Рішення

від 05.02.2020 по справі 925/1215/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/1215/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Романенко Л.В., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ЦЕОЛІТ» , Київська область, м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСЬКА АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ» , м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 420

про стягнення 219 185,30 грн попередньої оплати, 3% річних та інфляційних втрат за договором,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Наконечна Н.О. - адвокат - за ордером;

від відповідача: Ковтун Ю.О. - адвокат - за ордером,

Кам`янецький С.В. - директор - за посадою;

ТОВ Фірма «ЦЕОЛІТ» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до ТОВ «ЧЕРКАСЬКА АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ» про стягнення попередньої оплати за непоставлену аміачну воду згідно усної домовленості - в розмірі 219 185,30 грн., в тому числі:

190000,00 грн. попередньої оплати,

7 886,30 грн. - 3% річних,

21 299,00 грн. інфляційних втрат

та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач здійснив передоплату за товар в розмірі 190000,00 грн на підставі усної домовленості між сторонами про поставку Аміаку водного технічного. Відповідачем поставка товару була здійснена в меншій кількості та поставлений товар був неналежної якості, тому позивач не прийняв його. Оскільки заява позивача про повернення суми попередньої оплати була залишена відповідачем без задоволення, то позивач звернувся за захистом свого порушеного права в судовому порядку. На суму попередньої оплати (як грошове зобов`язання відповідача) позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних та наполягає на їх стягненні.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.10.2019 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

07.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Заперечення відповідача мотивовані тим, що позивачем був прийнятий поставлений відповідачем товар та використаний ним у виробничому процесі, а тому підстави для повернення йому суми передоплати відсутні.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.12.2019 розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засіданні призначено на 09.01.2020.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22.01.2020 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 05.02.2020.

У судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити. Представник не обгрунтував наявність грошового зобов`язання відповідача. Позивач не заявляв про до поставку товару чи заміну частини неякісного товару. Позивач не надав доказів належного повернення відповідачеві всієї партії розчину аміаку.

Представники відповідача, кожен окремо, проти позову заперечили. Вказують на належну поставку позивачеві розчину аміаку водного. Вказують на порушення позивачем процедури прийняття аміаку, відібрання проб аміаку водного та проведення експертизи. Вказують на пропозиції позивача про перерахунок вартості та якості отриманого аміаку та його використання позивачем при виробництві добрив. Просять в позові відмовити. Заперечили наявність вимог позивача про допоставку партії аміаку водного. Заперечують повернення відповідачеві всього об`єму аміаку з мотивів невідповідності якісних характеристик.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між сторонами виникли та існували господарські відносини постачання та споживання за плату розчину аміаку водного як сировини для подальшої переробки:

1- 18.01.2018 ТОВ Черкаська агрохімічна компанія (відповідач) направило ТОВ Фірма Цеоліт (позивач) рахунок-фактуру №СФ - 0017 на оплату за товар, а саме Аміачну воду в кількості 25,00 т загальною вартістю 95000,00 грн (з ПДВ) (рахунок-фактура, а.с. 17).

На підставі виставленого рахунку позивач здійснив передплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 95000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №139 від 18.01.2018 на вказану суму (а.с. 18).

08.02.3018 відповідач здійснив поставку Аміаку водного технічного у кількості 24850 кг загальною вартістю 94430,00 грн з ПДВ з товаросупровідними документами: видаткова накладна №РН - 0070 від 8.02.2018 та ТТН №0039 від 08.02.2018.

2- 12.02.2018 відповідач виставив та направив позивачеві, на підставі усної домовленості між сторонами, рахунок-фактуру №СФ - 0045 на оплату за товар на суму 95000,00 грн з ПДВ.

На підставі виставленого рахунку позивач здійснив передплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 95000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 13.02.2018 на вказану суму.

Копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи (а.с. 22).

21.02.2018 відповідач здійснив поставку Аміаку водного технічного у кількості 11700 кг загальною вартістю 44460,00 грн з ПДВ з товаросупровідними документами: видаткова накладна №РН - 0088 від 21.02.2018 та ТТН №0066 від 08.02.2018.

