Постанова

від 10.02.2020 по справі 820/6334/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа №820/6334/16

касаційне провадження №К/9901/28926/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 (суддя Полях Н.А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (головуючий суддя - Макаренко Я.М., судді: Шевцова Н.В., Мінаєва О.М.) у справі № 820/6334/16 за позовом Приватного підприємства Імпекс Трейдінг до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Імпекс Трейдінг звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0002031402.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 07.12.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.04.2017 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 без змін.

Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що оспорювані факторингові операції є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства Імпекс Трейдінг з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 13.10.2016, за результатами якої складено акт від 27.10.2016 № 665/20-40-14-02-07/39612370.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з безпідставним неврахуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість під час здійснення факторингових операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Стандарт Кепітал .

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 № 0002031402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 166700,00 грн. за основним платежем та 83350,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов`язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об`єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Тобто, факторингові операції з продажу грошових вимог, об`єктом боргу в яких є валютні цінності, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Підпунктом 14.1.247 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що торгівля валютними цінностями - це операції, пов`язані з переходом права власності на національну валюту України, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у національній валюті України, в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Згідно ж із пунктом 1 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 № 15-93 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валютними цінностями є, зокрема, валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України.

Отже, національна валюта України, а саме грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, є валютними цінностями.

У справі, що розглядається, судами з`ясовано, що 01.06.2016 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Стандарт Кепітал укладено договір факторингу № 01/06/16-01, за умовами якого Приватне підприємство Імпекс Трейдінг зобов`язалось передати Товариству з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Стандарт Кепітал за плату в розмірі 1000200,00 грн. право вимоги щодо неоплачених видаткових накладних до Підприємства Інвасервіс Всеукраїнської організації Українська спілка інвалідів на суму 8725620,00 грн., яке виникло на підставі договору поставки від 20.03.2015 № 20/03-15, а також Товариства з обмеженою відповідальністю Вантаж-Постач на суму 5333200,00 грн., яке виникло на підставі договору поставки від 18.02.2016 № 18/02-16.

Факт передачі права вимоги підтверджено актом приймання-передачі до договору факторингу від 01.06.2016 № 01/06/16-01. На виконання умов цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Стандарт Кепітал перераховано на адресу позивача гроші кошти в сумі 1000200,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 01.06.2016 № А-00000124 та платіжним дорученням від 01.06.2016 № 9.

За таких обставин, оскільки згідно з умовами договору факторингу від 01.06.2016 № 01/06/16-01 позивачем відступлено фактору право вимоги до боржників, об`єктом якої є грошові кошти - національна валюта України (гривня), висновок судових інстанцій про те, що спірні факторингові операції відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 у справі № 820/6334/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк