Постанова

від 22.07.2020 по справі 826/6475/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6475/18 Суддя першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техніка промислового альпінізму до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техніка промислового альпінізму (далі - Позивач, ТОВ Техпромальп ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення від 09.02.2018 року №0053791309.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач як суб`єктом владних повноважень не надано суду жодних документів, на підставі яких Позивачу нараховані фінансові санкції, а також відомості щодо розміру недоїмки та підстав її виникнення.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки ТОВ Техпромальп єдиний внесок за січень - вересень 2014 року на відповідний рахунок було сплачено з порушенням визначеного законодавством строку, то оскаржуване рішення контролюючого органу є обґрунтованим.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання ГУ ДФС у м. Києві та замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві).

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.07.2020 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Крім того, від представника ГУ ДПС у м. Києві 22.07.2020 року надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження за правилами ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що ГУ ДФС у м. Києві 09.02.2018 року прийнято рішення №0053791309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ТОВ Техпромальп за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.02.2014 року по 24.10.2014 року застосовано штраф у розмірі 7 462,33 грн. та нараховано пені в сумі 960,82 грн. (а.с. 24).

Даний індивідуальний акт за наслідками адміністративного оскарження (а.с. 25-27) було залишено без змін рішенням ДФС України від 05.04.2018 року №12140/6/99-99-11-02-02-25 (а.с. 28-29).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного рішення ГУ ДФС у м. Києві, суд першої інстанції встановив, що ТОВ Техпромальп під час виплати заробітної плати за січень 2014 року платіжними дорученнями №№ 55, 138 здійснило перерахування єдиного внеску на загальну суму 10 201,15 грн. (а.с. 29-А, 30). Згідно відміток банку на згаданих платіжних документах суми єдиного внеску підприємством були сплачені 23.01.2014 року у розмірі 4 522,00 грн. (а.с. 29-а) та 07.02.2014 року у розмірі 5 679,15 грн. (а.с. 30) відповідно.

При цьому, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що платежі були здійснені на рахунок Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Ірпінська ОДПІ) № 37192201001031, відкритий у ГУ ДКСУ у Київській області (МФО отримувача 821018).

Матеріали справи свідчать, що у серпні 2014 року ТОВ Техпромальп отримано від Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вимогу від 05.08.2014 року №Ю-584 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 10 199,70 грн. (а.с. 38).

У зв`язку з цим листом від 28.08.2014 року № 28/08-2 Позивач звернувся до Ірпінської ОДПІ із проханням невідкладно здійснити передбачені законодавством заходи щодо перерахування сум єдиного внеску, сплаченого за січень 2014 року у розмірі 10201,15 грн., на казначейські рахунки, що контролюються ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (а.с. 39).

Як встановив суд першої інстанції з пояснень ТОВ Техпромальп , як пояснили в Ірпінській ОДПІ, вказане перерахування не було можливим з огляду на положення бюджетного законодавства України, а тому запропонували повернути сплачені суми єдиного внеску на рахунок ТОВ Техпромальп з метою подальшого їх перерахування на казначейські рахунки, відкриті для ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Листом від 10.09.2014 року №10/09-2 ТОВ Техпромальп звернулося до Ірпінської ОДПІ, в якому просило залишити без розгляду лист товариства від 28.08.2014 року №28/08-2 та з метою перерахування відповідного внеску на казначейські рахунки, що контролюються ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, повернути сплачені суми єдиного внеску у розмірі 10 201,15 грн. на рахунок ТОВ Техпромальп (а.с. 40).

За наслідками розгляду листа від 10.09.2014 року №10/09-2 Ірпінська ОДПІ згідно платіжного доручення від 23.10.2014 року №44 (а.с. 41) перерахувала на банківський рахунок ТОВ Техпромальп сплачену суму єдиного внеску в розмірі 10 201,15 грн., які на наступний день платіжним дорученням від 24.10.2014 року №921 товариство перераховано на рахунок ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (а.с. 42).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз ст. ст. 4, 5, 6, 9, 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , а також Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження розміру недоїмки та підстав її виникнення.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон про збір та облік).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1,4,5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зі змісту наданого Позивачем до позовної заяви витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.03.2018 року №1003694841 вбачається, що, починаючи з 05.08.2013 року ТОВ Техпромальп перебуває на обліку у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник єдиного внеску (а.с. 16-23). Доказів, що станом на січень 2014 року товариства перебувало на обліку як платник єдиного внеску в Ірпінській ОДПІ матеріали справи не містять.

У свою чергу, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 ч. 7, ч. 8 ст. 9 Закону єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

За правилами ч. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, приписи п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону визначають, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Починаючи з 01.01.2015 року - 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відтак, несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску свідчить про існування у контролюючого органу правових підстав для застосування до платника штрафних санкцій та нарахування пені.

Приписами п. 1 розд. VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно абз. 2 п. 2 розд. VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За правилами п. 1 розд. VIІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 пункту 2 Інструкції №449 передбачено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції,- календарний квартал.

Відповідно до п. 4 розд. VIІ Інструкції №449 факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені в підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформлює актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Положеннями п. 5 вказаного розділу Інструкції №449 закріплено, що на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк його сплати,- звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду.

Зі змісту наведених норм Інструкції №449 вбачається, що при застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди. Алгоритм нарахування пені свідчить, що її обрахунок починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Як вбачається з матеріалів справи, однак було залишено поза увагою суду першої інстанції, оскаржуваним рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 09.02.2018 року №0053791309 до ТОВ Техпромальп було застосовано штрафні санкції в сумі 7 642,33 грн. у розмірі 10% від суми недоїмки, яка утворилася за період з 21.02.2014 року по 24.10.2014 року, а також товариству нарахована пеня у розмірі 960,82 грн. за указаний вище період. При цьому, зміст оскаржуваного рішення з урахуванням положень Інструкції №449 свідчить, що штрафні санкції у розмірі 7 642,33 грн. застосовані до ТОВ Техпромальп за несплату (неперерахування) чи несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску за період з 21.02.2014 року по 24.10.2014 року, який включає у себе не лише сплату єдиного внеску за лютий 2014 року.

При цьому, судова колегія погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду міста Києва про те, що всупереч вимог ухвали суду від 27.04.2018 року, отриманої представником ГУ ДФС у м. Києві 03.05.2018 року, Відповідачем не були надані розрахунки фінансових санкцій до рішення від 09.02.2018 року №0053791309, документи (акти, вимоги тощо), на підставі яких нараховані фінансові санкції, відомості про розмір недоїмки та підстави її виникнення. Однак, зміст наданого ГУ ДПС у м. Києві на вимогу суду апеляційної інстанції розрахунку штрафної санкції у розрізі повноважень апеляційного суду щодо можливості надання оцінки новим доказам свідчить про необхідність зазначити таке.

Зі змісту наданого ГУ ДПС у м. Києві на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2020 року розрахунку штрафних санкцій вбачається, що оскаржуване у межах даної справи рішення контролюючого органу охоплює періоди несплати (несвоєчасної сплати) ТОВ Техпромальп єдиного внеску з 21.02.2014 року по 24.10.2014 року з порушенням строку від сплати від 4 до 38 днів на загальну суму 76 423,00 грн. За даний період та виходячи з вказаних сум Відповідачем нарахована і пеня у розмірі 960,82 грн. При цьому серед наведених у розрахунку сум відсутня сума у розмірі 10 199,70 грн., щодо якої ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було направлено ТОВ Техпромальп вимогу від 05.08.2014 року №Ю-584 та яка була сплачена Позивачем спочатку на рахунки Ірпінської ОДПІ, а у подальшому на рахунок ДПІ у Святошинському районі.

Аналіз доводів позовної заяви свідчить, що у ній Позивачем жодним чином не обґрунтовуються підстави необхідності визнання протиправним та скасування рішення Відповідача від 09.02.2018 року №0053791309 з огляду на те, що останнє прийнято за період з 21.02.2014 року по 24.10.2014 року у зв`язку з несплатою (несвоєчасною сплатою) єдиного внеску на загальну суму 76 423,00 грн. Зважаючи на те, що зазначені у позовній заяві підстави позову не містять обґрунтувань протиправності рішення від 09.02.2018 року №0053791309 з огляду на період, який ним охоплюється, а в силу ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог. Водночас, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що таке судове рішення не обмежує право платника податків на звернення до суду із позовом про оскарження спірного акту контролюючого органу з інших підстав.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення з огляду на визначені підстави позову, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено та підписано 22 липня 2020 року.