Постанова

від 07.02.2020 по справі 320/6242/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2020 року

Київ

справа №320/6242/18

адміністративне провадження №К/9901/29102/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповаідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя: Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа"

до Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Основа (надалі також - позивач, ТОВ Основа ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі також - ГУ ДФС, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 15 листопада 2018 року №2493 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Основа .

В обґрунтування позову зазначило, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, оскільки ухвала про надання дозволу про проведення контрольного заходу позивача була постановлена без дотримання вимог чинного законодавства.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року позов задоволено.

Роблячи висновок про обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки ухвалу про надання дозволу про проведення перевірки скасовано в судовому порядку підстави для проведення контрольного заходу - відсутні.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Київській області задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено у повному обсязі.

Зазначаючи про відсутність підстав для задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний наказ був прийнятий на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року, яку скасовано вже після після звернення позивача з вказаним адміністративним позовом до суду.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначив, що факт скасування в судовому порядку ухвали про надання дозволу на проведення перевірки свідчить про безпідставність рішення про проведення контрольного заходу. За твердженням відповідача, фактично оскаржуваним судовим рішенням закріплено право позивача на проведення перевірки за відсутності на те законних підстав.

2.2.Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказує про дотримання судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що:

- ухвала слідчого судді про надання дозволу про проведення перевірки на час ухвалення відповідного наказу була обов`язковою до виконання;

- позивач безпідставно посилався на скасування ухвали слідчого судді від 7 березня 2018 року, оскільки вона не слугувала підставою прийняття спірного наказу про проведення перевірки.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі № 755/16396/16-к задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва Велькова А.А. та надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки додержання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків, зборів та інших платежів при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також з питань правомірності декларування відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ Основа за період часу з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2016 року.

На виконання вказаної ухвали на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України було прийнято наказ від 15 листопада 2018 року № 2493 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Основа .

20 листопада 2018 року головним бухгалтером ТОВ Основа від ознайомлення з направленням Головного управління ДФС у Київській області від 19 листопада 2018 року відмовлено, а також відмовлено у допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, про що складено відповідний акт.

Не допустивши до проведення контрольного заходу відповідача, позивач оскаржив наказ у судовому порядку.

На час оскарження наказу про проведення перевірки ухвалою Київського апеляційного суду від 2 січня 2019 року у справі № 755/16396/16-к, яка набрала законної сили, скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі № 755/16396/16-к, на підставі якої було прийнято наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

Згідно з пунктом 75.1 статі 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків ( підпункт 75.1.2 пункту 75. 1 статті 75 Податкового кодексу України)

Порядок проведення документальних позапланових перевірок платників податку регламентовано статтею 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Згідно з пунктом 78.4 статі 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За містом пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Отже, наведені норми дають підстави для висновку про те, що наказ про проведення документальної позапланової перевірки може бути ухвалений та реалізований в разі отримання винесеного відповідно до закону судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується відповідачем, судовим рішенням, на підставі якого ухвалено оскаржуваний позивачем наказ, не призначено перевірку, а надано дозвіл на її проведення, що, на переконання колегії суддів Верховного Суду, не відповідає положенням підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

За таких обставин, відсутні підстави для висновку про відповідність вимогам законодавства наказу про проведення перевірки позивача.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що передумовою прийняття наказу про проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є саме отримання рішення суду про призначення перевірки (постанова від 19 лютого 2019 року у справі № 804/4855/16, від 16 жовтня 2018 року у справі №826/1068/17).

Про невідповідність вимогам законодавства судового рішення (ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у справі № 755/16396/16-к) й свідчить й сам факт її скасування в судовому порядку на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 2 січня 2019 року у справі № 755/16396/16-к.

При цьому слід зазначити, що наказ на проведення первірки відповідачем не реалізований не був.

Правова позиція щодо невідповідності вимогам законодавства наказу про проведення контрольного заходу у випадку скасування судового рішення на підставі якого виданий наказ висловлена Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі №809/531/18, від 18 листопада 2018 року у справі №805/2601/16-а.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального законодавства не врахував ту обставину, що у відповідача були відсутні правові підстави для видання відповідного наказу в силу відсутності, передбаченого підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, судового рішення про призначення перевірки та дійшов помилкового висновку про те, що скасування судового рішення на підставі якого видано наказ вже після звернення позивача з вказаним адміністративним позовом до суду про визнання протиправним та скасування наказу не може спростовувати законності останнього.

Натомість суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний наказ суперечить та виходить за рамки визначеної в правових нормах компетенції державного органу, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

4.3.Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Так, згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) при поданні позовної заяви ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлена в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" судових витрат, а саме, сплаченого на підставі платіжного доручення від 21 жовтня 2019 року №6857 у розмірі 3842 грн.

Керуючись статтями 345, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа" задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасувати.

Залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року.

Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, 03151) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Основа (код ЄДРПОУ 13669489 Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, буд 5, 07403) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3842 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

Є.А. Усенко