переведення боргу підлягає задоволенню з моменту набрання даним рішенням суду законної сили.  

Однак,  розірвання договору  не звільняє відповідача від  виконання своїх зобов'язань, які створилися до  цього моменту.

У пункті 2 договору про переведення боргу вказано, що зобов'язання, яке приймає на себе Новий боржник (відповідач), спирається на фінансові договори № 44 від 01.03.1999 р., № 44/1 від 12.03.1999, № 44/2 від 06.05.1999 р., № 44/3 від 13.05.1999; № 44/4 від 05.08.1999 р.; № 44/5 від 26.10.1999 р.; № 44/6 від 28.12.1999 р.  та додаткові угоди № 1 від 09.08.1999 р., № 2 від 29.12.1999 р., № 3 від 17.07.2002, укладені між Українським фондом підтримки підприємництва та ТОВ “Торговий дім “Супой ".   

Укладенням договору про переведення боргу  від 16.01.2004 року відбулася заміна боржника у зобов'язанні, основаному на вказаних вище фінансових договорах,  договір укладений у письмовій формі,  за згодою кредитора (позивача),     що відповідає вимогам статей  520, 521, 513 ЦК України.  

Відповідно до п. 4.2. Фінансового договору № 44 від 01 березня 1999 року відповідач зобов'язаний щоквартально надавати позивачу звітні документи. Як стверджує позивач і не заперечив відповідач,  останній протягом січня 2004 - квітня 2007 років   не подавав позивачу звітні документи, на листи від .13.07.2006р. №3-5-12/421. від 02.11.2006р. №3-5-12/629, від 19.01.2007р. №3-5-12/21 не відповів.

Суд вважає, що за своєю правовою природою фінансовий договір є договором позики і на нього поширюються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України.   

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець  має право вимагати  дострокового повернення  частини  позики, що залишилася,  та сплати процентів.   

Виходячи із того, що відповідач уклав із позивачем договір про переведення боргу і взяв на себе зобов'язання ТОВ “Торговий дім “Супой"  за вказаними фінансовими договорами, тому вимога позивача про повернення всієї суми фінансової підтримки та нарахованих процентів  є правомірною.    

Як вбачається із поданого суду розрахунку, відповідач  не виконав свої зобов'язання  по поверненню фінансової підтримки в сумі  1 311 384,14 грн.,   вказана сума є заборгованістю відповідача і підлягає стягненню із  нього на користь позивача.   Крім цього,  відповідач  не сплатив позивачу проценти за користування фінансовою підтримкою і  за період із листопада 2004 року по червень 2007 року борг відповідача по процентах складає 310 231 грн. 91 коп., в тому числі залишок заборгованості по процентах в сумі 92 929,38 грн.  відповідно до пункту 8.2. договору про переведення боргу.  

          Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Виходячи із цього, вимога про стягнення  індексу інфляції в сумі 17 328,82 грн. є обгрунтованою і законною, тобто такою, що підлягає до задоволення.  

Вимога позивача про стягнення з відповідача пені не підлягає задоволенню,  виходячи із того,  що  вказаним договором про переведення боргу  від 16.01.2004 року та додатковими угодами до нього розмір пені  не встановлений. Посилання у договорі про переведення боргу на фінансові договори стверджують той факт,  що ті зобов'язання,  які взяв на себе відповідач,  виникли із фінансових договорів. Але  умова про розмір неустойки за невиконання грошового зобов'язання повинна бути чітко виписана у договорі. Аналогічне положення виписане в частині 4 статті 231 Господарського кодексу України та в частині 1 статті  548 Цивільного кодексу України, за якими штрафні санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, та виконання зобов'язання забезпечується,  якщо це встановлено договором або законом.      

Суд вважає вимогу в позові про стягнення  заборгованості із відповідача за рахунок заставленого ним майна  такою, що підлягає до часткового задоволення,  виходячи із наступного.  

Відповідно до пункту 6 договору про переведення боргу  для забезпечення виконання фінансових зобов'язань 30 січня 2004 року позивач та відповідач  уклали договір застави рухомого майна.  Позивач не подав суду доказів  здійснення реєстрації вказаного договору у державному реєстрі  обтяжень рухомого майна,  не подав доказів наявності інших заставодержателів та наявності у нього переважного права на звернення стягнення на заставлене майно. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача про звернення стягнення заборгованості відповідача на рухоме майно, яке вказане предметом застави  у договорі застави від 30.01.2004 року.

           Суд вважає обгрунтованою і законною вимогу про стягнення заборгованості в сумі 1 638 944, 88 грн.  за рахунок предмета іпотеки,  переданого в іпотеку позивачу для забезпечення виконання фінансових зобов'язань відповідно до Іпотечного договору  від 25 травня 2004 року (а. с. 33-34).

           За умовами п. 3.1.1 Іпотечного договору від 25.05.2004 року та частини 1 статті 8 Закону України „Про іпотеку" відповідач зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки протягом 3 днів з моменту укладання угоди та протягом 3 наступних днів надати позивачу засвідчену копію страхового свідоцтва.  Як стверджує позивач і не спростував відповідач, останній це зобов'язання не виконав.  

Відповідно до пункту 3.2.5 Іпотечного договору   позивач має право  достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем графіку погашення боргу та невиконання вимоги щодо страхування предмету іпотеки. Це положення відповідає припису  статті 12 Закону України „Про іпотеку".    

Частинами 1, 3 статті 33 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 Закону України „Про іпотеку". Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема,  на підставі рішення суду.     

Оскільки позов пред'явлено прокурором і судові витрати не сплачувалися,  тому  на підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають  стягненню державне мито в сумі 16 474 грн. 45 коп. по майновому спору та позову про розірвання договору і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

Виходячи з викладеного,  керуючись ст. ст. 49,  82-85 ГПК України, суд      

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задовольнити   частково.

          2.   Розірвати договір про переведення боргу від 16 січня 2004 року.   

3. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Супой-Альянс” (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19, ідентифікаційний код 32796000) на користь    Українського фонду підтримки підприємництва  (01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, ідентифікаційний код 19019491) борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 1 328 712 грн. 96 коп.,  310 231 грн. 91 коп. відсотків -  шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25 травня 2004 року –частину комплексу будівель позначених на генплані літерою А-2, а саме: приміщення підвалу з № 1 по № 8, приміщення 1-го поверху № 1,2,3,4,6, приміщення 2-го поверху з № 1 по № 19, з № 32 по № 39, загальною площею 847,3 кв.м., що знаходиться по вулиці Хоменка, будинок № 19 (дев'ятнадцять) у місті Черкаси.

4.          В решті позову відмовити.

5. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Супой-Альянс” (18008, м. Черкаси, вул. Хоменка, 19, ідентифікаційний код 32796000):

а)  в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію   – 16 474 грн. 45 коп. державного мита;

           б)  із зарахуванням  на рахунок № 31210259700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, ЄДРПОУ 22809222, УДК в Черкаській області  -  118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

           Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

                 Суддя                                                                                                А.Д.Пащенко

            Рішення підписане суддею 16.07.2007 року