Постанова

від 05.02.2020 по справі 640/7/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря:Закревської І.Л., позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Логовської Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якому просив:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2018 року №0103908-1310-2655, №0103910-13-10-2655 та від 18 вересня 2018 року №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655 на адресу позивача поза межами строків, визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України - протиправними;

- скасувати винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2018 року №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2018 року №0103908-1310-2655, №0103910-13-10-2655 та від 18 вересня 2018 року №0122078-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №-122-79-1310-2655 на адресу позивача поза межами строків визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України - протиправними.

Скасовано винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2018 року №0122078-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №-122-79-1310-2655.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій під час прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування фактичних обставин справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у письмовому відзиві, що міститься в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в липні 2018 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року №0103908-1310-2655, №0103910-1310-2655, якими позивачу визначено розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За результатами оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 12 вересня 2018 року №13837/Р/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року №0103908-1310-2655 та №0103910-1310-2655 і зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві здійснити перерахунок сум податку, в результаті чого позивачу направлено податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2018 року №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655.

Згідно підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.

Відповідно до п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2018 року №0103908-1310-2655, №0103910-1310-2655 є відкликаним, оскільки їх було скасовано рішенням Державної фіскальної служби України від 12 вересня 2018 року №13837/Р/99-99-11-02-01-14. Відповідно такі податкові повідомлення-рішення не породжують для платника податків (позивача) жодних правових наслідків, внаслідок чого відсутні підстави для їх скасування в судовому порядку.

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу.

Наявні в матеріалах справи копії конвертів поштових відправлень свідчать про те, що, спірні податкові повідомлення рішення направлялись позивачу за адресою, яка зазначена в них, а також на іншу адресу: АДРЕСА_1.

Податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу.

Додатково колегія суддів відзначає, що дефектність змісту рішення в частині зазначення неправильної адреси платника податку не може бути безумовною підставою для його скасування, оскільки, зокрема, не змінює суті спірного рішення та має вплив лише на узгодженість податкового зобов`язання.

По-друге, згідно підпункту 266.10.2 статті 266 ПК України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Вимоги вказаної норми судом першої інстанції при прийнятті рішення не були враховані.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність законних підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з причин порушення строків їх надіслання, передбачених підпунктами 266.7.1, 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Також згідно з абзацом 7 пункту 58.1 статті 58 ПК України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, пункту 57.3 статті 57, пункту 58.1 статті 58 ПК України встановлено, що виключно податкове повідомлення-рішення визначає суму грошового зобов`язання у встановлених законом випадках та є підставою для сплати такого зобов`язання. Будь-які складені розрахунки чи інші документи мають виключно інформативний характер і не можуть бути підставою для розрахунку грошового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій та їх сплати.

Наведені положення також вказують на користь висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень з причин недодання до них розрахунку визначеного податковим органом зобов`язання.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі, їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, станом на 08 липня 2017 року позивач є одноособовим власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1050 квадратних метрів, а до вказаної дати власником Ѕ цього будинку, а також житлового будинку площею 79 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Даний факт був врахований при винесенні податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2018 року №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655.

Перевіривши податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2018 року №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655 на предмет правильності обчислення податкового зобов`язання позивачу, колегія суддів встановила, що база оподаткування контролюючим органом була визначена правильно, з урахуванням документів на право власності, усіх часток, які перебувають у власності позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що винесені контролюючим органом в межах та на підставі норм чинного законодавства.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для залишення судового рішення без змін. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко