Рішення

від 30.01.2020 по справі 120/3649/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 січня 2020 р. справа № 120/3649/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника позивача: Вересюка М.В.,

представника відповідача: Лозінської І.А., Чеснокова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Ямпіль-Техенерго" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

08.11.2019 року Приватне підприємство "Ямпіль-Техенерго" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Зазначили, що 19.09.2019 року співробітниками Головного Управління ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку АЗС, що розташована за адресою: Вінницька область, м. Ямпіль, вул. Замостянська, 92 та належить ПП Ямпіль-Техенерго , в ході якої виявлено порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а саме факт реалізації пального 01.07.2019 року без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, про що складено Акт фактичної перевірки № 009/02/32/05/06/24903037 від 19.09.2019 року.

За результатом Акту фактичної перевірки, відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 10.10.2019 року № 009/02/32/05/06/24903037, яким згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 250000,00 грн.

Незгода позивача з рішенням про застосування штрафних санкції та проведеною фактичною перевіркою ПП Ямпіль-Техенерго , зумовило звернення з цим позов до суду, в якому, обґрунтовуючи свої вимоги, вказували на наступні підстави.

Відповідно до ст.16 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії. Оскільки, станом на 01.07.2019 року Кабінетом Міністрів України не надано повноважень Державній податковій службі України та її територіальним підрозділам на здійснення видачі ліцензії на роздрібний продаж нафтопродуктів, на переконання позивача у відповідача відсутні повноваження по контролю за дотриманням норм цього Закону.

Також вказали, що рішення Головного Управління ДПС у Вінницькій області від 10.10.2019 року № 009/02/32/05/06/24903037 не може створювати жодних правових наслідків для ПП Ямпіль-Техенерго , оскільки стосується іншої юридичної особи, а саме ТОВ Ямпіль-Техенерго .

На переконання позивача, Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою КМУ від 02.06.2003 року № 790 не передбачено застосування фінансових санкції за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, а відтак відповідач не мав права приймати оскаржуване рішення за формою та згідно цього Порядку.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначили про відсутність вини ПП Ямпіль-Техенерго у неотриманні ліцензії для здійснення роздрібної торгівлі пальним, оскільки станом на 01.07.2019 року орган уповноважений на видачу ліцензій та здіснення контроль щодо їх наявності був відсутній.

Також зауважити, що жодної реалізації пального 01.07.2019 року ПП Ямпіль-Техенерго не здійснювало, а відбулось лише перекачування (переливання) паливо-мастильних матеріалів з одного резервуару до іншого, що здійснювалось за допомогою заправних колонок, а тому оператор АЗС ГІП Ямпіль-Техенерго помилково вніс до РРО дані про те, що нібито відбулась реалізація пального, а не його переміщення по АЗС (з одного резервуару в інший).

На переконання позивача, вказане свідчить про незаконність оскаржуваного рішення та відсутність в діях ПП Ямпіль-Техенерго порушення вимог Закону України №481/95-ВР, в зв`язку із чим звернулись з цим позовом до суду, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління ДПС у Вінницькій області від 10.10.2019 року № 009/02/32/05/06/24903037, яким до ТОВ Ямпіль-Техенерго застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000 гривень, за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.12.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому заперечували щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначили, що під час фактичної перевірки ПП "Ямпіль - Техенерго" встановлено порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР в частині ліцензування діяльності, пов`язаної з роздрібним продажем пального.

Відповідальність за порушення вищевказаної норми регламентується абзацом 9 частини 2 статті 17 Закону України № 481/95-ВР, а саме роздрібна торгівля пальним без наявності ліцензії, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 250000 гривень.

Зазначали, що у відповідності до статті 86.5. Податкового Кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Процедура реєстрації акта фактичної перевірки ПП «Ямпіль-Техенерго» (код за ЄДРПОУ 24903037) дотримана у повному обсязі.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 481/95-ВР до суб`єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

За результатом розгляду акта фактичної перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення № 009/02/32/05/06/24903037 від 10 жовтня 2019 року, яким застосовано до ПП "Ямпіль-Техенерго" фінансову санкцію за роздрібну торгівлю пальним без наяності на то ліцензії у сумі 250000 грн.

Рішення про застосування фінансових санкцій виносяться за формою, встановленою згідно з додатком до Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України № 481/95- ВР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (із змінами та доповненнями - від 16.12.2015 року №1050), що передбачено ст. 17 Закону № 481 /95-ВР.

Згідно з п.10 Порядку № 790, у разі невиконання суб`єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання, сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Крім того, заявили клопотання в якому просили розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 03.01.2020 року адміністративну справу призначено до розгляду у судове засідання з повідомленням сторін на 29.01.2020 року.

13.01.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача та просить задовольнити адміністративний позов.

27.01.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

27.01.2020 року адміністративна справа №120/3649/19-а, призначена до розгляду на 29.01.2020, знята з розгляду у зв`язку із проведенням зборів суддів Вінницького окружного адміністративного суду 29.01.2020 року. Визначивши дату наступного судового засідання 30.01.2020 року.

У судовому засіданні 30.01.2020 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів наведених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

18.09.2019 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №794 про проведення фактичної перевірки ПП "Ямпіль-Техенерго" з 19.09.2019 року терміном 10 діб, за період з 01.01.2017 року.

18.09.2019 року відповідачем, на виконання наказу №794 від 18.09.2019 року, видано направлення на перевірку №№ 214, 217 ПП "Ямпіль-Техенерго" (код ЄДРПОУ 24903037) за адресою: вул. Замостянська, 92, м.Ямпіль.

19.09.2019 року посадовими особами контролюючого органу складено акт фактичної перевірки №009/02/32/05/06/249003037, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 15 Закону України № 481 /95-ВР ( із змінами і доповненнями) .

На підставі акту фактичної перевірки №009/02/32/05/06/249003037 від 19.09.2019 року, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №009/02/32/05/06/24903037 від 10.10.2019 року та застосовано до ТОВ "Ямпіль-Техенерго" фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250000 грн.

Не погоджуючись із прийняти рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд вказує наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, регламентуються Законом України № 481/95-ВР.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 481/95-ВР, імпорт або експорт пального здійснюється за наявності у суб`єкта господарювання, що імпортує або експортує пальне, ліцензії на право виробництва або зберігання, або оптової чи роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Закону № 481/95-В, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії у розмірі 250000 гривень.

Із аналізу процитованих норм видно, що у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії застосовується штраф.

Як встановлено судом, на підставі акту фактичної перевірки від 19.09.2019 року, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним ПП "Ямпіль-Техенерго", Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 10.10.2019 року №009/02/32/05/06/24903037 та застосовано до ТОВ "Ямпіль-Техенерго" фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250 000 грн.

Позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 року ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним ПП "Ямпіль-Техенерго" отримана 21.08.2019 року.

Щодо посилань позивача про відсутність в контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та винесення за її результатами рішень, слід зазначити наступне.

У відповідності до п. 3 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236, основними завданнями Державної фіскальної служби України є, крім іншого, реалізація державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 №609 Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , територіальні органи ДФС визначено органом ліцензування господарської діяльності з роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності, як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Законом України №2628-VІІІ від 23.11.2018 Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирали чинності з 01 липня 2019 року.

Згідно статті 1 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки.

Відповідно до ст. 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Державна фіскальна служба України 30.05.2019 направила Головним управлінням ДФС у областях та м. Києві лист № 17014/7/99-99-12-01-01-17 (надалі - лист), яким роз`яснила порядок отримання ліцензії, зокрема і на роздрібну торгівлю пальним.

Власне, у листі зазначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18 грудня 2018 р. № 1200, Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, Наказом ДПС України №36 від 28.08.2019 року, у серпні 2019 року розпочато виконання першою функцій і повноважень ДФС України. Крім того, пунктом 1 наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №7 від 29.08.2019 р. наказано розпочати Головним управління ДПС у Вінницькій області виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Отже, до Головного управління ДПС у Вінницькій області перейшли всі повноваження Головного управління ДФС у Вінницькій області з 29 серпня 2019 року.

Судом встановлено, що фактична перевірка ПП "Ямпіль-Техенерго" проведена 19.09.2019 р., коли повноваження Головного управління ДФС у Вінницькій області перейшли до Головного управління ДПС у Вінницькій області. Крім того, як видно із направлень № 214, 217 від 18.09.2019 р. останні видані головному державному ревізору-інспектору ГУ ДПС у Вінницькій області Жуковській Н.М. та головному державному ревізору - інспектору ГУ ДПС у Вінницькій області Чеснокову Г.В., тобто посадовим особам Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Відповідно до статті 16 Закону України № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Таким чином, враховуючи те, що Головне управління ДПС у Вінницькій області є уповноваженим органом виконавчої влади, який має право видавати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, а у відповідності до ст.16 Закону України № 481/95-ВР наділений також повноваженнями на здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону, суд критично розцінює посилання позивача, на відсутність в контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та винесення за її результатами рішень.

В той же час, посилання позивача про відсутність їх вини у неотриманні ліцензії, оскільки станом на 01 липня 2019 року був відсутній уповноважений орган який видає такі ліцензії та здійснює контроль щодо їх наявності, спростовуються встановленими вище обставинами.

Також, посилання позивача про те, що рішення про застосування фінансових санкцій стосується зовсім іншої юридичної особи, а саме щодо ТОВ "Ямпіль-Техенерго", а не ПП "Ямпіль-Техенерго, на переконання суду є безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні код ЄДРПОУ, юридична адреса, номер та дата свідоцтва про державну реєстрацію вказані саме ПП «Ямпіль-Техенерго» , що дає змогу ідентифікувати особу та свідчить про те, що дане рішення винесене щодо цієї юридичної особи, а саме позивача.

Крім того, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції та її розмір), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Щодо посилань позивача про те, що Порядком №790 не передбачено застосування фінансових санкції за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 Порядку №790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України № 481/95-ВР.

Відповідно до п.3 цього Порядку до суб`єктів господарювання, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Відповідно до пункту 6 Порядку №790 рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

В той же час, норми статті 17 Закону України № 481/95-ВР визначають, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Стаття 15 цього Закону визначає, що рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

При цьому, Закон України № 481/95-ВР, з урахуванням змін внесених Законом №2628-VIII від 23.11.2018 не вимагає певної форми рішення суб`єкта владних повноважень щодо стягнення штрафів, а відтак, рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №009/02/32/05/06/24903037 від 10.10.2019 року прийняте відповідно до Порядку №790, на переконання суду, можна вважати належною формою рішення за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Таким чином, враховуючи те, що Порядком №790 не врегульоване питання щодо застосування фінансової санкції за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії, контролюючий орган керується спеціальними нормами Закону які мають вищу юридичну силу над підзаконними актами, в даному випадку Законом України №481/95-ВР.

Суд також критично ставиться до твердження позивача про те, що реалізації пального 01.07.2019 року ПП Ямпіль-Техенерго не здійснювало, а лише відбулось перекачування (переливання) паливо-мастильних матеріалів з одного резервуару до іншого, оскільки підтверджуючих цей факт належних, допустимих чи будь-яких інших доказів останнім до матеріалів справи не надано.

При цьому, на підставі даних ІС "Податковий блок" підсистеми Аналітична система "Чеки РРО; контрольної стрічки даних z звіту №1224 за 01.07.2019 року та періодичного звіту скороченого за 01.07.2019 року встановлено продаж пального. На підтвердження чого, контролюючим органом надано чек, зі змісту якого вбачається факт реалізації пального 01.07.2019 року ПММ - А - 92 - 30 літрів на суму 774,00 грн.; ПММ - А- 95 - 152 літра на суму 4104.00 грн.; ПММ - ДП - 150 літрів на суму 3810,00 грн.

В той час, як ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним отримана 21.08.2019 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі Кудла проти Польщі Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за наслідком проведеної перевірки, суб`єкт владних повноважень прийняв рішення про застосування фінансових санкцій за наявності на те правових підстав.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

З урахуванням положень ст. 139 КАС України підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство ЯМПІЛЬ-ТЕХЕНЕРГО (вул. Комсомольська, 59, м. Ямпіль, Вінницька область, код ЄДРПОУ 24903037);

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення у повному обсязі виготовлене 04.02.2020 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович