Рішення

від 30.01.2020 по справі 927/899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

30 січня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/899/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ткачової А. Ю.

Позивач: Виробничо-комерційна фірма «Аліде»

код ЄДРПОУ 23998337, вул. Соборна, 5, м. Конотоп, Сумська область, 41600

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Водолій»

код ЄДРПОУ 33110850, вул. Гонча, 51, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації , вул. Єлецька, 11, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Перспект» , вул. Гонча, 51, м. Чернігів, 14000

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Колві Євротерм ,

вул. Пухівська, 1А, м. Київ, 02222

Предмет спору: про стягнення 520 000,00 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Костирко Є. С., ордер на надання правової допомоги серії ЧН №074634 від 28.01.2020, адвокат;

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: Чернін І. О., директор;

від третьої особи-3: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма Аліде звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Водолій , у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 520 000,00 грн збитків.

У позовній заяві позивач зазначив своє найменування як Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Аліде , однак, як встановив суд, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повним найменуванням юридичної особи (ідентифікаційний код 23998337) є Виробничо-комерційна фірма Аліде .

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 05.11.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26.11.2019 та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

У підготовчому засіданні 26.11.2019 суд долучив до матеріалів справи наданий відповідачем відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, як такий, що поданий у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Ухвалою суду від 26.11.2019 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - третя особа-1); зобов`язано позивача та відповідача у дводенний строк з дня отримання ухвали (дня оголошення ухвали) надіслати третій особі-1 позовну заяву та відзив на позов, відповідно; встановлено учасникам строки для подання заяв по суті; відкладено підготовче засідання на 17.12.2019 та викликано у це підготовче засідання учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду від 26.11.2019 позивач та відповідач надали суду докази направлення третій особі-1 копії позовної заяви та відзиву на позовну заяву з доданими до них документами, які суд у підготовчому засіданні 17.12.2019 долучив до матеріалів справи.

До початку підготовчого засідання 17.12.2019 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення з доданими до них документами, а від позивача - відповідь на відзив та відповідь на пояснення третьої особи-1 з доданими до них документами, які суд у підготовчому засіданні 17.12.2019 долучив до матеріалів справи, оскільки вони подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

У підготовчому засіданні 17.12.2019 представник відповідача подав суду клопотання про застосування спливу позовної давності та клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Перспект та Товариства з обмеженою відповідальністю Колві Євротерм .

У підготовчому засіданні 17.12.2019 суд залишив без розгляду клопотання відповідача про застосування спливу позовної давності, а відтак спір вирішується без його врахування. Відповідні мотиви та висновки суду викладені в ухвалі від 17.12.2019.

Ухвалою суду від 17.12.2019 залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгове підприємство Перспект (далі - третя особа-2) та Товариство з обмеженою відповідальністю Колві Євротерм (далі - третя особа-3); зобов`язано позивача, відповідача та третю особу-1 у дводенний строк з дня оголошення ухвали надіслати відповідні заяви по суті третім особам -2 та -3; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 14.01.2020 та викликано учасників справи у це підготовче засідання.

На виконання вимог ухвали суду від 17.12.2019 позивач, відповідач та третя особа-1 надали суду докази направлення третім особам -2 та -3 копії позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та письмових пояснень третьої особи-1 з доданими до них документами, які суд у підготовчому засіданні 14.01.2020 долучив до матеріалів справи.

До початку підготовчого засідання 14.01.2020 від третьої особи-1 надійшла заява про надання суду доказів направлення учасникам справи відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами. Як вбачається з доданих до заяви документів, на адресу інших учасників справи було направлено пояснення №б/н від 27.12.2019, а не відзив на позовну заяву. При цьому пояснень №б/н від 27.12.2019 від третьої особи-2 до суду не надходило, доказів їх направлення суду третя особа-2 також не надала.

До початку підготовчого засідання 14.01.2020 від позивача надійшла відповідь на письмові пояснення третьої особи-2.

Оскільки письмові пояснення третьої особи-2 у встановлений строк до суду не надходили, обґрунтувань поважності причин пропуску такого строку третя особа-2 суду не надала, тому суд у підготовчому засіданні 14.01.2020 не прийняв відповідь позивача на ці пояснення, а відтак спір вирішується без їх урахування.

У підготовчому засіданні 14.01.2020 представник відповідача подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №920/995/19, яка розглядається Господарським судом Сумської області.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 відкрито провадження у справі №920/995/19 за позовом Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до ПП Виробничо-комерційна фірма Аліде про повернення обладнання, зокрема котельні.

Як зазначає відповідач, ПП ВКФ Аліде у своєму відзиві на заяву про зміну предмету позову вказує, що ними було закуплено та отримано від ТОВ ТД Водолій модульну транспортабельну котельню Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ1400Д, факт придбання саме модульної транспортабельної котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ1400Д, а не котельні БМГК-480, підтверджується матеріальними звітами по руху ТМЦ за січень-грудень 2011 року.

Відповідач вважає, що оскільки позивач у цій справі стверджує, що котельня знаходиться на зберіганні у ТОВ ТД Водолій , а у справі №920/995/19, що котельня знаходиться у нього на складі, існує об`єктивна неможливість розгляд цієї справи до вирішення Господарським судом Сумської області справи №920/995/19.

До клопотання відповідач додав копію ухвали Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 у справі №920/995/19, копію відзиву на заву про зміну предмету позову у справі №920/995/19, копію матеріального звіту ВКФ Аліде по руху ТМЦ за грудень 2011 року.

У підготовчому засіданні 14.01.2020 представник третьої особи-2 подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення кримінального провадження №12019270010005834 від 03.10.2019.

В обґрунтування клопотання третя особа-2 зазначає, що на підставі поданої нею заяви про злочин №205 від 26.09.2019 з приводу шахрайських дій, які полягають у заволодінні чужим майном, а саме модульної транспортабельної котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ1400Д, органом досудового розслідування було відкрито кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270010005834 від 03.10.2019.

Отже, третя особа-2 вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляд цієї справи до вирішення кримінального провадження №12019270010005834 від 03.10.2019.

До клопотання третя особа-2 додала копію заяви про злочин №205 від 26.09.2019 з доказами її направлення до відділу поліції та копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Розглянувши подані клопотання про зупинення провадження у справі, суд у підготовчому засіданні 14.01.2020 відмовив у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4, 6 статті 75 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, з іншою справою, що розглядається судом; 2) чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 про відкриття провадження у справі№920/995/19, предметом позову є зобов`язання Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма Аліде повернути Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації обладнання на загальну суму 812 105,00 грн, переданого йому в монтаж на підставі актів приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 та 30.12.2011 за договором від 20.10.2011 № 61 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти Григорівська ЗОШ I-III ст. на 11 класів (144 учнів) в с. Григорівка Бахмацького району Чернігівської області.

Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі 520 000,00 грн, завданих внаслідок неповернення ТОВ ТД Водолій ВКФ Аліде модульної транспортабельної котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ400Д, переданої за договором на відповідальне зберігання № 22/12 від 22.12.2011.

Суд вважає, що предмет та підстави позову у справі №920/995/19 не стосуються безпосередньо та не випливають із взаємовідносин між позивачем та відповідачем у цій справі, а є лише окремою незалежною ланкою у ланцюгу придбання і передачі відповідного обладнання.

Отже, взаємовідносини позивача та відповідача у цій справі не пов`язані прямо і не впливають на взаємовідносини позивача та Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА у справі №920/995/19.

Як вбачається із заяви про злочин №205 від 26.09.2019, третя особа-2 зазначає про перебування майна у ТОВ Колві Євротерм , спірні взаємовідносини між ними щодо майна, можливе неправомірне заволодіння ТОВ Колві Євротерм цим майном, а наведене також жодним чином не стосується предмету та обставин, які підлягають з`ясуванню у справі № 920/995/19 і мають бути встановлені у тій справі.

Крім того, суд вважає, що надані сторонами документи щодо усього ланцюга придбання цього майна від виробника до замовника будівництва, зберігання цього майна дають можливість суду встановити, дослідити та оцінити обставини (факти), які стосуються безпосередньо предмету та підстав цього позову. Навіть спірні питання невідповідності певних документів і обставин щодо взаємовідносин між позивачем та Управлінням капітального будівництва Чернігівської ОДА не спростовують та не унеможливлюють з`ясування і встановлення обставин справи та надання їм відповідної оцінки.

Суд вважає, що надані матеріали дозволяють встановити та оцінити відповідні факти, які є предметом судового розгляду і стосуються саме предмету і підстав позову, а не інших взаємовідносин сторін, які прямо на це не впливають.

Таким чином, суд вважає, що незалежно від результату розгляду справи №920/995/19 суд має достатньо підстав та можливостей для розгляду та вирішення по суті даної справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність об`єктивної неможливості розгляду даної справи до вирішення справи № 920/995/19.

Разом з тим, за наявності певних обставин, які існували, але не були відомі сторонам на час розгляду справи, проте могли суттєво вплинути на вирішення цього спору, відповідний учасник справи не позбавлений можливості звернутись до суду за переглядом рішення суду за нововиявленими обставинами.

Щодо поданого третьою особою клопотання про зупинення провадження у справі.

За змістом заяви про злочин, на підставі якої відкрито кримінальне провадження, вбачається, що спірне майно фактично перебувало на території ТОВ "Колві Євротерм". Крім того, третя особа-2 направляла ТОВ Колві Євротерм листи щодо відповідного майна і, як вважає третя особа-2, цим майном ТОВ Колві Євротерм заволоділо шахрайським шляхом. Разом з тим, перебування спірного майна на зберіганні ТОВ Колві Євротерм не стосується підстав цього позову, обставин, взаємовідносин позивача та відповідача.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Отже, спір між боржником та його контрагентом має вирішуватись в окремому провадженні і його наявність не може впливати на спір між боржником і кредитором.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що взаємовідносини відповідача з ТОВ ВТП Перспект , а ТОВ ВТП Перспект з ТОВ Колві Євротерм не стосуються безпосередньо підстав даного позову. Надані сторонами матеріали щодо відповідних взаємовідносин дають можливість з`ясувати відповідні взаємовідносини у цій справі та надати їм оцінку.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Так, відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 в справі "Смірнова проти України"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У підготовчому засіданні 14.01.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.01.2020 об 11:00.

Ухвалою суду від 14.01.2020 викликано у судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 30.01.2020, учасників справи.

Позивач та третя особа-1 були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 30.01.2020 не з`явились.

До початку судового засідання з розгляду справи по суті від позивача електронною поштою надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання через складні погодні та дорожні умови та заява про відшкодування судових витрат, у якій позивач просить покласти судові витрати у розмірі 35 800,00 грн на відповідача. До заяви додано копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.10.2019, копію додаткового договору до договору №б/н про надання правової (професійної правничої) допомоги від 15.10.2019, копії квитанцій до прибуткового касового ордера №01/10/19 від 16.10.2019, №01/11/19 від 06.11.2019, №02/12/19 від 10.12.2019, копію акту прийому-передачі послуг з надання правової (професійної правничої) допомоги від 30.01.2020.

Надіслані позивачем заяви та документи не підписані електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП).

Відповідно до ч 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Стаття 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Приписами ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Оскільки надіслані позивачем електронною поштою заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, заява про відшкодування судових витрат та додані до неї документи не містять підпису ЕЦП, отже не можуть вважатись оригіналом електронного документа.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Належних чином засвідчених копій документів, доданих до заяви про відшкодування судових витрат, позивач суду не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Доказів направлення таких документів іншим учасникам позивач суду також не надав.

За наведених у їх сукупності обставин, суд у судовому засіданні 30.01.2020 не прийняв вказані документи до розгляду.

Третя особа-3 у судове засідання 30.01.2020 не з`явилась. Ухвали суду про виклик від 14.01.2020, направлені на юридичну адресу третьої особи-3 та адресу, вказану у договорі на відповідальне зберігання №ДВЗ-2-12 від 22.12.2011, повернулись неврученими з відмітками відділення поштового зв`язку повертається та за закінченням терміну зберігання , відповідно.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) місцезнаходження відповідача - ТОВ Колві Євротерм : 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1А.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила), у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Згідно з п. 99-2 Правил рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка» , адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою» , яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, повернення ухвал суду від 14.01.2020, у зв`язку з їх неврученням, у призмі п 99-2 Правил дає підстави для висновку про невручення їх саме через відсутність адресата, а зроблені поштою відмітки повертається та за закінченням терміну зберігання є лише неналежним оформленням документів працівниками пошти, як це встановлено у п. 99-2 Правил.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд вжив належних і достатніх заходів (неодноразові направлення ухвал суду не лише на юридичну адресу третьої особи-3, але й на інші відомі адреси - адресу, вказану у договорі на відповідальне зберігання №ДВЗ-2-12 від 22.12.2011) для повідомлення третьої особи-3 про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Сам лише факт неотримання третьою особою-3 поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належними адресами, та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою третьої особи-3 щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що третя особа-3 була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, судове засідання з розгляду справи по суті 30.01.2020 проводилось за відсутності позивача та третіх осіб -1 та -3 (їх представників).

У судовому засіданні 30.01.2020 представник відповідача заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання представника позивача без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що представник позивача не з`явився у судове засідання з розгляду справи по суті 30.01.2020, однак він був присутнім та надавав пояснення у судових засідань, які проводились 17.12.2019 та 14.01.2019.

Суд не прийняв до розгляду заяву позивача про розгляд справи за його відсутності саме через порушення ним чинного законодавства щодо її подання та оформлення, проте такі порушення стосуються лише процесуальних питань судочинства і жодним чином не свідчать про свідоме ухилення позивача від розгляду справи або виконання своїх процесуальних обов`язків. Навпаки, заява про розгляд справи без його участі і повідомлення про причини неявки, хоча і надані неналежним чином, але свідчать про його активну поведінку у судовому процесі.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку не йдеться про ігнорування позивачем своїх процесуальних обов`язків і вимог суду, що унеможливлює розгляд господарським судом і вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Суд дійшов висновку, що неявка позивача у судове засідання за наведених обставин та за можливості розгляду справи за його відсутності не може бути підставою для залишення позову без розгляду, а тому суд у судовому засіданні 30.01.2020 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про застосування спливу позовної давності, у якій зазначено, що ця заява не є заявою по суті у розумінні ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України, а є заявою з процесуальних питань, оскільки позовна давність застосовується за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Разом з тим, згідно з ч. 1, 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, заява про застосування позовної давності є письмовою заявою по суті справи, оскільки направлена на відмову у позові, тобто вирішення спору по суті, і обґрунтовується нормами саме матеріального права (ЦК України), а тому має бути надана у строк, встановлений для подання відзиву або міститись у ньому.

Таким чином доводи відповідача, що така заява є заявою з процесуальних питань, судом відхиляються.

Поважних причин неподання заяви про застосування позовної давності у строк, встановлений для подання відзиву, представник відповідача знову не навів.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів , оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи .

За приписами ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У підготовчому засіданні 17.12.2019 суд вже розглядав аналогічну заяву про застосування позовної давності та наводив відповідні мотиви і обґрунтування щодо залишення її без розгляду. Повторно подана заява про застосування позовної давності не містить інших обґрунтувань, окрім посилань про те, що ця заява є заявою з процесуальних питань.

Оскільки відповідачем не наведено поважних причин пропуску строку на подання заяви про застосування строків позовної давності, суд у судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.01.2020 постановив ухвалу про залишення вказаної заяви без розгляду.

У судовому засіданні 30.01.2020 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неповерненням відповідачем майна - модульної транспортабельної котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ400Д, переданої за договором на відповідальне зберігання № 22/12 від 22.12.2011 (далі - Договір), чим позивачу було завдано збитки у розмірі 520 000,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з таких підстав:

- Виробничо-комерційна фірма «Аліде» є неналежним позивачем, оскільки власником котельні, згідно з претензією № 24 від 15.10.2019, є Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації;

- закінчення терміну зберігання обладнання. Так, відповідно до п. 1.2 Договору термін зберігання обладнання встановлюється з моменту підписання Договору до виконання всіх необхідних будівельних робіт, необхідних для монтажу обладнання. Як зазначає відповідач, 22.12.2011 між позивачем та Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації було підписано акт прийняття котельні під монтаж, а це свідчить про виконання всіх будівельних робіт, необхідних для монтажу котельні, а отже і закінчення терміну зберігання.

Відповідач зазначає, що своїм листом від 13.02.2012 №8 він повідомив позивача про необхідність забрати котельню, який відмовився її забирати. Відповідач вважає, що при невиконанні поклажодавцем свого обов`язку забрати річ, зберігач не несе відповідальності за збереження речі.

Також відповідач у відзиві зазначає норми СНиП 1.04.03-85 Нормы продолжительности строительства и задела строительства предприятий, зданий и сооружений , які були чинними на час укладання Договору, та Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №2 від 21.10.2005, щодо строків будівництва загальноосвітніх шкіл та порядку консервації та розконсервації об`єкту будівництва.

- сплив строку позовної давності. Відповідач посилається на норми ст. 256, 257 Цивільного кодексу України та вважає, що у позивача право на позов виникло ще на початку 2012 року, а тому станом на жовтень 2019 року позивач втратив можливість одержати судовий захист у зв`язку із спливом позовної давності.

Проте самої заяви про застосування позовної давності відзив не містить.

У наданій відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та зазначає:

- чинне законодавство не пов`язує право звернення до суду юридичної особи з правом власності, а тому вважає помилковими доводи відповідача про неналежність позивача;

- посилаючись на п. 4.1 Договору та норми ч. 2 ст. 938 Цивільного кодексу України, позивач зазначає, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Перша вимога про повернення майна датована 05.06.2019. Позивач заперечує отримання від відповідача листа від 13.02.2012 №8;

- щодо передачі котельні в монтаж позивач вказує, що в акті приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 зазначено про передачу Управлінням капітального будівництва Чернігівської ОДА ВКФ Аліде БМГК-480 (з відомістю комплектації) вартістю 520 000,00 грн. Позивач зазначає, що він не міг отримати котельню БМГК-480, оскільки робочим проектом Григорівська ЗОШ І-ІІІ ст. на 11 класів (144 учнів) в с. Григорівка Бахмацького району Чернігівської області була передбачена котельня БМГК-466В. У зв`язку з відсутністю на ринку блочно-модульної котельні БМГК-466В, ВКФ Аліде звернулось з листом до Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації про надання згоди на внесення змін до проекту газозабезпечення та заміни на котельню КМ-2-500-Т-ГН. На підставі наданого погодження були внесені зміни у відповідний проект в частині заміни блочно-модульної газової котельні БМГК-466В на котельню КМ-2-500-Т-ГН, яку у подальшому позивач закупив та отримав у відповідача;

- позивач вважає, що початок перебігу строку позовної давності необхідно рахувати з дати відмови відповідача повернути обладнання зі зберігання (лист від 12.08.2019 №34).

У своїх письмових поясненнях третя особа-1 зазначає, що Управління капітального будівництва Чернігівської ОДА не є власником котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ1400Д, оскільки в монтаж позивачу була передана блочно-модульна котельня БМГК-480, яка перебуває у власності Управління і була придбана у позивача на законних підставах. Також третя особа-1 вказує, що вона не має жодного відношення до договорів №22/12 від 22.12.201 та №2/12/11-22 від 22.12.2011, які укладені між позивачем та відповідачем.

Позивачем надано відповідь на пояснення третьої особи-1, у яких зазначає, що котельня БМГК-480 не є предметом спору у даній справі.

Відповідь позивача на письмові пояснення третьої особи-2 не була прийнята судом, а інших заяв по суті до суду не надійшло.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Для будівництва Григорівської загальноосвітньої школи І-ІІІ на 11 класів (144 учнів) у с. Григорівка Бахмацького району Чернігівської області ТОВ ПВІ Чернігівагропроект був розроблений робочий проект, відповідно до Тому І книги 2 (далі - Робочий проект) якого для газифікації школи, зокрема з метою забезпечення опалення її приміщень, передбачено встановлення модульної котельні БМГК-466 (а.с. 93-96).

Замовником встановлення цієї котельні є Управління капітального будівництва Чернігівської обласної адміністрації, а постачальником котельні та підрядником з виконання монтажних робіт - ВКФ Аліде .

ВКФ Аліде звернулось до Відділу освіти Бахмацької районної державної адміністрації з листом від 17.11.2011 №57 з проханням надати згоду на заміну блочно- модульної котельні БМГК-466В на котельню КМ-2-500-Т-Гн (а.с. 90).

Відділ освіти Бахмацької райдержадміністрації у своєму листі від 12.12.2011 №1-08/1278 не заперечив проти внесення змін в проект газозабезпечення Григорівської ЗОШ І-ІІІ ст., а саме щодо заміни блочно-модульної котельні БМГК-466В на котельню КМ-2-500-Т-Гн (а.с. 92).

Після отримання погодження від відділу освіти листом від 15.12.2011 №84 ВКФ Аліде звернулось до ТОВ ПВІ Чернігівагропроект , у якому, у зв`язку з неможливістю поставити блочно-модульну котельню БМГК-466В, просила погодити її заміну на котельню модульну транспортабельну КМ-2-500-Т-Гн-Колві 400Д. У цьому листі зазначено про направлення його копії Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА (а.с. 91).

Доказів направлення листа від 15.12.2011 №84 Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА, отримання його Управлінням, а також надання погодження на внесення змін до робочого проекту щодо заміни котельні суду не надано.

ТОВ ПВІ Чернігівагропроект були внесені відповідні зміни до Робочого проекту, а саме замінено котельню БМГК-466 на котельню модульну транспортабельну КМ-2-500-Т-Гн.

Доказів щодо дати внесення вказаних змін до Робочого проекту суду не надано.

Законність внесення змін ТОВ ПВІ Чернігівагропроект у Робочий проект щодо заміни котельні не є предметом та підставами цього позову, а отже не досліджується судом при вирішенні цього спору.

22.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Водолій (далі - Постачальник) та Виробничо-комерційною фірмою Аліде (далі - Покупець) укладено договір №2/12/11-22 (далі - Договір №2/12/11-22), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар згідно зі Специфікацією, Додаток №1 до даного Договору, яка є невід`ємною частиною даного Договору (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (а.с. 9-10).

Найменування, асортимент та комплектність Товару вказуються у Специфікації, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору №2/12/11-22).

Відповідно до п. 2.2 Договору №2/12/11-22 загальна вартість Товару по цьому Договору (сума Договору) становить 520 000,00 грн.

За умовами п. 3.1, 4.1 Договору 2/12/11-22 постачання Товару Постачальником здійснюється на умовах: EXW (франко-склад): Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Горького, 51 (згідно з ІНКОТЕРМС-2010). Прийом-передача Товару відбувається на складі Постачальника.

У Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору №2/12/11-22, зазначено найменування Товару - котельня модульна транспортабельна КМ-2-500-Т-Гн КОЛВІ 400Д та вказано її комплектність (а.с. 11).

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №ТД-1010 від 22.12.2011 на суму 520 000,00 грн з ПДВ на оплату модульної транспортабельної котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д, який згідно з випискою Правекс-Банку був оплачений останнім 27.12.2011 (а. с. 12-13).

На підставі видаткової накладної №ТД-001129 від 22.12.2011 відповідач відпустив, а позивач отримав модульну транспортабельну котельню Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д на суму 520 000,00 грн з ПДВ (а.с. 14).

Вказана котельня відображена у матеріальному звіті ТМЦ ВКФ Аліде за грудень 2011 року (а.с. 196-199).

Відповідно до накладної №10 від 22.12.2011 позивач відпустив, а Управління капітального будівництва Чернігівської області через Григорівську ЗОШ І-ІІІ ст. на 11 класів (144 учнів) в с. Григорівка Бахмацького району отримало блочно-модульну газову котельню БМГК-480 (з відомістю комплектації) на суму 520 000,00 грн з ПДВ (а.с. 72).

Платіжним дорученням №1050 від 23.12.2011 Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації перерахувало ВКФ Аліде кошти у розмірі 520 000,00 грн за обладнання на Григорівську ЗОШ І-ІІІ ст. на 11 класів (144 учнів), накладна №10 (а.с. 73).

Відповідно до акту приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 замовник - Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації передало підряднику - ВКФ Аліде для монтажу на об`єкті: будівництво ЗОШ с. Григорівка Бахмацького району обладнання - БМГК-480 (з відомістю комплектації) на загальну суму 520 000 грн.

Жодних обґрунтувань щодо зазначення у накладній №10 від 22.12.2011 та акті приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 щодо передачі від постачальника - ВКФ Аліде замовнику - Управлінню капітального будівництва Чернігівської ОДА саме блочно-модульної газової котельні БМГК-480 і передачі її назад постачальнику для монтажу, тоді як робочим проектом у первісній редакції передбачалось встановлення котельні БМГК-466, суду не надано.

Разом з тим, у цей же день, 22.12.2011, ВКФ Аліде у ТОВ ТД Водолій було придбано котельню модульну транспортабельну КМ-2-500-Т-Гн КОЛВІ 400Д, яка передбачена робочим проектом (із внесеними до нього зміни) для встановлення на об`єкті - Григорівська ЗОШ І-ІІІ ст.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів погодження замовником внесення змін до робочого проекту, суд доходить висновку, що придбання позивачем котельні КМ-2-500-Т-Гн КОЛВІ 400Д відбулось без такого погодження з Управлінням, а тому у накладній №10 від 22.12.2011 та акті приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 зазначено іншу котельню - БМГК-480.

При цьому суд вважає, що зазначення у вказаних документах котельні БМГК-480 замість котельні БМГК-466 може бути технічною помилкою при оформленні документів, оскільки робочим проектом у первісній редакції передбачалось саме встановлення котельні БМГК-466, а доказів протилежного учасниками справи суду не надано.

Правомірність внесення відомостей до накладної №10 від 22.12.2011 та акту приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 щодо найменування котельні не стосуються предмету та підстав цього позову та такі обставини не впливають на вирішення цього спору.

У зв`язку з тим, що позивач фактично спірну котельню не забирав, 22.12.2011, між ВКФ Аліде та ТОВ ТД Водолій укладено договір на відповідальне зберігання №22/12 (далі - Договір №22/12), відповідно до п. 1.1 якого ВКФ Аліде передає ТОВ ТД Водолій на безкоштовне відповідальне зберігання Котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д (далі - Обладнання) на суму 520 000,00 грн. Передача обладнання оформлюється актом здачі-приймання за підписами представників сторін (а.с. 15).

Згідно з п. 1.2 Договору №22/12 термін зберігання обладнання встановлюється з моменту підписання Договору до виконання всіх необхідних будівельних робіт ВКФ Аліде , необхідних для монтажу обладнання.

За умовами п. 2.1, 3.1 Договору №22/12 ТОВ ТД Водолій бере на відповідальне зберігання одержане від ВКФ Аліде обладнання, вказане в п. 1.1 Договору. ТОВ ТД Водолій несе повну відповідальність за зберігання обладнання в цілості та повнокомплектності відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 Договору №22/12 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов`язань.

На підставі акту здачі-приймання обладнання на відповідальне зберігання від 22.12.2011 ВКФ Аліде здав, а ТОВ ТД Водолій прийняв відповідно до Договору №22/12 котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д згідно зі Специфікацією №1, що додається до акту здачі-приймання обладнання (а.с. 16).

У свою чергу, 22.12.2011 між ТОВ ТД Водолій та ТОВ ВТП Перспект укладено договір на відповідальне зберігання №ДВЗ-2-12 (далі - Договір № ДВЗ-2-12), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ ТД Водолій передає ТОВ ВТП Перспект на безкоштовне відповідальне зберігання Котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д (далі - Обладнання) на суму 515 000,00 грн. Передача обладнання оформлюється актом здачі-приймання за підписами представників сторін (а.с. 121).

Згідно з п. 1.2 Договору №ДВЗ-2-12 термін зберігання обладнання встановлюється з моменту підписання Договору до виконання всіх необхідних будівельних робіт, необхідних для монтажу обладнання.

За умовами п. 2.1, 3.1 Договору №ДВЗ-2-12 ТОВ ВТП Перспект бере на відповідальне зберігання одержане від ТОВ ТД Водолій обладнання, вказане в п. 1.1 Договору. ТОВ ВТП Перспект несе повну відповідальність за зберігання обладнання в цілості та повнокомплектності відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 Договору №ДВЗ-2-12 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.01.2012.

На підставі акту здачі-приймання обладнання на відповідальне зберігання від 22.12.2011 ТОВ ТД Водолій здав, а ТОВ ВТП Перспект прийняв відповідно до Договору №ДВЗ-2-12 котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д згідно зі Специфікацією №1, що додається до акту здачі-приймання обладнання (а.с. 122-123).

З аналогічних підстав, 22.12.2011 між ТОВ ВТП Перспект та ТОВ Колві Євротерм укладено договір на відповідальне зберігання №ДВЗ-22/12-11 (далі - Договір №ДВЗ-22/12-11), відповідно до п. 1.1 якого ТОВ ВТП Перспект передає ТОВ Колві Євротерм на безкоштовне відповідальне зберігання Котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д (далі - Обладнання) на суму 505 250,00 грн. Передача обладнання оформлюється актом здачі-приймання за підписами представників сторін (а.с. 117).

Згідно з п. 1.2 Договору № ДВЗ-22/12-11 термін зберігання обладнання встановлюється з моменту підписання Договору до виконання всіх необхідних будівельних робіт, необхідних для монтажу обладнання.

За умовами п. 2.1, 3.1 Договору № ДВЗ-22/12-11 ТОВ Колві Євротерм бере на відповідальне зберігання одержане від ТОВ ВТП Перспект обладнання, вказане в п. 1.1 Договору. ТОВ Колві Євротерм несе повну відповідальність за зберігання обладнання в цілості та повнокомплектності відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4.1 Договору № ДВЗ-22/12-11 цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.01.2012.

На підставі акту здачі-приймання обладнання на відповідальне зберігання від 22.12.2011 ТОВ ВТП Перспект здав, а ТОВ Колві Євротерм прийняв відповідно до Договору №ДВЗ-22/12-11 котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д згідно зі Специфікацією №1, що додається до акту здачі-приймання обладнання (а.с. 118-119).

Позивач звернувся до відповідача з листом від 05.06.2019 №15, у якому просив підготувати котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д, яка була передана відповідно до Договору №22/12, для передачі Замовнику будівництва термін до 14.06.2019 (а.с. 17).

У відповідь на цей лист відповідач у своєму листі від 21.06.2019 №23 повідомив, що у зв`язку з відмовою ВКФ Аліде у лютому 2012 року забрати котельню, ТОВ ТД Водолій було вимушене залишити котельню на відповідальне зберігання у її виробника - ТОВ Колві Євротерм ; на даний час з`ясовується наявність цієї котельні у місці зберіганні (а.с. 18).

Також позивач направив відповідачу претензії від 30.07.2019 №21 та від 05.08.2019 №23, у яких просив повернути котельну модульну транспортабельна Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д вартістю 520 000,00 грн (а.с. 19-22).

У відповідь на вказані претензії відповідач у своєму листі від 12.08.2019 №34 повідомив позивача про те, що будь-які розумні строки щодо виконання будівельних робіт, необхідних для монтажу обладнання, сплинули (а.с. 23).

Позивач направив відповідачу ще одну претензію від 15.10.2019 №24, у якій вимагав повернути котельню, а у разі неможливості її повернення - відшкодувати збитки у розмірі вартості обладнання, що становить 520 000,00 грн (а.с. 24-26).

Відповідач доказів повернення спірної котельні, а також її наявності у нього або у третіх осіб суду не надав.

25.09.2019 Управління капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою, відповідно до якої просить: зобов`язати Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Аліде повернути Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації обладнання на загальну суму 812 105,00 грн, переданого йому в монтаж на підставі актів приймання-передачі обладнання в монтаж від 22.12.2011 та 30.12.2011 за договором від 20.10.2011 № 61 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти Григорівська ЗОШ I-III ст. на 11 класів (144 учнів) в с. Григорівка Бахмацького району Чернігівської області.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.09.2019 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/995/19 (а.с. 193).

ТОВ ВТП Перспект було подано до Чернігівського ВП ГУНП у Чернігівській області заяву про злочин №205 від 26.09.2019 щодо шахрайський дій ТОВ Колві Євротерм , пов`язаних із заволодінням чужим майном, а саме модульної транспортабельної котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ1400Д (а.с. 201).

Як вбачається з поданої заяви, у зв`язку з тим, що ВКФ Аліде не мало змоги забрати вказану котельню, ТОВ ВТП Перспект залишило її на відповідальне зберігання у ТОВ Колві Євротерм за місцем зберігання: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17; з метою перевірки наявності спірної котельні у третьої особи-3, ТОВ ВТП Перспект неодноразово направляло зберігачу листи, які повертались неврученими, а представники третьої особи-2 намагались потрапити на територію зберігання котельні, однак такі спроби виявились невдалими.

Відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270010005834 від 03.10.2019 (а.с. 203).

Наявні матеріали справи, у тому числі надані докази щодо придбання ВКФ Аліде у ТОВ ТД Водолій котельні модульної транспортабельної Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д, її передачі на відповідальне зберігання ТОВ ТД Водолій , яке у свою передало її на відповідальне зберігання ТОВ ВТП Перспект , а останнє - на зберігання ТОВ Колві Євротерм , внесені зміни до Робочого проекту тощо суд вважає більш вірогідними доказами, ніж надані Управлінням капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації, а відтак дають підстави вважати підтвердженим передачу замовнику - Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації (та передачу останнім позивачу для здійснення монтажу) саме котельні Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д, а не БМГК-480.

Таким чином спірним майном, переміщення якого відбувалось між усіма учасниками цієї справи, є одна й та ж котельня Колві КМ-2-500-Т-Гн-КОЛВІ 400Д.

При цьому, зважаючи, що усі правочини щодо переміщення спірної котельні укладені у один і той же день - 22.12.2011, суд також доходить висновку, що фактичного переміщення цієї котельні не відбувалось, а складались та передавались лише документи, котельня фактично знаходилась у ТОВ Колві Євротерм .

Оскільки відповідач не повернув спірне майно, отримане на відповідальне зберігання, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 520 000,00 грн, що становить вартість втраченого майна.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (частина 1); річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 ЦК України).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата збитків.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, що обмежує його інтереси, як учасника певних відносин і проявляється у витратах, зроблених особою, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних особою доходів, які б вона одержала при умові правомірної поведінки особи.

Згідно з ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов`язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Щодо підстав звернення позивача до відповідача.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

В силу положень ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, відповідно до якої кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У силу приписів ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Розпорядження своїм правом на захист є засадничим принципом цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Так, одним із шляхів захисту прав суб`єкта господарювання є відшкодування збитків.

Отже, звернутись до суду із позовом про стягнення з особи, яка порушила господарське зобов`язання, збитків, зокрема у зв`язку з втратою майна, має право особа, права або законні інтереси якої порушено. При цьому жодні правові норми не встановлюють необхідність звернення з таким позовом саме власника втраченого майна.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків, позивач зазначає, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором відповідального зберігання, в порушення вимог ч. 1 ст. 936, ч. 2 ст. 938, статей 949, 953 Цивільного кодексу України та умов укладеного з позивачем договору на відповідальне зберігання №22/12 від 22.12.2011 не забезпечив збереження переданого на відповідальне зберігання майна та допустив втрату майна, переданого позивачем на відповідальне зберігання, а позивач поніс збитки від втрати майна у розмірі його вартості, які відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що ВКФ Аліде є належним позивачем у цій справі, обраний ним спосіб захисту встановлений законом, а відтак доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.

Щодо строку зберігання майна за Договором №22/12.

За змістом ст. 938 Цивільного кодексу України у договорі зберігання може встановлюватись строк , протягом якого зберігач зобов`язаний зберігати річ; у разі, якщо такий строк у договорі не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

У п. 1.2 Договору №22/12 зазначено, що термін зберігання обладнання (спірної котельні) встановлюється з моменту підписання Договору до виконання всіх необхідних будівельних робіт Поклажодавцем (позивачем), необхідних для монтажу обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати.

Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Таким чином, суд доходить висновку, що умова Договору №22/12 про зберігання обладнання до виконання будівельних робіт поклажодавцем, необхідних для монтажу обладнання, не може вважатися встановленим сторонами договору зберігання строком зберігання, а відтак зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що підписання між замовником та позивачем акту приймання-передачі обладнання в монтаж 22.12.2011 свідчить про виконання усіх будівельних робіт, необхідних для монтажу спірної котельні, а отже і закінчення терміну зберігання, оскільки сам лише факт передачі котельні в монтаж не може свідчити про фактичне виконання таких робіт.

Крім того, передача позивачем спірної котельні у цей же день, 22.12.2011, на відповідальне зберігання відповідачу та у подальшому ланцюгу третім особам -2 та -3 за відповідними договорами, у яких однаково визначений термін зберігання: до закінчення необхідних для монтажу будівельних робіт , взагалі не узгоджується з таким тлумаченням відповідача, оскільки знівельовує й саму мету укладення таких договорів.

Доводи відповідача про направлення позивачу листа від 13.02.2012 №8 про необхідність забрати спірну котельню та відмову позивача її забрати суд не приймає до уваги, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Відповідач не надав суду ані листа від 13.02.2012 №8, ані докази направлення та отримання його позивачем, ані доказів відмови забирати цю котельну, а позивач, у свою чергу, вказаних обставин не визнав.

Також суд відхиляє посилання відповідача на норми СНиП 1.04.03-85 Нормы продолжительности строительства и задела строительства предприятий, зданий и сооружений , які були чинними на час укладання Договору, та Положення про порядок консервації та розконсервації об`єктів будівництва, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №2 від 21.10.2005, щодо строків будівництва загальноосвітніх шкіл та порядку консервації та розконсервації об`єкту будівництва, оскільки строки виконання будівельних робіт або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду, а не у будівельних нормах, консервація об`єкта будівництва означає тимчасове призупинення будівельних робіт, а відтак не може свідчити про закінчення будівельних робіт та строку зберігання спірної котельні.

Разом з тим, суд зазначає, що закінчення строку зберігання не позбавляє зберігача обов`язку зберігати річ надалі, оскільки згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, та у стані, якому вона була прийнята на зберігання, при цьому цей обов`язок не припиняється із закінченням строку зберігання.

При цьому суд зазначає, що зберігач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх інтересів, у тому числі з позовом про відшкодування своїх витрат за зберігання обладнання понад встановлений строк.

Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що у разі невиконання поклажодавцем свого обов`язку забрати річ, зберігач не несе відповідальності за збереження речі, відхиляються судом.

Щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача.

Як встановив суд, відповідач відповідно до укладеного з позивачем Договору №22/12 та на підставі акту здачі-приймання обладнання на відповідальне зберігання від 22.12.2011 прийняв на зберігання спірну котельню, яку зобов`язувався повернути в цілості та комплектності.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність у Договорі №22/12 строку зберігання речі, відтак відповідач був зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, а після отримання такої вимоги повернути котельню позивачу у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Такі вимоги неодноразово направлялись позивачем відповідачу, однак останній у визначений законом строк не повернув прийняту на зберігання котельню.

При цьому, як вбачається з наданих доказів, спірна котельня взагалі відсутня у відповідача, оскільки була передана на відповідальне зберігання ТОВ ВТП Перспект , яке у свою чергу передало її на зберігання ТОВ Колві Євротерм .

Як пояснили представники відповідача та третьої особи-2 у судовому засіданні, ТОВ Колві Євротерм спірну котельню зі зберігання не повертало, докази фактичного існування цієї котельні та перебування її у ТОВ Колві Євротерм на теперішній час у них відсутні.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що з боку відповідача має місце неналежне збереження спірної котельні і невиконання обов`язку з її повернення, тобто порушення договірного зобов`язання, а отже це свідчить про протиправність поведінки відповідача.

Щодо наявності шкоди та її розміру.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) зменшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Оскільки відповідач втратив спірну котельню, передану йому на зберігання, суд доходить висновку, що позивачу завдано збитки у розмірі вартості цієї котельні, що становить 520 000,00 грн.

Щодо наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Враховуючи те, що позивачу була завдана шкода саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у втраті спірної котельні, суд доходить висновку про наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача.

Щодо наявності вини відповідача.

Оскільки обов`язок доведення відсутності в його діях чи бездіяльності вини у заподіянні збитків покладається на відповідача у справі, однак відповідач таких доказів суду не надав, суд доходить висновку про наявність вини у його діях щодо заподіяння позивачу збитків.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки Договір на відповідальне зберігання №22/12 від 22.12.2011 є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався, цей договір є обов`язковим для виконання відповідачем, а тому відповідальність за втрату майна перед позивачем несе відповідач, який і повинен відшкодувати збитки.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем зобов`язання за договором на відповідальне зберігання №22/12 від 22.12.2011, факт спричинення збитків, їх розмір та прямий причинний зв`язок між заявленою сумою збитків та діями відповідача.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, неповернення третіми особами - ТОВ ВТП Перспект та ТОВ Колві Євротерм відповідачу спірної котельні не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.

При цьому суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом до вказаних товариств про відшкодування збитків.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідач у відзиві на позову посилається на норми ст. 256, 257 Цивільного кодексу України та вважає, що у позивача право на позов виникло ще на початку 2012 року, а тому станом на жовтень 2019 року позивач втратив можливість одержати судовий захист у зв`язку із спливом позовної давності.

Проте самої заяви про застосування позовної давності відзив не містить.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

За приписами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відзив на позов містить лише посилання на правові норми та обставини щодо спливу позовної давності, однак не містить заяви про застосування позовної давності, тому питання про застосування позовної давності судом не вирішується.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

До позовної заяви позивач додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, становить 23 000,00 грн У вказаному розрахунку зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом: консультація клієнта, аналіз законодавства та судової практики, узгодження правової позиції - 1000,00 грн, підготовка позовної заяви та доданих до неї доказів - 4000,00 грн , участь адвоката у судових засіданнях - 18 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оскільки позивачем у встановленому Господарським процесуальним кодексом України не надано належних і допустимих у розумінні цього Кодексу доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, суд доходить висновку, що судові витрати на правничу допомогу стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Водолій (код ЄДРПОУ 33110850, вул. Гонча, 51, м. Чернігів, 14000) на користь Виробничо-комерційної фірми Аліде (код ЄДРПОУ 23998337, вул. Соборна, 5, м. Конотоп, Сумська область, 41600) 520000,00 грн збитків та 7800,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 10.02.2020.

Суддя В.В. Шморгун