Рішення

від 15.01.2020 по справі 910/13651/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/13651/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Алекс

до Комунального підприємства Київпастранс

про стягнення 1 250 591, 66 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Сидоренко В.А.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Алекс (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства Київпастранс (далі - відповідач) про стягнення 1 250 591, 66 грн., з яких: 853 114, 80 грн. сума основного боргу, 301 955, 89 грн. пеня, 29 480, 15 грн. 3% річних та 6 6040, 82 грн. сума інфляційного збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов Договору № 52.17-210 від 29.06.2017 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 по справі № 910/13651/19 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04.11.2019.

31.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач частково заперечив проти позовних вимог та вказав на те, що відповідно до накладної № 8 від 10.05.2018 року, накладної № 9 від 10.05.2018 та накладної № 10 від 10.05.2018 відповідачем було повернуто товару на суму 25 440, 00 грн., 12 720, 00 грн. та 25 440, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що позивач звернувся до суду із вимогами про нарахування пені зі спливом строку позовної давності.

04.11.2019 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання по справі № 910/13651/19 на 20.11.2019.

12.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що у видаткових накладних № 8, 9, 10 від 10.05.2018, які надані відповідачем не має підпису позивача, а тому, вищевказані накладні не можуть підтверджувати повернення товару на вказану суму та вказав, що строк позовної давності по не сплив, строк нарахування пені заявлено в межах одного року.

19.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.12.2019 року.

10.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

11.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2019 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052985327.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву у зазначеній справі до 23.12.2019 року.

17.12.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 23.12.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2019, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву у зазначеній справі до 15.01.2020 року.

Представник відповідача у судове засідання 15.01.2020 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви від 23.12.2019 року.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 15.01.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2017 року між Комунальним підприємством Київпастранс (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Алекс (далі - постачальник) укладено Договір № 5217-210, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів код 34320000-6 за ДК 021:2015 (фільтри до рухомого складу), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1).

Відповідно до п. 3.1. Договору сума Договору становить 6 626 666,67 грн. (шість мільйонів шістсот двадцять шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1 325 333,33 грн. (один мільйон триста двадцять п`ять тисяч триста тридцять три гривні 33 копійки), разом ціна Договору становить 7 952 000,00 грн. (сім мільйонів дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок) з ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.

Відстрочка платежу становить 30 (тридцять) календарних днів (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору всі права та обов`язки Покупця (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим Договором, виконуються філіями або відокремленими підрозділами КП Київпастранс , перелік яких зазначається в Додатку № 4, що є його невід`ємною частиною Договору.

З метою належного забезпечення взятих на себе зобов`язань Постачальник сплачує забезпечувальний (гарантійний) платіж, який покриває в межах свого розміру перед Покупцем будь-які інші зобов`язання Постачальника, у разі порушення ним умов цього Договору (п. 4.4. Договору).

Постачальник перераховує забезпечувальний (гарантійний) платіж на поточний рахунок Покупця у розмірі 39 760,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок), що становить 0, 50% від ціни Договору не пізніше наступного дня з дати підписання цього Договору.

Строк поставки Товару: протягом 2017 року (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору поставка Товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS -2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП Київпастранс , перелік яких зазначається у Додатку № 4 до Договору.

Згідно з п. 5.3. Договору поставка Товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу Покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах Специфікації (Додаток № 1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.

Письмова заявка направляється Покупцем на поштову адресу адресу 07301, Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна, буд. 69-Г, офіс 1/6 та/або на електронну адресу Постачальника td-alex@ukr.net (п. 5.4. Договору).

Поставка партії Товару здійснюється не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання Постачальником письмової заявки. Порядок приймання-передачі Товару наведений у Додатку № 3, що є невід`ємною частиною Договору (п.5.5. Договору).

Як встановлено п. п.6.1.1. та 6.1.2. покупець зобов`язаний прийняти поставлений Товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам, своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений Товар, який відповідає технічним і якісним характеристикам;

Згідно з п. 6.3. Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.

Пунктом 6.3.6. Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних України, у строки, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та при створенні податкової накладної обов`язково вказувати номер філії, якій надано товар.

Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

Як встановлено п. 7.3. Договору за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості зоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення оплати.

Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє по 31 грудня 2017 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору (п. 11.1. Договору).

Невід`ємною частиною Договору є: Додаток № 1 специфікація Товару, Додаток № 2 технічна специфікація товару, Додаток № 3 порядок приймання - передачі товару, гарантійні зобов`язання, Додаток № 4 перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП Київпастранс (п. 13.1. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем (в особі філії Автобусний парк № 6 ) прийнято товари за період з 16.01.2018 р. по 30.07.2018 р. на суму 1 082 331 гривень 00 коп., що підтверджується:

- видатковою накладною № 1 від 16.01.2018 р. на суму 176903, 40;

- видатковою накладною № 6 від 12.02.2018 р. на суму 137200, 80 грн.;

- видатковою накладною № 9 від 01.03.2018 р. на суму 44520, 80 грн.;

- видатковою накладною № 10 від 01.03.2018 р. на суму 58440, 00 грн.;

- видатковою накладною № 17 від 27.03.2018 р. на суму 82896, 00 грн.;

- видатковою накладною № 18 від 27.03.2018 р. на суму 112238, 40 грн. ;

- видатковою накладною № 19 від 27.03.2018 р. на суму 104449, 80 грн.;

- видатковою накладною № 25 від 23.04.2018 р. на суму 38424, 00 грн.;

- видатковою накладною № 28 від 01.06.2018 р. на суму 86788, 80 грн.;

- видатковою накладною № 29 від 30.07.2018 р. на суму 156590,40 грн.,

- видатковою накладною № 30 від 30.07.2018 р. на суму 22080, 00 грн.;

- видатковою накладною № 31 від 30.07.2018 р. на суму 17808,00 грн.;

- видатковою накладною № 32 від 30.07.2018 р. на суму 8736,00 грн .;

- видатковою накладною № 33 від 30.07.2018 р. на суму 7295,40 грн.;

- видатковою накладною № 34 від 30.07.2018 р. на суму 27960, 00 грн.;

В свою чергу, за вищевказаний товар відповідачем було частково сплачено його вартість в розмірі 517 064, 20 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача.

Оплати підтверджуються даними акту звіряння розрахунків станом на 17.09.2018 р., підписаного позивачем та відповідачем.

За доводами позивача, сума заборгованості відповідача (філії Автобусний парк №6 ) станом на дату звернення до суду з позовом становить 565 266, 80 грн.

На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем (в особі філії Автобусний парк № 2 ) прийнято товари на суму 1 213 136 гривень 40 коп., що підтверджується:

- видатковою накладною № 53 від 01.08.2017 р. на суму 5592, 00 грн.;

- видатковою накладною № 52 від 01.08.2017 р. на суму 20808, 00 грн.;

- видатковою накладною № 51 від 01.08.2017 р. на суму 13560, 00 грн.;

- видатковою накладною № 50 від 01.08.2017 р. на суму 16140,00 грн.;

- видатковою накладною № 49 від 11.08.2017 р. на суму 6307, 20 грн.;

- видатковою накладною № 55 від 11.08.2017 р. на суму 16140, 00 грн.;

- видатковою накладною № 56 від 11.08.2017 р. на суму 13560, 00 грн.;

- видатковою накладною № 58 від 11.08.2017 р. на суму 5592, 00 грн.;

- видатковою накладною № 57 від 11.08.2017 р. на суму 20808, 00 грн.;

- видатковою накладною № 64 від 29.08.2017 р. на суму 34680, 00 грн.;

- видатковою накладною № 65 від 29.08.2017 р. на суму 16140, 00 грн.;

- видатковою накладною № 78 від 14.09.2017 р. на суму 79008, 00 грн.;

- видатковою накладною № 86 від 04.10.2017 р. на суму 20808, 00 грн.;

- видатковою накладною № 85 від 04.10.2017 р. на суму 13560, 00 грн.;

- видатковою накладною № 84 від 04.10.2017 р. на суму 16140, 00 грн.;

- видатковою накладною № 104 від 09.11.2017 р. на суму 53104, 40 грн.;

- видатковою накладною № 114 від 11.12.2017 р. на суму 52103, 40 коп.;

- видатковою накладною № 128 від 26.12.2017 р. на суму 3139, 20 грн.;

- видатковою накладною № 130 від 26.12.2017 р. на суму 138336, 00 грн.;

- видатковою накладною № 2 від 17.01.2018 р. на суму 71628, 00 грн.;

- видатковою накладною № 27 від 16.02.2018 р. на суму 129338, 80 грн.;

- видатковою накладною № 8 від 16.02.2018 р. на суму 13723, 20 грн.;

- видатковою накладною № 12 від 01.03.2018 р. на суму 45312, 00 грн.;

- видатковою накладною № 14 від 16.03.2018 р. на суму 29496, 00 грн.;

- видатковою накладною № 20 від 28.03.2018 р. на суму 188092, 20 грн.;

- видатковою накладною № 26 від 26.04.2018 р. на суму 124248, 00 грн.;

- видатковою накладною № 35 від 31.07.2018 р. на суму 63600, 00 грн.

В свою чергу, за вищевказаний товар відповідачем було частково сплачено суму у розмірі 925 288, 40 грн., що підтверджується виписками по рахунку позивача (копії наявні в матеріалах справи).

За твердженням позивача, сума заборгованості відповідача (філії Автобусний парк №2 ) станом на дату звернення до суду з позовом становить 287 848, 00 грн., загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 853 114, 80 грн.

Відповідач у відзиву на позовну заяву, частково заперечив проти позовних вимог та зазначив, що відповідно до накладної № 8 від 10.05.2018 року, накладної № 9 від 10.05.2018 та накладної № 10 від 10.05.2018 відповідачем було повернуто товару на суму 25 440, 00 грн., 12 720, 00 грн. та 25 440, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що позивач звернувся до суду із вимогами про нарахування пені зі спливом строку позовної давності.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 250 591, 66 грн., з яких: 853 114, 80 грн. сума основного боргу, 301 955, 89 грн. пеня, 29 480, 15 грн. 3% річних та 6 6040, 82 грн. сума інфляційного збільшення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 853 114, 80 грн.

Щодо тверджень відповідача про те, що ним було повернуто товар відповідно до накладної № 8 від 10.05.2018 року, накладної № 9 від 10.05.2018 та накладної № 10 від 10.05.2018 на суму 25 440, 00 грн., на суму 12 720, 00 грн. та на суму 25 440, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, суд зазначає наступне.

Додатком № 3 до Договору сторони передбачили порядок приймання - передачі товару.

Відповідно до п. 1.4.2. Додатку № 3 до Договору у разі виявлення невідповідності товару вимогам Договору, накладна на товар покупцем не підписується, при цьому покупець зобов`язаний в присутності та за підписом уповноваженого представника Постачальника скласти акт про невідповідність у двох примірниках. Акт є підставою для усунення дефектів та проведення повторного приймання неприйнятої частини товару. Постачальник зобов`язаний усунути всі знайдені дефекти протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати підписання акту про невідповідність .

Пунктом 1.5. Додатку № 3 передбачено, що право власності товару від Постачальника до Покупця переходить після передачі Товару та підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

Відповідач до відзиву на позов додав копії накладних: № 8, № 9, № 10 від 10.05.2018 на повернення товару.

Позивач у відповіді на відзив, вказав на те, що ним не було отримано товару від відповідача за накладними № 8, 9, 10 від 10.05.2018 року та накладні з боку позивача не підписані, а тому не можуть підтверджувати повернення товару на вказану суму.

Відповідач до відзиву на позов також долучив рахунки коригування кількісних і вартісних показників від 30.07.2018 № 7, 8, 9 до податкових накладних № 12 від 28.03.2018, № 5 від 16.02.2018 та № 20 від 26.12.2017 щодо повернення товару (фільтр оливи) у кількості 34 шт., зміна кількості - 20 шт., тоді як за накладними № 8, 9, № 10, за твердженнями відповідача, було повернуто товару (фільтр оливи) у кількості 50 шт., що суперечить матеріалам справи.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні акти щодо невідповідності товару поставленого позивачем, а додані до матеріалів справи видаткові накладні підписані обома сторонами без зауважень, тому доводи відповідача про часткове повернення товару на підставі накладних № 8, № 9, № 10 від 10.05.2018 є необґрунтованими, а тому судом не приймаються до уваги.

Таким чином, оскільки у відповідача наявна заборгованість за поставлений, але не повністю оплачений товар на суму 853 114, 80 грн., відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Позивачем заявлено до стягнення пені у розмірі 301 955, 89 грн., 29 480, 15 грн. 3% річних та 6 6040, 82 грн. інфляційного збільшення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 301 955, 89 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення частинах 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено п. 7.3. Договору за порушення термінів оплати Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості зоставленого в строк Товару, за кожен день прострочення оплати.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо нарахування пені за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 17,18, 19 від 27.03.2018 та № 25 від 23.04.2018, № 29 від 30.07.2018, то суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, про який заявлено відповідачем.

Так, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями частини 5 статті 261 цього кодексу визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, перебіг позовної давності зі стягнення пені починається зі спливом строку виконання основного зобов`язання.

З вищевикладених відомостей вбачається, що позивачу було відомо про порушення строків поставки даних партій товару починаючи з 27.03.2018.

В той же час, з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій позивач звернувся до суду 01.10.2019 року, про що свідчить відбиток штампу на позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, в межах даних заявлених позовних вимог про стягнення пені за видатковими накладними № 17,18, 19 від 27.03.2018 та № 25 від 23.04.2018, № 29, № 30, № 31, № 32, № 33, № 34 від 30.07.2018 суд застосовує строки позовної давності та доходить висновку про їх необґрунтованість.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, оцінюючи надані суду докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суму пені у розмірі 29 843, 92 грн.

Що стосуються позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі

29 480, 15 грн. та 6 6040, 82 грн. інфляційного збільшення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно вказану суму по видатковим накладним № 29, 30, 31, 32, 33, 34 від 30.07.2018 на які нараховуються 3 % річних, а саме взято суму 327 258,60 грн., тоді як по вказаним накладним загальна сума становить 240 469, 80 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 27 119, 74 грн.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 66 040, 82 грн., суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Разом з цим, як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем по видатковим накладним № 29, 30, 31, 32, 33, 34 від 30.07.2018 на суму 327 258,60 грн. за період з вересня 2018 по серпень 2019, тоді як по вказаним накладним загальна сума становить 240 469, 80 грн., а відтак, здійснивши перерахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 60 235, 08 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Разом з цим, суд зазначає, що частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 105 000, 00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони .

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5321/10 від 12.03.2015, виданого на ім`я Камільовського Валентина Валентиновича, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000012 від 10.04.2017, виданого на ім`я Сидоренка Вадима Анатолійовича, оригінал Ордеру на надання правової допомоги від 01.11.2019 року та копію ордеру на надання правничої (правової ) допомоги від 30.09.2019 року.

Судом встановлено, що 09.09.2019 між Адвокатським об`єднанням Євстігнєєв, Сидоренко і партнери та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Алекс укладено Договір № 46-С про надання правової допомоги, відповідно до умов якого

Об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу замовнику на підставах в порядку та обсязі, визначеному Договором.

Відповідно до п.5.2. Договору вартість правової допомоги визначається згідно додатків до Договору або додаткових угод та складає суму коштів сплачених замовником об`єднанню. Визначення суми вартості (розмір гонорару) правової допомоги за певний строк чи конкретну дію або справу здійснюється об`єднанням та відображається в акті приймання - передачі правової допомоги.

Як встановлено п.2 Додатку № 1 до Договору № 46-С про надання правової допомоги від 09.09.2019 сторони погодили, що гонорар об`єднання за надання правової допомоги згідно з п. 1 становить 2 500, 00 грн. за одну годину правової допомоги адвокатом об`єднання або залученим об`єднанням адвоката; 2 500, 00 грн. за забезпечення представництва замовника у судовому засіданні.

09.12.2019 між сторонами було підписано акт № 1 приймання - передачі правової допомоги (послуг) до Договору про надання правової допомоги № 46-С від 09.09.2019.

ТОВ Торгівельний дім Алекс відповідно до платіжних доручень № 11 від 06.12.2019 на суму 35 920, 00 грн., № 10 від 06.12.2019 на суму 34 080, 00 грн., № 8 від 05.12.2019 на суму 35 000, 00 грн. сплатило адвокатському об`єднанню 105 000, 00 грн.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами , та саме на сторону, яка вказує на неспівмірність витрат, покладається обов`язок з надання доказів на обґрунтування невідповідності адвокатських витрат.

Відповідач у запереченнях на клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката вказував на те, що сума витрат у розмірі 105 000, 00 грн. є завищена та не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Наразі, за висновками суду, заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям, що наведені у ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд приходить висновку про часткове задоволення клопотання про розподіл судових витрат та підлягає зменшенню до 50 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Алекс задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київпастранс (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Алекс (07301, м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69- г, оф.1/6; код ЄДРПОУ 39427865) суму основного боргу у розмірі 853 114 (вісімсот п`ятдесят три тисячі сто чотирнадцять) грн. 80 коп., пеню у розмірі 29 843 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 92 коп., 3 % річних у розмірі 27 119 (двадцять сім тисяч сто дев`ятнадцять тисяч) 74 грн., інфляцію у розмірі 60 235 (шістдесят тисяч двісті тридцять п`ять) грн. 08 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп., а також витрати по сплаті судового збору 14 554 (чотирнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 70 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 07.02.2020 року.

Суддя М.Є.Літвінова