Постанова

від 03.02.2020 по справі 280/4628/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 р. Справа № 280/4628/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Донець Л.О. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Рубан В.В.) від 20.11.2019 року (повний текст рішення складено 20.11.2019 року) по справі №280/4628/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Васильківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови зарахувати стаж роботи в Дніпрорудненському ДП "Союзшахтоосушення" з 21.05.1996 р. по 29.09.2003 р. та призначити пенсію за списком №2;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах згідно пункту б) ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи: "электрослесарь дежурный и по ремонту горного оборудования" з 21.05.1996р. по 29.09.2003 р. в Дніпрорудненському ДП "Союзшахтоосушення";

- зобов`язати відповідача призначити пенсію відповідно до пункту за п.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.07.2018 р. та провести відповідні виплати.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року адміністративну справу передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погодившись із судовим рішенням, представником позивача - адвокатом Чумаком Романом Васильовичем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що оскільки позивач звертався до відповідача саме із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах та надав усі необхідні документи, то відповідь відповідача, оформлена листом від 18.06.2018 року №2688/05, не змінює той факт, що відповідач відмовив в зарахуванні позивачу пільгового стажу у повному обсязі саме через відсутність документів з атестації робочого місця, та як наслідок відмовив у призначенні пенсії. Суд першої інстанції не перевірив вказані доводи та не витребував матеріали пенсійної справи. В зв`язку з чим, вважає висновки суду помилковими.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року замінено відповідача - Васильківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, на правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч.4 ст.229 та ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 14.06.2018 року позивач звернувся до Васильківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про підтвердження стажу роботи в ДП "Союзшахтоосушение" з 21.05.1996 року по 29.09.2003 року у зв`язку з ліквідацією підприємства та відсутністю правонаступників (т. 1 а.с.49)

Листом № 2688/05 від 18.06.2018 року позивачу повідомлено про відсутність підстав для направлення документів на Комісію по підтвердженню стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (т. 1 а.с. 27-28)

Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки лист № 2688/05 від 18.06.2018 року не є рішення про відмову зарахувати стаж роботи та призначити пенсію за списком № 2, а позивач оскаржує саме дії відповідача щодо відмови зарахувати стаж роботи та призначити пенсію, отже підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. При цьому, оскільки із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог діючого законодавства позивач до відповідача не звертався, відповідно питання про призначення або відмову в призначенні пенсії не розглядалися та відповідні рішення не приймалися, то заявлені позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 (далі по тексту - Порядок № 18-1).

У відповідності до пп.пп.1, 2 п.11 Порядку № 18-1, для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи, зокрема, як: заяву про підтвердження стажу роботи, а також документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

За приписами п.12 Порядку № 18-1, управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та в отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи.

Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (п.13 Порядку № 18-1).

У свою чергу, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють Комісії (п.14 Порядку № 18-1).

Відповідно до п.15 Порядку № 18-1, комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, на бажання заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, а також повідомляють заявника про прийняте рішення.

Матеріалами справи підтверджено, що 14.06.2018 року позивач звернувся до Васильківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про підтвердження стажу роботи.

В свою чергу, Васильківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в порушення вимог Порядку № 18-1 не було направлено до головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області надані позивачем документи.

Отже, суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Порядком № 18-1.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Вказана узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2019 року по справі № 688/4324/16-а.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо неналежного розгляду заяви позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до вимог Порядку № 18-1 є протиправною.

З приводу заявлених позивачем вимог про зарахування пільгового стажу та призначення пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком, передбачено пунктом 2.1 Порядку № 22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу); 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (п.4.2 Порядку № 22-1).

Згідно положень п.4.3 Порядку, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, в даному випадку про призначення пенсії або про відмову у її призначенні, визначені Порядком № 22-1, зокрема, п. 4.3 цього Порядку.

Таким чином, дії суб`єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб`єкту.

Колегія суддів зазначає, що у розумінні Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку № 22-1, пенсія призначається за результатами розгляду і аналізу всіх наданих документів, у разі дотримання особою всіх умов призначення пенсії, зокрема, щодо стажу та пенсійного віку тощо.

Як вказує позивач, він звертався до Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, на підтвердження чого надав копію відповідної розписки-повідомлення (т. 2 а.с. 7).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі дозволяє відмежувати процесуальну діяльність суду від процесуальної діяльності сторін з метою забез-печення всебічного та повного з`ясування обставин у справі та її справедливого вирішення. Змагальність сторін полягає у процесі доведення сторонами перед судом своєї позиції у справі (вимог та заперечень) та реалізується передусім через доказування, тобто підтвердження сторонами обставин, на які вони посилаються у якості обґрунтування своїх вимог чи заперечень, доказами. Адже саме сторонам відомі обставини у справі, які вони повинні довести належними доказами з наведенням правової аргументації своїх вимог.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 77 КАС України).

За правилами ч.4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою повного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в строк до 31.01.2020 року належним чином засвідчені матеріали пенсійної справи позивача. Копію вищевказаної ухвали отримано відповідачем 02.01.2020 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 2 а.с. 29)

Проте, відповідач витребуваних доказів не надав, причини їх неподання не повідомив, із заявою про продовження терміну її надання не звертався.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5 ст. 77 КАС України).

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не звертався із відповідною заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. А тому, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, та не спростовують надані позивачем докази.

В свою чергу, рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії відповідачем не приймалось.

Отже, суб`єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Порядком № 22-1.

Оскільки прийняття відповідного рішення є способом реалізації владних повноважень пенсійного органу в розумінні вищенаведених положень, а таке рішення відповідач не приймав, колегія суддів дійшла висновку, що бездіяльність Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо неналежного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до вимог Порядку № 22-1 є протиправною.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням колегія розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Колегія суддів зауважує, що суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень за результатом розгляду заяви, за умови, що передбаченого законом рішення такий суб`єкт ще не приймав, є передчасним і не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки питання зарахування стажу та призначення пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача, враховуючи відсутність прийнятого у відповідності до вимог законодавства рішення за наслідком розгляду його заяв, в даному випадку ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин є визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також заяви про призначення пенсії.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки порушення прав позивача виявилось саме внаслідок неприйняття відповідачем рішень за наслідком розгляду заяв позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 14.06.2018 року, а також про призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до Порядку №18-1 та Порядку № 22-1, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути дані заяви.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чумака Романа Васильовича задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 року по справі №280/4628/18 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнано протиправною бездіяльність Василівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також заяви про призначення пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах від 14.06.2018 року, а також про призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Донець Л.О. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 07.02.2020 року