Рішення

від 10.02.2020 по справі 826/6475/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2020 року м. Київ № 826/6475/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка промислового альпінізму" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ (далі - позивач та/або ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві, контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0053791309 від 09.02.2018 року.

Позивач зазначає, що сплачені ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ у встановлений законом строк (з моменту виплати заробітної плати) суми єдиного внеску були зараховані на відповідний казначейський рахунок (3719), відкритий для податкового органу, в якому позивач перебував на обліку в момент такої оплати та вказує, що відсутність узгодженості в діях органів доходів і зборів щодо переведення ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ на облік до контролюючого органу, який відповідав новому місцезнаходженню та можливості переведення сум єдиного внеску, сплаченого за січень 2014 року на казначейські рахунки, що контролюються Святошинською ДПІ без участі платника податків, виключає правову обґрунтованість для застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначає, що ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ належним чином не було виконано норми статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а саме єдиний внесок за січень-вересень 2014 року на відповідний рахунок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку, що і стало підставою для прийняття рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0053791309 від 09.02.2018 року.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позову заяву де зазначено, що контролюючим органом не надано до суду документів, які б фіксували факт здійснення перевірки дотримання вимог ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розрахунок фінансових санкцій та наполягає на сплаті єдиного внеску у строки встановлені законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.02.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті прийнято рішення №0053791309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 21.01.2014 року по 24.10.2014 рік застосовано штраф у розмірі 7642,33 грн. та нараховано пеню у розмірі 960,82 грн. (далі - спірне та/або оскаржуване рішення).

Не погоджуються зі спірним рішенням позивачем подано скаргу №03/03/1 від 03.03.2018 року, за наслідком розгляду якої рішенням Державної фіскальної служби України від 05.04.2018 року №12140/6/99-99-11-02-02-25 рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0053791309 від 09.02.2018 року залишено без змін, а скаргу ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ без задоволення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Згідно частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями частини 1 статті 5 Закону №2464-VI визначено, що взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

В розрізі норм частини 5 статті 9 Закону №2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Положення частин 6, 7, 8, 9 статті 9 Закону №2464-VI передбачають наступне.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску;

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Розрахункове обслуговування органу доходів і зборів здійснюється відповідно до умов договорів між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, і власниками рахунків.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Обчислення і сплата єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюються платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які внесок нарахований.

При цьому, днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 статті 9 Закону №2464-VI).

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI).

Згідно частини 13 статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

В контексті приписів частини 14 статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за №508/26953 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 1 розділу VII Інструкції за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Приписами пункту 2 розділу VII Інструкції встановлено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , за формою згідно з додатком 11 до цієї Інструкції.

Підставою для прийняття цього рішення є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку про наявність у платника єдиного податку обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у строки встановлені статтею 9 Закону №2464-VI, за невиконання якого передбачено право органу доходів і зборів застосовувати до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При цьому, сума штрафу, в розрізі положень Інструкції визначається в залежності від періоду, у який було допущено платником єдиного податку порушення (несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску).

Водночас, підставою для прийняття рішення контролюючим органом про застосування штрафу до платника єдиного внеску за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі, а до відповідного рішення має бути складено розрахунок таких штрафних санкцій.

Крім цього, Інструкцією деталізовано, що підставою для нарахування пені є документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати, звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням), вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком, рішення суду.

Судом встановлено, що ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ під час виплати заробітної плати за січень 2014 року, платіжними дорученнями №№ 55, 138 здійснило перерахування єдиного внеску на загальну суму 10 201,15 грн.

Як свідчать відмітки банку на наведених вище платіжних дорученнях, суми єдиного внеску позивачем були сплачені 23 січня 2014 року, банком проведено платіж в сумі 4 522,00 грн., а 07 лютого 2014 року - 5 679,15 грн.

Вказані платежі були здійснені на рахунок Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ) № НОМЕР_1 , відкритий в ГУ ДКСУ у Київській області (МФО отримувача 821018).

Як зазначає ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ , у серпні 2014 року ним отримано від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві вимогу від 05.08.2014 року №Ю-584 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 10 199,70 грн.

Листом № 28/08-2 від 28.08.2014 позивач звернувся до Ірпінської ОДПІ, в якому просило невідкладно здійснити передбачені законодавством заходи щодо перерахування сум єдиного внеску, сплаченого за січень 2014 року в розмірі 10201,15 грн. на казначейські рахунки, що контролюються Святошинською ДПІ.

Натомість, як пояснили в Ірпінській ОДПІ, вказане перерахування не було можливим з огляду на положення бюджетного законодавства України, а тому запропонували повернути сплачені суми єдиного внеску на рахунок ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ з метою подальшого їх перерахування на казначейські рахунки, відкриті для Святошинської ДПІ.

У відповідь на лист позивача № 10/09-2 від 10.09.2014 року Ірпінська ОДПІ перерахувала на банківський рахунок ТОВ ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ сплачену суму єдиного внеску в розмірі 10201,15 грн., які надалі платіжним дорученням №921 від 24.10.2014 року перераховано на рахунок Святошинської ДПІ.

Суд звертає увагу, що жодних належних та достатніх доказів на спростування вище вказаного відповідачем до суду не надано.

Більше того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 року витребувано від Головного управління Державної фіскальної служби у місті розрахунки фінансових санкцій до рішення №0053791309 від 09.02.2018 року, документи (акти, вимоги тощо), на підставі яких нараховані фінансові санкції, відомості про розмір недоїмки та підстави її виникнення.

Зазначене ухвала отримана контролюючим органом в приміщенні суду 03.05.2018 року - представником згідно довіреності Варгічем Володимиром Степановичем, проте станом на час вирішення спору по суті витребуваних судом документів Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не надано.

Відзив на позовну заяву не містить жодних посилань на неможливість надання відповідачем витребуваних судом документів.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд наголошує, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження відповідності оскаржуваного рішення критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України.

Разом з цим, частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Приймаючи до уваги те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві не надано жодних належних та достатніх доказів, у тому числі, документів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, що передбачені Інструкцією, зважаючи на невиконання ним вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2018 року, з огляду на приписи положень частини 2 статті 2, частини 1 статті 77 КАС України та обставини, що встановлені під час розгляду адміністративної справи суд вважає недоведеним контролюючим органом факт порушення Товариством з обмеженою ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ вимог Закону №2464-VI, і як наслідок наявність підстав для застосування до останнього штрафних санкцій та нарахування пені.

Вказане, в сукупності свідчить про протиправність оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід стягнути з ГУ ДФС у м. Києві на користь позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, б. 13, код ЄДРПОУ 30722026) до Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0053791309 від 09.02.2018 року.

3. Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою ТЕХНІКА ПРОМИСЛОВОГО АЛЬПІНІЗМУ (03115, м. Київ, вул. Ф. Пушиної, б. 13, код ЄДРПОУ 30722026) суму судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева