Постанова

від 04.08.2020 по справі 120/3649/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3649/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

04 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Бойка Дмитра Володимировича

представника відповідача: Лозінської Ілони Анатоліївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Ямпіль-Техенерго" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ямпіль-Техенерго" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2019 року позивач ПП "Ямпіль-Техенерго" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.10.2019 №009/02/32/05/06/24903037, яким до ПП "Ямпіль-Техенерго" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000, 00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на думку позивача суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, що мають значення для справи та посилався на обставини, що на думку позивача не були встановлені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, 18.09.2019 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №794 про проведення фактичної перевірки ПП "Ямпіль-Техенерго" з 19.09.2019 терміном 10 діб, за період з 01.01.2017.

18.09.2019 відповідачем, на виконання наказу №794 від 18.09.2019, видано направлення на перевірку №№ 214, 217 ПП "Ямпіль-Техенерго" (код ЄДРПОУ 24903037) за адресою: вул.Замостянська, 92, м.Ямпіль.

19.09.2019 посадовими особами контролюючого органу складено Акт фактичної перевірки №009/02/32/05/06/249003037, в якому зафіксовано порушення вимог ст. 15 Закону України № 481 /95-ВР ( із змінами і доповненнями).

На підставі акту фактичної перевірки №009/02/32/05/06/249003037 від 19.09.2019, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №009/02/32/05/06/24903037 від 10.10.2019 та застосовано до ТОВ "Ямпіль-Техенерго" фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії в розмірі 250000 грн.

Не погоджуючись із прийняти рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним ПП "Ямпіль-Техенерго" отримана 21.08.2019.

Ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі (№481/95-ВР) документів. Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензії (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019. При цьому головні управління ДФС у областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019.

До Головного управління ДПС у Вінницькій області перейшли всі повноваження Головного управління ДФС у Вінницькій області з 29 серпня 2019 року.

Фактична перевірка ПП "Ямпіль-Техенерго" проведена 19.09.2019, коли повноваження Головного управління ДФС у Вінницькій області перейшли до Головного управління ДПС у Вінницькій області. Крім того, як видно із направлень № 214, 217 від 18.09.2019 останні видані головному державному ревізору-інспектору ГУ ДПС у Вінницькій області Жуковській ОСОБА_1 .М. та головному державному ревізору - інспектору ГУ ДПС у Вінницькій області Чеснокову Г.В., тобто посадовим особам Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Отже, Головне управління ДПС у Вінницькій області є уповноваженим органом виконавчої влади, який має право видавати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, а у відповідності до ст.16 Закону України № 481/95-ВР наділений також повноваженнями на здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону, суд першої інстанції критично розцінив посилання позивача, на відсутність в контролюючого органу повноважень на проведення перевірки та винесення за її результатами рішень.

Також, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача про відсутність їх вини у неотриманні ліцензії, оскільки станом на 01 липня 2019 року був відсутній уповноважений орган який видає такі ліцензії та здійснює контроль щодо їх наявності, спростовуються обставинами справи.

Посилання позивача про те, що рішення про застосування фінансових санкцій стосується зовсім іншої юридичної особи, а саме щодо ТОВ "Ямпіль-Техенерго", а не ПП "Ямпіль-Техенерго, на переконання суду першої інстанції є безпідставними, оскільки в оскаржуваному рішенні код ЄДРПОУ, юридична адреса, номер та дата свідоцтва про державну реєстрацію вказані саме ПП Ямпіль-Техенерго, що дає змогу ідентифікувати особу та свідчить про те, що дане рішення винесене щодо цієї юридичної особи, а саме позивача. Крім того, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо його протиправності і, як наслідок, про його скасування.

Також, суд першої інстанції вказав, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень. При цьому, Закон України № 481/95-ВР, з урахуванням змін внесених Законом №2628-VIII від 23.11.2018 не вимагає певної форми рішення суб`єкта владних повноважень щодо стягнення штрафів, а відтак, рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №009/02/32/05/06/24903037 від 10.10.2019 прийняте відповідно до Порядку №790, на переконання суду, можна вважати належною формою рішення за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Суд першої інстанції також критично поставився до твердження позивача про те, що реалізації пального 01.07.2019 ПП Ямпіль-Техенерго не здійснювало, а лише відбулось перекачування (переливання) паливо-мастильних матеріалів з одного резервуару до іншого, оскільки підтверджуючих цей факт належних, допустимих чи будь-яких інших доказів останнім до матеріалів справи не надано.

При цьому, на підставі даних ІС "Податковий блок" підсистеми Аналітична система "Чеки РРО; контрольної стрічки даних Z-звіту №1224 за 01.07.2019 та періодичного звіту скороченого за 01.07.2019 встановлено продаж пального. На підтвердження чого, контролюючим органом надано чек, зі змісту якого вбачається факт реалізації пального 01.07.2019 ПММ - А - 92 - 30 літрів на суму 774,00 грн.; ПММ - А- 95 - 152 літра на суму 4104,00 грн.; ПММ - ДП - 150 літрів на суму 3810,00 грн.

В той час, як ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним отримана 21.08.2019.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що за наслідком проведеної перевірки, суб`єкт владних повноважень прийняв рішення про застосування фінансових санкцій за наявності на те правових підстав.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Згідно з ч.1 ст. 15 Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

У відповідності до ст.17 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

Як передбачено абз.4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» Державна податкова служба України та Державна митна служби України є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 зареєстровано юридичну особу Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області.

Наказом ДПС України №36 від 28.08.2019, у серпні 2019 року розпочато виконання функцій і повноважень ДФС України. Згідно з пунктом 1 наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №7 від 29.08.2019 наказано розпочати Головним управління ДПС у Вінницькій області виконання функцій і повноважень Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, до Головного управління ДПС у Вінницькій області перейшли всі повноваження Головного управління ДФС у Вінницькій області з 29 серпня 2019 року.

Таким чином, на дату проведеної фактичної перевірки, як і на дату винесення рішення ГУ ДПС у Вінницькій області було органом ліцензування роздрібної торгівлі пальним, до повноважень якого належить контроль за дотриманням законодавства з питань ліцензування роздрібної торгівлі пальним.

Також, Наказом Державної фіскальної служби України № 513 визначено, що у зв`язку із запровадженням з 01 липня 2019 року ліцензування виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним внесено зміни до додатків 1-5 до наказу ДФС від 19.10.2016 № 875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС» .

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.75.1.3 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

З матеріалів справи встановлено, що підставою для проведення перевірки у наказі від 18.09.2019 №794 зазначені п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України.

Разом з тим, як вбачається з направлення на перевірку, перевірка здійснювалась на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Відповідно до пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

Згідно з пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем видавався наказ на проведення перевірки з одних підстав, в свою чергу перевірка проводилась з інших.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.02.2020 в справі №826/17123/18, (фактично з тотожних питань щодо направлення на перевірку по одних нормах закону, а проведення перевірки та винесення рішення щодо порушення інших), а саме правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, враховуючи обставини справи та положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що підстави, визначені відповідачем в наказі "Про проведення фактичної перевірки ПП"Ямпіль-Техенерго" не відповідають фактичним зазначеним підставам проведення перевірки податком органом, вказаних в акті фактичної перевірки від 20.09.2019 та рішенні про застосування штрафних санкцій від 10.10.2019 №009/02/32/05/06/24903037.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта в частині порушення порядку проведення перевірки, які впливають на законність прийнятого податковим органом рішення.

Крім того, Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Відтак, для здійснення такого виду господарської діяльності як роздрібна торгівля пальним, позивач був зобов`язаний завчасно, тобто до 01 липня 2019 року отримати відповідну ліцензію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечувався факт відсутності станом на 01.07.2019 ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. Ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі пальним ПП "Ямпіль-Техенерго" отримана 21.08.2019.

На підставі даних ІС "Податковий блок" підсистеми Аналітична система "Чеки РРО; контрольної стрічки даних Z-звіту №1224 за 01.07.2019 та періодичного звіту скороченого за 01.07.2019 встановлено продаж пального. На підтвердження чого, контролюючим органом надано чек, зі змісту якого вбачається факт реалізації пального 01.07.2019 року ПММ - А - 92 - 30 літрів на суму 774,00 грн.; ПММ - А- 95 - 152 літра на суму 4104,00 грн.; ПММ - ДП - 150 літрів на суму 3810,00 грн.

Однак, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано довідку та акт від 01.07.2020, згідно якого 01.07.2019 у зв`язку з виробничими потребами на АЗС ПП Ямпіль-Техенерго було здійснено перекачування:

-бензину А-92 у кількості 30 л. з резервуару №1 через паливороздавальну колонку у резервуар №4;

-бензину А-95 у кількості 152 л. з резервуару №2 через паливороздавальну колонку у резервуар №5;

-дизельного палива у кількості 150 л. з резервуару №3 через паливороздавальну колонку у резервуар №6.

Вказаний акт підписаний оператором АЗС ОСОБА_2 , головним бухгалтером ОСОБА_3 та директором ОСОБА_4 .

Також, зі змісту довідки вбачається, що паливороздавальні колонки на резервуарах №1, №2, №3 використовувались лише у якості засобів вимірювання пального. Крім того, згідно вищевказаного акту, пальне не реалізовувалось третім особам та не включалось до валового доходу підприємств, оскільки здійснювалось у рамках забезпечення власних потреб.

Отже, аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що факт реалізації позивачем пального є сумнівним, оскільки згідно довідки від 01.07.2020, наданої до суду апеляційної інстанції, позивачем здійснювалось перекачування палива до резервуарів.

Вказані обставини не враховані відповідачем під час здійснення перевірки, крім того, будь-які запити з боку відповідача впродовж перевірки, яка проводилась про необхідність надання відповідних пояснень та їх документального підтвердження відсутні, в той час як реалізація таких повноважень контролюючих органів передбачена статтею 20 ПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ПП Ямпіль-Техенерго отримало ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі пальним 21.08.2019, при цьому до моменту отримання ліцензії господарська діяльність позивачем не здійснювалась.

Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначення виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлення уніфікованого порядку їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності врегульовані Законом України Про ліцензування видів господарської діяльності від 02.03.2015 № 222-VIII (далі Закон № 222-VIII).

У Закон № 222-VIII законодавцем внесені зміни на підставі: Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності від 02.10.2019 № 139-IX (далі Закон № 139-IX); Закону № 2628-VIII.

Так, з 01.07.2019р., із врахуванням змін, внесених Законом № 2628-VIII, пункт 3 частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, викладено у редакції, згідно якої дія цього Закону не поширюється на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, зберігання пального, що здійснюється відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

З 18.12.2019 року після виникнення спірних правовідносин, внесенням змін до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності, як, зокрема, торгівля пальним, що здійснюється відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

Згідно з частини третьої статті 2 Закону № 222-VIII, в редакції Закону № 139-ІХ, суб`єкт господарювання може здійснювати види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з дня внесення відомостей до ліцензійного реєстру щодо рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, Державна політика у сфері ліцензування ґрунтується на принципі пріоритетності захисту прав, законних інтересів, життя і здоров`я людини, навколишнього природного середовища, захисту обмежених ресурсів держави та забезпечення безпеки держави, що передбачає: у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Принципи державної політики у сфері ліцензування поширюються на порядок ліцензування всіх видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (частина третя статті 3 Закону № 222-VIII).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню Закону № 222-VIII, в редакції з 01.07.2019 року, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як, зокрема, виробництво і торгівля і пальним, яка ліцензується відповідно до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

У разі запровадження ліцензування нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, ліцензійні умови провадження нового виду господарської діяльності або нової частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, набирають чинності у строк, необхідний для приведення суб`єктом господарювання своєї діяльності у відповідність із вимогами ліцензійних умов, але не менш як через два місяці з дня їх опублікування (частина перша статті 8 № 222-VIII із змінами, внесеними Законом № 139-ІХ).

У разі відсутності ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, відповідальність за провадження такої господарської діяльності без ліцензії не застосовується (частина друга статті 20 Закону № 222-VIII).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 545, яка згідно пункту 3 набирає чинності з дня її опублікування, але не раніше 01.07.2019 року, внесено зміни до Пункту 6 переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609, викладенням у новій редакції, згідно якого територіальні ограни ДФС є органом ліцензування виду господарської діяльності роздрібна торгівля пальним.

Таким чином, з 18.12.2019 внесено зміни до абзацу першого частини другої статті 2 Закону № 222-VIII, яким визначено що дія Закону № 222-VIII не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності як торгівля пальним.

При цьому, статтею 7 Закону № 222-VIII до переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, віднесена торгівля пальним.

До 18.12.2019 дія Закону № 222-VIII не поширювалась виключно на порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій на здійснення певних видів діяльності.

Оскільки спірні правовідносини виникли та тривали у період до 18.12.2019 року, слід застосовувати наведені вище норми права у редакції, чинній у такий період.

Отже, позивач як суб`єкт правовідносин, у яких держава здійснює контроль за торгівлею пальним, правомірно очікував на додержання державою та її органами, як суб`єктами владних повноважень, норм абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, та враховував виключення притягнення до відповідальності за відсутність ліцензії на підставі частини третьої статті 3 Закону № 222-VIII.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 222-VIII, діє принцип державної політики у сфері ліцензування, згідно якого у разі внесення змін до нормативно-правових актів у сфері ліцензування, передбачається достатній для реалізації цих змін строк, але не менш як два місяці.

Вказаний строк визначений законом як для держави, з метою унормування змін у правовідносинах або при запровадженні нових видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, так і для суб`єктів господарювання, які мають забезпечити виконання вимог закону, пов`язаних із запровадженими змінами.

Наведений двомісячний строк встановлений законом саме для додержання балансу у спірних правовідносинах між державою та суб`єктом господарювання.

З набуттям 01.07.2019 року змін до Законів № 481/95-BP та № 222-VIII, визначення з 01.07.2019 року територіальних органів ДФС органами ліцензування діяльності з торгівлі пальним, та невстановленням для суб`єкта господарювання строку для приведення діяльності у відповідність до вимог закону, є порушенням вищевказаного балансу та допущення непропорційності.

Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідним зазначити наступне.

Положеннями статті 15 Закону №481 передбачено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів.

Отже, ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним повинна бути видана органом, визначеним Кабінетом Міністрів України, не пізніше 20 календарних днів з дня одержання визначених ст. 15 Закону №481 документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року N 227 ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.

Виходячи із норм Закону №481, відповідач мав право видавати ліцензії на роздрібну торгівлю пальним з 1 липня 2019 року, тобто з дня, коли при здійсненні роздрібного продажу пального за відсутності ліцензії наступала відповідальність у вигляді штрафу.

Як зазначено у п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Вказаний принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. Європейський суд звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Отже, у зв`язку з тим, що Законом №481 чітко не врегульовано відносини щодо органу, який видає ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, держава штучно створила для добросовісних платників перешкоди в господарюванні що призвело до накладення штрафу на позивача.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги пп. 4.1.4 ПК України, згідно з яким у разі якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу, та п. 56.21 ст. 56 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, до 01.07.2019 року, Закон №481 не передбачав ліцензування роздрібної торгівлі паливом. Фактично редакція цього закону зі змінами та доповненнями від 23.11.2018 року № 2628 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" розширила його дію та погіршила становище позивача. При цьому Кабінет Міністрів України не визначив органи виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання, уповноважені видавати такі ліцензії.

У пункті 74 рішення по справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia) Європейський Суд з прав людини зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своїх обов`язків.

Також Європейський Суд з прав людини в пункті 58 у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. The Czech Republic), пункті 40 Гаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), пункту 67 Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже неналежне виконання позивачем вимог податкового законодавства стосовно своєчасності отримання ліцензії відбулось не з вини позивача, за відсутності умислу останнього, що виключає протиправність дій платника податків, та як наслідок, притягнення його до відповідальності. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним рішенням про застосування фінансових санкцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення від 10.10.2019 №009/02/32/05/06/24903037, яким до ПП "Ямпіль-Техенерго" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000, 00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на обставини, що мають значення для справи, а також норми законодавства, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

В частині розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції задовольнив адміністративний позов та згідно з п.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач, ПП "Ямпіль-Техенерго" сплатило судовий збір за подання адміністративного позову згідно платіжного доручення №1058 від 05.11.2019 (а.с.2) в сумі 1921 грн. 00 коп. та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції згідно платіжного доручення №1168 від 03.03.2020 (а.с.79) на суму 5625 грн. 00 коп., у зв`язку з цим слід стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ: 43142454) за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь ПП "Ямпіль-Техенерго" (Вінницька область, м.Ямпіль, вул.Комсомольська, буд.59, ЄДРПОУ: 24903037) судовий збір в розмірі 7546 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу приватного підприємства "Ямпіль-Техенерго" задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ямпіль-Техенерго" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов приватного підприємства "Ямпіль-Техенерго" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10 жовтня 2019 року №009/02/32/05/06/24903037, яким до ПП "Ямпіль-Техенерго" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 250000, 00 грн. за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ: 43142454) за рахунок їхніх бюджетних асигнувань на користь ПП "Ямпіль-Техенерго" (Вінницька область, м.Ямпіль, вул.Комсомольська, буд.59, ЄДРПОУ: 24903037) судовий збір в розмірі 7546 (сім тисяч п`ятсот сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом 5 днів з моменту проголошення.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.