Постанова

від 28.04.2020 по справі 916/3649/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/3649/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду Одеської області

від 10 лютого 2020 року

по справі № 916/3649/19

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дисконт»

про стягнення 30 123,21 грн., з яких 17 345,77 грн. основного боргу, 7 648,66 грн. пені, 2 024,56 грн. 3% річних, 3 104,22 грн. інфляційних втрат,-

суддя суду першої інстанції: Малярчук І.А.,

дата та місце винесення рішення: 10.02.2020р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019р. Публічне акціонерне товариство (в подальшому - Акціонерне товариство) «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, АТ НАК «Нафтогаз України» ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дисконт» (в подальшому - відповідач, ОСББ Дисконт ) 30 123,21 грн., із яких 17 345,77 грн. основного боргу, 7 648,66 грн. пені, 2 024,56 грн. 3% річних та 3 104,22 грн. інфляційних втрат.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем умов Договору купівлі-продажу природного газу від 23.09.2016р. №3636/1617-ТЕ-23 щодо оплати переданого позивачем газу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. у справі №916/3649/19 (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17 345,77 грн. основного боргу, 7 614,23 грн. пені, 2 019,64 грн. 3% річних, 3 104,22 грн. інфляційних втрат; у решті в решті позову відмовлено

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором від 23.09.2016р. №3636/1617-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу.

Разом з тим, відмовляючи частково у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача нарахованих сум пені та 3% річних, суд першої інстанції зазначив, що, у зв`язку з тим, що частина суми боргу була погашена відповідачем до набрання законної сили Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", у відповідності ч.3 ст.7 якого на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, пені в сумі 34,43 грн. та 3% річних в сумі 4,92 грн., нараховані на заборгованість за жовтень 2016р., стягненню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. по справі №916/3649/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 34,43 грн. та 3% річних в розмірі 4,92 грн.; прийняти нове рішення в цій частині яким позовні вимоги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 34,43 грн. та 3% річних в розмірі 4,92 грн., у стягненні яких було відмовлено, - задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції незаконним та ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , застосування якого до спірних правовідносин, на думку скаржника, є неправомірним.

Так, апелянт вказує, що для набуття статусу теплогенеруючої організації особа повинна відповідати трьом обов`язковим умовам, а саме: мати у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання, здійснювати діяльність з виробництва теплової енергії, отримати ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії.

Однак, як вказує позивач, судом не встановлено приналежність відповідача до теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

На думку апелянта, теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, то можна зробити висновок, що ОСББ ДИСКОНТ не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України «Про теплопостачання» .

Крім того, апелянт наполягає на тому, що матеріали справи не містять належних доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а отже списання заборгованості є неправомірним, а відмова у задоволенні позовних вимог незаконною.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не отримав ліцензію на право ведення господарської діяльності з виробництва теплової енергії, АТ НАК Нафтогаз України вказує, що положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії не застосовуються.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. у справі №916/3649/19, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Крім того, відповідно до даної ухвали, розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2016р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ «ДИСКОНТ» (споживач) було укладено договір №3636/1617-ТЕ-23 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Постачальник передає споживачу з 01.10.2016р. по 31.03.2017р. (включно) газ, обсягом до 136тис. куб.м. (п.2.1. Договору).

Згідно з п.3.4. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб. м. газу за цим Договором становить 4 942,00 гривень, крім того: податок на додану вартість за ставкою - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5 930,40грн. (п.5.2. Договору).

За умовою п.6.1. Договору, зокрема, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначені платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Тим же пунктом договору вказано, що в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ відповідно до п.6.1. Договору.

Згідно з п. 6.3. Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу погашається основна сума заборгованості.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.8.1., 8.2. Договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р.).

Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами вносились зміни до Договору шляхом укладення додаткових угод №1 від 23.01.2017р. та №2 від 31.03.2017р.

Так, додатковою угодою №2 від 31.03.2017р. сторони узгодили, що з 01.04.2017р. ціна за 1000 куб.м газу за Договором №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. становить 5 930,40 грн.

Крім того, пунктом 7 додаткової угоди №2 від 31.03.2017р. змінено в пункті 8.2. договору слова 21% річних на 16,4% річних . Зміни набули чинності з 01.04.2017р. (п.10 додаткової угоди №2 від 31.03.2017р.).

За умовами п.10.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

Відповідно до розділу 12 Договору, він діє в частині реалізації газу з 01.10.2016р. до 31.03.2017р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Даний договір підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений відповідними печатками сторін.

На виконання умов договору №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. позивачем протягом жовтня 2016р. - вересня 2017р. відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 861 799,79 грн., що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2016р. на суму 62 832,59 грн., від 30.11.2016р. на суму 115 405,58 грн., від 31.12.2016р. на суму 160 393,60 грн., від 31.01.2017р. на суму 164 313,59 грн., від 28.02.2017р. на суму 131 435,46 грн., від 31.03.2017р. на суму 90 835,93 грн., від 30.04.2017р. на суму 35 849,27 грн., від 31.05.2017р. на суму 27 760,20 грн., від 30.06.2017р. на суму 21 213,04 грн., від 31.07.2017р. на суму 19 309,38 грн., від 31.08.2017р. на суму 14 914,96 грн., від 30.09.2017р. на суму 17 536,19 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень.

В свою чергу, відповідач здійснював оплату за поставлений газ несвоєчасно та не в повному обсязі, що вбачається з виписки по особовому рахунку ОСББ ДИСКОНТ за період з 01.09.2016р. по 31.08.2018р., яка наявна у матеріалах справи (а.с. 45).

У зв`язку з цім, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 17 345,77 грн.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. №226 „Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» , яка набрала чинності 20.03.2019р., було змінено тип ПАТ «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» .

Враховуючи неналежне виконання споживачем свої зобов`язань за Договором №3636/1617-ТЕ-23 від 23.09.2016р. щодо оплати отриманого природного газу, АТ «НАК «Нафтогаз України» на суму наявної заборгованості здійснив нарахування штрафних санкцій та звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСББ ДИСКОНТ 30 123,21 грн., з яких 17 345,77 грн. - основна заборгованість, 7 648,66 грн. - пені, 2 024,56 грн. - 3% річних, 3 104,22 грн. - інфляційні втрати.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Оскільки подання апеляційної скарги зумовлено незгодою АТ «НАК «Нафтогаз України» з частиною рішення місцевого господарського суду, апеляційна колегія зазначає, що переглядає відповідне рішення саме в оскаржуваній частині відмови судом першої інстанції у задоволенні стягнення пені в сумі 34,43 грн. та 3% річних в сумі 4,92 грн. Інша частина рішення апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ОСББ ДИСКОНТ виконував свої зобов`язання зі сплати за поставлений йому природний газ неналежним чином та неповністю.

Тому, враховуючи вищенаведені приписи законодавства та згідно з п. 8.2. Договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 7 648,66 грн. та , 2 024,56 грн. - 3% річних.

Поряд з тим, 03.11.2016 року прийнято Закон України №1730-VII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016 року (далі - Закон).

Даний Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до положень вказаного Закону процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно зі статтею 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

За змістом статті 2 Закону, його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. (ч.1 ст. 3 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017 року затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром , яким визначено дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.

Поряд с тим, відповідно до ч.3 ст.7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, даною нормою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права надає колегії суддів підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. При цьому, чинність даної норми не пов`язується із включенням підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 23.01.2018р. у справі №914/3131/15, від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 28.02.2018 року у справі №911/3914/14, від 14.03.2018 року у справі №904/11460/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 06.04.2018р. у справі №904/10747/16, від 11.04.2018р. у справі №914/124/17, від 17.04.2018р. у справі №904/11358/16, від 24.04.2018р. у справі №914/3118/16, від 26.04.2018р. у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018р. у справі №908/3125/16 від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 06.06.2018 року у справі №904/10292/17, від 20.06.2018 року у справі №916/3055/16, від 23.07.2018 року у справі №904/10294/17, від 07.08.2018 року у справі №925/1584/17, від 21.08.2018р. у справі №925/107/18, від 29.08.2018р. у справі №904/9976/17, від 06.09.2018р. у справі №925/106/18, від 13.12.2018р. у справі №925/105/18, від 18.12.2018р. у справі №905/301/18, від 20.12.2018р. у справі №904/1619/18, від 22.12.2018р. у справі №904/2961/18, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18, від 16.01.2019р. у справі №905/299/18, від 26.02.2019р. у справі №926/992/18.

Згідно з ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість за поставлений природний газ за жовтень 2016р. погашена відповідачем остаточно 29.11.2016р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства та встановлені судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач має право на списання нарахованих на заборгованість за жовтень 2016р. відсотків річних та пені, згідно з ч.3 ст.7 вказаного Закону, оскільки єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашення відповідачем заборгованості до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (до 30.11.2016 року).

А відтак, доводи скаржника, що відповідач не є учасником процедури врегулювання заборгованості, оскільки, не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а тому порядок списання пені, інфляційних втрат та 3% річних, передбачений частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не може бути застосований до відповідача, є необґрунтованими, оскільки даний Закон не передбачає подання будь-яких додаткових документів для списання чи не нарахування штрафних санкцій, а лише визначає одну підставу, зокрема, погашення основної заборгованості до набрання чинності вищенаведеним Законом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Тому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 п.58).

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені обставини, норми чинного законодавства, наявні в матеріалах справи докази, апеляційна колегія зазначає, що місцевий господарський суд цілком правильно дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення пені в сумі 34,43 грн. та 3% річних в сумі 4,92 грн., що були нараховані позивачем на заборгованість, яка була погашена до 30.11.2016р.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. у справі №916/3649/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. у справі №916/3649/19 залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2020р. у справі №916/3649/19 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Разюк Г.П.