Рішення

від 11.02.2020 по справі 344/6113/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/6113/19

Провадження № 2/344/698/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шамотайла О.В.

секретаря Устинської Н.С.,

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння оброні України, Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості та зустрічний позов Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в особі директора Круцик Степанії Теодорівни до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння бороні України та Івано-Франківської обласної організації товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості на загальну сума на час подання позову до суду - 77 709,2грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що його було призначено на посаду директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України наказом Голови Івано-Франківської обласної організації товариства сприяння обороні України №37 від 16.06.2017р. Крім того, 20.06.2017р. було укладено контракт між позивачем та Івано-Франківською обласною організацією ТСО України з терміном дії до 19.06.2018р.

Наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України від 02.03.2018р. №23 яким позивача нагороджено грошовою премією у розмірі 0,75 від посадового окладу, а наказом №50 від 27.04.2018р. - грошовою премією у розмірі 0,50 від посадового окладу.

Позивача 18.06.2018р. звільнено із займаної посади, однак не виплачено премій, якими його нагороджено згідно наказів №23 від 02.03.2018р. та №50 від 27.04.2018р.

На неодноразові усні звернення позивача до відповідачів стосовно розрахунку по сумах заборгованості, у зв`язку із невиплатою належних йому премій, відповідачами розрахунку по даних сумах не було виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі. Відповідно до поданого суду розрахунку заборгованості, позивачем вказано, що середня заробітна плата у зв`язку із затримкою за період липень 2018р. - березень 2019р. становить 71 599,5грн. (7 955,5х9), компенсація за невиплачену премію становить 427,20грн., заборгованість по виплаті премій - 5 682,5грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12.04.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 1 - Івано-Франківський міський спортивно-технічним клуб ТСО України в особі директора Круцик Степанії Теодорівни 03.05.2019р. подав до Івано-Франківського міського суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в розмірі 51 018,09грн. Зокрема, позивачем за зустрічним позовом вказано, що ОСОБА_1 , будучи керівником Івано-Франківським міським спортивно-технічним ТСО України нанесено відповідачу1 за первісним позовом та позивачу за зустрічним матеріальних збитків у розмірі 51 018,09грн.

Крім того, 06.05.2019р. відповідач-1 подав до суду відзив на первісний позов. Проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у такому відзиві, зокрема підтвердив, що між позивачем та відповідачем 2 - Івано-Франківською обласною організацією ТСО України 20.06.2017р. було укладено контракт, відповідно до якого на ОСОБА_1 покладено керівництво Івано-Франківським міським спортивно-технічним ТСО України. При цьому, відповідачем1 вказано, що позивачем не виконано накази голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України №23 від 01.03.2018р. та №38 від 27.04.2018р., якими прийнято рішення про заохочення директорів. Крім того, на переконання відповідача1, дані накази носять рекомендаційний характер і не мають норми прямої дії. Оскільки головному бухгалтеру від директора не надходило вказівки щодо виплати премій по даних наказах, відсутні відповідні резолюції про здійснення виплат, а отже саме позивач не вжив заходів щодо виконання таких наказів. Крім того, відповідач1 вказав на пропуск позивачем строку для звернення до суду з позовом згідно ч.1 ст.233КЗпП. На підставі заперечень, викладених у відзиві, відповідач1 просив суд відмовити у задоволенні поданого ОСОБА_1 позову.

Відповідач2 скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов в канцелярію суду 06.05.2019р. Відповідно до змісту відзиву відповідач2 заперечив проти позову в повному обсязі заявлених позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у відзиві відповідача 1.

Позивачем за первісним позовом направлено на адресу суду відповідь на відзив, яка отримана судом 14.05.2019р.

Того ж дня, судом отримано від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом відзив на зустрічний позов, відповідно до якого він заперечує стосовно задоволення позовних вимог Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України в особі директора Круцик Степанії Теодорівни про відшкодування шкоди в розмірі 51 018,09грн. ОСОБА_1 з підстав необґрунтованості заявлених вимог.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12.06.2019р. об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України та Івано-Франківської обласної організації ТСО України про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку компенсації заборгованості та зустрічний позов Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України в особі директора Круцик Степанії Теодорівни до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

ОСОБА_1 до суду подано заяву про поновлення строків позовної давності від 12.06.2019р.

В канцелярію Івано-Франківського міського суду від відповідача 1 за первісним позовом та позивачем за зустрічним надійшла відповідь на відзив.

Позивача вимоги, викладені в первісній позовній заяві та відповіді на відзив підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити повністю, проти зустрічного позову заперечив.

Представник відповідача-1 та відповідача- 2 проти первісного позову заперечив з підстав, наведених у відзивах на позовну заяву та підтримав вимоги зустрічного позову.

Надаючи оцінку правовій природі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог до відповідачів, суд дійшов висновку, що позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість по заробітній платі в частині грошової премії згідно наказів відповідача 2 в розмірі 5 682,5грн., середній заробіток за весь час затримки виплати премій (з липня 2018р. по день звернення до суду (березень) - 71 599,5грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку із порушенням строків виплати премій у розмірі 427,2грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 призначено на посаду директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України з 16.06.2017р. по 15.06.2018р. наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України №37 від 16.06.2017р.

ОСОБА_1 наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України №51 від 18.06.2018р. звільнено з посади директора Івано-Фрнківського СТК ТСО України в зв`язку із закінченням строку трудового договору. Цим же наказом вказано головному бухгалтеру Івано-Франківського СТК ТСО України здійснити з ОСОБА_1 фінансові розрахунки в день звільнення - 19.06.2018р., а також виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку та на оздоровлення за відпрацьований рік.

Положеннями ст.43 Конституцї України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується та встановлено гарантії права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Згідно із ч.1 ст.3 та ст.4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Статтею 74 КЗпП України встановлено гарантії права на відпочинок, що забезпечується, зокрема, наданням працівнику оплачуваної щорічної відпустки, на період якої за працівником зберігається його місце роботи (посада) та заробітна плата.

Частиною 1 ст.47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.83 КЗпП визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно копії видаткового касового ордеру від 19.06.2018р. ОСОБА_1 здійснено виплату 6 500,00грн., що включає заробітну плату за червень 2018р. та компенсацію за відпустку.

Однак, у повному розмірі розрахунок при звільненні з позивачем здійснений не був, незважаючи на те, що позивач у грудні 2018р. та січні 2019р. звертався із заявою про виплату йому заборгованості із заробітної плати, що підтверджується його письмовими зверненнями до Івано-Франківського міського СТК ТСОУ (а.с.25, а.с.26).

При цьому, судом встановлено, що відповідачем1 за первісним позовом здійснено розрахунок із позивачем - ОСОБА_1 щодо компенсації за невикористану відпустку на оздоровлення в сумі 9 023,84грн. лише 18.07.2018р., що підтверджується копією видаткового касового ордера (а.с.70), тобто з порушенням вимог, встановлених ст.116 КЗпП України для розрахунку зі звільненим працівником.

Крім того, однією з підстав звернення до суду ОСОБА_1 був факт невиплати йому грошових премій, які передбачені наказами голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України від 02.03.2018р. та 27.04.2018р.

Так, наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України №23 від 02.03.2018р. Про заохочення директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України за підсумками роботи за 2017рік прийнято рішення про нагородження грошовою премією за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України в тому числі ОСОБА_1 в розмірі 0,75 посадового окладу.

Наказом голови Івано-Франківської обласної організації ТСО України від 27.04.2018р. Про заохочення директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України за підсумками роботи за перший квартал 2018року прийнято рішення про нагородження грошовою премією за рахунок коштів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України, в тому числі ОСОБА_1 в розмірі 0,50 посадового окладу.

Судом встановлено, що з 01.01.2018р. посадовий оклад ОСОБА_1 становив 4 546,00грн. А отже сума грошової премії, якою був нагороджений ОСОБА_1 згідно до наказу від 02.03.2018р. становила 3409,50грн., а згідно до наказу від 27.04.2018р.- 2273,00грн. Дані факти жодною із сторін під час розгляду спростовано не було.

При цьому, у поданих суду відзивах вказано на безпідставність заявлених вимог про стягнення заборгованості по преміях, оскільки відповідні накази мають рекомендаційний характер та не містять норм прямої дії. Крім того, оскільки позивач, будучи керівником відповідача1, не давав розпоряджень головному бухгалтеру стосовно виплати даних премій, а отже саме він допустив невиплату грошових премій.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно ст.1 Конвенції Про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961р., термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15.10.2013р. №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Структура заробітної плати визначена ст.2 Закону України Про оплату праці , за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до положень п.9.13 Положення про систему та умови оплати праці працівників громадської організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) , яке затверджене Постановою Ради Правління ГО ТСО УКРАЇНИ , протокол №01 від 23.01.2018р., підставою для нарахування бухгалтерією заробітної плати працівникам за підсумками роботи за місяць є наказ про нарахування інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Крім того, відповідно до п.4 цього ж Положення головам Відокремлених підрозділів районного рівня та керівникам юридичних осіб, створених Відокремленим підрозділом обласного рівня, розміри посадових окладів, доплат, надбавок до посадових окладів, премій та матеріальної допомоги встановлюються за рішенням голів відокремлених підрозділів обласного рівня.

Згідно п.п. 8.17.5 Статуту ТСО України, який затверджений 07.12.2016р., свої рішення голова відокремленого підрозділу обласного рівня оформлює у вигляді наказів та/або розпоряджень по відокремленому підрозділу Товариства обласного рівня.

Як встановлено судом, відповідачами не заперечено наявності відповідних наказів, крім того ними не надано жодного доказу в підтвердження належного виконання положень таких наказів, зокрема виплати визначеного розміру грошових премій позивачу- ОСОБА_1

Оскільки п.9.7 Положення про систему та умови оплати праці працівників громадської організації Товариство сприяння обороні України (ТСО України) , яке затверджене Постановою Ради Правління ГО ТСО УКРАЇНИ 23.01.2018р. визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені Колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів (ч.1 ст.115 КЗпП України), аванс з 16 до 20 числа кожного місяця, кінцевий розрахунок з 1 до 5 числа наступного місяця, а отже відповідні премії повинні були виплачені не пізніше 05.04.2018р. та 05.05.2018р. відповідно.

Зі змісту наказів від 02.03.2018р. та 27.04.2018р. вбачається, що джерелом виплати грошових премій, якими нагороджено директорів АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України, в тому числі позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , визначено саме АШ та СТК Івано-Франківської обласної організації ТСО України. Крім того, виходячи з положень відповідних наказів, контроль за їх виконанням покладено особисто на керівника відповідача 2.

Таким чином, суд критично оцінює твердження відповідачів, стосовно відсутності у відповідачів обов`язку розрахунку з позивачем за первісним позовом по виплаті грошових премій, визначених наказами від 02.03.2018р. та 27.04.2017р. з підставі відсутності на наказах резолюції ОСОБА_1 , адресованої бухгалтеру з метою розпорядження до виконання даних наказів.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Це право кореспондується з вимогами ст.233 КЗпП України та ст.21 Закону України Про оплату праці .

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом - ОСОБА_1 при зверненні до суду заявлено вимогу про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, а також середнього заробітку за весь час затримки, а саме з липня 2018р.по фактичний час розрахунку у зв`язку із порушенням строків виплати грошових премій відповідно до наказів від 02.03.2018р. та 27.04.2018р.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи- по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до п.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, вимогами п.б п.4 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Таким чином, сума грошових премій, визначених наказами від 02.03.2018р. та 27.04.2018р. в загальній сумі 5 682,5грн. не беруть участі в розрахунку середньої заробітної плати при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 )

З матеріалів справи вбачається, що згідно до довідки про доходи, наданої Івано-Франківським міським спортивно-технічного клубу Товариства сприяння бороні України №51 від 18.07.2018р. нарахований дохід за 2 календарних місяці роботи, що передували звільненню позивача, а саме квітень-травень 2018 року становив 15911 грн. (6819,00+9092,00) = 15911,00грн., а.с. 22)

Розрахунок норм тривалості робочого часу на період квітень-травень 2018 року, розрахованої за календарем п`ятиденного робочого тижня з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день впродовж робочого тижня та зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів, відповідно до якого кількість робочих днів за період 01.04.2018-31.05.2018р. становить 40 робочих днів.

Відтак середній заробіток за 1 день складав 397,775грн. (15911,00грн./40днів), а останній день, за яким здійснювався розрахунок відповідача із позивачем було 18.07.2018року (а.с.70).

Період невиплати складає з 19.07.2018 року по 04.02.2020 року, що становить 387 робочих днів.

Таким чином, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку середнього заробітку, сума середнього заробітку за час затримки становить: 397,77Х387= 153936,99грн., де 397,77грн - це середньоденний заробіток, 387-це кількість робочих днів за час затримки в період з 19.07.2018р. по 04.02.2020р. включно.

За таких обставин в цій частині вимог позов підлягає до часткового задоволення, а з відповідача2, що є роботодавцем позивача, в користь останнього необхідно стягнути 153936,99 грн. середнього заробітку за час затримки в період з 19.07.2018р. по 04.02.2020р. включно.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012р. №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Водночас, Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013р. №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України Про оплату праці (справа № 1-13/2013), аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення, Конституційний Суд України виходив з того, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Таким чином, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які він має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Системний аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішеннях Конституційного Суду України від 22.02.2012р. №4-рп/2012 та від 15.10.2013р. №8-рп/2013, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що розрахунок з виплати належної до сплати заробітної плати, зокрема грошових премій, не був проведений ні в день звільнення, ні на момент розгляду справи, що безперечно є порушенням належних позивачу прав на отримання винагороди за працю та підтвердженням відсутності фактичного розрахунку.

Закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно положень Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою КМ України від 20.12.1997р. №1427, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Таким чином, суд вважає підставними вимоги в частині виплати позивачу компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427,20 грн., розрахунок якої наведений у позові та з яким погоджується суд, а також вважає підставними вимоги щодо стягнення невиплаченого розміру премій згідно до наказів від 02.03.2018р. та 27.04.2018р. відповідача2 в розмірі 5 682,5грн.

При цьому всі належні позивачу за цим судовим рішенням виплати слід стягувати з відповідача2 - Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України, яке згідно до Контракту від 20.07.2017 року, котрий, як вказано в п. 1.2 є особливою формою трудового договору (а.с. 16-19) та трудової книжки позивача (12-15) є роботодавцем позивача.

Доводи зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , будучи на посаді директора, завдав матеріальну шкоду в розмірі 51 081,09грн., зокрема здійснив закупівлю пального на службові поїздки в розмірі 25 059,09грн., однак не підтвердив актами списання та подорожніми листами. Крім того, ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в розмірі 5 000,0грн. без погодження і відома головного бухгалтера, а також позивачу за зустрічним позовом нанесені збитки у розмірі 21 022,00грн., у зв`язку із привласненням теплового лічильника.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13, ст.81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Зокрема, позивачем за зустрічним позовом у підтвердження завданої йому шкоди ОСОБА_1 у розмірі 25 081,09грн. надано копію акту прийому-передачі справ та посади директора Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу ТСО України, де вказано, що з 01.07.2017р. по 01.02.2018р. відповідач за зустрічним позовом закупив бензин марки А-92, 95. Крім того, вказано, що списання пального не підтверджено первинними документами у зв`язку із відстністю актів на списання та подорожні листи.

Крім того, згідно копії Акту контрольної ревізії фінансово-господарської діяльності Івано-Франківського МСТК ТСО України зазначено у висновках про необхідність приведення в порядок документів по списанню бензину за 2017р. (заправочні відомості, дорожні листи та особиста карточка водія) (а.с.51-54).

Також позивачем за зустрічним позовом подано до суду копію доповідної записки головного бухгалтера директору Івано-Франківського МСТК ТСО України без дати, а також копії службових записок, які вказують, що службовими особами Івано-Франківського ТСО відомо про факти допущення порушень по підзвітних коштах. Однак, вказані матеріали не містять жодних відомостей, які б підтвердили факт видачі бухгалтерією позивача за зустрічним позовом грошових коштів саме ОСОБА_1 для закупівлі пального на службові поїздки на суму 25 081,09грн.

Статтею 1353 КЗпП України передбачено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

В п. 3 постанови ВС України № 14 від 29.12.92 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками роз`яснено, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст.130, 1353, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

В обґрунтування завданих матеріальних збитків на суму 21 022,00грн. позивачем за первісним позовом вказано, що весною 2018р. майстром за усною вказівкою ОСОБА_1 знято тепловий лічильник і передано особисто директору ОСОБА_1 , який забрав і не повернув його. Крім того, позивачем за зустрічним позовом надано копії платіжних доручень від 23.10.2018р. на суму 20 000,00грн., 14.11.2018р. на суму 480,00грн., від 16.11.2018р. на суму 542,4грн. на закупівлю та монтаж лічильника. Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом 02.05.2019р. подано заяву до відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області, за результатами розгляду якої управлінням захисту економіки в Івано-Франківській області листом від 14.06.2019р. повідомлено, що за результатами проведеної перевірки по факту розтрати матеріальних цінностей колишнім директором ОСОБА_1 не встановлено даних, які б указували на наявність ознак кримінального правопорушення.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника (ч.2 ст.130 КЗпП України).

Водночас, при вивченні наданих сторонами матеріалів, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано будь-яких доказів, які б свідчили про ті обставини, які наведені в зустрічному позові стосовно заявлених фактів привласнення теплового лічильника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим завдано позивачу метіральних збитків у розмірі 21 022,00грн. Так, стороною позивача не наведено для перевірки судом обставин зняття теплового лічильника, не надано доказів його існування, типу, місця встановлення.

Разом з тим, надані позивачем копії платіжних доручень на придбання теплолічильника вартістю 20 000,00грн. в жовтні 2018р. в свою чергу, вказує лише на факт такого придбання Івано-Франківським МСТК ТСО України теплового лічильника (треба описати по платівках тип, вид, вартість), а також його монтаж в листопаді 2018р. (вартість послуги 480,00грн.). При цьому, даним Клубом в особі директора не наведено переконливих доводів в обґрунтування заявлених вимог, а саме, не зазначено яким чином факт придбання тепло лічильника в жовтні 2018р. підтверджує факт привласнення тепло лічильника весною 2018р. колишнім директором Клубу.

Стосовно заявленої позивачем за зустрічним позовом вимоги про стягнення 5 000,00грн., у зв`язку із завданням шкоди Івано-Франківському міському спортивно-технічному клубу ТСО України з підстав перерахування відповідних коштів за проведення документальної ревізії незалежним аудитором без погодження і відома головного бухгалтера, суд вказує наступне.

Згідно поданої відповідачем за зустрічним позовом копії заяви керівництва щодо відповідальності та надання повної інформації щодо розкриття відображення в обліку окремих питань відображених в п.1.1 договору №27/04 від 27.04.2018р. головному бухгалтеру позивача були відомі умови договору від 27.04.2018р., про що свідчить підпис на даній заяві, що в свою чергу виключає твердження позивача за зустрічним позовом про відсутність погодження та відома відповідального працівника за бухгалтерський облік.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодного доказу на підтвердження даної вимоги, зокрема підтвердження самої вартості завданої шкоди, підтвердження факту вчинення перерахування, а також наслідків, виражених в настанні збитків, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити наявність та обставини настання шкоди.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно до ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про недоведеність Івано-Франківським міським спортивно-технічним клубом Товариства сприяння обороні України в особі директора Круцик Степанії Теодорівни наявності підстав для задоволення вимог зустрічного позову до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 223, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України, Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, код ЄДРПОУ 02727367) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачену згідно до наказів від 02.03.2018р. №23 та 27.04.2018р. №50 премію в загальному розмірі 5 682(п`ять тисяч шістсот вісімдесят дві ) гривні 50 коп., з яких 3409,50 грн. - сума премії згідно до наказу від 02.03.2018р. та 2273,00 грн. - сума премії згідно до наказу від 27.04.2018р.

Стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, код ЄДРПОУ 02727367) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 153936 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень 99 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 19.07.2018р. по 04.02.2020р. включно.

Стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, код ЄДРПОУ 02727367) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 427(чотириста двадцять сім ) гривень 20 коп. за період з 19.07.2018р. по 28.02.2019р. включно.

Стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, код ЄДРПОУ 02727367) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 777,10 грн. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Івано-Франківської обласної організації Товариства сприяння обороні України (м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 144, код ЄДРПОУ 02727367) на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 1143,9 грн. по сплаті судового збору.

Стягнути із присудженої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.07.2018 року по день фактичного розрахунку, а саме по 04.02.2020 року в розмірі 153936 (сто п`ятдесят три тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень 99 копійок всі обов`язкові платежі та внески.

В задоволенні решті вимог первісного позову - відмовити.

В задоволенні вимог зустрічного позову Івано-Франківського міського спортивно-технічного клубу Товариства сприяння обороні України в особі директора Круцик Степанії Теодорівни до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд.

Суддя О.В. Шамотайло

Повний текст рішення суду виготовлений 11.02.2020 року.