Ухвала

від 11.03.2020 по справі 640/7/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 березня 2020 року

Київ

справа №640/7/19

касаційне провадження №К/9901/4800/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №640/7/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у січні 2019 року звернувся з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 №0103908-1310-2655, №0103910-13-10-2655 та від 18.09.2018 №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655 на адресу позивача поза межами строків, визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2018 №0122077-1310-2655 на суму 1264грн., №0122078-1310-2655 на суму 14181,28грн., №0122079-1310-2655 на суму 15862,56грн.

Окружний адміністративний суд м.Києва рішенням від 28.10.2019 позовні вимоги задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2020 рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2019 скасував та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 20.02.2020 звернувся із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2019.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №640/7/19 є вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 №0103908-1310-2655, №0103910-13-10-2655 та від 18.09.2018 №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655 на адресу позивача поза межами строків, визначених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, скасування податкових повідомлень-рішень від 18.09.2018 №0122077-1310-2655 на суму 1264грн., №0122078-1310-2655 на суму 14181,28грн., №0122079-1310-2655 на суму 15862,56грн.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з наступного.

Судом встановлено, що в липні 2018 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0103908-1310-2655, №0103910-1310-2655, якими визначено розмір податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За результатами оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 12.09.2019 №13837/Р/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0103908-1310-2655 та №0103910-1310-2655 і зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві здійснити перерахунок сум податку, в результаті чого позивачу направлено податкові повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655.

Суд апеляційної інстанції проаналізував норми Податкового кодексу України та дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №0103908-1310-2655, №0103910-1310-2655 є відкликаним, оскільки їх було скасовано рішенням Державної фіскальної служби України від 12.09.2018 №13837/Р/99-99-11-02-01-14. Відповідно такі податкові повідомлення-рішення не породжують для платника податків (позивача) жодних правових наслідків, внаслідок чого відсутні підстави для їх скасування в судовому порядку.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Отже, факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу.

Судом встановлено, що наявні в матеріалах справи копії конвертів поштових відправлень свідчать про те, що, спірні податкові повідомлення рішення направлялись позивачу за адресою, яка зазначена в них, а також на іншу адресу: АДРЕСА_1 .

Податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу.

Суд апеляційної інстанції відзначив, що дефектність змісту рішення в частині зазначення неправильної адреси платника податку не може бути безумовною підставою для його скасування, оскільки, зокрема, не змінює суті спірного рішення та має вплив лише на узгодженість податкового зобов`язання.

Згідно підпункту 266.10.2 статті 266 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Вимоги вказаної норми судом першої інстанції при прийнятті рішення не були враховані.

Суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з причин порушення строків їх надіслання, передбачених підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.

Також згідно з абзацом 7 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

При цьому, підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14, пункту 57.3 статті 57, пункту 58.1 статті 58 Податкового України встановлено, що виключно податкове повідомлення-рішення визначає суму грошового зобов`язання у встановлених законом випадках та є підставою для сплати такого зобов`язання. Будь-які складені розрахунки чи інші документи мають виключно інформативний характер і не можуть бути підставою для розрахунку грошового зобов`язання, штрафних (фінансових) санкцій та їх сплати.

Наведені положення вказують на користь висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень з причин недодання до них розрахунку визначеного податковим органом зобов`язання.

Судом встановлено, що станом на 08.07.2017 позивач є одноособовим власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1050 квадратних метрів, а до вказаної дати власником Ѕ цього будинку, а також житлового будинку площею 79 квадратних метрів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Даний факт був врахований при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 18.09.2018 №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши податкові повідомлення-рішення від 18.09.2018 №0122077-1310-2655, №0122078-1310-2655 та №0122079-1310-2655 на предмет правильності обчислення податкового зобов`язання позивачу, встановив, що база оподаткування контролюючим органом була визначена правильно, з урахуванням документів на право власності, усіх часток, які перебувають у власності позивача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті контролюючим органом в межах та на підставі норм чинного законодавства.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 ухвалена у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2019 у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 у справі №640/7/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк