Постанова

від 28.04.2020 по справі 925/1215/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. Справа№ 925/1215/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Білецький А.Л., представник на підставі ордеру серії АА №100955 від 28.04.2020

від відповідача: адвокат Руднійчук Д.В., представник на підставі ордеру серії ЧК №148551 від 10.04.2020

від відповідача Кам`янецький С.В. - Директор

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року (повний текст складено 10.02.2020 р.)

у справі № 925/1215/19 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська Агрохімічна Компанія",

про стягнення 219 185,30 грн. попередньої оплати, 3% річних та інфляційних втрат за договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. ТОВ Фірма "Цеоліт" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Черкаська Агрохімічна Компанія" про стягнення попередньої оплати за непоставлену аміачну воду згідно усної домовленості - в розмірі 219 185,30 грн., в тому числі: 190000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснено поставку товару в меншій кількості та неналежної якості, тому позивач не прийняв його.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі № 925/1215/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Черкаська Агрохімічна Компанія" на користь ТОВ Фірма "Цеоліт" 51 100 грн. попередньої оплати та 1 921 грн. судового збору. В решті вимог відмовлено (а.с.164-172).

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. ТОВ Фірма "Цеоліт" звернулось з апеляційною скаргою в якій просить: "Рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року по справі №925/1215/19 скасувати частково. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Черкаська Агрохімічна Компанія" на користь ТОВ Фірма "Цеоліт" попередньо сплачені кошти за товар у розмірі 138900,00 грн. в тому числі ПДВ, 3% річних у розмірі 7 886,30 грн. та інфляційні збитки у розмірі 21 299,00 грн."

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. Позивач зазначає, що: ним не прийнято товар згідно видаткових накладних, а також про те, що невідповідність товару стандартам підтвердилась лабораторними дослідженнями позивача та незалежною експертизою, у зв`язку з чим у відповідача на підставі ч. 5 ст. 268 ГК України виникло зобов`язання з повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати; вимога не є первинним документом, а тому судом помилково взято її до уваги; судом першої інстанції не взято до уваги положення ч.ч. 1, 2 ст. 690 ЦК України.

4.2. Враховуючи те, що позивачем надані докази звернення до відповідача з повідомленням про виявлені в ході прийняття товару недоліки та виклик його представників для подальшого прийняття товару, після спливу строку, зазначеного в листі-узгодженні за Вих. № 1403/18 від 14.03.2018, позивач не зобов`язаний ні передавати товар під відповідальне збереження та у відповідності до ст. ст. 668, 690 ЦК України Позивач ні повертати його відповідачу.

4.3. Також позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань щодо поставки належної якості товару, у останнього виникло по суті грошове зобов`язання перед Позивачем.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено факт поставки відповідачем товару неналежної якості.

5.2. Також відповідачем заявлено про стягнення з позивача судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 15000 грн.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2020 року, матеріали судової справи № 925/1215/19 разом з апеляційною скаргою ТОВ Фірма "Цеоліт" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Агрикова О.В.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі № 925/1215/19 та повідомлено учасників справи, що розгляд вказаної апеляційної скарги, відбудеться 28 квітня 2020 року.

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. У судовому засіданні 28 квітня 2020 року представник позивача надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

7.2. Представник відповідача у судовому засіданні 28 квітня 2020 року надав пояснення, у яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. 18.01.2018 ТОВ "Черкаська Агрохімічна Компанія" (відповідач) направило ТОВ Фірма "Цеоліт" (позивач) рахунок-фактуру №СФ - 0017 на оплату за товар, а саме Аміачну воду в кількості 25,00 т загальною вартістю 95000,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 17).

8.2. На підставі виставленого рахунку позивач здійснив передплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 95000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №139 від 18.01.2018 на вказану суму (а.с. 18).

8.3. 08.02.3018 відповідач здійснив поставку Аміаку водного технічного у кількості 24850 кг загальною вартістю 94430,00 грн. з ПДВ з товаросупровідними документами: видаткова накладна №РН - 0070 від 8.02.2018 та ТТН №0039 від 08.02.2018 (а.с. 19, 20).

8.4. 12.02.2018 відповідач виставив та направив позивачеві рахунок-фактуру №СФ - 0045 на оплату за товар на суму 95000,00 грн. з ПДВ (а.с. 21).

8.5. На підставі виставленого рахунку позивач здійснив передплату за товар на розрахунковий рахунок відповідача в сумі 95000,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1191 від 13.02.2018 на вказану суму (а.с. 22).

8.6. 21.02.2018 відповідач здійснив поставку Аміаку водного технічного у кількості 11700 кг загальною вартістю 44460,00 грн з ПДВ з товаросупровідними документами: видаткова накладна №РН-0088 від 21.02.2018 та ТТН №0066 від 08.02.2018 (а.с. 23, 24).

8.7. 23.02.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення суми передоплати у розмірі 190000,00 грн., у зв`язку з поставкою неякісного товару з мотивів його невідповідності погодженим умовам договору (а.с. 25-26).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1 Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини сторін виникли на підставі усної домовленості, за умовами якої відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товар (аміак водний технічний), а позивач зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його. Вказане свідчить про те, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, що спричинило виникнення та існування правовідносини з поставки води аміачної.

9.2 За твердженням позивача, товар, що був предметом усної домовленості сторін, не відповідає вимогам ДСТУ 9-92, потребам замовника (позивача), а тому не був ним прийнятий. Окрім того, разом з товаром не надано сертифікатів якості, з оглядку на що позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо повернення сплаченої вартості товару, яку відповідачем залишено без реагування.

9.3 Рахунки-фактури №СФ-0017 від 18.01.2018 р. та №СФ-0045 від 12.02.2018 р., з урахуванням платіжних доручень №139 та№1191 свідчать про те, що позивачем оплачено товар у загальній кількості 50 тонн вартістю 3166,67 за тонну без ПДВ.

9.4 Графа отримав видаткової накладної №РН-0070 підпису уповноваженого представника позивача та відтиску печатки не містить, у ттн №0039 зазначено, що здійснювалась поставка 24,850 тон аміачної води, відмітки щодо отримання відповідальною особою вантажоодержувача не зазначено.

Графа отримав видаткової накладної №РН-0088 підпису уповноваженого представника позивача та відтиску печатки не містить, у ттн №0066 зазначено, що здійснювалась поставка 11,700 тон аміачної води, відмітки щодо отримання відповідальною особою вантажоодержувача не зазначено.

Також, у матеріалах справи наявні прибуткові накладні №97 від 08.02.2018 р. на отримання 11000 кг та № 132 від 21.02.2018 р. на отримання 11700 кг (а.с. 51-52).

Доказів звернення позивача до відповідача з вимогою щодо повернення останньому товару неналежної якості - матеріали справи не містять.

9.5 Надана позивачем вимога від 23.02.2018 р. свідчить про те, що "ТОВ "Черкаська агрохімічна компанція" передало воду аміачну технічну (далі - товар), а ТОВ Фірма "Цеоліт" прийняло її на підставі наступних видаткових накладних: видаткова накладна №РН-0070 від 08.02.2018 р.; видаткова накладна №РН-0088 від 21.02.2018 р. Щодо поставки за видатковою накладною №РН-0070 від 08.02.2018 р. у вимозі зазначено, що "1. По видатковій накладній №РН-0070 від 08.02.2018 р. було поставлено Аміаку водного технічного у кількості 24850 кг. З першої ємності машини було злито 13850 кг і з другої 11000 кг. При прийманні машини було зафіксовано масу брутто машини до зливу і після. Кількість товару співпала з кількістю у накладній №РН-0070 від 08.02.2018 р.".

Щодо поставки за накладною №РН-0088 від 21.02.2018 р. позивачем зазначено, що "2. По видатковій накладній №РН-0088 від 21.02.2018 р. було поставлено 22.02.2018 р. аміаку водного технічного (маса брутто 39440 кг). У ході перевірки якості аміаку водного технічного встановлено: масова частка аміаку склала 21,5% (у сертифікаті зазначено 25,5%).[…] На підставі перевірки було зупинено приймання товару. Але частина неякісного товару була вивантажена у ємності ТОВ фірма "Цеоліт". Решта товару залишилась у машині перевізника. Після цього було здійснене контрольне зважування маси брутто, яка склала 27740 кг. Таким чином на виробництві ТОВ фірма "Цеоліт" залишилось 11700 кг неякісного товару ТОВ "Черкаська агрохімічна компанія".

Вимога містила прохання про повернення повної суми попередньої оплати та не містила вимоги про необхідність зворотного відвантаження поставленого відповідачем товару.

9.6 Вказане свідчить про те, що фактично позивачем оплачено 50 тонн води аміачної технічної, відповідачем поставлено 24850 кг та 11700 кг води аміачної технічної (що разом складає 36550 кг або 36,55 тонн).

9.7 Доказів повернення вказаного об`єму аміаку водного технічного з мотивів його невідповідності вимогам по якості до матеріалів справи не надано.

9.8 Таким чином оплаченими та непоставленими лишилось 13,45 тонн.

9.9 Враховуючи те, що у оплачених позивачем рахунках зазначено, що вартість однієї тонни без ПДВ складає 3166,67 грн., така вартість з ПДВ становить 3800 грн. Відповідно вартість непоставленої продукції складає 51110 грн.

9.10 Невиконання відповідачем вимоги про повернення суми передоплати стало причиною звернення позивача до суду.

9.11 Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 511 0 0 грн. попередньої оплати, у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

9.12 Оскільки позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 138900 грн. попередньо сплачених коштів за товар, а також 3 % річних у сумі 7886,30 грн. та інфляційних втрат у розмірі 21299 грн., саме вказані вимоги, в силу положень ч. 1 ст. 269 ГПК України визначають межі перегляду вказаної справи судом апеляційної інстанції.

9.13 Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України підставою для реалізації права покупця на відмову від договору та вимогу про повернення сплаченої за товар суми у повному обсязі є доведення ним факту істотного порушення вимог щодо якості товару.

9.14 На підтвердження неналежної якості поставленого товару позивачем надано:

- комісійні (за участі голови комісії та члена комісії хіміка-технолога) Акти приймання сировини за якістю від постачальника: від 22.02.2018 р. (а.с. 27) та від 08.08.2018 р. (а.с. 111).

- Акти №1 про виявлені факти невідповідності товарів відомостям, зазначеним у товаросупровідних документах: від 22.02.2018 р. , у якому зазначено про не надання сертифікату, а також те, що у воді аміачній, що була поставлена масова частка аміаку складає 21,5% (а.с. 28); від 08.02.2018 р. у якому зазначено про не надання сертифікату, а також те, що у воді аміачній, що була поставлена масова частка аміаку складає у ємності №1 - 13,4%, у ємності №2 - 22% (а.с. 112).

- Акт відбору/прийому зразків (проб) вих. №62/18 від 23.02.2018 р., які відправлено на випробовування в Українську лабораторію якості і безпеки продукції АПК (а.с. 116). Вказаний акт не містить відомостей про те з яких саме партій відібрано визначені у цьому документі зразки та не конкретизовано походження зазначеної сировини.

Також позивачем надано складений Українською лабораторією якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів і природокористування України протокол випробувань №0257-Н (а.с. 117). У зазначеному протоколі вказано, що об`єкти випробування надійшли у неопломбованих скляних тарах, інформації про те, що на випробування надано зразки саме поставленого відповідачем товару - протокол випробувань №0257-Н - не містить.

9.15 Разом з тим, факт поставки Продукції неналежної якості має бути підтверджений у порядку, встановленому Інструкцією П-7.

9.16 У матеріалах справи відсутні докази надання Постачальником згоди на приймання Продукції по якості виключно представниками Покупця.

Враховуючи викладене та положення Інструкції П-7 покупець, встановивши неякісність Продукції, мав зупинити її приймання та викликати для складення акту представника відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а при її відсутності або у випадку відмови таких осіб направити представника, або у випадку неявки такого представника, викликати компетентного представника іншого підприємства або компетентного представника громадськості, проте доказів вчинення відповідних дій Покупцем матеріали справи не містять.

9.17 Колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати таким викликом наданий позивачем до матеріалів справи лист-узгодження вих. №1403/18 від 14.03.2018 р., яким позивач пропонував у термін до 01.04.2018 р. визначити з боку відповідача уповноваженого представника для узгодження прийняття частки раніше поставленого товару на особливих умовах та встановлення підтвердження залишку суми перерахованої передплати, що підлягає поверненню позивачу (а.с. 49-50), оскільки вказаний документ створено після складення наданих на підтвердження неякісності продукції Актів. Доказів складення позивачем після направлення передбачених Інструкцією П-7 Актів - до матеріалів справи не додано.

9.18 При цьому, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 915/78/18 наведено правову позицію, відповідно до якої: "доказом щодо поставки неякісної або некомплектної продукції відповідно до вимог Інструкцій П-6 та П-7 може бути лише акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції ".

9.19 Матеріали справи не містять доказів складення за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції , який відповідав би вимогам п. 29 Інструкції П-7.

9.20 Натомість Акт приймання сировини за якістю від постачальника від 22.02.2018 р. та від 08.08.2018 р., а також Акти №1 про виявлені факти невідповідності товарів відомостям, зазначеним у товаросупровідних документах від 22.02.2018 р. та від 08.02.2018 р., в силу положень Інструкції П-7 не є належними доказами на підтвердження постачання Продукції неналежної якості.

9.21 Позивачем не долучено до матеріалів справи складеного у відповідності до положень Інструкції П-7 Акту про фактичну якість та комплектність поставленої продукції , а відповідно і не доведено підстав для повернення йому повної суми попередньої оплати за замовлений товар.

9.22 При цьому, у направленій відповідачу вимозі №63/18 від 23.02.2018 зазначено, що позивач прийняв Воду аміачну технічну (товар) як сировину для виробництва добрив на підставі видаткових накладних №РН-0070 від 08.02.2018 та №РН-0088 від 21.02.2018. Як вказує у цій вимозі сам позивач по видатковій накладній №РН від 08.02.2018 ним було злито 13850 кг поставленого товару з першої ємності та 11000 кг з другої ємності автомобіля в свої ємності на виробництві . Кількість товару співпала з кількістю, вказаній у накладній №РН-0070 від 08.02.2018.

9.23 У листі-вимозі позивачем також зазначено, що невідповідність поставленого товару вимогам щодо аміачної води, вказаним у ДСТУ-9-92 встановлено під час та в процесі виробництва міндобрив - з використанням поставленого позивачем аміаку.

9.24 Прийняття зазначеного товару також підтверджується прибутковими накладними позивача, про які він в т.ч. зазначає у листі-узгодженні від 14.03.2018 р. вих. №1403/18.

9.25 Натомість постачальник не виконав належну поставку вже оплаченого позивачем товару на суму 51100 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог лише у зазначеній частині.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в щодо стягнення попередньо сплачених коштів за поставлений відповідачем товар у розмірі 138890,00 грн. в т.ч. ПДВ з огляду на те, що позивач у направленій відповідачу вимозі №63/18 від 23.02.2018 підтвердив той факт, що поставлений товар був прийнятий ним від відповідача та частково чи повністю використаний у виробничому процесі, а також з огляду на те, що позивачем не доведено за допомогою належних доказів факт поставки товару неналежної якості.

10.2. Разом з тим, враховуючи, що вартість непоставленого товару становить 51110 (3800*13,45), а не 51100 грн., колегія суддів вважає за необхідне виправити допущену у мотивувальній та резолютивній частині рішення арифметичну помилку.

10.3. Також колегія суддів визнає вірними висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних у розмірі 7 886,30 грн., та інфляційні збитки у розмірі 21 299,00 грн. з огляду на те, що вказані суми нараховані позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України на пред`явлену на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України вимогу з повернення попередньої оплати при тому, що обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України .

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1 Колегія суддів зазначає, що скаржником не надано належних доказів поставки йому товару неналежної якості, виклику представника постачальника та, у зв`язку з цим, підстав повернення такого товару, а відповідно і не обґрунтовано викладені у апеляційній скарзі твердження щодо зазначених обставин.

Надані позивачем лист-узгодження від 14.03.2018 р., а також "результати лабораторних досліджень" такими доказами не є оскільки не відповідають положенням Інструкції П-7.

11.2 Також колегія суддів зазначає про помилковість тверджень скаржника щодо наявності підстав для стягнення нарахованих на суму попередньої оплати інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на наступне.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат встановлена положеннями статті 625 ЦК України, відповідно до частини 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Так, між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач прийняв на себе зобов`язання з поставки оплаченої позивачем продукції.

Зобов`язання з поставки не є грошовим зобов`язанням.

Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за продукцію. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України .

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18, від 18.12.2019 у справі № 906/190/19.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем права позивача на отримання передплаченого товару у визначених сторонами обсягах.

12.2. Разом з тим, оскільки позивачем не доведено того, що ним у повному обсязі повернуто відповідачу отриманий від нього товар, колегія суддів зазначає про те, що право позивача на повернення йому попередньої оплати у сумі 138900,00 грн. - не порушено.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

13.3. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.4. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. ст. 79 ГПК України).

13.5. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.6. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.7. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.8. Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

13.9. Сторони є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання на ринку послуг.

13.10. Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

13.11. За загальним порядком укладання господарських договорів вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

13.12. Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

13.13. Правочин, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

13.14. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

13.15. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

13.16. Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

13.17. Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

13.18. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

13.19. Відповідно до положень статті 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Номери та індекси стандартів, технічних умов або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

13.20. Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона мас право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

13.21. Інструкцією з приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 встановлений порядок приймання продукції у разі коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок її прийняття.

13.22. Відповідно до п.3 Інструкції П-7 при приймання вантажу від органів транспорту підприємство-отримувач відповідно до діючих на транспорті правил перевезень вантажів зобов`язане перевірити, чи забезпечено збереження вантажу при перевезенні, зокрема: а) перевірити у випадках, передбачених в зазначених правилах, наявність на транспортних засобах (вагоні, цистерні, баржі, трюмі судна, автофургоні і т. п.) або на контейнері пломб відправника або пункту відправлення (станції, пристані, порту), справність пломб, відбитки на них, стан вагона, інших транспортних засобів або контейнера, наявність захисного маркування вантажу і справність тари; б) перевірити відповідність найменування вантажу і транспортного маркування на ньому даним, зазначеним у транспортному документі; в) перевірити, чи були дотримані встановлені правила перевезення, що забезпечують запобігання пошкодженню та псуванню вантажу (укладання вантажу, температурний режим, льдопостачання і ін.), терміни доставки, а також зробити огляд вантажу.

У разі отримання від органу транспорту вантажу без перевірки кількості місць, ваги і стану його одержувач в порядку, встановленому правилами оформлення видачі вантажів, зобов`язаний витребувати від органів транспорту, щоб на транспортному документі була зроблена відповідна відмітка.

13.23. Згідно з п.4 Інструкції П-7 при прийманні вантажу від органів транспорту одержувач у всіх випадках, коли це передбачено правилами, що діють на транспорті, зобов`язаний вимагати від органу транспорту складання комерційного акта, а при доставці вантажу автомобільним транспортом - позначки на товарно-транспортній накладній або складання акта.

13.24. Відповідно до пп. а) п. 6 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача при міжміських поставках - не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується, - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем.

13.25. Згідно з пунктом 9 Інструкції П-7 акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші терміни не встановлені обов`язковими для сторін правилами.

13.26. За змістом п.10 Інструкції П-7 приймання вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірку якості і комплектності продукції закінчено в встановлені терміни.

13.27. Пунктом же 11 цієї Інструкції П-7 передбачено, що одночасно з прийманням продукції за якістю проводиться перевірка комплектності продукції, а також відповідності тари, упаковки, маркування вимогам стандартів, технічних умов, Особливих умов, інших обов`язкових для сторін правил чи договору, кресленням, зразкам (еталонам).

13.28. Приймання продукції відповідно до п. 13 Інструкції П-7 проводиться уповноваженими на те керівником підприємства-одержувача або його заступником компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за суворе дотримання правил приймання продукції. А згідно з п. 14 приймання продукції за якістю і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.

13.29. Згідно з положеннями п. 16. Інструкції П-7 при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішуванню з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

13.30. Відповідно до п. 20 Інструкції П-7 у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовлювача (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції проводиться представником відповідної галузевої інспекції за якістю продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

13.31. Згідно з п. 29 Інструкції за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю з участю представників, зазначених в пп. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю і комплектністю.

До акту, складеного в порядку, передбаченому п. 29 цієї Інструкції, мають бути додані: а) документи виробника (відправника), що засвідчують якість та комплектність продукції; б) пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлено неналежну якість і некомплектність продукції; в) транспортний документ (накладна, коносамент); г) документ, що засвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні; г1) акт складений відповідно до пункту 16 цієї Інструкції; д) акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб); е) інші документи, що можуть свідчити про причини псування (погіршення) якості продукції або некомплектність її (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомості про льодопостачання, температурний режим, а також відомість подачі і прибирання вагонів, пам`ятка прийомоздавальника під час вивантаження вантажу засобами вантажоодержувачів на місцях загального користування та ін.).

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду матеріалів справи:

14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтоване, - прийняте на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.2. Разом з тим, враховуючи, що вартість непоставленого товару становить 51110 (3800*13,45), а не 51100 грн., колегія суддів вважає за необхідне виправити допущену у мотивувальній та резолютивній частині рішення арифметичну помилку.

15.1. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі №925/1215/19 змінити.

15.2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі №925/1215/19 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

14.3. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

На підтвердження надання йому правової допомоги відповідачем надано укладений з адвокатом Руднічуком Д.В. договір про надання правової допомоги № 13/ю/2020 від 10.04.2020 р., кошторис витрат №13/ю/2020, у якому визначено найменування витрат (перелік робіт), кількість витраченого часу та вартість, яка відповідає визначеній у договорі з урахуванням додаткової угоди вартості, рахунок на оплату №13/ю/2020 від 10.04.2020 на 9000 грн. (оплата згідно договору про надання правової допомоги №13/ю/2020 від 10.04.2020 р.) та №13/ю/2020 від 10.04.2020 (попередня оплата згідно договору про надання правової допомоги №13/ю/2020 від 10.04.2020 р. (за участь у судовому засіданні) на суму 6000 грн., а також акт виконаних робіт від 13.04.2020 р., яким підтверджується те, що адвокатом виконано всі (за виключенням участі у судовому засіданні) передбачені кошторисом роботи. Крім того, факт участі у судовому засіданні підтверджується протоколом судового засідання від 28.04.2020 р.

Таким чином відповідачем належним чином обґрунтовано розмір судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, натомість позивачем неспівмірності таких витрат не доведено, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами - не подано.

15.1. З огляду на викладене, судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги та сплачені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 276, ст.ст. 277, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" на рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі №925/1215/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2020 року у справі №925/1215/19 змінити, шляхом виправлення у мотивувальній та резолютивній частині "51100 грн." на правильне "51110 грн.".

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт".

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Цеоліт" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Єсеніна, 1/1, код ЄДРПОУ 19417174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська агрохімічна компанія" (18006, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 420, код ЄДРПОУ 37930299) 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

6. Справу № 925/1215/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 29.04.2020 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова