Постанова

від 04.02.2020 по справі 826/19774/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19774/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Ганечко О. М., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард Ліга до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що господарські операції по взаємовідносинам з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд є реальними, підтверджені належними первинними документами, а доводи відповідача ґрунтуються виключно на виявлених в ході розслідування окремих кримінальних проваджень правопорушеннях вказаних контрагентів позивача, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності є безпідставним.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2019 адміністративний позов задоволений повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав скаргу та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, з 03.08.2016 по 09.08.2016 працівниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Хлібні-Технології (код 39716487) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Намбер Ван Україна (код 39729475) за період з 01.12.2015 по 31.01.2016 та з ТОВ Мізон Трейд (код 39724037) за період з 01.02.2016 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487, відповідно до висновків якого, встановлено порушення ТОВ Хлібні-Технології вимог пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 849 714 грн, у тому числі за грудень 2015 року у сумі 262 214 грн, лютий 2016 року у сумі 294 100 грн, березень 2016 року у сумі 293 400 гривень.

29.08.2016 ТОВ Хлібні-Технології подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на акт перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487, проте, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 08.09.2016 №20014/10/26-15-14-04-03 висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

13.09.2016 на підставі висновків акту перевірки від 18.08.2016 №193/26-15-14-04-03/39716487 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0017011404, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ Хлібні-Технології з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1 062 142,5 грн, з яких 849 714 грн - за податковим зобов`язанням, 212 428,5 грн - за штрафними санкціями.

ТОВ Хлібні-Технології оскаржило податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України, за результатом розгляду якої ДФС України прийняла рішення від 18.11.2016 №24867/6/99-99-11-07-02-28, яким залишила скаргу позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 13.09.2016 №0017011404 - без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2016 №0017011404 позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій із вказаними контрагентами цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Апелянт вказує, що в ході перевірки не підтверджено факт реалізації товарів від контрагентів ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд на адресу ТОВ Хлібні-Технології , що свідчить про те, що правочини між ТОВ Хлібні-Технології та контрагентами ТОВ Намбер Ван Україна , ТОВ Мізон Трейд здійснені без мети настання реальних наслідків.

На думку апелянта, в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Зазначає, що про відсутність фактично здійснення господарських операцій ТОВ Хлібні-Технології з ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд свідчить також відсутність: документів, що засвідчують якість товару, та документів, що засвідчують прийняття товарів на склад ТОВ Хлібні-Технології ; факту законного введення в обіг товарів, які постачались позивачу.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В розумінні ст. 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 , господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 2.4 Положення № 88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право податкового обліку у платника податків виникає за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як встановлено, в період який охопила перевірки ТОВ Хлібні-Технології перебувало в господарських правовідносинах із ТОВ Намбер Ван Україна згідно договору поставки від 01.12.2015 №0112/15.

За умовами договору поставки від 01.12.2015 №0112/15 ТОВ Намбер Ван Україна (Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим Договором, передавати у власність ТОВ Хлібні-Технології (Покупець) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар.

Відповідно до пункту другого Договору, найменування товару: клейковина, пробайк (харчова добавка), борошно; одиниця виміру кількості товару: кг.; загальна кількість товару: згідно заявки та за рахунком-фактурою; гарантійний строк придатності та зберігання - з моменту виготовлення (отримання товару покупцем/експлуатації) становить 6 міс.

На виконання договору поставки від 01.12.2015 №0112/15 ТОВ Намбер Ван Україна поставило ТОВ Хлібні-Технології , а позивач оплатив ТОВ Намбер Ван Україна , товар (клейковина, пробайк (харчова добавка)) на загальну суму 1 573 284 грн (в тому числі ПДВ - 262 214 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- сертифікатами якості (т. 1 а.с. 39, 40);

- видатковими накладними (т. 1 а.с. 75, 77, 80, 82, 85, 87, 90);

- рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 76, 78, 81, 83, 86, 88, 91);

- товарно транспортними-накладними (т. 1 а.с. 79, 84, 89, 92);

- актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000010, який підтверджує надання послуг з перевезення товару;

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 106-109);

- аналізом рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 110-125);

- довідками-розрахунками (калькуляція собівартості продукції) за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 126-162).

Згідно акту перевірки, до перевірки надано платіжні доручення про оплату позивачем товарів поставлених ТОВ Намбер Ван Україна на загальну суму 1 573 284 грн.

За результатами вказаних операцій ТОВ Намбер Ван Україна виписано для ТОВ Хлібні-Технології податкові накладні на загальну суму 1 573 284 грн, в тому числі ПДВ в сумі 262 214 грн. Вказану суму ПДВ позивач включав до податкової звітності з ПДВ за відповідні податкові періоди.

01.02.2016 ТОВ Хлібні-Технології укладено із ТОВ Мізон Трейд договір поставки №0216-1 за умовами якого ТОВ Мізон Трейд (Продавець) зобов`язується в порядку та на умовах передбачених цим Договором, передавати у власність ТОВ Хлібні-Технології (Покупець) товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, приймати та оплачувати цей товар.

Відповідно до пункту другого Договору, найменування товару: клейковина, пробайк (харчова добавка), борошно; одиниця виміру кількості товару: кг.; загальна кількість товару: згідно заявки та за рахунком-фактурою; гарантійний строк придатності та зберігання - з моменту виготовлення (отримання товару покупцем/експлуатації) становить 6 міс.

На виконання договору поставки від 01.02.2016 №0112/15 ТОВ Мізон Трейд поставило ТОВ Хлібні-Технології , а позивач оплатив ТОВ Мізон Трейд , товар (клейковина, пробайк (харчова добавка)) на загальну суму 3 525 000 грн (в тому числі ПДВ - 587 500 грн), що підтверджується наявними в матеріалах справи:

- сертифікатами якості (т. 1 а.с. 41-44);

- видатковими накладними (т. 1 а.с. 45, 47, 50, 52, 55, 57, 60, 62, 65, 67, 70, 72);

- рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 46, 48, 51, 53, 56, 58, 61, 63, 66, 68, 71, 73);

- товарно транспортними-накладними (т. 1 а.с. 49, 54, 59, 64, 69, 74);

- актом здачі-прийняття робіт №ОУ-0000010, який підтверджує надання послуг з перевезення товару;

- оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 106-109);

- аналізом рахунку 201 за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 110-125);

- довідками-розрахунками (калькуляція собівартості продукції) за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 126-162).

Згідно акту перевірки, до перевірки надано платіжні доручення про оплату позивачем товарів поставлених ТОВ Мізон Трейд на загальну суму 3 525 000 грн.

За результатами вказаних операцій ТОВ Мізон Трейд виписано для ТОВ Хлібні-Технології податкові накладні на загальну суму 3 525 000 грн, в тому числі ПДВ в сумі 587 500 грн. Вказану суму ПДВ позивач включав до податкової звітності з ПДВ за відповідні податкові періоди.

Придбані у ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд використані у господарській діяльності ТОВ Хлібні-Технології з виробництва хлібобулочних виробів, що підтверджується: довідками-розрахунками (калькуляція собівартості продукції) за грудень 2015 року - березень 2016 року (т. 1 а.с. 126-162), договором поставки хлібобулочних виробів №1 від 01.06.2015 та специфікацією (т. 1 а.с. 163-166), договором поставки №4600039615 від 01.06.2015 (т. 1 а.с. 167-174), договором поставки №4600040471 від 19.02.2016 з відповідними додатками (т. 1 а.с. 175-183), договором поставки №4600039616 від 01.05.2015 з відповідними додатками (т. 1 а.с. 184-192), договором поставки №4600040470 від 19.02.2016 з відповідними додатками (т. 1 а.с. 193-200), договором про надання послуг зі стимулювання збуту товару від 19.02.2016 (т. 1 а.с. 201), договором поставки №1101 від 07.05.2015 з додатковими угодами та додатками до нього (т. 1 а.с. 202-212), договором поставки №П5477 від 30.04.2015 (т. 1 а.с. 213-221).

Відповідач в свою чергу вказує на:

1) відсутність у ланцюгу постачання ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд товарів придбаних за ринковими цінами, які вподальшому постачались позивачу;

2) наявність негативної інформації про ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд отриманої із ухвали Святошинського районного суду в місті Києві від 30.03.2016 у справі №757/14328/16-к (щодо ТОВ Намбер Ван Україна ), ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15.04.2016 у справі №265/2107/16-к (щодо ТОВ Ерлайф - контрагента ТОВ Намбер Ван Україна ), ухвали Октябрського районного суду міста Полтави від 21.04.2016 у справі №554/3072/16-к (щодо ТОВ Мізон Трейд );

3) відсутність документів, що засвідчують якість товару, та документів, що засвідчують прийняття товарів на склад ТОВ Хлібні-Технології ;

4) відсутність у окремих первинних документах даних про особу відповідальну за здійснення господарської операції, а також пунктів завантаження і розвантаження продукції у товарно-транспортних накладних;

5) співробітниками ГУ ДФС у м. Києві, в ході здійснення контрольно-перевірочних заходів по ТОВ Намбер Ван Україна здійснено вихід на податкову адресу за результатом якого не встановлено місцезнаходження ТОВ Намбер Ван Україна та його посадових осіб.

Разом з тим, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Неподання документів, які посвідчують якість поставлених ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд товарів, або ж наявність певних недоліків у заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому неподання платником сертифікаційних документів на придбаний товар не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Податкове законодавство не ставить право платника на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, а тому їх ненадання, за умови підтвердження поставки продукції іншими первинними документами, не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 808/2519/15 від 04.04.2018, у постанові від 19.06.2018 у справі №808/2447/17.

В свою чергу надані підприємством документи у повній мірі розкривають суть господарських відносин з контрагентами.

Зазначені документи у своїй сукупності свідчать про належне дотримання товариством вимог податкового законодавства.

Крім того, матеріали справи містять копії сертифікатів якості на продукцію, яка поставлялась позивачу ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд .

Відсутність у товарно-транспортних накладних пунктів завантаження і розвантаження продукції, позивач пояснив тим, що господарська діяльність ТОВ Хлібні-Технології організована таким чином, що виробництво і бізнес-процеси знаходяться в одному приміщенні, сировину від ТОВ Намбер Ван Україна та ТОВ Мізон Трейд приймав безпосередньо директор ТОВ Хлібні-Технології , від якого відповідно не вимагається надання довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Колегія суддів також враховує правову позицію Верховного Суду відповідно до якої, транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, відтак за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Видаткові накладні та рахунки-фактури підписані та скріплені печатками товариств, надають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, які проведені згідно вказаних документів, суд не вважає, що вказані відповідачем недоліки в оформленні вказаних видаткових накладних та рахунку унеможливлюють віднесення вказаних документів до первинних документів в розумінні Закону №996-XIV.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

В свою чергу, надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, первинні документи, копії яких містяться у матеріалах справи, повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій, відповідають господарським цілям та завданням статутної діяльності підприємств, що є свідченням добросовісності дій позивача при здійсненні вказаних операцій.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Враховуючи викладене у сукупності, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги. Інші доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі вказаного не спростовують, тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Форвард Ліга до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.11.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: О. М. Ганечко

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 07.02.2020