Рішення

від 28.01.2020 по справі 2040/5181/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2020 р. Справа № 2040/5181/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Куриленко Н.В.,

за участі представників:

позивача - Єршової О.І., відповідача - Зекової С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У 2018 році Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе (далі також - позивач/ПСП імені Фрунзе) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі також - відповідач/Управління/податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 червня 2018 року №0008601416 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 334295,51 грн., в т.ч. 155000,00 грн. - за основним зобов`язанням, 77500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, 101795,51 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ ТК Гама . В свою чергу, ПСП ОСОБА_1 Фрунзе правильно обчислено та задекларовано податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року у справі №2040/5181/18 (суддя Волошин Д.А.) адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22 червня 2018 року №0008601416 про нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 334295,51 грн., в т.ч. 155000,00 грн. основного зобов`язання, 77500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та 101795,51 грн. пені.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року по справі №2040/5181/18 - без змін.

Постановою Верховного суду від 21.08.2019 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 року по справі №2040/5181/18 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно проведеного розподілу автоматизованою системою документообігу суду, вказана справа розподілена до провадження судді О.В.Шевченко.

28.01.2020 року клопотання представника ГУ ДПС у Харківській області про заміну відповідача по адміністративній справі №2040/5181/18 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено, допущено заміну відповідача по справі №2040/5181/18 - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 00707722.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе, (податковий номер 00707722) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарським взаємовідносинам з ТОВ "ТК Гама" (податковий номер 39521493) за період листопад 2015 року, та по господарським взаємовідносинам з ПП "Євро Агро Дістріб`юшн" (податковий номер 39192703) за період лютий 2016 року та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

Результати перевірки викладені в акті № 2337/20-40-14-16-08/00707722 від 11.06.2018 року з відповідними додатками до нього (а.с. 11-33).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе норм п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 155000 грн., у тому числі за листопад 2015 року - 155000 грн.

Вищевказані висновки Акту перевірки стали підставою для винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.06.2018 р. №0008601416 з розрахунком фінансових санкцій по податку на додану вартість, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 334295,51 грн., в т.ч. 155000,00 грн. основного зобов`язання, 77500,00 грн. за штрафними (фінансовим) санкціями та 101795,51 грн. пені. (а.с. 10).

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ "ТК Гама".

Проте, з зазначеними висновками відповідача погодитися неможливе враховуючи наступне:

В матеріалах справи міститься договір поставки №147 від 06.11.2015 року (далі - Договір), укладений між ТОВ ТК Гама та ОСОБА_2 .

Цим договором поставки, що укладений на розсуд Сторін. Продавець (ПСП ІМЕНІ ФРУНЗЕ) зобов`язується передати у власність Покупцю (ТОВ ТК Гама ) сільськогосподарську продукцію, яка вироблена Продавцем на власних або орендованих в основних фондах / в подальшому Товар/, в асортименті, за ціною, якістю, у кількості та на умовах, узгоджених з Покупцем і вказаних у даному договорі, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах цього Договору (п. 1.1. Договору).

Умови та строки поставки визначенні розділом 2 Договору, а саме: назва товару - кукурудза (п. 2.1. Договору), кількість товару - 300+/- 10% тн. (п. 2.2. Договору). Поставка Товару здійснюється окремими партіями, в автомобільний транспорті Покупця (п. 2.3. Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору за якістю Товар повинен відповідати вимогам законодавства на цей Товар.

Відповідно до п. 4.1.-4.2. Договору Ціна 1 тони складає 3100,00 гри. в т. ч. ПДВ. Загальна сума згідно договору складає 930000.00 гри /дев`ятсот тридцять тис. грн. 00 коп./ в т.ч. ПДВ. Умови оплати за поставлений Товар - безготівкова форма, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у розмірі 100% вартості поставленого Товару, згідно виставленого рахунку-фактури.

Кожна транспортна одиниця Товару повинна супроводжуватися товарно-транспортною накладною встановленого зразку та оформленою відповідно до вимог нормативних актів України. (п. 2.4. Договору).

Постачання партії Товару підтверджується оригіналами наступних документів: видатковою накладною; рахунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни товару без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати. (п. 2.5. Договору).

Сторонами не погоджено проведення сертифікації товару.

Оплата за поставлений товар за вищевказаним договором проводилась у безготівковій формі, перерахування грошових коштів ТОВ "ТК Гама" здійснено на підставі платіжних доручень №574 від 06.11.2015 року, №571 від 09.11.2015 року, №577 від 10.11.2015 року, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 46-47).

Поставка ТОВ "ТК Гама" кукурудзи відповідно до умов договору поставки №147 від 06.11.2015 року (а.с. 35), підтверджується податковими накладними №452/2 від 06.11.2015 року з квитанцією про прийняття, №454/2 від 09.11.2015 року з квитанцією про прийняття, №458/2 від 10.11.2015 року з квитанцією про прийняття; видатковими накладними №2132 від 06.11.2015 року, №2133 від 09.11.2015 року; рахунками-фактур №55 від 06.11.2015 року, №56 від 09.11.2015 року (а.с. 36-45).

За книгою розрахунків з організаціями та особами Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе не поставлено попередньо оплаченого ТОВ "ТК Гама" товару (кукурудзи) на суму 9920 грн. з ПДВ (а.с. 124-126).

Податкові накладні складені за першою подією відповідно до вимог п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України. Порушень при складанні податкових накладних податковим органом не встановлено.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов`язань відповідного періоду, відображених у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість від 24.12.2015 року №9259985048 та даним податкової декларації з ПДВ за листопад 2015 року від 24.12.2015 року №9259985004 (а.с. 59-66), що також підтверджено контролюючим органом в акті перевірки позивача.

Перевезення поставленого товару підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення даного товару, а саме №539 від 06.11.2015 року, №540 від 06.11.2015 року, №541 від 06.11.2015 року, №542 від 09.11.2015 року, №543 від 09.11.2015 року, №544 від 09.11.2015 року, №545 від 09.11.2015 року, №546 від 09.11.2015 року (а.с. 48-55) з відповідною довіреністю №338 від 06.11.2015 року (а.с. 56).

Приватне сільськогосподарське підприємство імені Фрунзе є виробником кукурудзи, що підтверджується копією форми №37-сг на 01.11.2015 Сівби та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення польових робіт (а.с. 160-161).

Відповідно до довідки №142 від 27.07.2018 року (а.с. 182) Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе у листопаді 2015 року реалізовувалось зерно кукурудзи урожаю 2015 року покупцеві ТОВ "ТК Гама", яке було вирощене на орендованих Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе землях і являлось власністю господарства.

Факт приймання врожаю кукурудзи та руху підтверджується належним чином оформленими документами, а саме, факт руху кукурудзи з поля та приймання врожаю на зберігання підтверджується книгою вагаря, копіями накладних №166-168 внутрішньогосподарського призначення від 23.09.2015, копіями накладних №170, 173, 174 внутрішньогосподарського призначення від 24.09.2015, копією форми №78-а за 23-24 вересня 2015 року (а.с. 162-181, 183-188).

Відповідно до наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, до моменту поставки товар зберігався на складі (а.с. 127, 156-159), наявність яких підтверджено технічними паспортами (а.с. 128-155), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2008 №19584560, свідоцтвом про право власності від 27.10.2015, витягом №46369798 від 27.10.2015 року, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Наявність у Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе необхідного майна для здійснення своєї господарської діяльності підтверджується рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 24.12.2007 року по справі №2-521, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.07.2008 №19582794, копії яких приєднано до матеріалів справи.

За даними бухгалтерського рахунку 27 Товари - залишки товарів, що реалізувались Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе контрагенту, не обліковується, тобто вказаний товар був фактично реалізований Приватним сільськогосподарським підприємством імені Фрунзе, про що зазначає сам контролюючий орган в акті перевірки.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статтями 67,68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися законів України та сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі - Кодекс, ПКУ) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому за правилами пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

На підставі вищенаведених норм, Верховний суд у своїй постанові від 21.08.2019 дійшов наступних висновків: контролюючий орган наділений правом самостійно визначити суму грошових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про їх заниження або завищення. В даному випадку слід зазначити, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Тому, якщо суб`єкт владних повноважень ставить під сумнів реальність господарської операції, за якою платником податків сформовано податкові зобов`язання, на стадії реалізації управлінської функції зі здійснення податкового контролю він може прийняти рішення про позбавлення суб`єкта господарювання права на формування податкових зобов`язань.

Разом з тим, самостійно визначена платником податку у податковій декларації сума грошового зобов`язання не підлягає повторному донарахуванню контролюючим органом, оскільки в такому випадку відбувається подвійне оподаткування однієї господарської операції .

Тобто, контролюючий орган наділений правом самостійно визначити суму грошових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про їх заниження або завищення.

В свою чергу, в акті перевірки зазначено, що згідно АІС ДФС України встановлено, що підприємство ТОВ ТК Гама не має основних засобів, будь-яких об`єктів оподаткування, що свідчить про неможливість здійснення господарських операцій з купівлі-продажу ТМЦ. З огляду на вищевикладене не підтверджено реалізацію ПСП ОСОБА_3 Фрунзе кукурудзи на користь ТОВ ТК Гама .

При цьому щодо нарахування податкових зобов`язань за вказаними взаємовідносинами встановлено їх правильність, їх відображення у податковому обліку, а саме у деклараціях з ПДВ, оскільки ПСП ОСОБА_3 Фрунзе отримано від вказаного вище підприємства грошові кошти у якості оплати, що підтверджено банківськими виписками, та самим ПСП ОСОБА_3 Фрунзе не спростовується.

Таким чином, у зв`язку з отриманням грошових коштів ПСП їм. Фрунзе правильно нараховані податкові зобов`язання з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ ТК Гама .

За даними бухгалтерського рахунку 27 Товари - залишки товарів, що реалізувались ПСП їм. Фрунзе на з ТОВ ТК Гама не обліковується, тобто вказаний товар був фактично реалізований ПСП їм. Фрунзе або невідомій особі.

Тобто, в акті перевірки, вказано про правильність нарахування податкових зобов`язань за вказаними взаємовідносинами та їх відображення у податковому обліку, а саме у деклараціях з ПДВ.

При цьому згідно з нормами чинного податкового законодавства платники податку зобов`язані самостійно декларувати свої податкові зобов`язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Податковим кодексом України. Якщо ж господарська операція відсутня як така, платник податків позбавлений права на формування податкових зобов`язань.

Отже, Податковим кодексом України передбачено право платника податків на формування податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг у разі здійснення господарської операції, основною первинною ознакою якої є її реальність, що підтверджена первинними документами відповідно до змісту такої операції.

Судом врахована позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 15.12.2015 р. у справі № 21-4266а15 відповідно до якої для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Одночасно, реальність господарської операції, за якою платником податків сформовано податкові зобов`язання, підтверджено вищезазначеними первинними документами.

Тобто, відсутні підстави для повторного донарахування контролюючим органом зобов`язань.

В свою чергу, посилання відповідача на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні №32016080000000110 від 31.10.2016 року по справі №335/12032/16-к у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 212 КК України, згідно якого було притягнуто до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ "ТК Гама" як підставу визнання господарської операції фіктивною, не заслуговує на увагу, враховуюче наступне.

З аналізу наданого до суду вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні №32016080000000110 від 25.11.2016 року вбачається, шо у справі №335/12032/16-к визнано винними посадових осіб ТОВ ТК Гама у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.3 ст.28 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.212 КК України.

Вказаний вирок суду стосується фіктивної діяльності посадових осіб ТОВ "ТК Гама", тому не може жодним чином стосуватись господарської діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе.

Згідно вироку суду від 25.11.2016 року встановлено, що в період листопада 2015 року ТОВ ТК Гама забезпечено прикриття незаконної діяльності ТОВ ВБК ЛПБУД , ТОВ промисловий альянс запоріжжя , ТОВ Аліт , ТОВ Афіціо , ТОВ Мелітопольпродмаш , ТОВ Ісал , ТОВ Запорізький хлібзавод № 2 , ТОВ Лібра-С , АТ Мотор січ .

Натомість оцінка безпосередньої діяльності Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе чи його посадових осіб з ТОВ ТК Гама у цьому вироку не зазначена, не встановлено, що спірні господарські операції є нікчемними та такими що порушують публічний порядок.

Отже, такі обставини ще не надають підстав для висновку про порушення позивачем правил податкового обліку і не є підставою для застосування до позивача заходів відповідальності, що кореспондується з практикою Верховного суду, зокрема з постановою від 23 травня 2018 року, справа №816/3456/15.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Одночасно, з огляду на положення ст.72-77 КАСУ та висновків Акту перевірки належним доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень є вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні №32016080000000110 від 31.10.2016 року по справі №335/12032/16-к, в якому б прямо було встановлено факт документального оформлення нереальних (проведених з порушенням законодавства) господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ ТК Гама та ОСОБА_4 ФРУНЗЕ.

В свою чергу, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя в кримінальному провадженні №32016080000000110 від 25.11.2016 року не може прийматися як належний та допустимий доказ.

Відсутність сертифікатів якості також не є підставою для визнання операцій з постачання товару нереальними, оскільки такі сертифікати не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 21.08.2018 року по справі №804/76/15.

Щодо посилань відповідача на недоліки при заповненні ТТН вони не можуть бути підставою для не підтвердження реальності здійснення господарських відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, чинної на момент спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Якщо товари дійсно придбані платником податку, то дефекти в первинних документах, зокрема у довіреності, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб`єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як підстава для позбавлення платника податку права відобразити у бухгалтерській звітності.

Слід зауважити, що наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується відповідними видатковими накладними.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 27.02.2018 року по справі №813/1974/17.

Щодо нарахування 101795,51 грн. пені суд вважає за необхідно зазначити наступне:

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в чинній редакції станом на момент складання ППР) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено поняття пені як суми коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до пункту 111.2 статті 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 129 Податкового кодексу України (у редакції від 1 січня 2017 року) визначений порядок нарахування пені з визначенням періоду початку та закінчення її нарахування.

Відповідно до положень підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За замістом підпункту 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Тлумачення змісту вказаних норм Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що в даному випадку нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України здійснюється у випадку пропуску граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу

До такого ж висновку дійшов і Верховний суд у справі № 820/3878/17 від 19.06.2018, 820/6468/17 від 12.02.2019.

Абз. 4 п. 56.18. ст. 56 ПК При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, на момент винесення податкового-повідомлення рішення відсутні підстави для нарахування пені.

Відносно 77500,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями додатково необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 ПК у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Одночасно, податковий кодекс розрізняє поняття штрафна санкція та податкове зобов`язання.

У статті 14 Податкового кодексу наведенні наступні визначення податкового зобов`язання та штрафної санкції:

14.1.156. податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

14.1.179. податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді;

14.1.265. штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Тобто, податкове зобов`язання являє собою суму податку або збору, який платник має сплатити до відповідного бюджету, а штрафна санкція - це плата за порушення вимог законодавства.

Відповідач посилається на підставу нарахування штрафу розмірі визначеному ч. 2 ст. 123 ПК на акт перевірки від 03.04.2018 № 4769/20-40-12-09-19/00707722 та ППР від 03.04.2018, проте, зазначеним актом перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації податкової накладної.

Тобто, контролюючим органом не здійснювалася визначення суми податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість, а нараховано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, тобто підстави для застосування ч. 2 ст. 123 ПК у контролюючого органу були відсутні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе (код ЄДРПОУ 00707722, адреса: 64440, Харківська область, Зачепилівський район, с. Бердянка) до Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704, адреса: 61072, м. Харків, вул. Пушкінська. буд. 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 22 червня 2018 року №0008601416, яке прийнято Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства імені Фрунзе (код ЄДРПОУ 00707722) судові витрати в розмірі 5014 (п`ять тисяч чотирнадцять) грн. 44 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2020 року.

Суддя Шевченко О.В.