За твердженням позивача, товар, що був предметом усної домовленості сторін, а саме: Аміак водний технічний - не відповідає вимогам ДСТУ 9-92, не відповідає потребам замовника (позивача), а тому не був прийнятий позивачем. Окрім того, разом з товаром не були надані відповідні сертифікати якості товару.

23.02.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передоплати у розмірі 190000,00 грн, у зв`язку з поставкою неякісного товару з мотивів його невідповідності погодженим умовам договору.

Тому позивач вимушений був призупинити виробництво продукції (а саме добрива Цеовіт NPS-2 ) Торгова марка ЦЕОВІТ . За твердженням позивача, на момент звернення з позовом до суду відповідач так і не забрав товар, який не відповідає якісним вимогам замовника.

Невиконання відповідачем вимоги про повернення суми передоплати стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права та примусового стягнення боргу та нарахувань на суму боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Сторони є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Як встановлено судом та підтверджується зібраними у справі доказами, правовідносини сторін виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар (аміак водний технічний), а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його.

За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи положення зазначених кодексів та дій сторін на настання певних юридичних наслідків, які полягають у тому, що відповідачем (ТОВ Черкаська агрохімічна компанія ) був поставлений, а позивачем (ТОВ Фірма Цеоліт ) прийнятий товар за встановленою ціною, суд приходить до висновку про виникнення існування між сторонами договірних відносин, а отже виникнення у сторін цивільних прав і обов`язків - у спрощений спосіб.

Відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, - за своєю правовою природою є відносинами поставки та відповідають ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки (ст. 712 ЦК) - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання вищевказаної домовленості позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку №СФ - 0045 від 12.02.2018 здійснив передоплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 95000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №139 від 18.01.2018.

08.02.2018 відповідач здійснив поставку Аміаку водного технічного у кількості 24850 кг загальною вартістю 94430,00 грн з ПДВ.

13.02.2018 позивач здійснив передоплату за товар в сумі 95000,00 грн з ПДВ (на підставі платіжного доручення №1191 від 13.02.2018).

21.02.2018 відповідач здійснив поставку аміаку водного технічного у кількості 11700 кг загальною вартістю 44460,00 грн з ПДВ (саме така кількість прийнята позивачем з загальної кількості в 25 тонн, а.с. 26 ).

Як встановлено судом, позивач належним чином виконав свої зобов`язання щодо здійснення 100 % передоплати за товар в кількості, обумовленій сторонами на підставі узгоджених рахунків-фактур №СФ - 0045 від 12.02.2018, а відповідач прийняв вказані оплати в сумі 190000 грн.

08.02.1018 та 21.02.2018 відповідачем були здійснені поставки товару (аміак водний технічний) позивачу з залученням найманого спеціального транспорту (автоцистерна).

За твердженням позивача, у нього наявні сумніви у якості поставленого товару (заниження частки аміаку), тому товар не був прийнятий позивачем.

23.02.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення сплаченої вартості об`єму неякісного товару як такого, що не відповідає погодженим сторонами умовам договору, у розмірі 190000,00 грн.

Вказана вимога відповідачем була отримана 27.02.2018, проте попередню оплату відповідач не повернув.

На підставі положень ч. 5 ст. 268 Господарського кодексу України позивач вимагає повернення суми попередньої оплати у зв`язку з поставкою товару нижчої якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном). Оскільки позивач відмовився прийняти поставлений йому ним же оплачений товар, він вимагає від відповідача повернення сплаченої йому суми.

Окрім того, на суму попередньої оплати позивачем нараховано 21299,00 грн інфляційних збитків та 3% річних в сумі 7886,30 грн, які пропонує стягнути з відповідача.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Суд критично оцінює доводи та окремі позиції позивача та не враховує їх при прийнятті рішення:

а) заперечення позивача проти прийняття поставленого відповідачем 08.02.2018 та 22.02.1018 неякісного товару - не відповідає дійсним обставинам справи та спростовується письмовими доказами самого позивача. Позивачем додано до позовної заяви копію вимоги №63/18 від 23.02.2018 за підписом генерального директора ТОВ Фірма Цеоліт Щоткіна В.В., яка була направлена відповідачу (а.с. 25-26). З тексту вказаної вимоги вбачається, що позивач прийняв Воду аміачну технічну (товар) як сировину для виробництва добрив на підставі видаткових накладних:

- №РН-0070 від 08.02.2018;

- №РН-0088 від 21.02.2018.

Як вказує у цій вимозі сам позивач по видатковій накладній №РН від 08.02.2018 ним було злито 13850 кг поставленого товару з першої ємності та 11000 кг з другої ємності автомобіля в свої ємності на виробництві. Кількість товару співпала з кількістю, вказаній у накладній №РН-0070 від 08.02.2018.

По видатковій накладній №РН-0088 від 21.02.2018 було поставлено 22.02.2018 аміаку водного технічного 39440 кг (маса брутто).

Як вказує сам позивач, частина отриманого товару була перевантажена у ємності позивача та перебуває на його складах (а саме 11700 кг).

Позивач не надав суду достовірних доказів повернення відповідачеві об`ємів аміачної води з мотивів її невідповідності вимогам по якості.

Позивач зазначає, що ним була встановлена невідповідність поставленого товару вимогам щодо аміачної води, вказаним у ДСТУ-9-92 уже під час та в процесі виробництва міндобрив - з використанням поставленого позивачем аміаку.

Таким чином позивач сам підтвердив той факт, що поставлений товар був прийнятий ним від відповідача та частково чи повністю використаний у виробничому процесі.

Відповідач заперечив повернення товару, отримання чи доставку йому аміачної води позивачем.

б) щодо тверджень позивача про невідповідність поставленого товару вимогам ДСТУ-9-92 суд акцентує увагу на такому.

Відповідно до положень статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

в) щодо проведеної експертизи якості товару. Позивач не надав доказів належного відібрання арбітражних проб, із зазначенням місця відібрання проб (цистерни перевізника), з належним повідомленням відповідача про такі дії. Твердження позивача про порушення пломб на запірній арматурі цистерн відповідача суд не бере до уваги, оскільки позивач не зупинив прийняття товару та не наполіг на участі представників відповідача в комісійному прийнятті товару відповідно до приписів Постанови Ради Міністрів СРСР №888 (форми П-6, П-7) від 25.07.1988.

Суд також виходить з того, що між сторонами не був укладений письмовий договір у формі єдиного документу з узгодженням сторонами вимог до якості та кількості товару відповідно.

Як встановлено судом, позивач прийняв поставлений відповідачем товар (воду аміачну).

Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ГК України, позивач втратив своє право вимагати 190000,00 грн. передоплати за поставлений йому товар, оскільки товар був прийнятий позивачем, про що прямо зазначає позивач у додатках до позовної заяви.

Натомість відповідач не виконав належну поставку вже оплаченого позивачем товару на суму 51100 грн, що визнає сам відповідач та не спростовує позивач.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних є похідними від вимоги про стягнення суми попередньої оплати.

Окрім того, суд зазначає, що до спірних правовідносин не може бути застосовано положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки вимога про повернення попередньої оплати ґрунтується на положеннях ч. 2 ст. 693 ЦК, а спірне зобов`язання не є грошовим, тому не може бути застосована вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за відсутності грошового зобов`язання з управненої сторони.

Оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем, тому вимоги про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних за користування грошовими коштами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що позивач обрав некоректний та неправильний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в суспільстві, але Позивачем не доведено абсолютне порушення свого права відповідачем з викладених позивачем підстав, тому позовні вимоги належить задовольнити частково, в сумі стягнення 51100 грн передоплати товару з відповідача. В решті вимог належить відмовити з мотивів їх безпідставності та необґрунтованості.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволених вимог та стягнути на користь Позивача 1921 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРКАСЬКА АГРОХІМІЧНА КОМПАНІЯ» , м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 420, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37930299, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю фірма ЦЕОЛІТ , Київська область, м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 19417174, номер рахунку в банку невідомий

51100 грн попередньої оплати, 1921 грн судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10.02.2020.

Суддя Г.М. Скиба