Постанова

від 05.02.2020 по справі 757/3989/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1183/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/3989/15-ц

05 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.І.

- Желепи О.В.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль адвоката Майтапової Валерії Юріївни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року, про відмову у забезпеченні позову, постановленої під головуванням судді Батрин О.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно достроково заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/45897 від 06.02.2006 року в розмірі 101 822,91 доларів США.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року скасовано заочне рішення від 08 липня 2015 року та призначено справу до розгляду.

У червні 2019 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, в межах позовних вимог 101 822,91 доларів США, що в перерахунку до курсу НБУ станом на 06.06.2019 року становить 2 742 100,94 грн., а саме: квартиру, загальна площа 158,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (том 1 а.с. 94-97).

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначав, що у провадженні суду перебуває справа про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка слухається з 2015 року, відповідачі затягують розгляд справи. У процесі претензійно-позовної роботи та проведеної перевірки державного реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна, Банку стало відомо, що за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира, загальна площа 158,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Посилаючись на те, що позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 може розпорядитися належним йому майном, та відчужити майно на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що в свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим його виконання, та враховуючи, що вартість заставного майна є значно меншою ніж сума позовних вимог, позивач просив заяву задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року у задоволенні заяви представника позивача АТ Райффайзен Банк Аваль - Майтапової В.Ю. про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль адвокат Майтапова Валерія Юріївна подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що позивач вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначала, що АТ Райффайзен Банк Аваль звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості станом на 20.10.2014 року у сумі 101 822,91 доларів США. З метою забезпечення своєчасного та повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, 16.02.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов`язаний солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором. Також, виконання зобов`язань за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна, предметом іпотеки є нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) АДРЕСА_4 . Вартість предмета іпотеки станом на 23 травня 2019 року складає 1 508 445 грн. Розмір позовних вимог станом на 20.10.2014 року складає 101 822,91 доларів США, що станом на 06.06.2019 року становить 2 742 100,94 грн. Таким чином, вартість заставного майна є значно меншою ніж розмір позовних вимог. Позивачу стало відомо, що за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 158,7 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Враховуючи, що вартість заставного майна є значно меншою ніж розмір позовних вимог, останній платіж по кредитному договору здійснено боржником 16.01.2014 року, Банк не в змозі задовольнити вимоги за рахунок майна, що є предметом іпотеки, оскільки боржник створює перешкоди в реалізації заставного майна, шляхом оскарження виконавчого напису нотаріуса від 27.08.2018 року, заявлений спосіб забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів Банку як позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Зважаючи на те, що після направлення вимоги, відповідачі не здійснили жодних дій для погашення заборгованості в добровільному порядку, не надали жодних пропозицій щодо вирішення питання в позасудовому порядку, на наявність активів за рахунок яких можливо погасити заборгованість в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що позивачем не доведена реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.

Вказувала на те, що відсутність доказів вартості майна, на яке просить накласти арешт позивач, не може бути безумовною підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки ЦПК України не передбачає обов`язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається арешт.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кулачко Тарас Миколайович подав відзив на апеляційну скаргу АТ Райффайзен Банк Аваль на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 червня 2019 року, в якому просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Кулачко Тарас Миколайович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував просив залишити її без задоволення.

Представник позивача, відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи судом повідомлені належно, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно достроково заборгованість за кредитним договором № 014/0054/74/45897 від 06.02.2006 року в розмірі 101 822,91 доларів США (1 318 725,41 грн.).

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 року позов задоволено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 грудня 2018 року скасовано заочне рішення від 08 липня 2015 року та призначено справу до розгляду.

У грудні 2018 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, в межах суми заборгованості за кредитним договором, яка станом на 24.10.2018 року складає 375 360,95 доларів США, а саме: на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності; на земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 3223182000:05:007:0028, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Григорівська, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 ; на квартиру, загальною площею 119,70 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_6 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову - задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру, загальною площею 158,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" поданої представником Майтаповою Валерією Юріївною про забезпечення позову відмовлено.

У червні 2019 року, представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 158,7 кв.м., розташованої у АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту заяви не вбачається реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову. Окрім того, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову відсутні докази щодо вартості нерухомого майна, що належить відповідачеві на праві приватної власності, на яке позивач просить накласти арешт, що унеможливлює встановити співмірність вартості нерухомого майна, на яке позивач просить накласти ареш із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України , суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував , що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Разом з цим, заява АТ Райффайзен Банк Аваль про забезпечення позову не містить обґрунтування, як саме невжиття заходів забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, виконання зобов`язання за кредитним договором забезпечено іпотекою нерухомого майна. Предметом іпотеки є нежилі приміщення (номер-апартаменти з кухнею) АДРЕСА_4 . Заставна вартість предмета іпотеки відповідно до п. 1.7 договору іпотеки визначена сторонами у 592 652,62 грн., що в еквіваленті становить 117 356,94 доларів США, станом на час укладення договору.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 23.05.2019 року ринкова вартість заставного майна, а саме: нежилих приміщень (номер-апартаменти з кухнею)АДРЕСА_4 , становить 1 508 445 грн.

Згідно звіту про оцінку майна: нежилих приміщень (номер-апартаменти з кухнею)АДРЕСА_4 , ринкова вартість вказаного майна станом на 25.01.2019 року становить 3 596 518,00 грн.

Згідно звіту про оцінку майна: п 'ятикімнатної квартири на 11 поверсі, загальною площею 158,7 кв.м., розташованої у 12 поверхневому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вартість вказаної квартири станом на 24.01.2019 року становить 11 996 132,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи представника позивача про співмірність ціни нерухомого майна, на яке просив накласти, із заявленими вимогами.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, станом на день звернення до суду із заявою про забезпечення позову, у власності відповідачів є інше нерухоме майно, за рахунок якого може бути виконано рішення суду у разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що позивачем не доведена реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, тому є безпідставними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 рокупостановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль адвоката Майтапової Валерії Юріївни .

Керуючись ст.ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль адвоката Майтапової Валерії Юріївнизалишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2020 року.

Головуючий: Судді: