Постанова

від 16.01.2020 по справі 509/3051/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1702/20

Номер справи місцевого суду: 509/3051/15-ц

Головуючий у першій інстанції Козирський Є. С.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 30

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Черевка П.М., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, стягнення інфляційних збитків та 3% річних , -

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2015 року ОСОБА_3 представник ТОВ Ізокерам звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області із позовною заявою, яка в подальшому була уточнена та відповідно до якої просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Ізокерам в рахунок відшкодування шкоди 14 851 грн., інфляційні збитки в розмірі 8539,33 грн., 3% річних в розмірі 544,4 грн., а всього 23 934,73 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди 44 887,25 грн., інфляційні збитки в розмірі 24 462,13 грн., 3% річних в розмірі 1467,85 грн., а всього 70817,23 грн. а також вирішити питання щодо відшкодування судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 в період з 25.06.2014 року по 04.03.2015 року незаконно обіймав посаду директора ТОВ Ізокерам , ОСОБА_2 , яка була власником частки ТОВ Ізокерам в розмірі 0.82 % від статутного фонду та бухгалтером ТОВ Ізокерам неправомірно, всупереч волі інших учасників ТОВ Ізокерам методом підроблення створила та зареєструвала протокол №2/2014 від 24.06.2014 р. а також не маючи повноважень на підписання Контракту 02 липня 2014 року підписала від імені ТОВ Ізокерам з ОСОБА_1 контракт. З дублікату виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 , ТОВ Ізокерам стало відомо про порушення його прав, а саме перерахування з рахунку ТОВ Ізокерам грошових коштів на суму 37464,70 грн. Дані кошти, на думку позивача, були неправомірно одержані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без належних на те підстав, оскільки їх нараховано фіктивним директором, який без узгодження з власником ТОВ Ізокерам здійснював розтрату коштів. Крім того, 09 липня 2014 року з рахунку ТОВ Ізокерам на рахунок ТОВ Магелан-Юг було перераховано кошти в розмірі 6712,98 грн. на підставі рахунку № 4122. Спільними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано шкоди підприємству на 44 887,25 грн, з яких позивач визначає 32 047 25 грн, як розтрату коштів шляхом нарахування заробітної плати та 12 840 грн. за покупку та подальший продаж техніки. 10.07.2014 р. у ТОВ МТІ за рахунок коштів ТОВ Ізокерам було придбано товару згідно рахунку № НОМЕР_2 загальною вартістю 14851,00 грн. Відповідно до поданої Довідки від 02.09.2014 р. Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за фактом поданої ОСОБА_1 заяви 01.09.2014 р. біля 10- 10 год. невстановлена особа розбила заднє праве пасажирське скло авто Сузукі д/н НОМЕР_3 та заволоділа паспортом, кодом ОСОБА_1 , невідомо яким документами невідомо якого підприємства, ключі від невідомо-яких банківських комірок, ноутбук марки Леново Йога, металевого кольору вартістю 13000 грн. Позивач також посилаючись на ст. 625 ЦК України просив стягнути інфляційні збитки та 3% річних відповідно до розрахунку приведеного в позовній заяві (т.1, а.с.3-5).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року (головуючий суддя Козирський Є.С.) вирішено позовні вимоги ТОВ Ізокерам задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди 59738,25 грн та понесені судові витрати в розмірі 896,07 грн (т.4, а.с.142-150).

Не погоджуючись із вказаним рішення суду, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ Ізокерам в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення було ухвалено судом із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки ні копія позовної заяви від 03.07.2015 року, ні копія заяви про зміну підстав позову від 05.11.2015 року, ні копія уточненої позовної заяви, надані апелянту для ознайомлення не містять позовної вимоги щодо стягнення на користь ТОВ Ізокерам з ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 59738,25 грн та розрахунку цієї суми. Крім того, судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданим відповідачем документів, а саме відзиву від 15.01.2018 року, клопотання про роз`єднання позовних вимог від 27.12.2018 року, пояснення та клопотання щодо залучення до участі у справі осіб, рішенням яких ОСОБА_1 був призначений на посаду директора ТОВ Ізокерам (т.4, а.с.171-179).

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходили.

В судовому засіданні 16.01.2020 року представник позивача ОСОБА_3 просила відхилити апеляційну скаргу. Інші учасники в судове засідання не з`явились. Про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За змістом ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, на підставі оцінених в справі доказів, прийшов до висновку, що між протиправними діями ОСОБА_4 , що полягали у витрачанні ним майна та шкодою в формі зменшення коштів на рахунку підприємства існує прямий причинний зв`язок, а тому вирішив задовольнити позовні вимоги в цій частині. Разом з тим, оскільки між сторонами виникли правовідносини врегульовані ст. 1166 ЦК України, суд вирішив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляючи доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити таке.

Предметом розгляду даної справи є стягнення майнової шкоди, інфляційних збитків та 3% річних з відповідача на користь позивача.

Щодо часткового задоволення позовних вимог у визначеній судом сумі.

Апелянт посилається на те, що сума стягнення з відповідача визначена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не була заявлена позивачем як позовна вимога у відповідній сумі (59 738,25 грн). Відповідно до ст. 13 ЦПК України (на яку, в тому числі, посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Тобто, суд, розглядаючи спір, враховуючи обставини справи, позиції сторін та оцінивши надані ними докази вирішує спір в межах заявлених позовних вимог. Дійшовши до відповідного висновку щодо кожної позовної вимоги суд в порядку, встановленому законом, ухвалює рішення про їх повне/часткове задоволення або відмову в їх задоволенні (п. 1 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог). Отже доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються апеляційним судом.

Щодо доводів апелянта в частині рішень господарських судів про визнання недійсними рішень загальних зборів ТОВ Ізокерам . Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами в процесі розгляду справи рішенням загальних зборів учасників ТОВ Ізокерам від 24.06.2014 р. оформленим проколом №2/2014 р., звільнено з посади директора ТОВ Ізокерам ОСОБА_5 Ю ОСОБА_6 та призначено з 25.06.2014 р. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 7)

02 липня 2014 р. між ТОВ Ізокерам та ОСОБА_1 укладено Контракт з директором ТОВ Ізокерам (т. 1 а.с. 84-86). Контракт підписано від іменні ТОВ Ізокерам ОСОБА_2 , що діяла на підставі протоколу загальних зборів учасників №3/2014К від 02.06.2014 року (матеріали справи не містять зазначеного протоколу).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.11.2014 року по справі № 916/3494/14 визнано недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників ТОВ Ізокерам від 24.06.2014 року про звільнення з посади директора ОСОБА_7 , видалення з ЄДР запису про нього, як про керівника та про особу, уповноважену без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори та призначення з 25.06.2014 року на посаду директора ТОВ Ізокерам Соколова Юрія Гавриловича, внесення до ЄДР відповідних змін про нього, як про керівника та особу, уповноважену без довіреності вчиняти дії від імені товариства, в тому числі підписувати договори, оформленого протоколом № 2/2014 загальних зборів учасників ТОВ Ізокерам , проведених за участю ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та ТОВ Кераміт , в особі представника Майданського О.С. (т. 1 а.с. 8-11). Вказане рішення було залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 01 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 12-16, 17-20).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України)

Тобто, укладення вище вказаного контракту від 02.07.2014 року відбулося на підставі рішення загальних зборів товариства №2/2014 від 24.06.2014 року, яке в подальшому рішенням господарського суду було визнано недійсним.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що як вбачається ЄДРСР в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа № 521/17958/14-ц за позовомОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам , Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою від 16.06.2015 року було відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Чорного Г.Г. про прийняття до спільного розгляду зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ізокерам , Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_7 про поновлення трудових прав. А також одночасно залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_7 до ТОВ Ізокерам , Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання дій неправомірними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вказана ухвала була оскаржена Соколовим Ю.Г., однак ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 16.11.2017 року йому було відмовлено у відкритті провадження. В подальшому вказана ухвала не оскаржувалась. Доказів подальшого звернення до суду з позовом до ТОВ Ізокерам про вирішення трудового спору відповідач до суду не надав.

З положень ст. 99 ЦК України та ст. 65 ГК України випливає, що директор є посадовою особою та його призначення і зняття з посади відбувається на підставі рішення зборів учасників з подальшим укладенням контракту. Як вбачається з наведеного призначення на посаду є фактичним складом (підстава для виникнення трудових правовідносин), який включає в себе акт щодо призначення та акт укладення трудового договору (контракту). Вказані факти є юридично рівними між собою, що обумовлює особливість виникнення відповідних правовідносин. Отже, в контексті обставин даної справи для вступу на посаду директора підприємства необхідна наявність двох умов: рішення загальних зборів підприємства про призначення на посаду та укладений з відповідною особою контракт. Тобто, за логікою процесу, контракт укладається на підставі рішення загальних зборів підприємства про призначення особи на посаду. Відсутність відповідного рішення загальних зборів виключає укладення контракту.

Отже, враховуючи вище наведене, факт визнання недійсним рішення загальних зборів свідчить про те, що відповідач безпідставно перебував на займаній посаді та розпоряджався коштами юридичної особи за відсутності відповідної правової підстави, в зв`язку з чим позивачу була завдана майнова шкода. При цьому факт скасування господарським судом рішення загальних зборів від 2015 року про звільнення ОСОБА_1 не спростовує встановлених обставин справи, не впливає на кваліфікацію спірних правовідносин, як було вище наведено, та не спростовує, власне, факт завдання відповідачем позивачу майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відтак суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, прийшов до правильного висновку щодо того, що між протиправними діями відповідача, що полягали у витрачанні ним майна та шкодою в формі зменшення коштів на рахунку підприємства існує прямий причинний зв`язок. Тому оскільки тягар доведення відсутності вини, за концепцією цивільного законодавства, покладений на відповідача, що однак не було ним доведено, апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апелянта.

Інші доводи апелянта по суті зводяться до формальних міркувань, на підставі яких, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Одночасно з цим апелянт не наводить жодних обґрунтованих та переконливих доводів щодо суті спору та не надає доказів, які підтверджують помилковість чи хибність висновків суду першої інстанції. Щодо посилань на те, що суд першої інстанції не дав оцінку кожному доводу у відзиві відповідача на позовні вимоги, а також на його клопотання апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вище наведене, в сукупності зі встановленими обставинами справи, оціненими обґрунтуваннями апелянта апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Таким чином, оскільки доводи апелянта не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, а правильне по суті рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 квітня 2019 року- залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2020 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

16.01.2020 року м. Одеса