Ухвала
07 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 324/2103/16-ц
провадження № 61-2594ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В.,
Кримської О. М., Кочеткової І. В., у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позов мотивував тим, що 09 жовтня 2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки площею 5,1662 га, кадастровий номер 2324288200:16:017:0420, розташованої на території Чубарівської сільської ради Пологівського району Запорізької області, у простій письмовій формі, оскільки на момент його укладення, діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Сторони досягли згоди щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу після скасування мораторію. Позивач передав відповідачу встановлену договором суму коштів у розмірі 7 750 доларів США, що станом на 19 жовтня 2016 року еквівалентно
201 500,00 грн. На підтвердження отримання коштів, відповідач підписала акт прийому-передачі від 09 жовтня 2014 року та передала йому Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 165411, виданий 14 серпня 2007 року Пологівським районним відділом земельних ресурсів.
Однак, йому стало відомо, що у газеті Пологівські вісті № 36 (12108) за
08 вересня 2016 року у розділі Вважати недійсними надрукована інформація про втрату Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП
№ 165411, виданого 14 серпня 2007 року Пологівським районним відділом земельних ресурсів, тобто відповідач у такий спосіб намагається отримати дублікат зазначеного державного акту, вважаючи земельну ділянку своєю власністю.
Посилаючись на те, що укладений між ними договір купівлі - продажу є нікчемним в силу закону, просив стягнути зі ОСОБА_1 на його користь безпідставно одержані грошові кошти в розмірі 7 750 доларів США, що станом на 19 жовтня 2016 року еквівалентно 201 500,00 грн.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 18 грудня
2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , задоволено.
Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 18 грудня
2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти у сумі 7 750,00 доларів США, що станом на 19 жовтня 2016 року еквівалентно 201 500,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав 08 січня 2020 року, що підтверджується копією конверту з апеляційного суду.
За змістом частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Ураховуючи, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, підтверджені належними доказами, касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необгрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 7 750,00 доларів США, що станом на 19 жовтня 2016 року еквівалентно 201 500,00 грн.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя Г. І. Усик
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2020 |
Оприлюднено | 09.02.2020 |
Номер документу | 87453415 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Усик Григорій Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні