Постанова

від 03.02.2020 по справі 917/1229/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2020 р. Справа № 917/1229/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя, суддя Гетьман Р.А., Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участі представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Генстар", (вх. №3665 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 29.10.19 (повний текст рішення складений 04.11.19; суддя Безрук Т.М.) у справі №917/1229/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Генстар", м. Бровари Київськї області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Слон 7", м. Полтава

про стягнення 95 630,25 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Генстар" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Слон 7" про стягнення 95630,25 грн., у тому числі: 73482,00 грн. - заборгованості за договором з ремонту та технічного обслуговування № 0307-18ТО від 03.07.2018 року, 12880,48 грн. - пені, 7274,70 грн. - інфляційних, 1993,07 грн. - 3% річних; а також 1921,10 грн. судових витрат.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29 жовтня 2019 року (суддя Безрук Т.М.) у позові відмовлено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Генстар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений Слон 7" 1000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Генстар", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права,, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29 жовтня 2019 року у справі № 917/1229/19 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, просить судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- узгодження переліку та вартості робіт здійснювалося з повноважним представником відповідача, який діяв на підставі виданої довіреності, якому було надано рахунок-фактури та відповідно саме з ним було узгоджено перелік та вартість ремонтних робіт. При цьому, договір не передбачає обов`язку позивача направити рахунок-фактуру на адресу відповідача та, відповідно, отримати письмове узгодження на проведення ремонтних робіт. У договорі відсутнє посилання на те, що наявність чи відсутність рахунку-фактури під час надання послуг з ремонту автомобіля є підставою для відмови оплати наданих послуг. Крім того, ненадання рахунку- фактури не є невідкладною умовою у розумінні cm. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні cтатті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги (постанова Верховного Суду від 29.09.2009 року у справі № 37/405 та постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 року у справі № 922/2395/16) ;

- акт надання послуг № 2642 від 13.07.2018 року був підписаний представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 11/07 від 11.07.2018 року, в якій було зазначено право підпису актів виконаних робіт в період з 11.07.2018 по 21.07.2018 року. Також факт виконання робіт та отримання відповідачем вказаного акту підтверджується листом відповідача, направленого на адресу позивача за № 444 від 17.09.2018 року, в якому відповідач визнав факт виконання робіт та отримання акту наданих послуг № 2642 від 13.07.2018 року. Про наявність якихось недоліків було заявлено відповідачем лише в листі № 444 від 17.09.2018 року, при цьому відповідач в своєму листі зазначив, що роботи згідно з актом надання послуг № 2642 від 13.07.2018 року виконані неналежно. У розумінні правил статті 853 ЦК України відповідач втратив право посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття, оскільки про такі недоліки було заявлено після спливу двох місяців з моменту закінчення робіт та передачі транспортного засобу представнику відповідача;

- акт надання послуг № 3076 від 14.08.2018 року також був підписаний представником відповідача, який діяв на підстав довіреності № 14/08 від 14.08.2018 року, в якій було зазначено право підпису актів виконаних робіт в період з 14.08.2018 по 31.08.2018 року. Також факт виконання робіт та отримання відповідачем вказаного акту підтверджується листом відповідача, направленим на адресу позивача (лист № 452 від 26.10.2018 року). В даному листі відповідач визнав факт виконання робіт та отримання акту наданих послуг № 3076 від 14.08.2018 року. В розумінні правил статті 853 ЦК України відповідач втратив право посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття оскільки про такі недоліки не було заявлено негайно після прийняття 14.08.2018 робіт, а заявлено лише у листі № 452 від 26.10.2018 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Генстар". Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Призначено справу до розгляду на 22 січня 2020 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 розгляд справи відкладено на 03.02.2020 об 11:30 год.

03.02.2020 у зв`язку з відпусткою судді Хачатрян В.С. автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями здійснено заміну вибулого судді і для розгляду справи № 917/1229/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Враховуючи викладене та зважаючи на приписи ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги позивача розпочався спочатку.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №569 від 21.01.2020 заперечує проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що :

- зі змісту пунктів 1.3, 1.4, 2.2 укладеного сторонами договору вбачається, що даний договір передбачає обов`язкове попереднє погодження усіх суттєвих моментів: вартість, перелік, строки виконання робіт, і оформлення їх окремим документом - рахунком-фактурою, що буде підтверджувати факт того, що сторони дійшли згоди щодо проведення ремонтних робіт. Однак, позивач не надав суду належним чином завірені копії рахунків - фактури щодо виконаних робіт, а відтак відсутні підстави стверджувати, що між сторонами взагалі виникли узгоджені договірні відносини щодо проведення ремонту. До того ж, згідно з пунктом 2.1 договору підставою для оплати за виконані роботи є отримання рахунку-фактури на оплату, яку позивачем суду надано не було. У зв`язку з цим позовні вимоги є передчасними;

- акт надання послуг № 2642 від 13 липня 2018 року містить незрозумілі підписи в графі Затверджую Директор ТОВ Зелений слон 7 та внизу акту в графі Від замовника , який не є підписом директора ТОВ Зелений слон 7 , так як він зовсім не відповідає зразку підпису Скляр В.М. , який міститься в тексті договору. До того ж, підпис невідомої особи на Акті надання послуг № 2642 від 13 липня 2018 року не скріплений печаткою відповідача, хоча Товариство має і використовує в своїй господарській діяльності печатку, що, зокрема, підтверджується наявністю відбитка печатки в тексті Договору.Акт надання послуг № 3076 від 14 серпня 2018 року взагалі не містить в графі Затверджую директор ТОВ Зелений слон 7 підпису жодної особи та відтиску печатки, а у графі Від замовника наявний підпис особи, якій відповідач не надавав жодних довіреностей на підтвердження повноважень здійснювати заявки на роботи, що пов`язані із технічним обслуговуванням та ремонтом агрегатів замовника на СТО чи отримання товарно-матеріальних цінностей в порядку пункту 4.3.1 договору. Отже надані до суду позивачем акти наданих послуг не є належними та допустимими доказами у вказаній справі, та не можуть підтверджувати факти виконання робіт позивачем на замовлення відповідача;

Представники сторін у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про її направлення сторонам та список розсилки процесуальних документів.

Крім того, 23.01.2020 від позивача на адресу апеляційного господарського суду надійшла заява (вх. №623), в якій він просить розглядати справу за відсутності його представника, а також зазначає, що підтримує вимоги апеляційної скарги.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін відповідно до частини 1 статті 202 та статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Генстар", виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений Слон 7", замовником, було укладено договір з ремонту та технічного обслуговування № 0307-18ТО від 03.07.2018 року, (далі договір, а.с.11-14).

Згідно з п. 1.1. Договору позивач (виконавець) зобов`язується виконати комплекс робіт (далі - роботи) по технічному обслуговуванню і відновлювальному ремонту запасних автомобільних частин та агрегатів замовника (далі - агрегати), а відповідач (замовник) зобов`язується прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець проводить роботи на власному обладнанні, використовуючи при цьому свої витратні матеріали, запасні частини, комплектуючи, якщо інший порядок не буде погоджений сторонами додатково.

У пункті 1.3 встановлено зазначено, що перед початком проведення робіт оформлюється рахунок-фактура, де вказується перелік та вартість.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що вартість робіт, запасних частин та витратних матеріалів узгоджується сторонами на початок ремонту на підставі рахунку-фактури. Будь-яка зміна вартості робіт, запасних частин та витратних матеріалів погоджується з замовником додатково.

Згідно з п. 4.3.1. договору замовник зобов`язаний видати своєму представнику належним чином оформлений документ (належним чином оформлене доручення) для підтвердження повноважень представника здійснювати заявки на роботи, що пов`язані із технічним обслуговуванням та ремонтом агрегатів замовника на СТО чи отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

Відповідно до п. 2.1. договору замовник сплачує вартість виконаних робіт протягом 5 робочих днів після отримання від виконавця відповідного рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

У пункті 4.5.1. договору встановлено, що замовник зобов`язаний перевірити якість виконаних виконавцем робіт у момент їх прийняття, про що складається акт виконаних робіт.

Згідно з пунктом 4.5.2. договору у випадку виявлення замовником недоліків у виконаних виконавцем роботах, що виникли не з вини замовника, сторонами складається акт із зазначенням виявлених недоліків і строком їх усунення, при цьому зазначені недоліки усуваються виконавцем за свій рахунок. Термін усунення недоліків складає не більше 5 робочих днів.

Відповідно до пункту 4.5.4. договору у разі виникнення між замовником і виконавцем спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи розподіляються між сторонами згідно положень п. 4 ст. 853 ЦК України.

Згідно з пунктом 5.3 договору за порушення замовником п.2.1. цього договору йому нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від розміру заборгованості.

Як встановлено у пункті 7.1 договору даний договір діє до 31.12.2018. Згідно з п.7.3 Договору якщо жодна з сторін не повідомить іншу сторону про розірвання договору за 10 днів до закінчення строку дії, чинний договір вважається продовженим строком на один рік.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що ним були виконані роботи з ремонту автомобільних агрегатів відповідача на загальну суму 73482,00 грн., про що складено акти надання послуг № 2642 від 13.07.2018р. на суму 49352,00грн. та №3076 від 14.08.2018 на суму 24130,00. Посилаючись на безпідставне непроведення відповідачем оплати вартості ремонтних робіт позивач звернувся з даним позовом до суду.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що :

- сторони у пунктах 1.3, 2.2 договору домовилися про попереднє погодження усіх суттєвих умов проведення робіт: їх вартість, перелік, строки виконання робіт і ця домовленість підтверджується оформленням відповідного рахунку-фактури. Позивач не надав до суду рахунків-фактури, в яких би було зазначено перелік та вартість робіт, які слід виконати. Позивач не надав суду доказів надсилання цих рахунків відповідачу. Отже, позивач не довів належними доказами факту узгодження з відповідачем видів робіт та їх вартості;

- наданий позивачем акт надання послуг № 2642 від 13.07.2018р. на суму 49352,00 грн. підписаний від імені відповідача невстановленою особою, в акті не зазначено прізвища особи, яка його підписала від імені відповідача. Наданий позивачем акт надання послуг № 3076 від 14.08.2018р. на суму 24130,00 грн. підписаний від імені відповідача Даценко Ю. О. Доказів наявності у вказаної особи повноважень діяти від імені відповідача позивачем суду не надано. Директором відповідача вказані акти не погоджені, печаткою ТОВ "Зелений Слон 7" не посвідчені. Зі змісту акту надання послуг № 2642 від 13.07.2018р. неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, від імені відповідача, а акт надання послуг № 3076 від 14.08.2018р. підписаний від імені відповідача особою, яка не мала таких повноважень. В актах не конкретизовано транспортні засоби, щодо ремонту яких складено ці акти. Надалі відповідач не погодив прийняття спірних робіт (послуг), не погодив вказані в актах види робіт та їх вартість;

- надані позивачем копії листів відповідача від 17.04.2018 № 444 та від 26.10.2018 № 452 не містять відомостей про те, що відповідач погодив факт виконання послуг та їх вартість. Навпаки у вказаних листа відповідач заперечує погодження переліку робіт, зазначає, що позивач їх визначив одноособово, послуги фактично не були надані;

- позивач не довів належними доказами ані факту прийняття вказаних у актах послуг повноважними особами відповідача, ані подальшого схвалення цих правочинів відповідачем,

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов`язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

З правового аналізу даної статті випливає, що істотними умовами договору підряду є предмет, ціна і строк виконання роботи.

Предметом є індивідуалізований результат праці підрядника. В договорі повинно бути чітко визначені вимоги до його предмету.

Що стосується ціни договору підряду, то відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються в договорі, а якщо строки в договорі не встановлені, то замовник вправі вимагати виконання робіт у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи, звичаїв ділового обороту ( ст. 846 ЦК)

У пункті 1.3. договору сторони встановили, що перед початком проведення робіт оформлюється рахунок-фактура, де вказується перелік та вартість робіт.

Згідно з пунктом 2.2. договору вартість робіт, запасних частин та витратних матеріалів узгоджується сторонами на початок ремонту на підставі рахунку-фактури. Будь-яка зміна вартості робіт, запасних частин та витратних матеріалів погоджується з замовником додатково.

Відповідно до пункту 1.4 договору термін виконння робіт узгоджується окремо в кожному випадку, виходячи зі складності ремонтних робіт та вказується у рахунку-фактурі. В термін виконання робіт не входить строк поставки запасних частин в рзі їх відсутності на складі виконавця.

З аналізу наведених вище норм законодавства та умов договору випливає, що сторони в договорі домовилися про попереднє погодження усіх істотних умов проведення робіт: їх вартість, перелік, строки виконання робіт. Ця домовленість підтверджується оформленням відповідного рахунку-фактури.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже рахункам-фактурам, якими згідно з пунктами 1.3, 1.4, 2.2 договору оформлюється двостороннє волевиявлення сторін щодо уточнення в кожному випадку істотних умови договору (вартість, перелік, строки виконання робіт), сторони надали статусу правочину та невід`ємної частини договору. Тобто рахунки фактури в рамках правовідносин сторін за спіним договором за своєю природою виходять за рамки простого документа на сплату із відповідними реквізитами, та вже є правочином та невід`ємною частиною договору.

Окрім цього, відповідно до п. 2.1. Договору замовник сплачує вартість виконаних робіт протягом 5 робочих днів після отримання від виконавця відповідного рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Отже в договорі сторони прямо передбачили, що підставою для оплати виконаних робіт є юридичний факт отримання замовником від виконавця відповідних рахунків фактури.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, позивач не надав до суду рахунків-фактури, в яких би було зазначено перелік та вартість робіт, які слід виконати, а також строки виконання кожної роботи, як і не надав суду доказів надсилання цих рахунків відповідачу.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту узгодження з відповідачем видів робіт, їх вартості та строків виконання, а також наявності підстав для здійснення оплати робіт по договору.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.5.1. договору замовник зобов`язаний перевірити якість виконаних виконавцем робіт у момент їх прийняття, про що складається акт виконаних робіт.

Позивач на підтвердження факту ремонтних робіт та їх прийняття відповідачем позивач надав суду першої інстанції акти надання послуг № 2642 від 13.07.2018р. на суму 49352,00грн. та № 3076 від 14.08.2018 на суму 24130,00 (а.с.15-16).

Згідно частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.08.2019 керівником відповідача та особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності є Скляр В. М. (а.с.43). Дана особа не підписувала акти, які були надані позивачем до справи.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Згідно з пунктом 4.3.1. договору замовник зобов`язаний видати своєму представнику належним чином оформлений документ (належним чином оформлене доручення) для підтвердження повноважень представника здійснювати заявки на роботи, що пов`язані із технічним обслуговуванням та ремонтом агрегатів замовника на СТО чи отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

На підтвердження повноважень особи, яка підписала спірні акти, позивач надав суду першої інстанції такі документи:

- довіреність відповідача № 11/07 від 11.07.2018р., якою останній уповноважив представника Стефановського І.О. підписувати акти виконаних робіт. Дана довіреність чинна з 11.07.2018 по 21.07.2018 (а.с.77).

- довіреність відповідача № 14/08 від 14.08.2018, якою остнній уповноважив представника Стефановського І. О. підписувати акти виконаних робіт. Дана довіреність чинна з 14.08.2018 по 31.08.2018 (а.с.80).

Поряд з цим, як правильно встановив місцевий господарський суд, наданий позивачем акт надання послуг № 2642 від 13.07.2018 на суму 49352,00 грн. підписаний від імені відповідача невстановленою особою, в акті не зазначено прізвища особи, яка його підписала від імені відповідача.

Також, наданий позивачем акт надання послуг № 3076 від 14.08.2018р. на суму 24130,00 грн. підписаний від імені відповідача Даценко Ю. О. Проте доказів наявності у вказаної особи повноважень діяти від імені відповідача позивачем суду не надано.

До того ж, директором відповідача вказані акти не погоджені, печаткою ТОВ "Зелений Слон 7" не засвідчені.

Відповідно до статті 1 Закону України Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Слід зазначити, що за своєю правовою природою акт виконаних робіт - це документ, який фіксує закінчення будь-яких робіт (послуг) та приймання їх замовником за кількістю та якістю, а отже відноситься до первинних документів.

Відповідно до частин першої та другої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Зі змісту акту надання послуг № 2642 від 13.07.2018р. неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, від імені відповідача, а акт надання послуг № 3076 від 14.08.2018р. підписаний від імені відповідача особою, повноваження якої на здійснення такого підпису в матеріалах справи відсутні і сторонами не надавалися. До того ж, в актах не конкретизовано транспортні засоби, щодо ремонту яких складено ці акти.

При цьому, в подальшому відповідач не погодив прийняття робіт (послуг) за даними актами, як і не погодився з вказаними в актах видами робіт та їх вартістю.

Поряд з цим, надані позивачем копії листів відповідача від 17.04.2018 № 444 та від 26.10.2018 № 452 не містять відомостей про те, що відповідач погодив факт виконання послуг та їх вартість. Навпаки у вказаних листа відповідач заперечує погодження переліку робіт, зазначає, що позивач їх визначив одноособово, послуги фактично не були надані (а.с.78-79, 81-83).

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже тягар доведення обставин, на які посилається сторона в обґрунтування своїх вимог та заперечень , лежить саме на неї.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, относимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів , яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вказано у статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позивач не довів належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами ані факту узгодження сторонами у встановленому договором порядку виду робіт, їх ціни та строків виконання, ані факту прийняття вказаних у актах послуг повноважними особами відповідача, ані факту подальшого схвалення відповідачем зазначених в актах видів робіт, їх ціни та строків виконання.

Отже колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовної вимоги проі стягнення з відповідача 73482,00 грн., а також похідних від неї умов про стягнення з відповідача 12880,48 грн. пені, 7274,70 грн. інфляційних, 1993,07 грн. 3% річних.

Колегія судів не може погодитися із твердженням позивача в апеляційній скарзі про те, що узгодження переліку та вартості робіт здійснювалося з повноважним представником відповідача, який діяв на підставі виданої довіреності.

При цьому колегія суддів виходить з того, що, виходячи з пунктів 1.3, 1.4, 2.2. договору, єдиним документом, яким оформлюється узгодження переліку та вартості робіт в рамках спірного договору, є рахунок фактура. Проте, як вже зазначалося, позивачем не надано суду жодного рахунку- фактуру.

Надані ж позивачем акти виконаних робіт не містять жодних відомостей про те, що у господарських операціях, які вони фіксують, приймав участь Стефановський І.О., який є представником відповідача за довіреностями № 11/07 від 11.07.2018 довіреність відповідача № 14/08 від 14.08.2018, про що вже зазначалося вище.

Також колегія суддів не може погодитися і з твердженнями позивача в апеляційній скарзі і про те, що відповідач у листах № 444 від 17.09.2018 та № 452 від 26.10.2018 року визнав факт виконання позивачем робіт за актами № 2642 від 13.07.2018 року та № 3076 від 14.08.2018 і оскільки відповідач негайно після прийняття робіт не заявив про недоліки, то в розумінні статті 853 ЦК України відповідач втратив право посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що визнання відповідачем у зазначених вище листах факту виконання позивачем робіт, вказаних у актах № 444 від 17.09.2018 та № 452 від 26.10.2018 року, не спростовують факту відсутності неузгодження сторонами таких істотних умов, як види робіт, їх ціна та строки їх виконання, яке можливе лише шляхом складання у двосторонньому порядку рахунків фактури.

З цих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованими і твердження позивача про те, що у договорі відсутнє посилання на те, що наявність чи відсутність рахунку-фактури під час надання послуг з ремонту автомобіля є підставою для відмови оплати наданих послуг.

Також, на думку колегії суддів, є недоречним посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 29.09.2009 року у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2017 року у справі № 922/2395/16, в яких зазначено, що ненадання рахунку- фактури не є невідкладною умовою у розумінні cm. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні cm. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що в даних постановах мова йде про рахунок фактуру як простий документ, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, тоді як сторони спірного договору наділили рахунки фактури, які складаються сторонами в порядку пунктів 1.3, 1.4, 2.2, статусом правочину та невід`ємної частини договору.

Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 129, статтею 269, пунктом 2 статті 275, пунктами 1, 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Генстар" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 29.10.2019 у справі №917/1229/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.02.2020.

Головуючий суддя О.В. Ільїн

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов