Рішення

від 24.12.2019 по справі 761/14666/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14666/19

Провадження № 2/761/5039/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Бордусенко Б.С.,

за участі:

представника позивача - Іванова О. В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс до ОСОБА_2 , третя особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптелова Оксана Ростиславівна, державного реєстратора Філії комунального підприємства Главанської сільської ради АБСОЛЮТ Хмельницького Сергія Юрійовича про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс через свого представника звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом, згідно з яким просить суд: витребувати з володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення (в. Літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 приміщення НОМЕР_4 , площею 164,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1439163180000, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс , а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є замовником будівництва житлового млинку по АДРЕСА_1 останньому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 , було побудоване нежитлове приміщення НОМЕР_4 загальною площею 252,4 кв. м. Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації від 28 жовтня 2016 року та Сертифікату відповідності Серії ІУ №165163221034 від 17 листопада 2016 року будинок по АДРЕСА_1 прийнятий та введений в експлуатацію. З огляду на вищезазначене, позивач, як замовник будівництва об`єкту, є власником всіх житлових та нежитлових приміщень у будинку, які не були реалізовані. До введення так й після введення житлового будинку до експлуатації, нежитлове приміщення під НОМЕР_4 не було реалізовано, тому майнові права на приміщення належать лише позивачу. У 2018 році позивач мав намір реалізувати нежитлове приміщення, проте при підготовці документів для заключення договору у нотаріуса, при перевірці реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясувалося, що вказане приміщення рахується як зареєстрована власність за ОСОБА_2 , яка придбала його на підставі Договору купівлі продажу №178 від 12 березня 2018 року. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Договору купівлі продажу №178 від 12 березня 2018 року, зазначено наступне: ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_5 продав відповідачу нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 . Права власності продавця на приміщення підтверджується Інвестиційним договором № 22082014/-АН-ЗЛ від 22 серпня 2014 року, Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 31 січня 2014 року. Проте, позивачем Інвестиційного договору №22082014/-АН-ЗЛ від 22 серпня 2014 року та Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 31 січня 2014 року не оформляло не підписувало, вказані документи є підробленими. На підставі наведеного та зважаючи на ту обставину, що спірне нежитлове приміщення були відчужені особою, яка не мала права на їх відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна, тобто за відсутністю волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна, позивач вважає, що спірні нежитлові приміщення підлягають витребуванню від ОСОБА_2 .

Ухвалою від 12 квітня 2019 року було відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом.

Ухвалою від 05 листопада 2019 року було закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

03 липня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність в позивача права, як власника спірного майна, витребовувати майно у добросовісного набувача.

02 жовтня 2019 року від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , в судовому засіданні подала нотаріально посвідчену заяву, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лазарєвою Л.І., від 23 грудня 2019 року, зареєстованої в реєстрі за № 3787 про визнання позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заяву відповідача ОСОБА_2 в повному обсязі.

Треті особи в судове засідання не з`явилася, своїх представників не направили, про час там місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала позовні вимоги в повному обсязі, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс , 50 % сплаченого судового збіру.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи і це не заперечувалася сторонами, позивач є замовником будівництва житлового млинку по АДРЕСА_1 .

На останньому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 , було побудоване нежитлове приміщення НОМЕР_4 загальною площею 252,4 кв. м.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до Акту готовності об`єкта до експлуатації від 28 жовтня 2016 року та Сертифікату відповідності Серії ІУ №165163221034 від 17 листопада 2016 року будинок по АДРЕСА_1 прийнятий та введений в експлуатацію.

З огляду на вищезазначене, позивач, як замовник будівництва об`єкту, є власником всіх житлових та нежитлових приміщень у будинку, які не були реалізовані.

До введення так й після введення житлового будинку до експлуатації, нежитлове приміщення під №291 не було реалізовано, тому майнові права на приміщення належать лише позивачу, вказане приміщення включено до балансу позивача, що підтверджується відповідною Довідкою вих. №257 від 30 березня 2018 року про балансову вартість нежитлового приміщення.

Судом встановлено, що позивач мав намір реалізувати нежитлове приміщення, проте при підготовці документів для заключення договору у нотаріуса, при перевірці реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясувалося, що вказане приміщення рахується як зареєстрована власність за ОСОБА_2 , яка придбала його на підставі Договору купівлі продажу №178 від 12 березня 2018 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Договору купівлі продажу №178 від 12 березня 2018 року зазначено наступне: ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_5 продав ОСОБА_2 нежитлове приміщення, загальною площею - 164, 50 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, судом встановлено, що позивач Інвестиційного договору №22082014/-АН-ЗЛ від 22 серпня 2014 року та Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 31 січня 2014 року не оформляло не підписувало.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності Право приватної власності є непорушним.

Згідно із п. 5 ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.

Частиною 1 пункту 1 статті 18 зазначеного Закону встановлено, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав та законних інтересів її суб`єктів.

Статтею 19 п.1 Закону України Про інвестиційну діяльність передбачено, що захист інвестицій це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об`єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) інвестицій.

У відповідності до ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України , якщо майно за в Сплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач -е знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, важливою умовою звернення з відповідним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов`язально-правових відносин.

Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.

За п. 3 ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача є за наявності у діях власника майна волі на передачу майна.

Вказане стверджується правовою позицією Верховного Суду України від 11 червня 2014 року № 6-52цс14.

Відповідно до ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду У країни, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм кава. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом встановлено, що приміщення № НОМЕР_1 за адресою: що у АДРЕСА_1 вибуло з власності позивача на підставі неіснуючого Інвестиційного договору №22082014/-АН-ЗЛ від 22 серпня 2014 року та Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 31 січня 2014 року, а згодом на підставі, Договору купівлі продажу №178 від 12.03.2018 укладеного з відповідачем, то можливо дійти логічного висновку, що приміщення вибуло з володіння власника позивача поза його волею та він має право витребувати його від відповідача за правилами статті 388 Цивільного кодексу України.

Крім того, стаття 216 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Проте застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме реституції як способу захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України ) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 Цивільного кодексу України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом надання індикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Така правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постановах від 19 листопада 2 14 року № 6-170цс14, від 13 травня 2015 року у справі 6-67цс15, від 25 червня 2014 року у травні 6-6714цс, від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14.

З огляду на вищезазначене, підстав для визнання договору купівлі продажу №178 від 12 березня 2018 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 недійсним та повторного визнання права власності за позивачем не потрібно.

При цьому необхідно зазначити, що стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, і також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року Ч -52-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

Верховний Суд України в п. 10 постанови Пленуму Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 6 листопада 2009 року за № Визначив, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, шо підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ).

У відповідності зі ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті чи інші обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, заперечень.

Отже, позивача позбавлено права власності на приміщення АДРЕСА_4 , що у Шевченківському районі міста Києва з причин, які від нього не залежали, крім того, наразі не має жодного рішення суду, яке вступило в законну силу і дійсне на час звернення із цим позовом, яке б свою чергу позбавило позивача права власності на вищезазначене приміщення.

Таким чином, позовні вимоги в частині витребування у відповідача приміщення НОМЕР_4, що належить ТОВ ТПК Каскад-Імпекс на підставі закону, як замовнику будівництва всього будинку, що у АДРЕСА_1 та передачу його позивачу підлягають задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс до ОСОБА_2 , третя особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптелова Оксана Ростиславівна, державного реєстратора Філії комунального підприємства Главанської сільської ради АБСОЛЮТ Хмельницького Сергія Юрійовича про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс з незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення (в. Літ. А) за адресою: АДРЕСА_1 приміщення № АДРЕСА_2 , площею 164,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1439163180000.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс 50 відсотків сплаченого судового збору, в розмірі 29 513, 015 грн., згідно квитанції № 514 від 31 січня 2019 року.

Зобов`язати УДКСУ в Шевченківському районі повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 29 513,015 грн., згідно квитанції № 514 від 31 січня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія Каскад-Імпекс , місцезнаходження - 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 9, прим. 32 в літ. А), код ЄРДПОУ - 22928317,

ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_5 , іпн. НОМЕР_2 ,

ОСОБА_4 , місце проживання - АДРЕСА_6 , іпн. НОМЕР_3 ,

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коптелова Оксана Ростиславівна, місцезнаходження - 02002, м. Київ, вул. Луначарського, 24,

Державний реєстратор Філії комунального підприємства Главанської сільської ради АБСОЛЮТ Хмельницького Сергія Юрійовича, місцезнаходження - 68434, Одеська обл., Арцизький р-н, с. Главані, вул. Центральна, 43, код ЄРДПОУ - 41709573.

Повний текст рішення складено 02 січня 2020 року.

Суддя: