Ухвала

від 10.02.2020 по справі 911/2533/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"10" лютого 2020 р. Справа№ 911/2533/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Поляк О.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2019 у справі №911/2533/18 (суддя Карпечкін Т.П., повний текст складено - 18.09.2019) за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3 та третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання недійсними рішень загальних зборів

ВСТАНОВИВ наступне.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.2019 у справі №911/2533/18 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , оформлені протоколом №18-01 від 26.10.2018; визнано недійсними рішення Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , оформлені протоколом №18-02 від 26.10.2018; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К на користь ОСОБА_2 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К в дохід Державного бюджету України 1 921,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2019 та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Крім того, скаржником подано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, додані до неї матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, яка діє на дату звернення з апеляційною скаргою), встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даного спору є дві вимоги немайнового характеру:

1) про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , оформлених протоколом №18-01 від 26.10.2018;

2) про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , оформлених протоколом №18-02 від 26.10.2018 (згідно заяви про зміну (уточнення) предмету позову).

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір встановлено у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позову про визнання недійсними рішень Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , оформлених протоколом №18-01 від 26.10.2018, обґрунтованим розміром судового збору було 1 762,00 грн. (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день звернення з позовом у 2018 році).

Крім того, в процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну (уточнення) предмету позову, в якій останній просив суд також визнати недійсними рішення Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю МТМ-К , оформлені протоколом №18-02 від 26.10.2018 та за подання якої мав сплатити судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (1 прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день звернення із заявою у 2019 році).

Враховуючи оскарження апелянтом судового рішення від 21.08.2019 в повному обсязі, ним має бути сплачено до апеляційного суду - 5 524,50 грн. (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті за подання кожної з двох немайнових вимог у даній справі).

В свою чергу, апелянтом доказів оплати судового збору до суду не надано.

Крім того, Господарським судом Київської області складено акт №07-13/301/2019 від 05.12.2019 про те, що при розкритті конверту, надісланого представником ОСОБА_1 встановлено відсутність квитанції про сплату судового збору, зазначеного в додатках апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів повідомляє скаржника, що з 01.01.2020 змінено реквізити для сплати судового збору до Північного апеляційного господарського суду на наступні:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA668999980313121206082026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), Північний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).

Згідно зі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України , від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України , зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України ).

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати скаргу скаржнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду .

Крім того, приписами п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно абз. 9 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України треті особи користуються правами і несуть обов`язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору); прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони. Тому, якщо до апеляційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, прокурору, який бере участь у справі, то така апеляційна скарга не приймається до розгляду.

Відповідно до ст. 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення .

Однак, всупереч наведеним нормам, апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів направлення її копії третій особі - ОСОБА_3 листом з описом вкладення.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Стосовно поданого скаржником клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, судом 21.08.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Отже, у такому випадку двадцятиденний строк на апеляційне оскарження вказаного рішення повинен обчислюватися з дати складання його повного тексту.

Повний текст рішення було складено судом - 18.09.2019, відповідно останнім днем строку, у який вказане рішення могло бути оскаржене в апеляційному порядку, є 08.10.2019.

Згідно відбитку штемпеля органу поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла апеляційна скарга, остання була подана апелянтом 03.12.2019, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку на апеляційне оскарження.

Пропуск строку на апеляційне оскарження скаржник обґрунтовує отриманням копії оскаржуваного рішення лише 14.11.2019, на підтвердження чого апелянтом додано копію заяви про отримання повного тексту рішення, датованої 14.11.2019.

Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску, з огляду на наступне.

Так, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.

Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі ОСОБА_1 проти України від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі Мушта проти України від 18.11.2010).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року Пономарьов проти України Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків .

Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи Устименко проти України , дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.

Скаржник обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження отриманням ним копії оскаржуваного рішення лише 14.11.2019, на підтвердження чого апелянтом додано копію заяви про отримання повного тексту рішення, датованої 14.11.2019.

Утім, наведені доводи апелянта, визнаються колегією суддів неповажними причинами для поновлення строку на звернення до суду з апеляційною скаргою, з огляду на наступне.

Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2019, зокрема, було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Надіслання поштової кореспонденції ОСОБА_1 здійснювалось судом першої інстанції за вищезазначеною адресою, а також на поштову адресу ( АДРЕСА_2 ).

Як вбачається з матеріалів справи, деякі з надісланих судом процесуальних документів, було отримано ОСОБА_1, що підтверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями (Том 1 - а.с. 325, 353, Том 2 - а.с. 66), а інші - було повернуто до суду з відміткою органу поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Тобто, вказані обставини свідчать про обізнаність ОСОБА_1 щодо існування даного спору та винесення судом процесуальних рішень.

Оскаржуване рішення ухвалено 21.08.2019.

Разом з тим, ОСОБА_1 знаючи про розгляд даної справи, звернулася з апеляційною скаргою на зазначене рішення майже з двомісячним пропуском строку на його оскарження.

При цьому, апелянт будучи обізнаним про розгляд даної справи в першій інстанції, не обґрунтував чому саме 14.11.2019 він звернувся до суду за отриманням копії рішення, і що позбавляло його можливості звернутися за його отриманням раніше.

Жодних поважних причин стосовно того, що саме перешкоджало апелянту подати апеляційну скаргу, у встановлений законом строк, ним не наведено.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України та від 30.05.2013 у справі Наталія Михайленко проти України , право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Отже, виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску є недоведеними належними доказами, і неможливо дійти висновку, що вони пов`язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням визнання причин, наведених скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на звернення до суду апеляційної інстанції із заявою, із зазначенням, при цьому, інших підстав для поновлення строку.

Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2019 у справі №911/2533/18 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів оплати судового збору у розмірі 5 524,50 грн. та доказів направлення копії апеляційної скарги третій особі - ОСОБА_3 листом з описом вкладення, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали в частині надання доказів оплати судового збору та доказів направлення копії апеляційної скарги ОСОБА_3 у встановлений вище строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 про право на звернення до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали із заявою, в якій зазначити інші підстави для поновлення строку.

5. Роз`яснити апелянту, що при неподанні відповідної заяви у встановлений вище строк або у разі, якщо вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана суддями: 10.02.2020 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

О.І. Поляк