Ухвала

від 07.02.2020 по справі 524/1320/19

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа 524/1320/19

Провадження 1-кс/524/325/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2020 року Слідчий суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі представника заявника ОСОБА_3 , заявника - ОСОБА_4 , прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна в матеріалах кримінального провадження внесеного 18 січня 2019 року до ЄРДР за №42019171090000006 за ч. 2 ст. 364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2020 року до слідчого судді звернувся ОСОБА_4 з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України про скасування арешту майна.

В обґрунтування клопотання пояснив, що ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 лютого 2019 року було накладено арешт на автобус «Temsa Opalin», д.н.з. НОМЕР_1 , з позбавленням права відчуження, який був вилучений на підставі протоколу огляду місця події від 12.02.2019 р.

Зазначив, що в ході досудового розслідування, слідчим проведено повний огляд автобусу, про що складено протокол з фото таблицею до нього, а також, автобус було надано для детального огляду експерту, після якого було проведено судову автотоварознавчу експертизу. Зауважив, що на даний час всі необхідні слідчі дії з автобусом проведені.

Просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 лютого 2019 року на автобус «Temsa Opalin», д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого він є.

У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_6 ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені у клопотанні.

Слідчий та прокурор висловили про незгоду з клопотанням.

Заявник у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення представника заявника, прокурора та слідчого, вивчивши матеріали клопотання, встановив наступне.

18 січня 2019 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4201917109000006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Кримінальне провадження здійснює СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області.

Ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 лютого 2019 року було накладено арешт на автобус «Temsa Opalin», д.н.з. НОМЕР_1 , який був вилучений на підставі протоколу огляду місця події від 12.02.2019 р., з позбавленням права відчуження.

Вказаний автобус належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.12.2018 р.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу. Крім того, у випадку задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про накладення арешту на майно для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

У відповідності до абз. 2 ч.1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя вважає,що заявникв розумінніст.64-2КПК Українита ст.1 Протоколу (колишнього Першого протоколу) до Європейської конвенції прав людини та основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, має гарантоване право на вільне володіння своїм майном, зокрема автомобілем, який перебуває під арештом, але знаходиться у заявника, що означає, що заявник має право пов`язаного з правом власності, яке становить певну сукупність прав щодо володіння, користування та розпорядження.

Тлумачення положень ст. 1 Протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справи «EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України:

«...1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майно повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «ОСОБА_3 проти Франції» від 22.09.1994 року, Series AN 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, п. п. 49-62 від 10.05.2007 року).

2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майно повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73 Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства, п. 50, Series AN 98)...».

Слідчим суддєю також встановлено, що слідчим у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні були проведені всі слідчі та процесуальні дії щодо автобусу.

Крім того строк дії договору купівлі-продажу автобусу за № 46/2018 р. укладеного 10 грудня 2018 року між ФОП ОСОБА_4 та Кременчуцькою МК ДЮСША №2, який було продовжено додатково угодою №1 від 28 грудня 2018 року, закінчився 31 березня 2019 року.

Окремий письмовий договір купівлі-продажу автобусу між ОСОБА_4 як фізичною особою - громадянином України та Кременчуцькою МК ДЮСШ №2 не укладався.

Отже, власником автобусу є ОСОБА_4 , не як ФОП, а як Фізична особа - громадянин.

Підозра ОСОБА_4 як фізичній особі, чи як ФОП у даному кримінальному провадженні не оголошена.

У цьому кримінальному провадженні не встановлено факт заподіяння збитків державі чи іншим особам саме безпосередньо ОСОБА_4 .

Слідчий суддя, враховуючи наведені обставини, а також, що в ході досудового розслідування проведеного в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №4201917109000006 від 18 січня 2019 року, було проведено всі необхідні слідчі (розшукові) дії з вказаним речовим доказом, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, а тому в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, продовження арешту автобусу може призвести до порушення прав власника автобусу у розумінні ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а звідси, арешт необхідно скасувати, тим самим клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 64-2, 170, 173,174 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 лютого 2019 року у кримінальному провадженні внесеного 18 січня 2019 року до ЄРДР за № 42019171090000006 за ч. 2 ст. 364 КК України на автобус «Temsa Opalin», д.н.з. НОМЕР_1 , який був вилучений на підставі протоколу огляду місця події від 12.02.2019 р., належного згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 19.12.2018 р. ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду упродовж 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: