Постанова

від 05.02.2020 по справі 397/670/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2020 року м. Кропивницький

справа № 397/670/19

провадження № 22-ц/4809/169/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Олександрівська селищна рада

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2019 року у складі судді Мирошниченка Д.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позову зазначали, що є власниками квартир в 4-квартирному будинку, тобто фактично є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 є власником домоволодіння і земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що межує з прибудинковою територією їх 4-квартирного будинку.

Останні декілька років між позивачами та відповідачем виникла конфліктна ситуація у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 порушує права власників квартир на вільне володіння та користування прибудинковою територією.

Позивачі вважають, що вони є належними користувачами земельної ділянки площею 0,2 га, яка є прибудинковою територією житлового будинку та споруд, що на ній розташовані, за адресою: АДРЕСА_1 , а також співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання та споруд, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.

В серпні 2018 року стало відомо, що, в порушення діючого законодавства, ОСОБА_5 , без згоди співвласників будинку АДРЕСА_1 провів підземний АДРЕСА_2 .

Газопровід проведено попід сараєм, що належить співвласникам будинку АДРЕСА_1 та заважає їм користуватися цією спорудою на власний розсуд, зокрема відновити сарай та використовувати його за призначенням.

Крім того, грубо порушуючи заходи безпеки, ОСОБА_5 на осі газопроводу встановив опору димової труби.

Позивачі вважають, що спорудження підземного газопроводу та опори труби на прибудинковій території домоволодіння АДРЕСА_1 порушує права власників та мешканців будинку, загрожує їх безпеці та заважає користуватися вільно, на власний розсуд, прибудинковими спорудами та прибудинковою територією.

26.03.2019 відповідач самовільно встановив на їх території металопрофільний паркан між своєю огорожею та їх сараями, чим повністю перекрив доступ до частини території та сараїв, які є в користуванні позивачів. Паркан закріплений до стовпчиків, які відповідач забетонував також на їх території. При цьому відповідач пошкодив багаторічні насадження, які належать співвласникам житлового будинку АДРЕСА_1 .

Позивачі просили зобов`язати відповідача ОСОБА_5 перенести за межі їх прибудинкової території підземний газопровід та опору димової труби, знести самовільно встановлений ОСОБА_5 на їх прибудинковій території паркан, усунувши перешкоди їм у здійсненні вільного користування прибудинковою територією на власний розсуд.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що суду не надано належних і допустимих доказів того, що права позивачів порушені, оскільки земельна ділянка, на якій розміщені підземний газопровід та опора димової труби, у власність або користування позивачам, у тому числі як співвласникам багатоквартирного будинку, Олександрівською селищною радою не передавалась.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, судом порушено частину 4 ст.263 ЦПК України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного суду.

Вказує, що безпідставним є твердження суду, що позивачами не надано доказів того, що на даний час права позивачів порушені відповідачем. Із довідок № 641/01-16 від 05.09.2019 року, № 218/01-16 від 20.03.20129 року вбачається, що Олександрівською селищною радою дозволу на проведення земляних робіт, надання в користування земельної ділянки для будівництва газопроводу ОСОБА_5 не надавалося.

Крім того, підземний газопровід на прибудинковій території домоволодіння по АДРЕСА_1 побудовано ОСОБА_5 з грубим порушенням норм і правил, що діють при проведенні підземного газопроводу та його експлуатації, про що свідчить зміст листа № 433 від 21.11.2018 року за підписом начальника Олександрівського управління експлуатації газового господарства (далі - УЕГГ) ОСОБА_6 , з додатком копії генплану, фрагменту плану будинку № АДРЕСА_2 та схеми газопроводу згідно робочого проекту № 033-12 по газопостачанню будинку АДРЕСА_3 .

Позивач вважає, що суд при оцінці норм матеріального права, що регулюють правовідносини, які розглядаються в даній справі, допустив неправильне тлумачення закону, а саме ст.377 ЦК України в поєднанні зі ст.120 Земельного Кодексу, а також Закону України Про приватизацію державного житлового фонду . Посилання суду в рішенні, що оскаржується, на ст.382 ЦК України та твердження що мешканці 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 не набули права користування земельною ділянкою в силу відсутності її державної реєстрації, не відповідає нормам ст.120 ЗК України та сталої правової позиції Верховного Суду. В порушення частини 4 ст.263 ЦПК України суд першої інстанції це проігнорував.

Просив скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.10.2019 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги і просив її відхилити. Від третьої особи - Олександрівської селищної ради надійшла заява з проханням про розгляд справи без їх участі, однак її представник - ОСОБА_7 в судове засідання прибула, розгляд апеляційної скарги залишила на розсуд суду. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з?явилися, про час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 , відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 1515, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів № 51800539 від 19.12.2007 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142844442 від 26.10.2018 (а.с. 12-14).

Позивач ОСОБА_1 також є власником 5/100 частки квартири АДРЕСА_5 , відповідно до Договору купівлі-продажу 5/100 частки квартири від 12.02.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 204, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів № 5427833 від 12.02.2008 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 142842089 від 26.10.2018 (а.с. 15-17).

Позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 . відповідно до Договору дарування квартири від 29.01.2003, зареєстрованого в реєстрі за № 137 (а.с. 19).

Позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_6 , відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 17.01.2003 № 794, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 128077486 від 19.06.2018 (а.с. 20-21).

Позивач ОСОБА_4 є власником 1/2 частини (приватна спільна сумісна) квартири АДРЕСА_7 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07.03.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 377, що також підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів № 5564924 від 07.03.2008 та реєстраційним посвідченням від 18.03.2008 за реєстровим № 3427 (а.с. 23-25).

Відповідно до рішення Олександрівської селищної ради № 343 від 25.07.2002 взято на баланс Олександрівської селищної ради житлове приміщення з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 290 кв.м, житловою площею 155,5 кв.м, балансовою вартістю 25253 грн. та передано на баланс ККП (а.с. 26).

Відповідно до акту передачі житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 з балансу Олександрівської селищної ради на баланс ККП від 25.07.2002, вказаний житловий будинок переданий на баланс ККП, будинок побудований до 1917 року, стіни шлакові, покрівля шиферна, одноповерховий, загальною площею 290 кв.м, житловою площею 155,5 кв.м, балансовою вартістю - 25523 грн.; будинок не обладнаний водопроводом і каналізацією, відсутнє газове опалення, опалення у будинку пічне; біля будинку є господарські споруди: 3 сараї цегляні з літньою кухнею, сарай цегляний, сарай-гараж цегляний, погріб шлаковий, вбиральня цегляна, колодязь із залізобетонними кільцями, огорожа, ворота і хвіртка металеві (а.с. 27-28).

Відповідно до інформації комунального підприємства Оберіг-Аква Олександрівської селищної ради № 13-01-09 від 24.05.2018, будинок АДРЕСА_1 на балансі КП Оберіг-Аква з 12.08.2016, згідно передавального акту; технічна документація на будинок відсутня (а.с. 29).

Відповідно до довідки Олександрівської селищної ради № 3977 від липня 2002 за домоволодінням по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка площею 2600 кв.м (а.с. 30).

05.01.2019 на замовлення КП Оберіг-Аква Олександрівської селищної ради фізичною особою - підприємцем ОСОБА_8 виготовлено технічний паспорт на квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому також відображена експлікація площі земельної ділянки, а саме: загальна площа - 2000 кв.м, під будинком - 313,1 кв.м, під господарськими будівлями - 234,6 кв.м, під двором - 1163,4 кв.м, під городом - 288,9 кв.м; норма землі не установлена (а.с. 33- 45).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3508181552019 від 06.04.2019, земельна ділянка кадастровий номер 3520555100:50:067:0007, площею 0,0837 га, розташована по АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (а.с. 46-48).

Згідно інформації Олександрівської селищної ради № 218/01-16 від 20.03.2019, в селищній раді відсутній дозвіл на проведення земельних робіт для розміщення об`єкту нерухомості - підземного газопроводу, власником якого є ОСОБА_5 .

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 22.02.2018 зареєстровано об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, керівником якого є ОСОБА_1 (а.с. 52).

09.10.2018 Олександрівським управлінням по експлуатації газового господарства складено попередження ОСОБА_1 про порушення Правил безпеки систем газопостачання України, а саме: в охоронній зоні газопроводу висаджені дерева, що є грубим порушенням Правил безпеки систем газопостачання; необхідно в десятиденний термін прибрати дерево з охоронної зони газопостачання (повторно) (а.с. 50).

Згідно інформації Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області від 05.09.2019 № 641/01-16, у період з 2013 рішення Олександрівської селищної ради про виділення земельної ділянки з прибудинкової території АДРЕСА_1 для підведення газопроводу до будинку АДРЕСА_2 не приймалися.(а.с. 131).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК).

За змістом частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом способів.

Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У пункті 33 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Судом першої інстанції встановлено, що власниками житла розташованого в будинку за адресою по АДРЕСА_1 є позивачі: ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_9 , відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2007 та 5/100 частки квартири АДРЕСА_10 , відповідно до Договору купівлі-продажу 5/100 частки квартири від 12.02.2008; ОСОБА_2 - квартири АДРЕСА_10 , відповідно до Договору дарування квартири від 29.01.2003; позивач ОСОБА_3 - квартири АДРЕСА_11 , відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 17.01.2003 № 794; позивач ОСОБА_4 - 1/2 частини (приватна спільна сумісна) квартири АДРЕСА_12 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07.03.2008.

Таким чином, згідно положень ст. 382 ЦК України зазначені особи є співвласниками чотириквартирного будинку по АДРЕСА_1 .

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Олександрівської селищної ради № 3977 від липня 2002 року та схематичного плану житлового будинку, за домоволодінням по АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка площею 2600 кв.м. (а.с. 30,31).

Також, згідно схематичного плану земельної ділянки квартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , яка міститься в технічного паспорту від 05 січня 2019 року за зазначеним домоволодінням числиться земельна ділянка площею 2000 кв.м. (а.с. 35,36).

Відповідно до п.2 Перехідних та Прикінцевих положень Закону України Про державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відтак, оскільки прибудинкова земельна ділянка по АДРЕСА_1 була сформована ще до набуття позивачами права власності на квартири (будинок), то до них перейшло й право користування цією земельною ділянкою.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача визнав, що належні ОСОБА_5 підземний газовий трубопровід частково розміщено на території спірної земельної ділянки, а фундамент димової труби повністю влаштовано на цій території.

Згоди на розміщення зазначених об`єктів на прибудинковій земельній ділянці співвласники будинку, позивачі у справі, відповідачу не надавали.

Проте позивачами не доведено, що розміщення на прибудинковій території підземного газового трубопроводу порушує їх права. В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можна зробити висновок, що газовий трубопровід, що був прокладений траншейним способом з наступним засипанням ґрунтом загрожує життю чи здоров`ю позивачів.

Також, позивачами не надано доказів на підтвердження факту самовільного встановлення відповідачем на прибудинковій території паркану.

Разом з тим, розміщення на поверхні спірної земельної ділянки фундаменту димової труби порушує право позивачів користуватися цією земельною ділянкою, а тому відповідач зобов`язаний перенести зазначену споруду за межі прибудинкової території.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. ч.1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в частині покладення обов`язку на ОСОБА_5 перенести опору димової труби за межі прибудинкової території та про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_5 перенести опору димової труби за межі прибудинкової території за адресою АДРЕСА_1 .

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко