Рішення

від 10.02.2020 по справі 916/3649/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2020 р. Справа № 916/3649/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/3649/19 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дисконт" (65114, м. Одеса, вул. Левітана,79) про стягнення 30123,21грн., із яких 17345,77грн. основного боргу, 7648,66грн. пені, 2024,56грн. три проценти річних, 3104,22грн. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду :

Позивач у позовній заяві позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.09.2016р. між ПАТ НАК Нафтогаз України та ОСББ Дисконт було укладено договір №3636/1617-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 861799,79грн., та відповідач за умовами п.6.1. договору мав розрахуватись за отриманий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Однак, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1. вказаного договору, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 17345,77грн. На суму наявної заборгованості позивачем нараховано 7648,66грн. пені, 2024,56грн. три проценти річних, 3104,22грн. інфляційних втрат.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 10.12.2019р. судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача: 65114, м. Одеса, вул. Левітана, 79, однак, відповідачу не вручено поштою з поміткою за закінченням терміну зберігання .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2019р. відкрито провадження у справі №916/3349/19, постановлено розглядати справу №916/3649/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи :

23.09.2016р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (постачальник) та ОСББ Дисконт (споживач) було укладено договір №3636/1617-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) газ, обсягом до 136тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.4. договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р.).

Згідно п.5.2. договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. ціна за 1000 куб.м. за цим договором на дату укладання договору становить 4942грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.

Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.8.1., 8.2. договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р.).

Згідно п.10.3. договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до розділу 12 договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. він діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Також сторонами до договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. було підписано додаткову угоду №1 від 23.01.2017р.

Додатковою угодою №2 від 31.03.2017р. сторони виклали п.п.5.1., 5.2. договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. у наступній редакції: 5.1. Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою кабінету Міністрів України від 22.03.2017р. №187. Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.04.2017р. становить 4942грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн. (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гри, 40 коп.). . Крім того, додатковою угодою №2 сторони встановили з 01.04.2017р. розмір пені 16,4% .

На виконання умов договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 31.10.2016р., від 30.11.2016р., від 31.12.2016р., від 31.01.2017р., від 28.02.2017р., від 31.03.2017р., від 30.04.2017р., від 31.05.2017р., від 30.06.2017р., від 31.07.2017р., від 31.08.2017р., від 30.09.2017р.

На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписку по особовому рахунку Дисконт ОСББ за період з 01.09.2016р. по 31.08.2018р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені у позові пояснення позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків .

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Таким чином, судом встановлено, що в період з жовтня 2016р. по вересень 2017р. включно позивач за договором №3236/16-ТЕ-23 від 23.09.2016р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 861799,79грн., за який відповідач розрахувався неповністю та несвоєчасно, що підтверджується наданим позивачем розрахунком, Так, заборгованість за жовтень 2016р. погашена відповідачем остаточно 29.11.2016р., за листопад 2016р. - 13.01.2017р., за грудень 2016р. - 20.02.2017р., за січень 2017р. - 20.03.2017р., за лютий 2017р. - 19.05.2017р., за березень 2017р. - 30.06.2017р., за квітень 2016р. - 30.06.2017р., за травень 2017р. - 31.07.2017р., за червень 2017р. - 31.08.2017р., за липень 2017р. - 20.10.2017р., за серпень 2017р. - 20.10.2017р., за вересень 2017р. - заборгованість в сумі 17345,77грн. не погашена.

Враховуючи викладене, підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 17345,77грн. заборгованості за спожитий у вересні 2017р. газ.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню загалом в сумі 7648,66грн.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені в сумі 34,43грн., нарахованої на заборгованість жовтня 2016р., яка була погашена 29.11.2016р., суд зазначає про наступне.

Комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення визначає Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, набрав чинності 30.11.2016р.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Пунктом 1.2. договору постачання природного газу №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань від 10.02.2020р. основним видом економічної діяльності відповідача є: Комплексне обслуговування об`єктів.

Як визначено ст.1 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.1, 2, 4, 7 ст.4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання : теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно ч.1 Закону України Про ринок природного газу та пункту 4 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2496, споживачем природного газу визначено фізичну особу, фізичну особу-підприємця або юридичну особу, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.

Отже, поставлений за цим договором природний газ було використано відповідачем у повному обсязі для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Водночас ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки встановлено те, що основна сума боргу відповідачем, яким придбаний у позивача газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, була погашена до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то є помилковими доводи позивача щодо обґрунтованості правових підстав для нарахування відповідачу пені, трьох процентів річних, оскільки в силу ч.3 ст.7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, три проценти річних, втрати від інфляції не підлягають нарахуванню та є списаними.

При цьому, суд бере до уваги те, що ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яка встановлює порядок нарахування неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, є нормою прямої дії, при цьому, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції). Даних висновків суд дійшов з врахуванням судової практики викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі 916/3054/16.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 34,43грн., нарахованої на заборгованість за жовтень 2016р.

Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки пені по заборгованості за листопад 2016р. - вересень 2017р., встановив, що їх зроблено вірно, у зв`язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 7614,23грн. пені (по заборгованості за період з листопада 2016р. по вересень 2017р.) підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Крім того, позивач у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий газ нарахував до стягнення з відповідача 2024,56грн. три проценти річних, 3104,22грн. інфляційних втрат.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно трьох процентів річних в сумі 4,92грн., нарахованих на заборгованість жовтня 2016р., яка була погашена 29.11.2016р., суд зазначає, що така позовна вимога не може бути судом задоволена в силу ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою встановлено те, що основна сума боргу відповідачем, яким придбаний у позивача газ використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, була погашена до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних, суми втрат від інфляції по заборгованості за листопад 2016р. - вересень 2017р., встановив, що їх зроблено вірно. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2019,64грн. три проценти річних, 3104,22грн. втрат від інфляції є обґрунтованими, тому підлягають судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 1921грн., які в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто, в сумі 1918,49грн.

Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити частково позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дисконт" (65114, м.Одеса, вул. Левітана,79) про стягнення 30123,21грн.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дисконт" (65114, м. Одеса, вул. Левітана,79, код ЄДРПОУ 33509397) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 17345 (сімнадцять тисяч триста сорок п`ять) грн. 77коп. основного боргу, 7614 (сім тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 23 коп. пені, 2019 (дві тисячі дев`ятнадцять) грн. 64 коп. три проценти річних, 3104 (три тисячі сто чотири) грн. 22 коп. втрат від інфляції, 1918 (одну тисячу дев`ятсот вісімнадцять) грн. 49коп. судового збору.

3. Відмовити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.02.2020р.

Суддя І.А. Малярчук