Рішення

від 16.01.2020 по справі 280/3994/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року 17 год. 25 хв.Справа № 280/3994/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 25 оф. 501, 502)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 0002101416 від 19.02.2019, № 0002081416 від 19.02.2019, № 0002091416 від 19.02.2019 та рішення №0003111306 від 22.02.2019 про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновок котнролюючого органу про нереальне здійснення операцій з ТОВ «МКМ ПРЕМІЯ» , ТОВ «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» та ТОВ «СТОЛИЦЯ ІМІДЖ» та порушення TOB «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» п.п. 14.1.36 п.п.14.1.181 п.14.1 статті 14, п.44.1, п.44.2 статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134, п. 135.1 статті 135, п. 185.1 статті 185, п.187.1 статті 187.п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України є хибним. Стверджує, що TOB «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» цілком правомірно відобразило наслідки здійснених господарських операцій у податковому обліку. Наявність обставин, які стосуються порушень ТОВ «МКМ ПРЕМІЯ» , TOB «СТОЛИЦЯ ІМІДЖ» та ТОВ «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» податкового законодавства не може бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та зменшення прибутку на собівартість поставленого товару та послуг. Стверджує, що обставини викладені в акті перевірки на підставі яких винесено податкові повідомлення-рішення, суперечать чинному законодавству. З огляду на таке, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Відповідач адміністративний позов не визнав, у письмовому відзиві від 08.10.2019 вх. №41709 вказав на те, що при проведенні перевірки встановлено взаємовідносини з постачальниками TOB «МКМ Премія» , TOB «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» , TOB «Столиця імідж» , по яким відсутнє в ланцюгах реальне придбання зазначених в наданих документах товарів і, як наслідок, завищення витрат, податкового кредиту, та заниження сум податків. Зазначає, що TOB «МКМ ПРЕМІЯ» , TOB «Столиця Імідж» , TOB «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» не могли фактично здійснити реальні товарні операції та послуги на адресу TOB «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» (поставка вугілля та техсировини, надання послуг- перевезення), на суму 21413047грн., так як відсутнє джерело придбання товарів та можливість виготовлення їх власними ресурсами. Вважає, що прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/3994/19 та призначено підготовче судове засідання на 10.10.2019.

Протокольною ухвалою суду від 10.10.2019 відкладено підготовче судове засідання на 28.10.2019.

У судовому засіданні 28.10.2019 судом оголошено перерву до 11.11.2019.

Ухвалою суду від 11.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 05.12.2019.

У підготовчому судовому засіданні 05.12.2019 судом оголошено перерву до 16.12.2019.

Протокольною ухвалою суду від 16.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.01.2020.

16.01.2020 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №2497) про розгляд справи за відсутності представника у порядку письмового провадження. Представник відповідача не заперечив проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження, на підставі наявних в ній матеріалів.

На підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» зареєстровано 22.10.2014 Мелітопольською районною державною адміністрацією Запорізької області.

ГУ ДФС у Запорізькій області на підставі направленнь від 17.11.2018 №2965, №2966, № 3012, № 3010, плана-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.10.2014 по 31.12.2017.

В результаті проведеної перевірки було складено акт від 16.01.2019 №21/08-01-14-16/39452844, в якому встановлені наступні порушення:

п. 185.1 статті 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України: завищення податкових зобов`язань по нереальним операціям з реалізації товарів ТОВ «МКМ Премія» ;

п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України: не нарахування податкових зобов`язань при реалізації товарів іншим особам;

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді , що перевірявся на загальну суму 590 359,00 грн.;

п.п. 14.1.36 п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 п. 199.3 ст. 199 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 568 298 грн.;

абзацу 2 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у перевіреному періоді проводилася виплата заробітної плати, але не своєчасно сплачено під час виплати єдиний внесок у розмірі 283,25 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002101416 від 19.02.2019, яким зменшено суму податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на 81 746,00 грн.;

-№0002081416 від 19.02.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податкок на додану вартість на 418 830,00 грн.;

- №0002091416 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 646 436,50 грн.

- рішення №0003111306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 28,32 грн. за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» оскаржило їх в адміністративному порядку, проте рішеннями ДФС України № 17072/6/99-99-11-05-225, та № 18031/6/99-99-11-04-01-25 скарги ТОВ «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій - без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, ТОВ «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» звернулось з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а його статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок. Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з TOB «МКМ Премія» , TOB «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» , TOB «Столиця імідж» , оскільки відсутнє реальне джерело походження товару по ланцюгу постачання.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач дійсно мав господарські взаємовідносини з TOB «МКМ Премія» , TOB «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» , TOB «Столиця імідж» .

Зокрема, між позивачем та TOB «МКМ Премія» укладено договір про постачання вугільної продукції № 16/09/2015 від 16.09.2015, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власніть, а покупець прийняти і сплатити вугільну продукцію.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах FСА - станція відправлення Торез ДП «Донецька залізниця.

Виконання умов договору підтверджується зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними № 44 віж 30.12.2015, № 12 від 09.12.2015, № 15 від 11.11.2015, № 14 від 10.11.2015, № 35 від 28.12.2015, № 13 від 10.12.2015, № 3 від 03.12.2015, залізничними накладними від 30.12.2015, товарно-транспортними накладними № 01 від 09.12.2015, № 03 від 25.11.2015, № 02 від 25.11.2015, № 01 від 25.11.2015.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями № 102 від 10.11.2015, № 103 від 11.11.2015, № 127 від 22.12.2015, № 114 від 03.12.2015.

Крім того, між позивачем та TOB «МКМ Премія» було укладено акт взаємозаліку № 31/01-2016 про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 696 560,42 грн.

Також, між позивачем та TOB «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» укладено договір поставки № 24/15-С від 04.12.2015, предметом якого є поставка техсировини д/тех. потреб хв. п. ІІІ обсягом 400 куб.м, техсировини шпилькових порід для ВТП обсягом 400 куб м.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що постачальник здійснює постачання продукції на умовах постачання - СРТ, промисловий майданчик вантажоотримувача, якщо інші умови постачання не вказані у відповідній Специфікації до Даного договору.

Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними за грудень 2015 року - січень 2016 року, актами виконаних робіт про відшкодування додаткових залізничних послуг по ст. Торез за грудень 2015 року, лютий, березень 2016 року, залізничними накладними товарно-транспортними накладними за грудень 2015 року - січень 2016 року.

За договорами відступлення права вимоги № 11/01/17-1 від 11.01.2017, № 11/01/17-1 від 11.01.2017 TOB «ДОНБАС ІНВЕСТ ВУГІЛЛЯ» відступило на користь ТОВ «Торговий дім «Контракт-енерго» , яке надалі відступило на користь ТОВ «ВП Укрліспром» право вимоги за договором поставки № 24/15-С від 04.12.2015.

Згідно наданих позивачем документів по рахунку 631 рахується кредиторська заборгованість у сумі 655 325,38 на користь ТОВ «ВП Укрліспром» .

Також, між позивачем та TOB «Столиця імідж» укладено договір про постачання вугільної продукції № 01/10/2015 від 01.10.2015, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власніть, а покупець прийняти і сплатити вугільну продукцію.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах FСА - станція відправлення Торез ДП «Донецька залізниця» .

Виконання умов договору підтверджується видатковою накладною № 21/10 від 21.10.2015, рахунком-фактурою від 21.10.2015, актом приймання-передачі № 21-10 від 21.10.2015, сертифікатом генетичних технологічних характеристик на кам`яне вугілля, залізичиними накладними від 10.10.2015.

Оплата товару підтверджується платіжним дорученням № 87 від 21.11.2015. Також, по рахунку позивача 631 рахувалася кредиторська заборгованість у розмірі 544 295, 00 грн. на користь TOB «Столиця імідж» .

Досліджені судом документи не містять недоліків у формуванні, а також жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд зауважує, що виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним судом 16.01.2018 під час розгляду справ № 820/4648/13-а, № 826/1398/14, № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018 у справі № 2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Крім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Також, в акті перевірки та відзиві на позов відповідач посилається на те, що до перевірки надано документи, які не підтверджують факт постачання, оскільки у постачальників відсутнє право на ввезення кам`яного вугілля та інших видів твердого палива, одержаних з кам`яного вугілля, відповідно до Наказу Антитерористичного центру при СБУ № 415 від 12.06.2015 «Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей» , яким затверджено Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території.

Натомість, згідно наданих документів судом встановлено, що реалізація товарів здійснювалась на території станції Торез ДП «Донецька залізниця» , що відповідає умовам договорів з вказаними контрагентами. У зв`язку з чим, ані позивач, ані його контрагенти не здійснювали перетин лінії зіткнення із техсировиною оскільки не мають відповідних дозволів на вказану групу.

В матеріалах справи наявний договір № 1621 від 24.09.2015 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею послуги, укладений ТОВ «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» (вантажовласник) з Державним підприємством «Донецька залізниця» (залізниця) з присвоєнням залізничного коду 5401. Згідно п.1.1. договору, залізниця надає вантажовласнику послуги з перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до п.7.1. даного договору, залізниця надає вантажовласнику послуги зі станції Торез.

Щодо перевезення від постачальника ТОВ "МКМ Премія" вугілля, то необхідно зазначити, що ТОВ «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» входить до вищевказаного Переліку суб`єктів господарювання, що має право перевозити саме ці товари з неконтрольованої території.

Суд також не приймає посилання відповідача на наявність вироку Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя по справі № 335/14898/17-1кп/335/263/2018, оскільки такого вироку до матеріалів справи не надано.

Натомість, відповідачем надано ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя по справі № 335/14898/17-1кп/335/263/2018 від 12.01.2018 про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України та закриття кримінального провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Разом із тим розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу. Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку суду в кримінальному провадженні, ухвалі про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанові суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Судом встановлено, що на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані уповноваженими органами як суб`єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємств за місцем реєстрації.

З огляду на викладене, доводи податкового органу про нереальність господарських взаємовідносин позивача з вищевказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими до матеріалів справи документами.

Щодо застосування до TOB «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» штрафних санцій у розмірі 28,32 грн. за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон України №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Частиною 11 ст. 25 Закону України №2464-VI визначено підстави застосування органом доходів і зборів штрафних санкцій. Зазначеною нормою визначено 7 складів правопорушень та санкції за кожне з них.

Так, пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI, визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

В той же час пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI, визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, несплата, неповна сплата або несплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум заробітної плати є окремим складом правопорушення та є окремою самостійною підставою для застосування штрафних санкцій.

Так, в акті перевірки вказано, що у перевіреному періодіпроводилася виплата заробітної плати, але не своєчасно сплачено єдиний внесок у розмірі 283,25 грн. за листопад 2016 року.

Суд зауважує, що викладаючи в акті перевірки зміст вказаного порушення, контролюючий орган порушив вимоги п.4 розд.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної, митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податку - юридичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727.

Зазначені вимоги зобов`язують, зокрема, в мотивувальній частині акту викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Однак, контролюючий орган обмежився лише міркуванням про те, що за умовами укладених позивачем із вищевказаними компаніями він отримує лише дохід, та не може нести відповідних витрат.

Ані переліку та аналізу первинних документів, ані розрахунків суми несплаченого єдиного внеску контролюючий орган в акті перевірки не наводить.

Натомість, у спростування вказаних доводів контролюючого органу, позивачем надано відомості про виплату грошей за грудень 2016 року, за листопад 2016 року, а також виписки з банківського рахунку, що підтверджують, в тому числі, сплату ЄСВ. При цьому, дати вказані у даних документах співпадають з періодами, на які контроюючий орган посилається в акті, а суми сплавченого ЄСВ відповідають нормам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає рішення №0003111306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 28,32 грн. за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок необгрунтованим та таким, що винесено всупереч нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь TOB «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 25 оф. 501, 502, код ЄДРПОУ 39452844) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0002101416 від 19.02.2019;

податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0002081416 від 19.02.2019;

податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0002091416 від 19.02.2019;

рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0003111306 від 19.02.2019 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-МАРКЕТ» судовий збір у розмірі 17 205 (сімнадцять тисяч двісті п`ять) гривень 19 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.01.2020.

Суддя Л.Я. Максименко