Рішення

від 31.01.2020 по справі 640/15670/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2020 року м. Київ № 640/15670/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства Аліра Груп до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство Аліра Груп (далі - позивач, ПП Аліра Груп ) з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач 1), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 30.07.2019 №1240730/34972859 про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 12.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ПП Аліра Груп №18 від 12.02.2019 датою її фактичного надходження - 27.02.2019;

визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації Головного управління ДФС у м. Києві від 30.07.2019 №1240731/34972859 про відмову у реєстрації податкової накладної №25 від 12.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ПП Аліра Груп №25 від 12.02.2019 датою її фактичного надходження - 28.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ним у встановленому законодавством порядку складено та направлено до контролюючого органу податкові накладні, реєстрація яких необґрунтовано була зупинена та запропоновано надати пояснення та/або копії документів. Позивач стверджує, що на підтвердження показників, зазначених у податкових накладних ним надавались усі необхідні первинні документи, а також відповідачу надані пояснення щодо здійснення господарських операцій. Однак, комісією прийнято рішення про відмову в прийнятті податкових накладних, які, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.

У поданих відзивах на позовну заяву відповідачі зазначили, що відмова у реєстрації податкових накладних обумовлена ненаданням позивачем документів, що свідчать про безпосереднє здійснення господарських операцій, за наслідками яких їх було складено. Водночас, відповідачі вважають, що контролюючим органом в даному випадку не допущено жодних порушень чинного законодавства та вчинено усі дії відповідно до податкового законодавства та Конституції України, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП Aліpa Груп зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 10.04.2007 та перебуває на податковому обліку з 12.04.2007 за №9796. Відповідно до витягу №1826524500358 позивач з 01.07.2018 є платником податку на додану вартість.

Згідно установчих документів видами діяльності позивача за КВЕД є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів ; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для транспортних засобів ; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами ; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням ; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням ; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний) тощо.

Між ПП Aліра Груп (Постачальник) та ПП Радовель-Інвест (Покупець) укладено договір постачання продукції №21/11/18 від 21.11.2018, згідно умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві світлотехнічне обладнання (надалі - Продукція), а Покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним Продукції на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, Продукція за цим Договором постачається окремими партіями за письмовою заявкою Покупця, в якій вказується кількість продукції, номенклатура продукції (вид, група, тип, марка), адреса поставки і за необхідності, погодинний графік поставок. Відпуск продукції здійснюється на підставі належно оформлених документів в установленому цим Договором та діючим законодавством порядку. За домовленістю сторін Покупець може здійснити вивіз Продукції власними силами.

Згідно із пунктом 1.3 Договору загальна сума Договору Сторонами не обмежується та складається з суми вартості обсягів поставок, відповідно до видаткових накладних протягом всього дії Договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору поставка Продукції здійснюється на умовах DDP міжнародних правил Інкотермс в редакції 2010 року, що конкретизується у письмовій заявці Покупця на поставку конкретної партії Продукції, якщо Сторони не домовилися про інше, відповідно до п. 1.2. Договору. Поставка Продукції здійснюється протягом 10 днів від здійснення оплати Покупцем за наступною адресою: Україна, Житомирська область, Олевський район, с. Радовель, вул. Київська, буд. 6.

Згідно пункту 4.1 Договору Сторони погодили, що письмові заявки та/або зміни до них надсилаються електронним зв`язком з підтвердженням отриманого замовлення уповноваженою особою Постачальника.

Відповідно до пункту 5.1 Договору ціна і загальна вартість Продукції, що поставляється на підставі відповідної Заявки Покупця визначаються Постачальником в рахунку-фактурі, який виставляється Постачальником на підставі відпускних цін, що встановлені ним на дату складання рахунку-фактури. Оплата Покупцем вартості Продукції згідно виставленого Постачальником рахунку-фактури здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом прямого перерахування Покупцем 100% грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 цього Договору, протягом 5 банківських днів від дати виставлення відповідного рахунку-фактури.

Вимоги до Продукції (специфікація) затверджені Сторонами у Додатку №1 від 06.02.2019 року до Договору.

На виконання умов вищевказаного Договору, Сторонами укладені та підписані видаткові накладні №26 від 19.03.2019, №27 від 19.03.2019.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним Договором, позивачем укладено договір з TOB Ессеншел Лайт , в якого купував світильники вуличні/стійка та бра вуличне, що підтверджується договором поставки №01/02/17 від 01.02.2019, рахунком-фактурою №СФ-0000021 від 13.02.2019, видатковими накладними №РН-0000012 від 28.02.2019, №РН-0000009 від 14.02.2019.

Також позивачем укладено договір з TOB АСТ-Світлотехніка , у якого купував світильники паркові, опори, анкера, що підтверджується договором поставки №53/19 від 01.02.2019, видатковою накладною №АСТ 12007 від 13.03.2019 та рахунком-фактурою №АСТ9279 від 06.02.2019.

На виконання зазначених договірних зобов`язань по договору №21/11/18 від 21.11.2018 Сторонами складені податкові накладні №18 від 12.02.2019 та №25 від 12.02.2019.

Про належну оплату послуг наданих ПП Aліpa Груп за вказаним вище Договором №21/11/18 від 21.11.2018 свідчить банківська виписка про рух коштів по рахунку.

Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України вище зазначені податкові накладні №18 від 12.02.2019 та №25 від 12.02.2019 направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачу квитанції №1, відповідно до яких податкові накладні прийнято органом фіскальної служби, але реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація вказаних податкових накладних зупинена у зв`язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У цих же квитанціях позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Комісією Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 30.07.2019 №1240730/34972859 про відмову у реєстрації податкової накладної №18 від 12.02.2019 та від 30.07.2019 №1240731/34972859 про відмову у реєстрації податкової накладної №25 від 12.02.2019.

Підставою прийняття такого рішення стало ненадання платником податку: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають в процесі складення та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, регулюються, зокрема, положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок №1246) податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування: реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами: відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Наведені норми дають підстави для висновку про те, що законодавець встановлює перелік обов`язкової інформації для фіксації в рамках квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної. Без деталізації такого роду інформації відповідна квитанція не може вважатися належним чином оформленою. При цьому, квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної повинна фіксувати: 1) порядковий номер та дату складення податкової накладної; 2) конкретний критерій або ж критерії, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; 3) пропозицію про надання платником податків пояснень та/або перелік конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної.

Положеннями пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зазначені норми податкового законодавства кореспондуються і з положеннями Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117).

Згідно з пунктом 5 Порядку №117 податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Відповідно до вимог пунктів 12 та 13 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з вимогами пункту 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з вимогами пунктів 18-20 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до вимог пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

В оскаржуваних рішеннях зазначено, що позивачем не надано: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Як встановлено судом, позивачем надано контролюючому органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій, за результатами здійснення яких складені податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, зокрема, договори поставки разом з їх додатками, видаткові накладні, платіжні документи, рахунки-фактури, докази придбання реалізованого товару.

Проте комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято оскаржувані рішення від 30.07.2019 №1240730/34972859, №1240731/34972859 про відмову у реєстрації податкових накладних від 12.02.2019 №18 та №25, в яких вказано про ненадання платником податків відповідних первинних документів.

Однак в цих рішеннях не визначено (не підкреслено, як того вимагає типова форма рішення), які саме первинні документи не надано платником податків, не зазначено які можливо документи складені з порушенням законодавства та/або яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Оскільки рішення суб`єкта владних повноважень не містить чіткої підстави його прийняття, це свідчить про його необґрунтованість.

При вирішенні справи суд також виходить із того, що зазначене рішення Комісії є актом індивідуальної дії.

На думку суду правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми пункту 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації спірних податкових накладних.

Такий висновок суду базується на тому, що контролюючим органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп.1.6 п.1 Критеріїв.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і положення пункту 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслано по вказаним господарським операціям до контролюючого органу копії первинних документів, що підтверджують реальність господарської операції, за результатом яких виписані спірні податкові накладні.

Водночас, контролюючий орган обмежився лише загальною оцінкою наданих позивачем документів, не зазначивши які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати. Також відповідачем 2 не було спростовано фактичне виконання спірних операцій, тобто не виконано обов`язок доказування правомірності своїх рішень в межах спірних правовідносин.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 зазначив, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Крім того, відповідачами також не надано суду ані самого протоколу засідання Комісії, ані переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

Разом з тим, прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно зупинено реєстрацію податкових накладних від 12.02.2019 №18 та №25. Як наслідок недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення комісії про відмову у реєстрації вказаних податкових накладних, також є протиправними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 30.07.2019 №1240730/34972859 та від 30.07.2019 №1240731/34972859 є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження).

При цьому, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 по справі Суомінен проти Фінляндії , відповідно до яких суд зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Крім того, щодо визначеного способу захисту свого права, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, про відмову в реєстрації спірних податкових накладних не гарантують позивачу повний судовий захист його порушеного права.

В контексті зазначеного, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття відповідного рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Матеріалами справи встановлено, що у зв`язку із прийняттям оскаржуваних рішень вказані податкові накладні фактично не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тому дані накладні не можуть вважатись прийнятими та зареєстрованими (операційним днем), днем коли вони були надіслані до контролюючого органу, навіть враховуючи скасування оскаржуваних рішень про відмову в їх реєстрації в ЄРПН.

З огляду на викладене, а також з метою належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 12.02.2019 №18 та від 12.02.2019 №25, датою їх фактичного подання.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні датою їх фактичного подання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного підприємства Аліра Груп (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського , буд. 19, код ЄДРПОУ 34972859) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 30.07.2019 №1240730/34972859 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12.02.2019 №18 та від 30.07.2019 №1240731/34972859 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12.02.2019 №25.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, подані приватним підприємством Аліра Груп : від 12.02.2019 №18 датою її фактичного подання - 27.02.2019, від 12.02.2019 №25 датою їх фактичного подання - 28.02.2019.

Стягнути на користь приватного підприємства Аліра Груп (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського , буд. 19, код ЄДРПОУ 34972859) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Стягнути на користь приватного підприємства Аліра Груп (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського , буд. 19, код ЄДРПОУ 34972859) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко